09.02.2023

№ 569/12980/19

Постанова

Іменем України

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 569/12980/19

провадження № 61-8446св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року у складі судді Гордійчук І. О., додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Шимків С. С., Боймиструка С. В., Бондаренко Н. В. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі - Рівненське РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву») про зобов`язання виконати умови договору.

Позовну заяву мотивував тим, що 07 грудня 2005 року між ним та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі - АППБ «Аваль») підписано кредитний договір № 014/53-05/35577.

Надалі, 12 грудня 2005 року між ним та Рівненським РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» укладено договір № 16-624 «Про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків».

Відповідно до пункту 1.1. договору № 16-624 Фонд від імені Держави відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надається позичальнику на будівництво (реконструкцію) або придбання житла комерційним банком - Рівненською обласною філією АППБ «Аваль».

Його представник 05 березня 2019 року отримав виписку по рахунку № НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») з 01 січня 2010 року до 05 березня 2019 року, у якій зазначено, що остання часткова компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків здійснена 02 серпня 2016 року за червень 2016 року.

У зв`язку з цим 03 травня 2019 року він звернувся із листом про надання інформації щодо здійснення на дату звернення відшкодування частини відсотків за кредитним договором № 014/53-05/35577 від 07 грудня 2005 року до Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву».

За результатами розгляду зазначеного звернення йому стало відомо, що Рівненське РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» не здійснює відшкодування частини відсотків за кредитом, який йому надавався АТ «Райффайзен Банк Аваль»; останнє відшкодування за кредитом здійснено в серпні 2016 року за червень 2016 року.

Вважає, що бездіяльність відповідача щодо припинення в односторонньому порядку відшкодування частини відсотків за кредитним договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577, починаючи із серпня 2006 року, є незаконною, оскільки порушує умови Договору № 16-624 та не відповідає вимогам, встановленим у постанові Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 853 «Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво і придбання житла».

Договір № 16-624 є чинним та не визнаний судом недійсним чи припиненим.

Відповідач із серпня 2016 року фактично припинив у односторонньому порядку відшкодування частини відсотків за кредитним договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577 на підставі Договору № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 12 грудня 2005 рок не маючи на це законних підстав.

На підставі викладеного просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» щодо не здійснення відшкодування частини відсотків за кредитним договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577 на підставі Договору № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 12 грудня 2005 року;

зобов`язати Рівненське РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» перерахувати на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1 невиплачену компенсацію у розмірі 183 232,78 грн. протягом одного місяця з дня набрання рішенням Рівненського міського суду Рівненської області законної сили;

зобов`язати Рівненське РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» відновити виплату коштів часткової компенсації відсоткової ставки згідно пункту 2.1 Договору № 16-624 від 12 грудня 2005 року у розмірі 12,5 % за кредитним договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577.

Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

Рішенням від 12 листопада 2019 року Рівненський міський суд Рівненської області позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» щодо не здійснення відшкодування частини відсотків ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577 на підставі Договору № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 12 грудня 2005 року.

Зобов`язав Рівненське РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» виконати умови договору № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 12 грудня 2005 року шляхом здійснення виплати часткової компенсації відсотків за кредитним договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», починаючи з 24 червня 2015 року.

Стягнув з Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 369,13 грн.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що припинення відповідачем виконання договірних зобов`язань є порушенням пунктів 2.2, 2.3, 3.1.2 договору № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків та суперечить вимогам статтей 526 610 629 ЦК України.

Ухвалою від 14 листопада 2019 року Рівненський міський суд Рівненської області виправив описку допущену у абзаці третьому резолютивної частини рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року, вказавши замість помилково зазначеного «починаючи з 24 червня 2015 року», правильне «починаючи з 01 липня 2016 року».

Ухвалою від 22 листопада 2019 року Рівненський міський суд Рівненської області виправив описку допущену в рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року.

«Абзац п`ятий мотивувальної частини рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року, вважати помилково зазначеним.

Абзац шостий мотивувальної частини рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року вважати вірним в наступній редакції: «В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просила відмовити в позові, зазначивши, що в зв`язку з невідповідністю даних в реєстрах, надісланих АТ «Райффайзен банк Аваль» з даними, вказаними в договорі № 16-624 від 12 грудня 2005 року, відповідачем було призупинено виплати часткової компенсації для ОСОБА_1 , причиною невідповідності у вказаних реєстрах стала зміна відсоткової ставки по кредиту та валюти кредитування, в зв`язку з внесенням змін до кредитного договору.»

Додатковим рішенням від 17 грудня 2019 року Рівненський міський суд Рівненської області доповнив абзац третій резолютивної частини рішення Рівненського міського суду від 12 листопада 2019 року таким змістом: «по 01 липня 2019 року та перерахувати на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1 невиплачену компенсацію у розмірі 173 286,71 грн. Зобов`язати Рівненське РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» відновити виплату коштів часткової компенсації відсоткової ставки згідно пунктом 2.1. Договору № 16-624 від 12 грудня 2005 року у розмірі 12,5 % за кредитним договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577. У решті позовних вимог відмовити».

Ухвалою від 18 грудня 2019 року Рівненський міський суд Рівненської області виправив описку допущену в рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року.

Абзац десятий описової частини рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року вважати вірним в наступній редакції: «12 грудня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків. Згідно умов договору № 16-624 відповідач зобов`язався здійснювати часткову компенсацію відсотків на рахунок позивача по договору кредиту РОФ АППБ «Аваль» від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577. Часткова компенсація визначається в розмірі 1,5 облікової ставки НБУ на день укладання кредитного договору та становить 12,5 %.»

Рівненський РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» на рішення місцевого суду від 12 листопада 2019 року та на додаткове рішення від 17 грудня 2019 року подав апеляційну скаргу.

Рівненський апеляційний суд постановою від 30 квітня 2020 рокуапеляційну скаргу Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» залишив без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що договір № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків є чинним.

Рівненське РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» знаючи про факт укладення позивачем додаткових угод до кредитного договору № 014/53-05/35577, внаслідок чого змінився обсяг фінансового зобов`язання фонду, не позбавлене можливості внести відповідні зміни у договір, укладений з фондом та продовжувати його виконання, зокрема щодо відшкодування частини відсотків за кредитом.

Оскільки місцевим судом встановлено порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, а саме пунктів 2.2., 2.3., 3.1.2 договору № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, то висновок суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову є правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Рівненський міський суд Рівненської області ухвалою від 07 травня 2020 року частково задовольнив заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про виправлення описки в додатковому рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року.

Виправив описку допущену у додатковому рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року.

Абзац п`ятий мотивувальної частини додаткового рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року виклав у наступній редакції: «Рішенням Рівненського міського суду від 12 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» про зобов`язання виконати умови договору -задоволити частково.

Визнано протиправною бездіяльність Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» щодо не здійснення відшкодування частини відсотків ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577 на підставі договору № 16-624 від 12 грудня 2005 року про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків.

Зобов`язано Рівненське РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» виконати умови договору № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 12 грудня 2005 року шляхом здійснення виплати часткової компенсації відсотків за кредитним договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» починаючи з 24 червня 2015 року. Ухвалою суду від 14 листопада 2019 року виправлено описку в абзаці третьому резолютивної частини рішення суду від 12 листопада 2019 року, вказавши замість помилково зазначеного «починаючи з 24 червня 2015 року», правильне «починаючи з 01 липня 2016 року».»

У задоволенні решти вимог відмовив.

Постановою від 09 липня 2020 року Рівненський апеляційний суд задовольнив частково заяву адвоката Терещенко О. М. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнув з Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.

На електронну пошту суду апеляційної інстанції 15 червня 2020 року надійшла заява ОСОБА_1 у якій він просив виправити описки у постанові Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року, а саме вважати помилково зазначеними абзаци мотивувальної частини постанови на 5 сторінці:

«23 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено додаткову угоду № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20042 до кредитного договору № 014/53-05/35577 від 07 грудня 2005 року, згідно умов якого з 24 червня 2015 року встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 17,00 % річних (а. с. 102), а також додаткову угоду № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20041 від 23 червня 2015 року до кредитного договору № 014/53-05/35577 від 07 грудня 2005 року, згідно умов якої сторонами змінено умови кредитування в наступному порядку: кредитор з 24 червня 2015 року відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 35 000 дол США та 520 571,11 грн, в рамках якої кредит в сумі 35 000 дол США наданий згідно умов кредитного договору на придбання будинку вважається 1-м траншем кредиту, 2-й транш кредиту в сумі 520 571,11 грн надається на рефінансування заборгованості за 1-им траншем кредиту.

У зв`язку з укладенням додаткових угод, фонд припинив відшкодування компенсації відсоткової ставки за договором № 014/53-05/35577 від 07 грудня 2005 року.».

Ухвалою від 09 липня 2020 року Рівненський апеляційний суд залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 про внесення виправлень допущеної описки у постанові Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, Рівненський РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення місцевого суду, постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у позові; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права просить змінити постанову суду апеляційної інстанції, виключивши з мотивувальної частини постанови наступні абзаци:

У решті постанову залишити без змін.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 08 липня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву», витребував справу з суду першої інстанції, зупинив виконання рішення від 12 листопада 2019 року, додаткового рішення від 17 грудня 2019 року Рівненського міського суду Рівненської області до закінчення касаційного провадження, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд ухвалою від 08 липня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу Рівненський РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» мотивував тим, що суди попередніх інстанцій дослідивши наявні у справі докази дійшли помилкового висновку про те, що відповідач своєю протиправною бездіяльністю не здійснював часткову компенсацію відсотків комерційного банку позивачу за додатковими угодами до кредитного договору, метою яких було рефінансування кредиту позивача.

Суди не взяли до уваги його посилання на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідновинах, яких дійшов Верховний Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 127/5445/16 (провадження № 61-7031св18).

Встановлені судом апеляційної інстанції факти суперечать абзацу третьому резолютивної частини рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року, зі змінами внесеними до нього додатковим рішенням від 17 грудня 2019 року.

Зазначає, що позивач, усупереч умов пункту 5.1 договору, не повідомив про укладення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» двох додаткових угод та не надавав їх для внесення відповідних змін до договору.

Рівненський РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» згоди на укладення додаткових договорів між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не надавало.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що у судовому засіданні, яке відбулось 30 квітня 2020 року суд апеляційної інстанції не досліджував додаткові угоди від 23 червня 2015 року № 014/53/35577/81-1-0-00/20041, № 014/53/35577/81-1-0-00/20042 до кредитного договору від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577 (т. 1 а. с. 106), оскільки відповідач у апеляційній скарзі клопотання про дослідження відповідних документів не заявляв. Крім того, у поданій відповідачем апеляційній скарзі не наведено виняткових випадків у зв`язку з якими він не мав можливості подати докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У судовому засіданні 30 квітня 2020 року з`ясовано, що додаткові угоди апелянтом подано після ухвалення рішення та додаткового рішення місцевим судом.

Вважає, що суд апеляційної інстанції усупереч статті 78, частини восьмої статті 83, статті 126 ЦПК України встановив обставини, зазначені у абзацах четвертому та п`ятому мотивувальної частини постанови на підставі недопустимих доказів.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» просив залишити її без задоволення, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій без змін; змінити постанову Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року виключивши з її мотивувальної частини абзаци четвертий та п`ятий, які викладені на 5 сторінці.

У серпні 2020 року Рівненський РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити її без задоволення, оскаржені рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові, здійснити розподіл судових витрат.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що 07 грудня 2005 року ОСОБА_1 та АППБ «Аваль» уклали кредитний договір № 014/53-05/35577, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 35 000,00 дол. США, строком на 240 місяців з 07 грудня 2005 року до 05 грудня 2025 року зі сплатою процентної ставки за його користування в розмірі 12,5 % річних (т. 1 а. с.32-34).

Надалі, 12 грудня 2005 року ОСОБА_1 та Рівненський РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву»уклали договір № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків (т. 1 а. с. 10-13).

Згідно з пунктом 2.1 договору № 16-624 часткова компенсація визначається в розмірі 1,5 облікової ставки НБУ, що діє на день укладення кредитного договору і становить 12,50 %.

Розмір часткової компенсації, що надається позичальнику розраховується Фондом згідно з додатком № 1 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору, та погоджується позичальником. Нарахування часткової компенсації здійснюється з моменту підписання договору про надання часткової компенсації між регіональним управлінням Фонду та позичальником (пункт 2.2 договору № 16-624).

Відповідно до пункту 2.5 договору № 16-624 розмір часткової компенсації може переглядатися Фондом в односторонньому порядку у разі: 2.5.1 зміни розміру облікової ставки НБУ; 2.5.2 зміни у складі сім`ї позичальника в період дії цього договору.

Фонд має право розірвати цей договір, письмово повідомивши про це позичальника за 10 (десять) календарних днів у разі: виявлення недостовірних даних у документах, що подавалися позичальником на етапі підготовки до укладення цього договору, та протягом терміну погашення кредиту; невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором протягом трьох місяців; розірвання кредитного договору між позичальником і комерційним банком (пункт 3.3.2 договору № 16-624).

За змістом пункту 5.1 договору № 16-624 у випадках укладення додаткових угод до кредитного договору, що стосуються правовідносин за цим договором в цей договір в обов`язковому порядку вносяться відповідні зміни.

Пунктом 7.1 договору № 16-624 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до дня підписання сторонами акта про виконання зобов`язань за кредитним договором, якщо його не буде розірвано достроково у порядку, передбаченому цим договором.

Договір № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків є чинним.

Відповідно до розрахунку прогнозованого розміру компенсації (додаток № 1 до зазначеного договору) розмір кредиту складає 176 750,00 грн; розмір кредиту на який може бути надана часткова компенсація - 165 038,50 грн; розмір облікової ставки НБУ на день укладання кредитного договору (але не більше процентної ставки за кредитним договором) - 12,5 %; прогнозований розмір компенсації 280 193,83 грн (т. 1 а. с. 13).

Суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови зазначив, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 23 червня 2015 року укладені додаткові угоди № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20041, № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20042 до кредитного договору від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577 (т. 1 а. с. 102-106).

Згідно з умовами яких з 24 червня 2015 року встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 17,00 % річних та змінено умови кредитування в наступному порядку: «кредитор з 24 червня 2015 року відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 35 000,00 дол. США та 520 571,11 грн, в рамках якої кредит в сумі 35 000,00 дол США наданий згідно умов кредитного договору на придбання будинку вважається 1-м траншем кредиту, 2-й транш кредиту в сумі 520 571,11 грн надається на рефінансування заборгованості за 1-им траншем кредиту».

У зв`язку з укладенням додаткових угод Фонд припинив відшкодування компенсації відсоткової ставки за договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування статей 526, 598 та 599 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року № 127/5445/16-ц.

Підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 78 та частини восьмої статті 83 ЦПК України у подібних правовідносинах.

Касаційні скарги Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» та ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо касаційної скарги Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву»

У справі, яка переглядається між сторонами виник спір щодо протиправної бездіяльності РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» з питання відшкодування частини відсотків за кредитом на підставі договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків.

Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) звертає увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, та у справі № 127/5445/16-ц правовідносини є подібними.

Так, Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 127/5445/16-ц дійшов висновку про те, що згідно зі статтею 10 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на житло, сприяє молодіжному житловому будівництву, створенню молодіжних житлових комплексів тощо. Молоді сім`ї та молоді громадяни можуть одержувати за рахунок бюджетних коштів пільгові довгострокові державні кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир, на оплату вступних пайових внесків при вступі до молодіжних житлових комплексів, житлово-будівельних кооперативів, а також на обзаведення домашнім господарством. Порядок надання пільгових довгострокових кредитів молодим сім`ям та їх пільгового погашення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку в ньому визначено механізм відшкодування частини відсотків за кредитами, що надаються комерційними банками молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла. Часткова компенсація надається позичальникам лише за одним кредитним договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, належним чином дослідивши наявні у справі докази, дійшли обґрунтованого висновку, що у Фонду відсутній обов`язок щодо здійснення часткової компенсації процентів за другим траншем, метою якого було рефінансування кредиту, а зобов`язання позичальника за першим траншем припинилося у зв`язку з належним його виконанням. При цьому договір щодо часткової компенсація процентної ставки за другим траншем між Фондом та позивачем не укладався і договір від 03 жовтня 2005 року таких положень не містить.

Із справи відомо, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 23 червня 2015 року укладені додаткові угоди № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20041, № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20042 до кредитного договору від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577 (т. 1 а. с. 102-106).

Згідно з умовами яких з 24 червня 2015 року встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 17,00 % річних та змінено умови кредитування в наступному порядку: «кредитор з 24 червня 2015 року відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 35 000,00 дол. США та 520 571,11 грн, в рамках якої кредит в сумі 35 000,00 дол/ США наданий згідно умов кредитного договору на придбання будинку вважається 1-м траншем кредиту, 2-й транш кредиту в сумі 520 571,11 грн надається на рефінансування заборгованості за 1-им траншем кредиту».

Отже, доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанції висновку щодо застосування статей 526, 598 та 599 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 127/5445/16-ц є обґрунтованими.

Із справи відомо, що 15 червня 2020 рокуОСОБА_4 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою (т. 1 а. с. 134-136) у якій він просив виправити описки у постанові Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року, а саме вважати помилково зазначеними абзаци мотивувальної частини постанови на 5 сторінці:

Відмовляючи у задоволенні заяви суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 30 квітня 2020 року з`ясовано, що додаткові угоди відповідачем подано після ухвалення Рівненським міським судом Рівненської області рішення від 12 листопада 2019 року та додаткового рішення від 17 грудня 2019 року.

Незасвідчені ксерокопії, нібито додаткових угод, Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» були подані до суду першої інстанції лише 17 грудня 2019 року, згідно із клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів, тобто більше як через місяць після ухвалення рішення по справі.

Під час розгляду справи 30 квітня 2020 року апеляційним судом не досліджувалися вищевказані додаткові угоди, оскільки апелянтом у поданій апеляційній скарзі не було заявлено клопотання про дослідження відповідних документів.

У апеляційній скарзі не було наведено виняткових випадків, у зв`язку з якими апелянтом не було надано доказів у суд першої інстанції і, відповідно, до апеляційної скарги не було надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною восьмою статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення змісту пункту 6 частини другої статті 356, частин першої, другої та третьої статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Такого висновку щодо застосування норм процесуального права дійшов Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20).

З огляду на частину третю статті 400 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки щодо застосування норм процесуального права викладені у зазначеній вище постанові Верховного Суду.

Із справи відомо, що Рівненський РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» звертався до суду першої інстанції із клопотанням про витребування доказів на підставі яких внесені зміни до кредитного договору від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577 (т. 1 а. с. 58).

Протокольною ухвалою від 11 листопада 2019 року у задоволенні клопотання відмовлено (т. 1 а. с. 65).

Матеріали справи містять клопотання Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» від 17 грудня 2019 року про долучення доказів, зокрема додаткових угод № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20041, № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20042 до кредитного договору від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577 (т. 1 а. с. 100-124).

У апеляційній скарзі (враховуючи всі її редакції) Рівненський РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» зазначив, що відмова у задоволенні його клопотання про витребування доказів, на підставі яких внесені зміни до кредитного договору від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577, призвело до ухвалення оскарженого рішення та зазначив, що врахування нових доказів, а саме факту укладення між позичальником та банком додаткових угод № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20041, № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20042 до кредитного договору від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577, має суттєве значення для розгляду справи з огляду на висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, які містяться у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 127/5445/16-ц та надав копії додаткових угод (т. 1 а. с. 180-186, 206-213, 217-220).

Як вбачається із звукозапису судового засідання від 30 квітня 2020 року суд апеляційної інстанції у судовому засіданні з`ясовував у представника відповідача Логвинчук С. В. причини неможливості подання до місцевого суду додаткових угод, з`ясував думку представника позивача - ОСОБА_5 про долучення до справи нових доказів, проте процесуального рішення щодо них не приймав.

Разом з тим, у мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції встановлюючи фактичні обставини, зазначив про укладення між позичальником та банком додаткових угод № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20041, № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20042 до кредитного договору від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано не вирішив питання про приєднання додаткових доказів у відповідній процесуальній формі, одночасно встановивши на їх основі певні обставини у мотивувальній частині постанови.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20) дійшов висновку щодо застосування статті 78 та частини восьмої статті 83 ЦПК України, які наведені у мотиваційній частині цієї постанови щодо вирішення касаційної скарги Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву».

З метою необхідності врахування зазначених висновків щодо застосування норм права, викладених у зазначеній постанові (яка прийнята після подачі касаційної скарги ОСОБА_1 ), колегія суддів вважає за необхідне, з огляду на частину третю статті 400 ЦПК України, вийти за межі доводів його касаційної скарги.

Враховуючи, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 у частині порушення статей 78 83 ЦПК України апеляційним судом є обґрунтованими, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені у касаційній скарзі Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 цього Кодексу є обґрунтованими,тому оскаржені судові рішення слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга ОСОБА_1 також підлягає частковому задоволенню.

При цьому, Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року, додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук