ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа №565/575/17
адміністративне провадження № К/9901/35317/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №565/575/17
за позовом ОСОБА_1 до Вараської міської ради Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Вараської міської ради Рівненської області на постанову та додаткову постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, ухвалені у складі колегії суддів: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів Моніча Б.С., Капустинського М.М.,
в с т а н о в и в :
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Кузнецовської міської ради Рівненської області від 06.03.2017 №591 «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».
Позовні вимоги обґрунтовувала порушенням порядку прийняття міськрадою оскаржуваного рішення.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
Визнано протиправним та скасовано рішення Кузнецовської міської ради від 06.03.2017 №591 «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».
Зобов`язано Кузнецовську міську раду Рівенської області розглянути заяву ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) від 01.04.2016.
Додатковою постановою цього ж суду від 15 серпня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди встановили, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_2 07.04.2016 звернулися до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 із зазначенням різних площ земельної ділянки.
13.01.2017 відповідачем було підготовлено проекти рішень №509 щодо ОСОБА_1 та №513 щодо ОСОБА_2 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Дані проекти було зареєстровано та завізовано у відповідності до Регламенту міськради, затвердженого рішенням міської ради №52 від 25.12.2015, та передано для розгляду Комісії.
Згідно з протоколом засідання постійної комісії з питань земельних відносин, архітектури, містобудування, благоустрою та екології №5 від 11.05.2016, під №8 було розглянуто проект рішення «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» і результат розгляду: «Вирішили: виїзд комісії на земельну ділянку».
Також, під №22 повторно було розглянуто проект рішення «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». За результатами розгляду питання №22 прийнято рішення комісії: «Вирішили: комісія рекомендує не підтримувати даний проект рішення на сесії міської ради» - «за» - 0, «проти» - 1, «утримались» - 6.
У вказаному протоколі №15 від 06.12.2016 комісією одноголосно прийнято рішення про підтримання проекту рішення №513 щодо ОСОБА_2 на сесії міської ради (питання № 26).
Згідно з розпорядженням міського голови міста Вараша № 51-р від 17.02.2017 «Про скликання п`ятнадцятої сесії Кузнецовської міської ради сьомого скликання» вищезазначені проекти рішень рекомендовані для розгляду на пленарному засіданні міської ради під №№48 та 52.
Встановлено, що на основі проекту рішення № 513 від 13.01.2017, на другому пленарному засіданні п`ятнадцятої сесії Вараської (Кузнецовської) міської ради, 06.03.2017 було прийнято рішення №591, яким надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель запасу міської ради (землі сільськогосподарського призначення комунальної власності), площею 0,0804 га, яка знаходиться: АДРЕСА_1 .
Проте на вказаному пленарному засіданні сесії не було прийнято проект рішення №509 від 13.01.2017 щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0789 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель запасу міської ради.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням від 06.03.2017 №591, ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про його скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволення позовних вимог, виходив з того, що оскаржуване рішення сесії міської ради від 06.03.2017 №591 прийнято протиправно, без дотриманням процедури його прийняття та з порушення вимог чинного законодавства України.
Крім того, апеляційний суд, у порядку статті 168 КАС України, ухвалив додаткову постанову щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову та додаткову постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У поданих запереченнях представник позивачки просить відмовити у задоволенні скарги, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, та з урахуванням вимог статті 341 КАС України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 6 ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 118 Земельного Кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з ч.1 ст. 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 12 Земельного Кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26, ч.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
За приписами ч.ч.1-3 ст.59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.
Згідно з п.1,4,10 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії.
В силу положень п. 11 зазначеної статті Закону рекомендації постійних комісій підлягають обов`язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані.
Апеляційним судом встановлено, що на пленарному засіданні було зареєстровано 31 депутат із 34 депутатів загального складу ради.
Відповідно до п.11 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Згідно з витягом з протоколу №15 другого пленарного засідання п`ятнадцятої сесії Вараської (Кузнецовської) міської ради сьомого скликання від 06.03.2017 за питання під номером 41 - про надання дозволу громадянину ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а саме по АДРЕСА_1 площа земельної ділянки 0,0804 га, проголосувало «за» - 19, «проти» - 2, «утрималось» - 7. Тобто у голосуванні приймало участь 28 депутатів.
Разом з цим по питанню під номером 45 - про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а саме по АДРЕСА_1 площа земельної ділянки 0,0789 га, проголосувало «за» - 8, «проти» - 0, «утрималось» - 17. Тобто у голосуванні приймало участь 25 депутатів.
Проте, зі змісту вище вказаного витягу з протоколу №15 від 06 березня 2017 року щодо питання під номером 41, конкретно не зрозуміло яка саме пропозиція була поставлена на голосування сесії міської ради.
Крім того, Вараська міська рада Рівненської області не вирішила по суті питання задоволення або відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного Кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до прийняття рішення ОСОБА_2 володів з 23.07.2013 на праві власності земельною ділянкою площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відтак, після прийняття рішення Кузнецовської міської ради Рівненської області від 06.03.2017 № 591 ОСОБА_2 фактично отримав земельні ділянки більше 0,10 гектара, що вказує на отримання понад нормової площі земельної ділянки.
За вказаних вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що оскаржуване рішення сесії міської ради від 06.03.2017 № 591 прийнято необґрунтовано, без дотримання процедури його прийняття та з порушення вимог чинного законодавства України.
За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з цим, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, досліджених апеляційним судом, та не спростовують вірних висновків суду про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Вараської міської ради Рівненської області - залишити без задоволення.
Постанову та додаткову постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі №565/575/17 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду