Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 565/2071/19
провадження № 61-9460 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 березня 2020 року у складі судді Мануляка Ю. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О., Боймиструка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року у справі № 565/468/16-ц позов ОСОБА_3 (після зміни прізвища ОСОБА_4 ) до нього про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з нього на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 квітня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього в іншому шлюбі народилася дитина - ОСОБА_6 , тобто з часу ухвалення вищевказаного судового рішення про стягнення аліментів його матеріальний стан змінився, що є підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до положень статті 192 СК України. Крім того, 05 квітня 2016 року на підставі договору дарування він подарував відповідачці 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Хоча зазначена квартира перебувала в їх спільній сумісній власності, проте вказаний правочин був вчинений ним виключно з метою забезпечення належних умов для нормального розвитку спільної з відповідачкою дитини.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд змінити розмір аліментів, що стягуються з нього відповідачці на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до 1/8 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року та виконавчого листа від 12 травня 2016 року у справі № 565/468/16-ц, з 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка та відповідач мають відносно високий рівень доходів. Аліменти повинні використовуватись виключно для задоволення потреб дитини, її гармонійного фізичного та духовного розгляду, і не можуть слугувати для безпідставного збагачення отримувача аліментів. Доводи позивача та відповідача про умови поділу між ними майна після розірвання шлюбу не можуть бути враховані судом, оскільки відсутні документальні підтвердження таких умов.
Ураховуючи зміну сімейного стану позивача, наявність інших осіб на його утриманні, його матеріальний стан й стан здоров`я дитини, необхідність у коштах для утримання дитини в нинішніх життєвих обставинах, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки установлено, що майновий стан позивача дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі ніж 1/8 частка від його заробітку (доходу) щомісячно і це не призведе до значного погіршення майнового стану новоствореної сім`ї ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено беззадоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що аналіз положень статті 192 СК України свідчить про те, що зміна сімейного стану позивача є самостійною підставою для зменшення розміру стягнутих з нього аліментів.
З урахуванням рівності батьківських обов`язків сума визначеного рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року матеріального забезпечення дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у декілька разів перевищує рекомендований законодавством відповідний прожитковий мінімум, що безсумнівно не порушує право дитини на гідний рівень життя та відповідає принципу якнайкращого забезпечення її інтересів. Щодо потреби дитини в систематичному лікуванні, то у разі необхідності і доведеності це може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом на підставі статті 185 СК України про стягнення додаткових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 565/2071/19 з Кузнецовського міського суду Рівненської області.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт погіршення його матеріального стану з моменту стягнення з нього аліментів. Судами було встановлено, що його дохід значно збільшився відповідно до довідки про розмір заробітної плати та стягнутих аліментів. Сам по собі факт народження у ОСОБА_1 доньки від іншого шлюбу не впливає на матеріальне становище останнього та на його можливість сплачувати аліменти на утримання дитини- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Таким чином, суди дійшли незаконного висновку про зменшення розміру аліментів. Посилалась на відповідні судові рішення Верховного Суду, які судами не враховано.
Доводи особи, яка подала відзив
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Посилання касаційної скарги на відповідні судові рішення Верховного Суду є безпідставними, оскільки у справі наявні інші правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року у справі № 565/468/16-ц позов ОСОБА_3 (після зміни прізвища ОСОБА_4 ) до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 квітня 2016 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 від шлюбу з ОСОБА_8 народилася дитина - ОСОБА_6 (а.с. 5).
Відповідно до довідки від 02 грудня 2019 року № 4141 за період з січня по жовтень 2019 року з позивача на користь відповідача стягнуто 162 777,77 грн аліментів на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).
Дохід ОСОБА_1 за період з січня по грудень 2019 року після утримань податків і зборів, а також за виконавчими написами, становить 638 630,88 грн, що підтверджується копією довідки про доходи від 31 січня 2020 року № 1497 (а.с. 43).
Відповідно до копії рішення лікарсько-консультативної комісії від 30 січня 2020 року № 43 дитина - ОСОБА_5 потребує регулярного лікування (а.с. 48).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народилася дочка від іншого шлюбу з ОСОБА_8 .
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суди у порушення вищевказаних вимог закону не звернули уваги на те, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини - ОСОБА_6 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Таким чином, суди у порушення зазначених вище вимог закону не врахували те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, а навпаки судами було встановлено збільшення доходів останнього. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам.
Встановивши обов`язок позивача надавати матеріальну допомогу дітям, місцевий суд належним чином не мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів саме у розмірі 1/6частки від заробітку (доходу), не провівши належну оцінку стану здоров`я та матеріального стану позивача, а також інтересів дитини - ОСОБА_5 .
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року, то йому у позові слід відмовити.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом
повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій та відмову у задоволенні позову, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 2 942,90 грн.
Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 березня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2020 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 2 942 (дві тисячі дев`ятсот сорок дві) грн 90 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець