30.01.2023

№ 562/3695/17

Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 562/3695/17

провадження № 61-7024св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна, набутого під час спільного проживання однією сім`єю.

ОСОБА_1 позов мотивувала тим, що вона та ОСОБА_2 з липня 2001 року по січень 2015 року проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_3 . В період проживання однією сім`єю за рахунок спільних коштів сім`ї та в інтересах сім`ї ними набуто земельну ділянку та розташований на ній недобудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом спільного проживання та ведення спільного господарства зазначений житловий будинок було завершено будівництвом. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2019 року № 184462082 право власності на зазначене нерухоме майно 28 лютого 2014 року зареєстровано за

ОСОБА_2 за № 4899565.

ОСОБА_1 з урахуванням уточнень, просила встановити факт проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з липня 2001 року по січень 2015 року та визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки та 1/2 частку розташованого на ній житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 листопада 2021 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім?єю без реєстрації шлюбу у період з липня 2004 року по січень 2015 року.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 відносно відповідача ОСОБА_2 та визнано за ОСОБА_1 право часткової власності на Ѕ частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 та Ѕ частки житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою доведено факт перебування її з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах і проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також ведення спільного господарства та наявності єдиного сімейного бюджету.

В період проживання однією сім`єю сторони придбали за спільні кошти земельну ділянку та житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, спільно сплачували комунальні платежі, інші необхідні витрати, мали взаємні права та обов`язки, проживали однією сім`єю.

Відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності на майно, яке набуте подружжям в період спільного проживання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 листопада 2021 року скасовано в частині вимог про припинення права спільної сумісної власності ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_1 права часткової власності на 1/2 частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 та 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В іншій частині рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 листопада 2021 року залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права спільної сумісної власності щодо спірного майна з відповідачем

ОСОБА_2 та визнання за нею права часткової власності на 1/2 частки земельної ділянки та 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , апеляційний суд виходив із того, що в матеріалах справи до ухвалення рішення від 01 листопада 2021 року відсутні будь-які документи, які підтверджують не тільки право позивачки на частину будинку і земельної ділянки, але й відсутні належні докази (документи), які просто підтверджують існування такої земельної ділянки та будинку за адресою: АДРЕСА_1 на території Богдашівської сільської ради та їх належність відповідачу.

В частині вимог про встановлення факту спільного проживання чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 липня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2022 року в частині вимог про припинення права спільної сумісної власності ОСОБА_1 щодо відповідача ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_1 права часткової власності на Ѕ частку земельної ділянки та Ѕ частку житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 , та залишити в силі в цій частині рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 листопада 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не було взято до уваги та не надано оцінки довідці Головного управління Держгеокадастру України в Рівненській області від 17 травня 2022 року № 29-17-0.2-1642/22 про те, що спірна земельні ділянка надавалась у власність ОСОБА_2 в порядку приватизації та рішенню Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 квітня 2013 року (справа № 562/606/13-ц) яким за ОСОБА_2 визнано право власності на спірний житловий будинок з надвірними будівлями. Заявниця вказує, що неподання вказаних доказів до суду першої інстанції зумовлено тим, що відповідач не заперечував існування спірного нерухомого майна та те, що його власником є саме він.

Аргументи інших учасників справи

13 жовтня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Єфремов Є. О. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2022 року залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Здолбунівського районного суду Рівненської області.

11 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2022 року оскаржується в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час спільного проживання однією сім?єю.

В іншій частині постанова Рівненського апеляційного суду від 23 червня

2022 року не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони перебували у цивільному шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого рішенням Здолбунівського районного суду від 04 квітня 2014 року у справі № 562/631/14-ц з ОСОБА_2 стягнуто аліменти.

Згідно будинкової книги, з 14 серпня 2004 року по 15 грудня 2011 року

ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_2 у якій проживала ОСОБА_1 , що підтвердили також свідки, допитані судом.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , крім вимог про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, просила визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки та 1/2 частку розташованого на ній житлового будинку з надвірними будівлями за адресою:

АДРЕСА_1 , оскільки вказане нерухоме майно було придбано сторонами в період спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу, а відтак є спільним сумісним майном подружжя, де частка кожного є рівна.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним в касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня

2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).

У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині про поділ майна, набутого за час спільного проживання однією сім?єю, апеляційний суд зазначив відсутність будь-яких документів, які підтверджують не тільки право позивачки на частину будинку і земельної ділянки, але й відсутність належних доказів (документів), які просто підтверджують існування такої земельної ділянки та будинку за адресою: АДРЕСА_1 на території Богдашівської сільської ради та їх належність відповідачу.

Проте, сторона відповідача ні в запереченнях на позовну заяву, ні в апеляційній скарзі не вказувала на відсутність у нього права власності спірне нерухоме майно.

Крім того, представником ОСОБА_2 - адвокатом Єфремовим Є. О. до апеляційної скарги долучено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 216481, згідно якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, ОСОБА_1 до відзиву на апеляційну скаргу долучено рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 квітня 2013 року у справі № 562/606/13-ц, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Отже, апеляційний суд з порушенням зазначених норм процесуального права не дослідив належним чином матеріали справи, не надав оцінки державному акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 216481, який було долучено до апеляційної скарги саме стороною відповідача, не надав оцінки рішенню Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 квітня 2013 року у справі № 562/606/13-ц, яке було долучено стороною позивача до відзиву на апеляційну скаргу, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позву в частині вимог ОСОБА_1 про поділ майна, набутого за час спільного проживання однією сім?єю.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскаржувана постанова Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час спільного проживання однією сім?єю, не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час спільного проживання однією сім?єюскасувати, а справу в цій частині передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час спільного проживання однією сім`єю скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун