Постанова
Іменем України
31 січня 2022 року
м. Київ
справа № 569/23248/18
провадження № 61-15478св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ у натурі частки із житлового будинку, що є у спільній сумісній власності.
В обґрунтування позову вказав, що йому на праві спільної часткової власності належить ј частина житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 182,2 кв. м (далі - спірний будинок), а іншим співвласникам будинку: ОСОБА_2 - Ѕ частина, а ОСОБА_3 - ј частина. Між сторонами склалися усталені відносини з приводу порядку користування спірним житловим будинком та надвірними будівлями, а саме: кожен має облаштований окремий вхід, окремий заїзд, окремий септик, окремі системи обліку газо- та електропостачання, окремі інженері системи. Частки у майні, якими вони користуються, є автономними, за наслідками виділу не здійснюватиметься втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, а тому не потребується отримання документів, що дають право на їх виконання.
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов про виділ частки у натурі з житлового будинку, що є у спільній частковій власності.
У зв`язку з тривалим порядком користування спірним будинком його співвласниками та технічною можливістю виділення їй частини цього нерухомого майна, ОСОБА_2 просила суд виділити їй в натурі Ѕ частину вказаного житлового будинку.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні їх позовів.
Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції виходив із того, що виділ в натурі частки зі спільної власності на спірний житловий будинок унеможливлюється наявністю самочинних об`єктів будівництва.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Виділено у натурі ОСОБА_3 частку будівель та споруд у житловому будинку АДРЕСА_1 відповідно до варіанту виділу № 2 висновку експерта 190726/2_ФМ у судовій будівельно-технічній експертизі від 15 жовтня 2019 року (рожевий колір), що складає 241/1000 (0,2410):
в житловому будинку (А-2) приміщення: 1-1 (житлова) площею 8,5 кв. м; 1-6 (житлова) площею 11,1 кв. м;
в житловій добудові (А-1) приміщення: 1-2 (житлова) площею 14,4 кв. м; 1-4 (санвузол) площею 5,5 кв. м;
з надвірних будівель та споруд: Прибудова (а2); ј Огорожа (№ 1).
Виділено у натурі ОСОБА_2 частку будівель та споруд у вказаному житловому будинку відповідно до варіанту виділу № 2 висновку експерта 190726/2_ФМ у судовій будівельно-технічній експертизі від 15 жовтня 2019 року (зелений колір), що складає 4921/10000 (0,4921):
в житловому будинку (А-2) приміщення: 2-1 (коридор) площею 3,2 кв. м; 2-2 (кухня) площею 6,6 кв. м; 2-3 (житлова) площею 13,0 кв. м; 2-4 (житлова) площею 7,4 кв. м; 2-5 (житлова) площею 10,6 кв. м; 2-6 (житлова) площею 15,7 кв. м; 2-7 (коридор) площею 3,6 кв.м; І (сходова клітина) площею 5,3 кв. м; ІІ (сходова клітина) площею 8,0 кв. м; 1-3 (кухня) площею 5,6 кв. м; 1-5 (кладова) площею 3,4 кв. м; з надвірних будівель та споруд: Погріб (А-2/пг); Сарай (Б); Ганок (а1); Гараж (Г); Ѕ Огорожа (№ 1);
Виділено у натурі ОСОБА_1 частку будівель та споруд у вказаному житловому будинку відповідно до варіанту виділу № 2 висновку експерта 190726/2_ФМ у судовій будівельно-технічній експертизі від 15 жовтня 2019 року (синій колір), що складає 267/1000 (0,2670):
в житловому будинку (А-2) приміщення: 3-1 (житлова) площею 9,0 кв. м; 3-2 (житлова) площею 15,2 кв. м;
в житловій добудові (А-1) приміщення: 3-3 (житлова) площею 15,5 кв. м;
з надвірних будівель та споруд: Прибудова (а); Сарай (В); Убиральня (г); ј Огорожа (№ 1).
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що запропонований судовим експертом варіант виділу № 2, на застосуванні якого наполягали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ґрунтується на вимогах закону та максимально відповідає обставинам справи, а саме порядку користування житловим будинком та надвірними будівлями, що усталено склався між сторонами. Матеріали справи не містять, а сторонами не надано будь-яких об`єктивних і переконливих доказів про те, що спірний житловий будинок з надвірними будівлями є об`єктом самочинного будівництва.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У вересні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 725/602/18, від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що запропонований експертом варіант виділу часток № 2 не передбачає виділення ОСОБА_3 кухні, що свідчить про порушення її прав. При цьому виділена їй житлова площа становить 39,5 кв. м, що не відповідає нижній межі трикімнатної квартири, встановленої ДБН B.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення».
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 20 вересня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , загальною площею 182,2 кв. м, житловою - 120, 4 кв. м, є об`єктом права спільної часткової власності сторін з розрахунку: ОСОБА_2 - Ѕ частина, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - по ј частині.
Для визначення можливості та варіантів виділу часток у житлового будинку АДРЕСА_1 між сторонами у справі суд першої інстанції призначив судову будівельно-технічну експертизу.
За висновком експерта № 190726/2_ФМ судової будівельно-технічної експертизи від 15 жовтня 2019 року пропонується два варіанти поділу вказаного житлового будинку.
Відповідно до варіанту виділу № 1:
ОСОБА_3 виділити (рожевий колір) в житловому будинку (А-2) приміщення: 1-1 (житлова) площею 8,5 кв. м; 1-3 (кухня) площею 5,6 кв. м; в житловій добудові (А-1) приміщення: 1-2 (житлова) площею 14,4 кв. м; 1-4 (санвузол) площею 5,5 кв. м; з надвірних будівель і споруд: Погріб (А-2/пг); прибудова (а2); ј огорожі (№1).
ОСОБА_2 виділити (зелений колір) в житловому будинку (А-2) приміщення: 2-1 (коридор) площею 3,2 кв. м; 2-2 (кухня) площею 6,6 кв. м; 2-3 (житлова) площею 13,0 кв. м; 2-4 (житлова) площею 7,4 кв. м; 2-5 (житлова) площею 10,6 кв. м; 2-6 (житлова) площею 15,7 кв. м; 2-7 коридор площею 3,6 кв. м; І (сходова клітина) площею 5,3 кв. м; ІІ (сходова клітина) площею 8,0 кв. м; 1-5 (кладова) площею 3,4 кв. м; 1-6 (житлова) площею 11,1 кв. м; з надвірних будівель і споруд: Ганок (а1); Сарай (Б); Гараж (Г); Ѕ огорожі (№1).
ОСОБА_1 виділити (синій колір) в житловому будинку (А2) приміщення: 3-1 (житлова) площею 9,0 кв. м; 3-2 (житлова) площею 15,2 кв. м; в житловій добудові (А-1) приміщення: 3-3 (житлова) площею 15,5 кв. м; з надвірних будівель і споруд: Прибудова (а); Сарай (В); Убиральня (г); ј огорожі (№1).
Відповідно до варіанту виділу № 2:
ОСОБА_3 виділити (рожевий колір) в житловому будинку (А-2) приміщення: 1-1 (житлова) площею 8,5 кв. м; 1-6 (житлова) площею 11,1 кв. м; в житловій добудові (А-1) приміщення: 1-2 (житлова) площею 14, 4 кв. м; 1-4 (санвузол) площею 5,5 кв. м; з надвірних будівель і споруд: прибудова (а2); ј огорожі (№1).
ОСОБА_2 виділити (зелений колір) в житловому будинку (А-2) приміщення: 2-1 (коридор) площею 3,2 кв. м; 2-2 (кухня) площею 6,6 кв. м; 2-3 (житлова) площею 13,0 кв. м; 2-4 (житлова) площею 7,4 кв. м; 2-5 (житлова) площею 10,6 кв. м; 2-6 (житлова) площею 15,7 кв. м; 2-7 (коридор) площею 3,6 кв. м; І (сходова клітина) площею 5,3 кв. м; ІІ (сходова клітина) площею 8,0 кв. м; 1-3 (кухня) площею 5,6 кв. м; 1-5 (кладова) площею 3,4 кв. м; з надвірних будівель і споруд: Погріб (А-2/пг); Ганок (а1); Сарай (Б); Гараж (Г); Ѕ огорожі (№1).
ОСОБА_1 виділити (синій колір) в житловому будинку (А-2) приміщення: 3-1 (житлова) площею 9,0 кв. м; 3-2 (житлова) площею 15,2 кв. м; в житловій добудові (А-1) приміщення: 3-3 (житлова) площею 15,5 кв. м; з надвірних будівель і споруд: Прибудова (а); Сарай (В); Убиральня (г); ј огорожі (№ 1).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наполягали на застосуванні при вирішенні спірних правовідносин варіанту № 2 висновку експерта 190726/2_ФМ судової будівельно-технічної експертизи від 15 жовтня 2019 року.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).
Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. При виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Поняття реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Спір між сторонами виник з приводу встановлення порядку спільного користування житловим будинком. Вирішуючи спір, суд виділяє в користування сторонам спору частини житлового приміщення, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти у незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1500цс15 від 17 лютого 2016 року і підтримана Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц (провадження № 61-24395св18).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог та зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, а також інтереси сторін у справі щодо порядку користування нерухомим майном, що усталено склався між сторонами, дійшов об`єктивного висновку про виділення належних сторонам часток у житловому будинку та надвірних будівлях з огляду на варіант № 2 висновку експерта 190726/2_ФМ судової будівельно-технічної експертизи від 15 жовтня 2019 року.
При цьому суд апеляційної інстанції підставно врахував, що при вирішенні спірних правовідносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наполягали на застосуванні варіанту № 2 висновку експерта і саме цей варіант виділу у користування співвласникам частин спірного будинку адекватний до розміру їх часток у цьому будинку.
Крім того, при вирішенні цього спору апеляційний суд врахував, що сторонами не надано і матеріали справи не містять будь-яких об`єктивних і переконливих доказів про те, що спірний житловий будинок з надвірними будівлями є об`єктом самочинного будівництва. Разом із тим усі самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна втратили такий статус відповідно до штампів у матеріалах інвентаризації справи «Погашено при поточній інвентаризації» (а.с. 81, 89, 91, т. 1).
Не спростовують висновків суд також і доводи касаційної скарги про те, що запропонований експертом варіант виділу часток № 2 не передбачає виділення ОСОБА_3 кухні, що на її переконання свідчить про порушення її прав.
Так, спірний житловий будинок включає тільки дві кухні, тоді як спірні правовідносини щодо виділу часток із цього нерухомого майна склалися між трьома його співвласниками. За таких обставин виділення усім співвласникам будинку кухні не вбачається можливим. При цьому ОСОБА_3 , не погоджуюсь із запропонованими експертом варіантами виділу часток будинку, свого варіанту такого виділу не пропонувала.
Водночас, при виділі часток співвласникам будинку ОСОБА_3 отримала частку, що складає 241/1000 спірного будинку, що більше від її частки у будинку (1/4 частина), тому її права вказаним виділом не порушені.
Верховний Суд уже викладав у своїй постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19 висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, і суд апеляційної інстанції ухвалив постанову відповідно до таких висновків, підстав для відступлення від яких Верховний Суд не вбачає.
Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не врахував висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 725/602/18, від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17, тощо, не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені різні фактичні обставини.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанцій, оскільки у цілому зводяться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара