05.02.2023

№ 565/743/19

Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 565/743/19

провадження № 61-836св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - обслуговуючий кооператив «ЖБК Енергетик»,

відповідач: державний реєстратор виконавчого комітету Вараської міської ради Головач Наталія Віталіївна,

третя особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року обслуговуючий кооператив «ЖБК Енергетик» (далі - ОК «ЖБК Енергетик») звернувся до суду з позовом до державного реєстратора вконавчого комітету Вараської міської ради Головач Н. В., третя особа - ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Вараської міської ради Головач Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 113235357 від 08 лютого 2018 року, було зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Указана державна реєстрація права власності здійснена з порушенням вимог статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема державному реєстратору не подано усіх документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності відповідачем на квартиру.

ОСОБА_1 усупереч вимог пунктів 41, 77, 80 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2005 року № 1127 (далі - Порядок) державному реєстратору не подані: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року позовні вимоги ОК «ЖБК Енергетик» задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Головач Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 39569895 від 08 лютого 2018 року, яким було зареєстровано за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) право власності (частка 1/1) на однокімнатну квартиру, загальною площею 40,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1480135556107, номер запису про право власності: 24731287, дата та час державної реєстрації: 02 лютого 2018 року 12:56:29.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що із наданих суду документів (договору про пайову участь у будівництві житла № 134 від 15 квітня 2008 року, укладеного між ОК «ЖБК Енергетик» та ОСОБА_1 , та рішення Кузнецовського міського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року у справі № 565/1225/15-ц) не підтверджується виникнення у ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру. Тобто, реєстратор прийняв оскаржуване рішення на підставі недостатніх документів.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОК «ЖБК Енергетик».

Стягнено з ОК «ЖБК Енергетик» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 881,50 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що неподання відповідачем довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі державному реєстратору носить формальний характер, оскільки такі обставини об`єктивно існували на час проведення державної реєстрації права власності та були відомі державному реєстратору.

Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 та припинення його права власності на вказану квартиру лише з формальних підстав неподання відповідної довідки буде непропорційним втручанням у його право власності на вказану квартиру, враховуючи, що обставини, на підтвердження яких повинна бути подана така довідка, об`єктивно існували та підтверджуються рішеннями відповідних судів. Суд першої інстанції обмежився формальним підходом при вирішенні справи, а не виходив із об`єктивних мотивів та правовідносин, що склалися між сторонами. Також не обґрунтовано позивачем і шкоди, якої завдано внаслідок оспорюваної державної реєстрації, та в чому вона полягала.

Фактичне набуття права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру до дня його державної реєстрації, а також те, що державна реєстрація є лише моментом з якого держава визнає право власності на нерухоме майно, додатково свідчить про непропорційність позбавлення права власності відповідача лише з формальних підстав.

Рівненський апеляційний суд додатковою постановою від 28 грудня 2021 року стягнув з ОК «ЖБК Енергетик» на користь ОСОБА_1 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного провадження справи.

Додаткову постанову апеляційний суд мотивував тим, що надані представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 докази про понесення ним судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи апеляційним судом є достатніми, допустимими і достовірними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 січня 2022 року ОК «ЖБК Енергетик» надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року і залишити в силі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення позивач посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 190 328 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, щодо їх правильного застосування.

Державний реєстратор не перевіривши документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій прийняла оскаржуване рішення про реєстрацію за відповідачем права власності на спірну квартиру, знявши встановлені судом обмеження та наділивши заявника усіма правами власника такого майна, не маючи на такі дії достатніх повноважень, не перевіривши чи набув ОСОБА_1 усіх прав власника такого майна.

Також апеляційним судом помилково застосовано до спірних правовідносин положення статті 384 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, що ця норма регулює взаємовідносини члена житлово-будівельного кооперативу із самим кооперативом до правовідносин, які виникли між обслуговуючим кооперативом та його членом. Не застосовано апеляційним судом статтю 334 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на окреме індивідуальне визначене нерухоме майно, розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подається, зокрема довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Однак, ОСОБА_1 не було подано для реєстрації права власності усі необхідні документи, за відсутності яких державний реєстратор не мала права приймати рішення про реєстрацію за відповідачем права власності на спірну квартиру. Суд апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права дійшов висновку про наявність у державного реєстратора достатніх документів для перевірки факту членства ОСОБА_1 у кооперативі та внесенні ним пайового внеску у повному обсязі на підставі недопустимого доказу.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 квітня 2008 року між ОК «ЖБК Енергетик» та ОСОБА_1 було укладено договір № 134 про пайову участь у будівництві житла, згідно з яким сторони узгодили будівництво кооперативом житлового будинку у АДРЕСА_3 і передачу ОСОБА_1 визначеної договором квартири АДРЕСА_4 загальною площею 40,2 кв. м у цьому будинку та оплату її замовником.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року у справі № 565/1225/15-ц встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про пайову участь у будівництві житла № 134 від 15 квітня 2008 року виконав у повному обсязі та оплатив повну вартість квартири, передбачену договором.

Цим же рішенням визнано за ОСОБА_1 майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 .

Висновком про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна підтверджено, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_6 , власником якого є ОСОБА_1 та будівництво якого здійснювалось на підставі договору про пайову участь у будівництві житла № 134 від 15 квітня 2008 року, є квартирою АДРЕСА_1 .

У висновку зазначено, що він є підставою для вчинення реєстраційно-правових дій з реєстрації права власності на зазначений об`єкт нерухомості.

Відповідно до копії Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № РВ 143170551220, 24 лютого 2017 року управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано вказану декларацію та визнано готовим до експлуатації закінчений будівництвом об`єкт житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (друга черга).

З копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_5 видно, що він виготовлений КП «Кузнецовське міське БТІ» 30 січня 2018 року на замовлення ОСОБА_1 (до дня реєстрації права власності на спірну квартиру).

Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 113235357 від 08 лютого 2018 року підтверджується, що 02 лютого 2018 року на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Головач Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 39569895 від 08 лютого 2018 року було зареєстровано за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) право власності (частка 1/1) на однокімнатну квартиру, загальною площею 40,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1480135556107, номер запису про право власності: 24731287, дата та час державної реєстрації: 02 лютого 2018 року 12:56:29.

Відповідно до листа виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області від 09 вересня 2020 року в електронній реєстраційній справі Державного реєстру речових прав № 1480135556107 зберігаються документи, які 02 лютого 2018 року ОСОБА_1 подав для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_7 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як видно із касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції, визначене у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право

на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОК «ЖБК Енергетик» вважав, що державна реєстрація права власності спірної квартири за ОСОБА_1 здійснена з порушенням статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема державному реєстратору не подано всіх документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності відповідачем на квартиру, а також не надано всіх документів, передбачених пунктами 41, 77, 80 Порядку.

Згідно з пунктами 40, 42 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

За пунктом 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до пункту 77 Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку.

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 01 січня 2013 року, особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом з метою забезпечення державної реєстрації права власності кожного окремого власника нерухомого майна можуть бути подані для долучення до Державного реєстру прав: документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна); затверджений особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта нерухомого майна, або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу; документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

Пунктом 80 Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подаються: довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 01 січня 2013 року, також обов`язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та подаються завірені відповідним кооперативом копії: документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна); документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

Встановивши, що ОСОБА_1 подав для реєстрації права власності на спірну квартиру перелік документів, передбачених пунктами 41, 77, 80 Порядку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень у діях державного реєстратора.

Також апеляційний суд правильно зазначив, що право власності за ОСОБА_1 реєструвалося на новостворений об`єкт нерухомості, а не реконструйований, тому необхідності для подачі ним документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомості до його реконструкції у нього не було.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 з усього переліку документів, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державному реєстратору не подав лише довідку про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Однак, рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року у справі № 565/1225/15-ц, які були подані державному реєстратору, встановлено, що ОСОБА_1 , виконавши свої грошові зобов`язання за договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку та повністю сплативши вартість об`єкта будівництва, що передбачена договором, вчинив дії, що були спрямовані на виникнення юридичних фактів необхідних і достатніх для набуття майнових прав на цей об`єкт в майбутньому.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що неподання довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі державному реєстратору за наявності обставин, які існували на час проведення державної реєстрації права власності та були відомі державному реєстратору, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру та припинення його права власності на вказану квартиру буде непропорційним втручанням у його право власності на вказану квартиру.

Також апеляційний суд правильно зазначив про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29 червня 2022 року в справі № 565/308/21 при розгляді справи у подібних спірних правовідносинах.

Щодо оскарження додаткової постанови Рівненського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн, на підтвердження чого надав копію договору про надання правничої допомоги від 19 серпня 2021 року № 215 та копію додаткової угоди до нього, акт виконаних робіт та квитанцію до прибуткового касового ордера від 13 грудня 2021 року № 031 на суму 6 000 грн.

Стягуючи з ОК «ЖБК Енергетик» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час апеляційного провадження справи, апеляційний суд врахував характер спірних правовідносин, складність справи, тривалість її розгляду, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) і час, витрачений на виконання цих робіт (послуг), у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про те, що розмір стягнутих витрат є співмірним розміру наданих послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Суд апеляційної інстанції, встановивши належним чином фактичні обставини у справі, дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОК «ЖБК Енергетик» та відсутність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, оскільки у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Висновки апеляційного суду у справі, яка переглядається не суперечать правовій позиції, викладеній у наведеній постанові Верховного Суду.

У справі № 522/1029/18 та у справі, яка переглядається, різні предмети спору, зокрема, у наведеній справі - визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, визнання права власності та витребування із чужого незаконного володіння майна

Отже, відсутні підстави вважати, що суди у справі, що переглядається, не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду, оскільки у цих постановах, та у справі, що є предметом перегляду, відмінними є, зокрема, предмет позову та встановлені фактичні обставини.

Апеляційний суд правильно застосував до спірних правовідносин норми права, що їх регулюють, тому безпідставним є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки вказана обставина є підставою для касаційного оскарження, а не для скасування судових рішень, які ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

Колегія суддів також відхиляє інші доводи касаційної скарги про те, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права з посиланням на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді оскаржуваного рішення апеляційного суду. Фактично аргументи касаційної скарги про те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили всі обставини у справі, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за змістом статті 400 ЦПК України такі дії виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.

Таким чином, доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися.

Проаналізувавши зміст постанов апеляційного суду з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом ухвалені рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення від 03 квітня 2008 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, рішення апеляційного суду відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що апелційним судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення в цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук