ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа №569/5656/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10985/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №569/5656/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов`язання провести перерахунок пенсії за вислугу років, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Шавеля Р.М., судді: Улицького В.З. та Кузьмича С.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1.1. визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне щодо відмови йому у проведенні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на час призначення пенсії), без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки прокуратури Рівненської обл. № 18-199 вих.-16 від 11.03.2016 року, починаючи з 01.01.2016 року;
1.2. зобов`язати пенсійний орган провести йому перерахунок призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на час призначення пенсії) з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати, згідно довідки прокуратури Рівненської обл. № 18-199 вих.-16 від 11.03.2016 року, починаючи із 01.01.2016 року, без обмеження її максимального розміру та здійснювати відповідні виплати (а.с.2-6).
2. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської обл. щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на час призначення пенсії), без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки прокуратури Рівненської обл. № 18-199 вих.-16 від 11.03.2016 року.
Зобов`язано відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на час призначення пенсії) з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати згідно довідки прокуратури Рівненської обл. № 18-199 вих.-16 від 11.03.2016 року, починаючи із 01.04.2016 року, без обмеження максимального розміру та здійснювати відповідні виплати (а.с.48-53).
3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову - про відмову у задоволенні позову (а.с.174-175).
4. 02 січня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 569/5656/16-а, в якій позивач просив скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. (а.с.113-122).
5. Подана заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення ч.20 ст.86 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 року «Про прокуратуру» (із змінами), якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначення пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
6. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 569/5656/16-а - відмовлено.
7. Рішення суду аргументоване тим, що положення ч.20 ст.86 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014р. «Про прокуратуру» визнані неконституційними та втратили чинність з 13.12.2019 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19). Проте, станом на момент ухвалення постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 569/5656/16-а, яку позивач просить переглянути за виключними обставинами, ці норми діяли та підлягали застосуванню.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказане рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до правовідносин з приводу перерахунку пенсії позивача за період з 01.01.2016 року до 13.12.2019 року, а тому відсутні підстави для перегляду постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року за виключними обставинами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з таким рішення суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про перегляд постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 569/5656/16-а за виключними обставинами.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлюють обмежень щодо можливості звернення до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами тільки рішень, якими позовні вимоги задоволено та зобов`язано відповідача вчинити певні дії або щодо стягнення коштів.
Відмова суду у задоволенні заяви про перегляд постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду за виключними обставинами у зв`язку із перспективною дією рішення Конституційного Суду України порушує право позивача на ефективний засіб юридичного захисту, а також право на справедливий суд, гарантоване Конституцією України, Загальною декларацією прав людини 1948 року, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 року, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
На даний час, як вважає касатор, іншого ефективного засобу юридичного захисту, окрім як перегляд рішення за виключними обставинами та застосування ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, не існує.
Стосовно протиправності постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 569/5656/16-а позивач зазначив, що на момент призначення пенсії нормами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» було регламентовано право на перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників та порядок і умови такого перерахунку.
Вважає, що відмова у перерахунку пенсії звужує зміст права пенсіонера на пенсійне забезпечення, оскільки в рази зменшує розмір такого забезпечення. При збільшенні з 01.01.2016 року заробітної плати прокурорів, від якої залежить розмір його пенсії, відмова пенсійного органу в перерахунку пенсії має елементи дискримінації за ознакою професійної приналежності, віку та майнового стану, що заборонено Конституцією України.
10. Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2020 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
11. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. ОСОБА_1 з 02.11.2001 року перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 відсотків розміру середньомісячної заробітної плати, визначеного у відповідній довідці прокуратури Рівненської обл., відповідно до вимог ст.50-1 Закону України № 1789-VII від 05.11.1991 року «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії) (а.с.9).
13. На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесенні змін до деяких нормативно-правових актів», з 01.12.2015 року підвищено заробітну плату працівникам органів прокуратури.
14. 24.03.2016 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років, до якої долучив довідку № 18-199 вих.-16 від 11.03.2016 року про суму заробітної плати на посаді прокурора Острозької міжрайонної прокуратури (а.с.7-8).
15. Листом № 188/10 від 29.03.2016 року пенсійний орган відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії із посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно яких з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
17. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
18. Переглядаючи у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у перегляді судового рішення за виключними обставинами, колегія суддів зазначає, що одним із спірних питань, які підлягають дослідженню, є питання щодо наявності у особи, якій відмовили у задоволенні адміністративного позову, можливості перегляду такого судового рішення з підстав встановлених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, чи відсутності такої - тільки у зв`язку з тим, що вказане рішення не підлягало виконанню.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 569/5656/16-а за виключними обставинами, виходив з того, що оскільки постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову, таке судове рішення не підлягало виконанню, а тому не підлягає перегляду за виключними обставинами з підстав визначених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Положеннями частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною шостою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 365 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це передбачено процесуальним законодавством.
19. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.20 ст.86 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 року «Про прокуратуру», яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначення пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (а.с.123-130).
Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України положення ч.20 ст.86 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 року «Про прокуратуру», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
Таким чином, положення ч.20 ст.86 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 року «Про прокуратуру» визнане неконституційним та втратило чинність 13 грудня 2019 року, як встановлено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), що також прямо встановлено даним рішенням.
Наявність Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору.
Крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 569/5656/16-а, про перегляд якої за виключними обставинами просить позивач, у задоволенні позову відмовлено, колегія суддів зазначає, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
Вказана правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18.
20. Зважаючи на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 569/5656/16-а за виключними обставинами.
21. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
22. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
23. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
24. Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року по справі № 569/5656/16-а - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій