№ 569/9221/18

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 569/9221/18-ц

провадження № 61-16177св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , об`єднання співвласників гуртожитку «Водограй 42», Рівненська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2019 року у складі судді Харечка С. П та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , об`єднання співвласників гуртожитку «Водограй 42» (далі - ОСГ «Водограй 42»), Рівненської міської ради про виселення з кімнати без надання іншого жилого приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 серпня 2011 року їй видано ордер на житлове приміщення № 83 серії НОМЕР_3 про право на зайняття житлового приміщення житловою площею 11,6 кв. м, яке складається з ліжко-місця в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Після реєстрації шлюбу позивач змінила своє прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

Згідно довідки від 26 квітня 2016 року № 122 ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_6 перебувають на квартирному обліку з 22 лютого 2016 року під № 5859.

Зазначала, що згідно листа управління житлово-комунального господарства від 06 липня 2017 року № 547-12 у кімнаті гуртожитку АДРЕСА_2 окрім неї також зареєстрована та проживає ОСОБА_2

29 вересня 2017 року між ОСГ «Водограй 42» та ОСОБА_2 укладено договір оренди на ліжко-місце у вказаній кімнаті.

Вказувала, що згідно рішення Рівненської міської ради від 26 січня 2012 року № 1604 «Про прийняття в комунальну власність міста гуртожитку АДРЕСА_3 та передачу зовнішніх інженерних мереж» гуртожиток є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного.

Згідно акта передачі гуртожитку АДРЕСА_3 від 01 червня 2012 року ЖКП «Галицьке» передає на позабалансовий рахунок ГО «Водограй 42» відповідно до договору від 01 червня 2012 року комунальне майно - гуртожиток АДРЕСА_3 на утримання з метою забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, дотримання санітарного стану прибудинкової території для створення мешканцям будинку належних умов проживання.

Також посилалась на те, що відповідно до положень статті 58 ЖК УРСР ордер є єдиною підставою для вселення у приміщення. Крім того, такий може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Враховуючи наведене, вважала, що існують підстави для виселення ОСОБА_2 , а тому просила суд, у рахуванням уточнених позовних вимог, визнати недійсним договір оренди ліжко-місця від 29 вересня 2017 року, укладений між ОСГ «Водограй 42» та ОСОБА_2 ; виселити ОСОБА_2 із займаної нею кімнати АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення з кімнати без надання іншого приміщення відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що ОСОБА_2 вселилась до спірної кімнати гуртожитку з порушенням встановленого законом порядку, а тому відсутні підстави для її виселення.

Також вказано, що позивач не є власником або наймачем кімнати, а лише наймачем ліжко-місця, а тому не наділена правом звернення до суду з вимогами щодо житлових прав інших мешканців гуртожитку, у тому числі щодо виселення чи зняття з реєстрації таких.

Крім того, суди зазначили, що гуртожиток перебуває на балансі Рівненської міської ради, яка з позовом до суду не зверталась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказувала, що відповідно до положень статей 13 15 18 30 51 58 122 141 ЖК УРСР та статей 11, 29 Закону України «Про місцеве самоврядування» законодавець поклав на виконавчі органи місцевого самоврядування обов'язок щодо управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та перебуває у його віданні.

Зазначає, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Так, 31 серпня 2011 року вона отримала ордер на житлове приміщення № 83 серії НОМЕР_3 про право на зайняття житлового приміщення житловою площею 11,6 кв. м, яке складається з ліжко-місця у кімнаті АДРЕСА_2 .

Листом управління житлово-комунального господарства від 06 липня 2017 року її адвоката повідомлено, що у вказаній кімнаті гуртожитку також зареєстрована та проживає ОСОБА_2 29 вересня 2017 року між ОСГ «Водограй 42» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди на ліжко-місце у кімнаті АДРЕСА_2 .

Вказує, що пунктом 9 розділу 1 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що жила площа в гуртожитках надається в розмірі не менше 6 кв. м на одну особу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її дочку - ОСОБА_6 було зареєстровано у кімнаті АДРЕСА_2 .

Таким чином, вважає, що на час укладення договору оренди ліжко-місця у кімнаті АДРЕСА_2 , який укладено 29 вересня 2017 року між ОСГ «Водограй 42» та ОСОБА_2 , вільна площа була відсутня.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_2 та Рівненської міської ради, у яких вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 серпня 2011 року видано ордер на житлове приміщення № 83 серії НОМЕР_3 для ОСОБА_7 на право зайняття житлового приміщення житловою площею 11.6 кв. м, яке складається з ліжко-місця в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 29 серпня 2013 року серії НОМЕР_2 .

Рішенням Рівненької міської ради від 26 січня 2012 року № 1604 «Про прийняття в комунальну власність міста гуртожитку на АДРЕСА_4 та передачу зовнішніх інженерних мереж» гуртожиток є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного.

Згідно акта передачі гуртожитку по АДРЕСА_4 від 01 червня 2012 року ЖКП «Галицьке» передає на позабалансовий рахунок ГО «Водограй 42» відповідно до договору від 01 червня 2012 року комунальне майно - гуртожиток по АДРЕСА_4 на утримання з метою забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, дотримання санітарного стану прибудинкової території для створення мешканцям будинку належних умов проживання.

Відповідно до пункту 14 розділу III Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера. Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Він повинен бути ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов`язками мешканців гуртожитку.

Згідно з довідки від 26 квітня 2016 року № 122 ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_6 перебувають на квартирному обліку з 22 лютого 2016 року під № 5859.

Відповідно до інформації, наданої Регіональним центром надання адміністративних послуг на виконання ухвали від 03 липня 2018 року по справі №569/9221/18 щодо надання відомостей про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 13 липня 2018 року в Управлінні забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради за вказаною адресою зареєстровано чотири особи: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з довідки Рівненського міського відділу Державної міграційної служби України в Рівненській області від 13 липня 2018 року № 4073/01-17 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до матері - ОСОБА_1 ОСОБА_2 була зареєстрована за вказаною адресою згідно з договору найму від 23 квітня 2015 року, укладеного з головою правління ГО «Водограй 42».

29 вересня 2017 року ОСГ «Водограй 42» уклало договір найму житлової площі з ОСОБА_2 , оскільки з моменту вселення, 24 квітня 2015 року, вона продовжувала проживати у кімнаті АДРЕСА_2 та займати ліжко місце. Термін дії вказаного договору з 29 вересня 2017 року по 25 вересня 2020 року.

09 серпня 2011 року видано ордер на житлове приміщення № 67 серії НОМЕР_4 для ОСОБА_9 на право зайняття житлового приміщення житловою площею 11,6 кв. м, яке складається з ліжко-місця в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.182). За поясненнями, наданими ОСГ «Водограй 42» у відзиві на апеляційну скаргу, дана особа займала ліжко-місце до ОСОБА_2 та виселилася і знялася з реєстрації за власним бажанням.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Колегією суддів враховано, що 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 було подано уточнену позовну заяву, у якій вона просила: визнати недійсним договір оренди ліжко-місця в кім. АДРЕСА_2 , укладений між ОСГ «Водограй 24» та ОСОБА_2 ; виселити ОСОБА_2 із зайнятої кімнати АДРЕСА_2 без надання їй іншого жилого приміщення.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій позовні вимоги щодо визнання договору оренди кімнати недійсним не вирішили, додаткове рішення відповідно до статті 270 ЦПК України щодо цієї вимоги ухвалено не було.

У зв'язку з наведеним, в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України, судові рішення в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди ліжка-місця касаційним судом не переглядаються.

Положеннями статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 310 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 311 ЦК України передбачено, що фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК УРСР.

Згідно зі статтею 127 ЖК УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Отже, гуртожитком є зареєстрована у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради як гуртожиток жила будівля, що відповідає певним вимогам, в якій особам у зв`язку з трудовими відносинами або навчанням в учбовому закладі надається за плату та за ордером, що видається власником гуртожитку, у тимчасове користування жила площа.

Положеннями статті 128 ЖК УРСР передбачено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Відповідно до статті 129 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, суди повинні з`ясовувати, чи є гуртожитком будинок, приміщення в якому займає особа, зокрема: чи зареєстрований він як гуртожиток у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів; чи побудований будинок як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санітарно-епідеміологічної станції на його заселення як гуртожитку; чи видавався, відповідно до статті 129 ЖК Української РСР та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, ордер на зайняття особою жилої площі в гуртожитку, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян; чи є штати для обслуговування гуртожитку; як оплачується проживання тощо.

Частиною третьою статті 116 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Так, судами встановлено, що згідно з довідки Рівненського міського відділу Державної міграційної служби України в Рівненській області від 13 липня 2018 року № 4073/01-17 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована у кім. АДРЕСА_2 згідно договору найму від 23 квітня 2015 року, виданого головою правління ГО «Водограй 42».

29 вересня 2017 року ОСГ «Водограй 42» уклало договір найму житлової площі з ОСОБА_2 , оскільки з моменту вселення, 24 квітня 2015 року, вона продовжувала проживати у кімнаті АДРЕСА_2 та займати ліжко-місце. Термін дії вказаного договору з 29 вересня 2017 року по 25 вересня 2020 року.

Ордер від 23 квітня 2015 року № 117, на який посилається ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу, як на підставу свого вселення у спірну кімнату, матеріали справи не містять, проте правомірність її вселення іншими співвідповідачами не спростована, а власник гуртожитку - Рівненська міська рада вказує, що вселення відбулось у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що ОСОБА_2 вселилась до спірної кімнати гуртожитку з порушенням встановленого законом порядку, а тому відсутні підстави для її виселення.

Відповідно до пункту 17 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей. Вселення інших членів сім`ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу підприємства, установи, організації та письмової згоди членів сім`ї громадян, які проживають разом із ним.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що її дочка - ОСОБА_6 була зареєстрована у спірній кімнаті 20 листопада 2015 року, тобто раніше ніж було укладено договір найму житлової площі від 29 вересня 2017 року між ОСГ «Водограй 42» та ОСОБА_2 , а тому на час укладення такого договору не було вільної житлової площі, є безпідставними та спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи.

Так, судами встановлено, що ліжко-місце у гуртожитку в кімнаті АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 займала інша особа - ОСОБА_9 , яка була вселена на підставі ордеру від 09 серпня 2011 року № 67. Виселення та зняття з реєстрації у гуртожитку ОСОБА_9 здійснила за власним бажанням.

Також слід зазначити, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій правомірно вказали, що позивач не є власником або наймачем кімнати, а лише наймачем ліжко-місця, а тому не наділена правом звернення до суду з вимогами щодо житлових прав інших мешканців гуртожитку, у тому числі щодо виселення чи зняття з реєстрації таких. Таким правом наділена особа, у власності якої перебуває гуртожиток.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович