Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 569/43/22
провадження № 61-9120св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватне підприємство «Колорит-Земсервіс», державний реєстратор Великоомелянської сільської ради Насанович Наталія Анатоліївна, Друга рівненська державна нотаріальна контора в особі нотаріуса Костюкової Оксани Олексіївни,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гордійчук С. О, Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
від 29 серпня 2022 року про повернення апеляційної скарги,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, процесуальні дії суду першої інстанції
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватне підприємство «Колорит-Земсервіс», державний реєстратор Великоомелянської сільської ради Насанович Н. А., Друга рівненська державна нотаріальна контора в особі нотаріуса Костюкової О. О., про визнання права власності на земельну ділянку.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 лютого
2022 року позовну заяву ОСОБА_1 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
20 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня
2022 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову відмовлено та вказану заяву повернуто ОСОБА_1 .
Повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував, що в позовній заяві від 04 січня 2022 року позивач як на підставу пред`явленого позову посилалась на незаконне привласнення відповідачами
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:068:0373, яка була приватною власністю її покійного чоловіка ОСОБА_4 . При цьому стверджувала, що майно, яке належало ОСОБА_4 , який був співзасновником (співучасником) ПП «Колорит-Земсервіс» було без волі власника та спадкоємця власника (позивача) розділено між двома учасниками ПП «Колорит-Земсервіс». Враховуючи порушення відповідачами її прав як спадкоємця, позивач просила суд визнати право власності на спірну земельну ділянку.
Разом із тим, доповнюючи предмет позову новими вимогами про скасування біржової угоди та скасування державної реєстрації права власності відповідачів з підстав незаконного набуття попередніми власниками права власності на спірну земельну ділянку на підставі нікчемної угоди, позивач фактично пред`явила новий позов, оскільки обґрунтувала свої вимоги іншими обставинами, ніж були вказані у первісній позовній заяві.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 02 серпня 2022 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2022 року повернуто особі, яка її подала.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 353 ЦПК України є вичерпним. Предметом апеляційного оскарження ОСОБА_1 є ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову шляхом доповнення позовних вимог новими, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 353 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 569/43/22 та витребувано її матеріали із міського суду.
У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Вказує, що наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви позивачеві. При цьому відповідно до
пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскарженні в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), до яких і належить ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня 2022 року.
Також звертає увагу, що апеляційним судом не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 липня 2020 року у справі
№ 2040/5300/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 808/6650/14,
від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17, від 26 квітня 2022 року у справі № 712/9611/19-ц.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат
Оспанов Р. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Звертає увагу, що позивач змінив не лише предмет позову, а і його підстави.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватне підприємство «Колорит-Земсервіс», державний реєстратор Великоомелянської сільської ради Насанович Н. А., Друга рівненська державна нотаріальна контора в особі нотаріуса Костюкової О. О., про визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:068:0373.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 лютого
2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
20 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову шляхом доповнення позовних вимог новими, в якій просила суд визнати недійсною біржову угоду від 09 серпня 2006 року, на підставі якої відбувся перехід права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:068:0373, та скасувати державну реєстрацію права власності на вказану ділянку ОСОБА_2 (1/2 частка) і ОСОБА_3 (1/2 частка).
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 серпня
2022 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову відмовлено та вказану заяву повернуто ОСОБА_1 , оскільки позивач одночасно змінила предмет та підстави первісного позову і фактично пред`явила новий позов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 129 Конституції України та частиною третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Положеннями частини другої статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Підстави повернення апеляційної скарги визначені, зокрема, частиною п`ятою статті 357 ЦПК України.
Так, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п`ятої статті 357
ЦПК України).
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі
№ 487/10128/14-ц).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань), виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
При поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
За приписами частини шостої статті 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржена.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 листопада 2021 року в справі № 405/3360/17 вирішував питання, чи може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.
При вирішенні вказаного питання Верховний Суд врахував, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, а згідно із пунктом 6
частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
У справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
За таких обставин, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 листопада 2021 року в справі № 405/3360/17 дійшов висновку, що на ухвалу суду про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2022 року в справі
№ 712/9611/19-цвважав, що оскільки процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про зміну предмета позову є повернення такої заяви і така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 353 ЦПК України, суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, пославшись на те, що ухвала місцевого суду про відмову у прийнятті та повернення заяви про зміну предмета позову не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Рівненський апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про прийняття заяви про зміну предмету позову та повернення вказаної заяви ОСОБА_1 , на наведені висновки Верховного Суду уваги не звернув та, не розглянувши апеляційну скаргу по суті, помилково повернув її з підстав, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Висновки Верховного Суду у постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 346/5011/18 (щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі), на які послався апеляційний суд в оскарженій ухвалі, не є релевантними до розглядуваної справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович