29.01.2023

№ 571/1541/21

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 571/1541/21

провадження № 61-6809св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2022 року в складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказала, що з 31 серпня 2021 року вона працювала у відповідача на посаді завідувачем виробництва їдальні Старосільської НВК «ЗНЗ І-ІІІ ст. - ДНЗ». Наказом №41/к від 10 вересня 2021 року її звільнено за угодою сторін згідно із пунктом 1 статті 36 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, оскільки вона не мала наміру звільнятися з роботи, а тому відсутні підстави для її звільнення за угодою сторін. Посилається на те, що у разі домовленості та взаємної згоди сторін договір припиняється у строк, визначений сторонами, проте такий строк не був визначений, так як у заяві не погоджено дату звільнення.

З урахуванням наведеного, позивач просила суд поновити її на раніше займаній посаді, стягнути на її користь з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2022 року відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою та рішенням суду, ухваленим по суті справи, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалами Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2022 року та залишено без руху її апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи від 06 квітня 2022 року у зв`язку з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2020 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд послався на норми пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України та виходив із того, що ОСОБА_1 звернулась із вказаною апеляційною скаргою поза межами строку на апеляційне оскарження, не усунула недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 30 травня 2022 року, та не подала обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 06 квітня 2022 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції від 23 червня 2022 року, у якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема частини другої статті 352 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження. При цьому заявник вказує, що апеляційний суд не взяв до уваги позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в справі № 754/7038/17.

В обґрунтування касаційної скарги заявник вказала, що відповідно до положень статей 352 353 ЦПК України ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Оскільки вона оскаржила таку ухвалу разом із рішенням суду, вона не пропустила строк на її оскарження. Отже, суд апеляційної інстанції у порушення процесуальних норм безпідставно відмовив їй у відкритті апеляційного провадження.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою та рішенням суду, ухваленим по суті справи, ОСОБА_1 05 травня 2022 року подала апеляційну скаргу.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За положеннями пункту 3 частини першої та частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвал суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

У вказаному переліку є ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи. Водночас ухвала про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи у цьому переліку відсутня.

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в справі № 754/7038/17 (провадження № 61-40444св18), на яку заявник послалась у касаційній скарзі.

Ухвала про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи від 06 квітня 2022 року постановлена до ухвалення рішення суду по суті спору, а тому її можливо оскаржити в апеляційному порядку одночасно з оскарженням такого судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 02 травня 2022 року звернулась до суду із апеляційною скаргою як на ухвалене по суті у цій справі судове рішення від 06 квітня 2022 року, так і ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи від 06 квітня 2022 року.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вказав, що позивач звернулась із цією скаргою до суду поза межами встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України п`ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження.

Установивши, що ОСОБА_1 звернулась із вказаною апеляційною скаргою поза межами строку на апеляційне оскарження, не усунула недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 30 травня 2022 року, та не подала обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції, пославшись на норми пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження.

При цьому, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що ухвала суду від 06 квітня 2022 року може бути оскаржена окремо від рішення суду і п`ятнадцятиденний строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали потрібно рахувати з часу її проголошення (06 квітня 2022 року).

Цей висновок апеляційного суду не відповідає вимогам процесуального закону з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Таким чином, аналіз положень частини другої статті 353 ЦПК України дає підстави для висновку, що чинним цивільно-процесуальним законодавством не встановлено строку на подання апеляційної скарги на ухвали, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, а лише встановлено, що заперечення на ці ухвали включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Отже, досліджуючи питання дотримання строків на апеляційне оскарження, суд у даному випадку має виходити із передбаченого частиною першою статті 354 ЦПК України тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Оскільки ОСОБА_1 05 травня 2022 року подала апеляційну скаргу на ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи разом із апеляційним оскарженням рішення по суті справи, яке ухвалено судом 06 квітня 2022 року, вона не пропустила строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2020 року, не врахувавши при цьому норми частини другої статті 353 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням процесуальних норм.

Частина шоста статті 411 ЦПК України передбачає, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Отже, у цій справі суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини другої статті 353 ЦПК України, а це відповідно до статті 411 ЦПК України цього кодексу є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів також враховує, що постановою Рівненського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 та вирішено спір у цій справі по суті, скасовано рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2022 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 , поновлено її на посаді завідувача виробництва їдальні Старосільської НВК «ЗНЗ І-ІІІ ст. - ДНЗ з 10 вересня 2021 року, стягнуто з ТОВ «Атомсервіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 78 977,26 грн.

При цьому зі змісту цієї постанови вбачається, що питання щодо відсутності волевиявлення на звільнення позивача з роботи за угодою сторін, з метою вирішення якого ОСОБА_1 і подавала до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, було предметом аналізу апеляційного суду.

Враховуючи, що постановою Рівненського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року вирішено спір по суті, колегія суддів не вбачає підстав для передачі питання щодо відмови у призначенні експертизи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , тому з ТОВ «Атомсервіс» на її користь підлягає стягненню 496,20 грн на відшкодування сплаченого судового збору у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400 411 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2022 року скасувати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» на користь ОСОБА_1 496,20 гривень на відшкодування сплаченого судового збору у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович