№ 570/5332/16-ц

Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 570/5332/16-ц

провадження № 61-2691св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Укртелеком»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2021 року у складі судді Красовського О. О. та постанову Волинського апеляційного суду від 25 січня 2022 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - АТ «Укртелеком») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,1215 га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5624683000:01:001:0182, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

22 вересня 2014 року було здійснено зміну цільового призначення земельної ділянки та переведено її до земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У червні 2016 року в ході виготовлення проектної документації для будівництва житлового будинку та гаража йому стало відомо, що на земельній ділянці під шаром ґрунту знаходиться належний ПАТ «Укртелеком» волоконно-оптичний кабель лінії зв`язку, який було прокладено в 2014 році.

Роботи з прокладення лінії з ним погоджено не було та здійснено без його відома.

Незаконне прокладення лінії зв`язку спричиняє перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку та будівництво житлового будинку.

01 серпня 2016 року він звернувся до Філії ПАТ «Укртелеком» з проханням усунути перешкоди в користуванні належною земельною ділянкою шляхом демонтажу волоконно-оптичного кабелю лінії зв`язку або шляхом винесення його за межі земельної ділянки, однак ПАТ «Укртелеком» не усунуло порушення його прав як власника земельної ділянки, внаслідок чого йому було заподіяно моральні страждання.

При цьому, відповідач запропонував йому встановити безоплатний сервітут, що свідчить про визнання товариством порушення його прав на земельну ділянку.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати АТ «Укртелеком» усунути перешкоди у здійсненні ним права власності на належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,1215 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5624683000:01:001:0182, шляхом демонтажу волоконно-оптичної лінії зв`язку, прокладеної під поверхнею його земельної ділянки в строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням у справі, а також стягнути з відповідача на його користь 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 травня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-11950св19).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2021 року про виправлення описки, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу прокладених волоконно-оптичних ліній зв`язку (далі - ВОЛЗ) АТ «Укртелеком» на земельній ділянці позивача та прокладення їх в обхід цієї земельної ділянки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не позбавлений прав володіти та користуватися своєю земельною ділянкою і перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідачем не здійснювалося.

Також судом встановлено відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не було підтверджено факт та наявність такої шкоди, її розмір, не надано належних, допустимих та достовірних доказів цього факту у порядку, встановленому процесуальним законом.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року справу передано на розгляд до Волинського апеляційного суду на підставі пункту 2 частини першої статті 31 ЦПК України, оскільки після задоволення відводів (самовідводів) неможливо було утворити новий склад суду для розгляду справи.

Постановою Волинського апеляційного суду від 25 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 всупереч вимогам статей 77 78 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що підземні кабельні лінії електрозв`язку створюють йому перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні належною йому земельною ділянкою. ОСОБА_1 жодного разу не звертався до АТ «Укртелеком» щодо проведення будівельних чи інших робіт на своїй ділянці, а також відповідачем жодного разу не було відмовлено позивачу у його зверненні щодо узгодження таких дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, достовірно встановивши, що ВОЛЗ АТ «Укртелеком» проходить по його земельній ділянці та товариство не отримувало його дозволу на прокладання кабелю, безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що висновки судів про те, що його права не порушуються є помилковими, оскільки він не може вільно користуватися земельною ділянкою, зокрема, будувати на ній будинок, гараж.

Посилається на відповідну судову практику та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо обґрунтованості судового рішення та неврахування його доводів щодо захисту права власності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року АТ «Укртелеком» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи скарги їх не спростовують та не впливають на правильність вирішення судами спору, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка у селі Городище Рівненського району Рівненської області площею 0,1215 га, кадастровий номер 5624683000:01:001:0182, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 28 грудня 2012 року.

Цільове призначення вказаної земельної ділянки було змінено з «для ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що підтверджується рішенням Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20 серпня 2014 року № 937.

Рішенням виконавчого комітету Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 23 лютого 2016 року № 30 присвоєно поштову адресу для вказаної земельної ділянки: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 25 червня 2014 року № 924 «Про розгляд клопотання філії ПАТ «Укртелеком» про надання дозволу на розробку проектно-кошторисної документації, «Оптимізації мережі ШСД в Рівненській області у 2014 році», для будівництва волоконно-оптичної лінії зв`язку від існуючої оптичної муфти до АТС с. Городище Рівненського району Рівненської області» та Робочого проекту 39-РП ПАТ «Укртелеком» у 2014 році прокладено волоконно-оптичну лінію зв`язку з існуючої муфти до АТС с. В. Житин Рівненського району Рівненської області.

15 липня 2016 року Відділом містобудування, архітектури та будівництва Рівненської районної державної адміністрації видано ОСОБА_1 будівельний паспорт на будівництво житлового будинку та гаража на належній йому земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1 .

При виготовленні у червні 2016 року проектної документації для будівництва житлового будинку та гаража ОСОБА_1 стало відомо про прокладення ПАТ «Укртелеком» на його земельній ділянці волоконно-оптичної лінії зв`язку, що, на його думку, створює перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку.

01 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Укртелеком» з вимогою про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом демонтажу волоконно-оптичного кабелю лінії зв`язку або шляхом винесення кабелю за межі земельної ділянки.

У листі № 2360-80С313-80С300 від 02 вересня 2016 року ПАТ «Укртелеком» повідомило ОСОБА_1 , що ВОЛЗ забезпечує надання ПАТ «Укртелеком» загальнодоступних телекомунікаційних послуг, в тому числі й соціально незахищеним категоріям громадян, державним органам влади, а її демонтаж призведе до припинення надання послуг зв`язку, що може вплинути на якість зв`язку на всій території країни. Перенесення ВОЛЗ або забезпечення надання послуг зв`язку в інший спосіб, ніж використання цієї ВОЛЗ, є неможливим. У зв`язку з цим відповідач, із посиланням на норми статті 98 ЗК України та частини шостої статті 10 Закону України «Про телекомунікації», запропонував ОСОБА_1 встановити постійний безоплатний земельний сервітут для експлуатації телекомунікаційної мережі щодо частини спірної земельної ділянки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 25 січня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

27 квітня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі № 914/1303/18 та від 25 лютого 2020 року у справі № 755/16588/17-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (частина третя статті 79 ЗК України).

Згідно з пунктом 6 Правил охорони ліній електрозв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 року № 135, на трасах підземних кабельних ліній електрозв`язку встановлюються охоронні зони у вигляді смуги землі, яка обмежена паралельними лініями, віддаленими від траси підземних кабелів на відстані 2 метри з кожного боку. У межах охоронних ліній електрозв`язку і навколо випромінюючих споруд електрозв`язку без письмової згоди операторів телекомунікацій, а також без присутності їх представників забороняється виконувати різного виду будівельні, монтажні, вибухові і земляні роботи, а також розрівнювати ґрунт за допомогою бульдозера, екскаватора, скрепера, грейдера та іншої землерийної техніки; проводити сільськогосподарські роботи на глибині більше як 0,3 метри; саджати дерева, розташовувати польові стани (табори), утримувати худобу, складати матеріали, корми, добрива, розпалювати вогнища, влаштовувати стрільбища.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних и фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що АТ «Укртелеком» проклало волоконно-оптичний кабель лінії зв`язку на ділянці ОСОБА_1 , не отримавши згоди останнього, що перешкоджає йому вільно та безперешкодно користуватися і розпоряджатися належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Висновки судів про те, що ОСОБА_1 не довів, що його права порушуються прокладенням волоконно-оптичного кабелю лінії зв`язку на його земельній ділянці, є помилковими, оскільки власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам позивача про те, що він позбавлений можливості здійснювати забудову своєї земельної ділянки на свій розсуд, а також, вільно вчиняти інші дії на земельній ділянці, зокрема, проводити сільськогосподарські роботи на глибині більше як 0,3 метри, саджати дерева, розташовувати польові стани (табори), утримувати худобу, тощо.

При цьому, доводи сторони відповідача, з якими погодилися й суди попередніх інстанцій, про те, що ОСОБА_1 не звертався до АТ «Укртелеком» про погодження будь яких будівельних робіт на своїй земельній ділянці, жодним чином не впливають на законність та обґрунтованість його позовних вимог, оскільки власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном вільно, на власний розсуд (положення статті 319 ЦК України), а заборона проводити будь які сільськогосподарські роботи на глибині більше як 0,3 метри обмежує права власника.

Крім того, саме АТ «Укртелеком» зобов`язувалося погодити робочі креслення з власниками земельних ділянок, по яких буде прокладено кабель (том 1, а. с. 8), проте вказаних дій з ОСОБА_1 не здійснило.

Заперечення АТ «Укртелеком» про те, що ОСОБА_1 у 2014 році не був власником простору землі, який знаходиться нижче поверхні земельної ділянки, оскільки виготовив будівельний паспорт лише у 2016 році, є безпідставними.

Відповідно до частини третьої статті 79 ЗК України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно із частиною третьою статті 373 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

З аналізу вказаних норм права можна дійти висновку, що право власності власника земельної ділянки поширюється над і під поверхнею ділянки незалежно від того, чи побудовано на ній будівлі. Будівництво будівлі чи споруди означає лише реалізацію уже наявного права власності, а нереалізація його не може свідчити про відсутність такого права.

Не заслуговують на увагу й доводи АТ «Укртелеком» про те, що будинок ОСОБА_1 зведено відповідно до будівельного паспорту поза межами охоронних зон лінії зв`язку, оскільки ця обставина не впливає на його право на свій розсуд розпоряджатися належним йому майном та здійснювати будь які дії з усією площею своєї ділянки на власний розсуд в майбутньому.

Посилання апеляційного суду на те, що демонтаж лінії зв`язку, яка забезпечує доступ до телекомунікаційних послуг значної частини споживачів (громадян, органів державної влади і місцевого самоврядування та інших юридичних осіб), є крайньою мірою, у той час, коли можливо спірні правовідносини вирішити, застосувавши встановлення між сторонами земельного сервітуту, є безпідставними, оскільки відповідач із відповідними зустрічними позовними вимогами до суду не звертався, а порушення прав ОСОБА_1 на користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою судами достовірно встановлено.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Укртелеком» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, є законними та обґрунтованими.

Проте, Верховний Суд не вбачає за можливе встановлювати строк для демонтажу кабелю, оскільки позивачем не надано доказів про те, скільки часу необхідно для здійснення відповідних робіт.

При цьому, у разі невиконання рішення суду відповідачем добровільно, воно може бути виконано в порядку та строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Також сторони не позбавлені можливості домовитися про встановлення відповідного сервітуту.

Крім того, враховуючи принципи законності та справедливості, беручи до уваги характер та обсяг моральних страждань, яких ОСОБА_1 зазнав, характер немайнових втрат, час та зусилля, витрачені ним для захисту його прав, Верховний Суд вважає за необхідне стягнути на його користь 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, оскільки у справі немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат

Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема із: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ставки, що підлягали сплаті ОСОБА_1 складали: за подання позовної заяви - 1 102,42 грн, апеляційних скарг - двічі по 1 653,63 грн (загалом 3 307,26 грн), касаційних скарг - двічі по 2 204,84 грн (загалом 4 409,68 грн), та були сплачені ним у повному обсязі, що підтверджується відповідними квитанціями, тому, пропорційно до задоволених позовних вимог, з АТ «Укртелеком» на його користь підлягає стягненню: за подання позовної заяви - 661,45 грн, апеляційних скарг - двічі по 992,18 грн (загалом 1 984,36 грн), касаційних скарг - двічі по 1 322,9 грн (загалом 2 645,8 грн), оскільки Верховний Суд скасовує оскаржувані судові рішення та ухвалює своє, яким задовольняє частково позовні вимоги, а саме вимогу немайнового характеру та 20 % вимоги майнового характеру.

Керуючись статтями 141 400 402 406 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 25 січня 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Укртелеком»усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності на належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,1215 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5624683000:01:001:0182, шляхом демонтажу волоконно-оптичної лінії зв`язку, прокладеної під поверхнею його земельної ділянки.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору: за подання позовної заяви у розмірі 661,45 грн, за подання двох апеляційних скарг - 1 984,36 грн, за подання двох касаційних скарг - 2 645,8 грн, а всього 5 291 (п`ять тисяч двісті дев`яносто одну) гривню, 61 (шістдесят одну) копійку.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк