Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 563/625/18
провадження № 61-258св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області (далі - КП «Реєстраційний офіс») про визнання протиправним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що йому як колишньому працівнику колгоспу «Перемога» с. Жадківка Корецького району Рівненської області у 1989 році був наданий житловий будинок по АДРЕСА_1 , 1970 року побудови, який належав колгоспу і з того часу він був зареєстрований та проживав у ньому разом із сім`єю.
Вказані обставини підтверджуються записами у погосподарських книгах Жадківської сільської ради Корецького району Рівненської області за 1989-1998 роки, які як акти органів влади підтверджують і його право власності.
У 2000 році у зв`язку з переїздом в іншу місцевість він дозволив проживати у вказаному будинку ОСОБА_2 із сім`єю, які поселились у спірному будинку як тимчасові мешканці.
Однак, у 2018 році ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати його та членів його родини такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.
Зі змісту цієї позовної заяви ОСОБА_2 він дізнався, що 14 лютого 2018 року ОСОБА_2 оформила право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Вказував на те, що державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно порушено його права як власника.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний офіс» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14 лютого 2018 року, індексний номер 39665906, згідно з яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок із погосподарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати внесений в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис № 24823714 про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок із погосподарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 17 вересня 2018 року у складі судді Кулика Є. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Власенко В. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14 лютого 2018 року, індексний номер 39665906, згідно з яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок із погосподарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано внесений в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис № 24823714 про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок із погосподарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що реєстрація права власності ОСОБА_2 на спірне будинковолодіння проведена реєстратором із порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ОСОБА_2 спірний будинок не будувала, його за будь-яким договором не придбавала, а тому і жодних законних підстав для оформлення на себе права власності на цей будинок не набула.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не довів порушення його прав реєстрацією права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог, не врахував, що реєстрацією права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 порушено його права як власника спірного нерухомого майна.
При цьому апеляційний суд не врахував, що записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності, а відсутність ордера на вказаний будинок не спростовує його право власності на нього.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 побудований у 1970 році і належав колгоспу «Перемога» с. Жадківка Корецького району Рівненської області.
ОСОБА_1 з 10 жовтня 1988 року зареєстрованийу спірному будинку. Також у цьому будинку зареєстровані члени сім`ї ОСОБА_1 : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
У період з 1988 року до 2000 року ОСОБА_1 проживав у спірному будинку разом із сім`єю.
12 лютого 2018 року державним реєстратором КП «Реєстраційний офіс» проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Підставою для проведення реєстрації стала довідка Жадківської сільської ради Корецького району Рівненської області від 09 лютого 2018 року № 110, згідно з якою у погосподарській книзі з 2000 року цей житловий будинок обліковується за ОСОБА_2 та в якому вона проживає з 2000 року.
Згідно з даними погосподарських книг Жадківської сільської ради за 1991-2000 роки на ім`я ОСОБА_1 були відкриті особові рахунки, господарство відносилося до суспільної групи - колгоспний двір та вказано список членів сім`ї господарства. Записів за 1989 -1990 роки не знайдено.
Відповідно до довідки Жадківської сільської ради від 04 липня 2018 року № 130 житловий будинок АДРЕСА_1 на балансі сільської ради ніколи не перебував та у власності ОСОБА_1 не знаходився. Це була квартира колишнього СВК «Перемога». З 2000 року в житловому будинку проживає сім`я ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 оспорює рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на житловий будинок із погосподарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходив із того, що ОСОБА_1 не довів порушення його прав реєстрацією права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.
У справі, яка переглядається, установлено, що спірне будинковолодіння побудоване у 1970 році і належало колгоспу «Перемога» с. Жадківка Корецького району Рівненської області, в якому у період з 1988 року до 2000 рік проживав позивачіз сім`єю.
Питання набуття права власності на час побудови спірного нерухомого майна регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ХІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва, положеннями ЦК Української РСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування в Україні», постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР».
Згідно зі статтею 53 ЖК Української РСР жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
Відповідно до частини першої статті 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно з частинами першою та другою статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією /а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що позивач отримав спірний житловий будинок у користування тимчасово без відповідних правових підстав (ордера), що виключає добросовісне володіння ним.
Також позивач не надав доказів про передачу (відчуження) колгоспом, а в подальшому КСП «Перемога» спірного будинковолодіння у його власність, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не набув право власності на спірне нерухоме майно, яке збудоване у 1970 році колгоспом.
Крім того, апеляційний суд правильно зазначив, що власник, якщо він себе таким вважає, зобов`язаний цікавитись майном, дбати про його стан, вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, з метою оформлення права власності, а позивач з 2000 року у спірному будинку не проживає, участі в його утриманні не брав і до травня 2018 року жодних прав на нього не заявляв.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не довів порушення його прав реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачем.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він набув право власності на спірне нерухоме майно, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, а до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, збирання доказів, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів.
Також, слід зазначити, що з інформації із Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 15 липня 2019 року у справі № 563/344/18 визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець