23.01.2023

№ 569/12606/18

Постанова

Іменем України

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 569/12606/18

провадження № 61-20495св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником - адвокатом Рищуком Віталієм Віталійовичем, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2021 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсними договорів.

Позов обґрунтовано тим, що 15 листопада 2017 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 196 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до вказаного Договору.

Згідно із Додатком № 1 до Договору № 196 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 листопада 2017 року договорами, за якими відступаються права вимоги є:

- кредитний договір № 03Кл-07 від 18 січня 2007 року, укладений між первісним кредитором ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 , та додаткові угоди і додатки до нього;

- іпотечний договір № 03Кл-07/і від 18 січня 2007 року, укладений між первісним кредитором ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О. С. 18 січня 2007 року за реєстровим номером № 147, та додаткові угоди і додатки до нього;

- договір поруки № 03КЛ-07/п від 18 січня 2007 року, укладений між первісним кредитором ПАТ «Брокбізнесбанк», ОСОБА_3 та фізичною особою-резидентом України ОСОБА_4 , та додаткові угоди і додатки до нього;

- договір поруки № 03КЛ-07/п від 24 лютого 2010 року, укладений між первісним кредитором ПАТ «Брокбізнесбанк», ОСОБА_3 та фізичною особою-резидентом України ОСОБА_5 , та додаткові угоди і додатки до нього;

Загальна сума права вимоги станом на день укладення Договору № 196 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 листопада 2017 року за кредитним договором складає 502 542,12 грн або 18 966,45 доларів США.

У зв`язку з укладенням сторонами Договору № 196 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 листопада 2017 року за кредитним договором № 03Кл-07 від 18 січня 2007 року, первісний кредитор (банк) передав, а новий кредитор прийняв права вимоги за Іпотечним договором № 03Кл-07/і з усіма додатковими угодами та додатками до нього, про що між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений 16 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1881.

Позивачка вважає, що вищевказані договори про відступлення права вимоги та відступлення прав за іпотечним договором є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними.

Вказує, що ПАТ «Брокбізнесбанк» всупереч положення 656 Цивільного кодексу України продав право вимоги на суму, що складає 502 542,12 грн (еквівалентно на час укладення Договору 18 966,45 доларам США), якої у банку на момент укладення договору не існувало.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просила:

- визнати недійсним Договір № 196 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 листопада 2017 року, укладений між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 з моменту його укладення;

- визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 , посвідчений 16 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1881 з моменту його укладення.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_2 , виключивши його зі статусу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору у даній справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки під час укладання оспорюваного правочину між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 , дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення договорів.

Зокрема, суд зазначив, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2021 року ОСОБА_3 через представника - адвоката Рищука В. В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою нарішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та на відсутність правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

22 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 18 січня 2007 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 03Кл-07 відповідно до умов якого банк зобов`язався надати кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 150 800 доларів США у порядку та на умовах зазначених у даному договорі терміном до 17 січня 2010 року. За використання кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування процентна ставка була встановлена в розмірі 13% річних.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 03Кл-07/і від 18 січня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О. С., за яким іпотекодавець ОСОБА_3 передала у іпотеку приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 524 кв. м, яке розташоване на АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 03 Кл-07/п від 18 січня 2007 року та договір поруки № 03Кл07/п1 від 24 лютого 2010 року, укладений між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 .

Постановою Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року № 339 у ПАТ «Брокбізнесбанк» відкликано банківську ліцензію.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб своїм рішенням від 11 червня 2014 року № 45 розпочала ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» і призначила уповноважену особу Фонду на ліквідацію.

Відповідно до Протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-10-02-000268-c від 18 жовтня 2017 року, які відбулись у формі електронного аукціону в межах процедури ліквідації банку, переможцем придбання активів (майна) лоту (право вимоги за кредитним договором № 03Кл-07 від 18 січня 2017 року, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 , та договорами забезпечення виконання зобов`язань) став ОСОБА_2

15 листопада 2017 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 укладено договір № 196 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, іпотечними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених цим договором. Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договором іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору, та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із додатком № 1 до договору № 196 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 листопада 2017 року «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами», до таких договорів, за якими відступаються права вимоги, є:

- кредитний договір від 18 січня 2007 року № 03Кл-07, який укладений між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 , та додаткові угоди і додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, за наявності таких;

- іпотечний договір від 18 січня 2007 року № 03Кл-07/і, який укладений між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 , та посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О. С. за реєстровим № 147, та додаткові угоди і додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, за наявності таких;

- договір поруки від 18 січня 2007 року № 03Кл-07/п, який укладений між ПАТ «Брокбізнесбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і додаткові угоди та додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, за наявності таких;

- договір поруки від 24 лютого 2010 року № 03Кл-07/п1, що укладений між ПАТ «Брокбізнесбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і додаткові угоди та додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, за наявності таких.

У зв`язку із укладенням сторонами договору № 196 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 листопада 2017 року за кредитним договором від 18 січня 2007 року № 03Кл-07, що укладений між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_3 , первісний кредитор (банк) передав, а новий кредитор прийняв права вимоги за іпотечним договором № 03Кл-07/і, укладеним між первісним кредитором (як іпотекодержателем) і боржником (як іпотекодавцем), посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О. С. 18 січня 2007 року за реєстровим № 147, з усіма додатковими угодами та додатками до нього, про що 16 листопада 2017 року між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В., зареєстрованим в реєстрі за № 1881.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких

є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор

у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

При цьому, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Звертаючись до суду із позовом, позивачка посилалась на те, що оскаржувані договори були укладені за відсутності у банку на продаж права вимоги, оскільки станом на 15 листопада 2017 року у неї була відсутня заборгованість перед банком.

Таким чином, у справі, яка переглядається, ОСОБА_3 фактично оспорює дійсність цієї угоди в частині розміру переданої новому кредитору вимоги (розміру заборгованості за кредитним договором).

Проте законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, з розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах можливого спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.

Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18.

Разом із цим, у справі, яка переглядається, судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року № 339 у ПАТ «Брокбізнесбанк» відкликано банківську ліцензію.

Відповідно до Протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-10-02-000268-c від 18 жовтня 2017 року, які відбулись у формі електронного аукціону в межах процедури ліквідації банку, переможцем придбання активів (майна) лоту (право вимоги за кредитним договором № 03КЛ-07 від 18 січня 2017 року, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 , та договорами забезпечення виконання зобов`язань) став ОСОБА_2 .

У постанові від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 , оскільки під час укладання оспорюваного правочину між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 сторонами було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення договорів, а позивачка не надала доказів того, що внаслідок їх укладення були порушені її права.

При цьому суди обгрунтованого виходили з того, що фізична особа ОСОБА_2 , придбавши права вимоги на конкурсних засадах в межах процедури ліквідації банку, в силу вимог чинного законодавства міг бути стороною договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, а позивачка в подальшому не позбавлена права спростовувати розмір заборгованості у межах пред`явлених до неї вимог про стягнення суми заборгованості за кредитом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання заявника на відсутність правових висновків Верховного Суду у даній категорії справ є безпідставними, оскільки Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суди попередніх інстанцій переглянули справу відповідно до таких висновків.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником - адвокатом Рищуком Віталієм Віталійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов