24.01.2023

№ 572/1056/21

Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 572/1056/21

провадження № 61-4318св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області,

відповідачі: Сарненська міська рада Рівненської області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області звернувся до суду з позовом до Сарненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення, договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов`язання повернення земельної ділянки.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до протоколу земельних торгів, організованих Сарненською міською радою, від 06 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано переможцем у придбанні права оренди терміном на 5 років земельної ділянки, площею 0,3961 га, на АДРЕСА_1 із запропонованою річною орендною платою в розмірі 228 693,00 грн.

06 грудня 2018 року Сарненська міська рада на підставі договору передала ОСОБА_1 в оренду зазначену земельну ділянку строком на 5 років із внесенням орендної плати у розмірі 228 693,00 грн на рік.

Рішенням Сарненської міської ради від 18 лютого 2019 року № 51 земельній ділянці з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Рішенням Сарненської міської ради від 13 вересня 2019 року № 1271 на підставі статей 12 122 125 126 127 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) затверджено ціну продажу земельної ділянки у розмірі 287 257,00 грн, а також вирішено продати ОСОБА_1 у власність шляхом викупу земельної ділянки за результатами експертної грошової оцінки та укласти договір її купівлі-продажу.

Рішенням Сарненської міської ради від 24 травня 2019 року № 1199 надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Білотіл Є. Ю., Сарненська міська рада на підставі рішення від 13 вересня 2019 року № 1271 продала ОСОБА_1 спірну земельну ділянку із розташованим на ній незавершеним будівництвом центру обслуговування туристів, який належить покупцю на праві приватної власності, за ціною, визначеною звітом про експертну грошову оцінку Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія України-Захід», в розмірі 287 257,00 грн.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13 квітня 2021 року на земельній ділянці, площею 0,3961 га, кадастровий номер 5625410100:01:035:0006, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, 03 квітня 2019 року державним реєстратором з реєстраційним номером 1804205256254 зареєстроване незавершене будівництво - центр обслуговування туристів, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1

07 жовтня 2019 року земельна ділянка, площею 0,3961 га, кадастровий номер 5625410100:01:035:0006, зареєстрована державним реєстратором з реєстраційним номером 1547121056254 на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

Керівник Сарненської окружної прокуратури вважає, що відчуження Сарненською міською радою Рівненської області земельної ділянки, загальною площею 0,3961 га, кадастровий номер 5625410100:01:035:0006, ОСОБА_1 є незаконним, оскільки орендар розпочав будівельні роботи без згоди орендодавця, продаж ділянки відбувся не на конкурентних засадах, без проведення земельних торгів всупереч вимогам статті 134 ЗК України, що призвело до порушення інтересів територіальної громади.

Ураховуючи викладене, керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області просив суд:

- визнати недійсним рішення Сарненської міської ради від 13 вересня 2019 року № 1271 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу гр. ОСОБА_1 »;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,3961 га, кадастровий номер 5625410100:01:035:0006, від 07 жовтня 2019 року, укладений між Сарненською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований в державному реєстрі за № 33584367;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав за № 33584367 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5625410100:01:035:0006, реєстраційний номер 1547121056254;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути в комунальну власність територіальної громади в особі Сарненської міської ради земельну ділянку, площею 0,3961 га, кадастровий номер 5625410100:01:035:0006, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1547121056254.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 01 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що земельна ділянка передана ОСОБА_1 уповноваженим органом місцевого самоврядування та набута останнім у власність за оплатною цивільно-правовою угодою, фактичних даних про вчинення самоправних дій, про протиправне заволодіння відповідачем земельною ділянкою судом не здобуто, рішення суду про конфіскацію земельної ділянки відсутнє.

Доводи прокурора про відсутність підстав для продажу земельної ділянки поза конкурсними процедурами не спростовують добросовісності дій відповідача, який виконав умови участі у конкурсі при викупі права оренди земельної ділянки, а потім як орендар після реєстрації прав власності на незавершене будівництво при оплатному набутті земельної ділянки у власність за встановленою оцінювачем вартістю.

Посилання позивача на протиправне здійснення відповідачем будівельних робіт на орендованій земельній ділянці не взято судом до уваги, оскільки підстави для здійснення таких робіт визначені дозвільною проектною документацією, погодженою у встановленому порядку, яка досліджена судом.

Заявлена прокурором вимога про повернення у комунальну власність територіальної громади земельної ділянки, переданої набувачеві ОСОБА_1 , по своїй суті є віндикаційною. Статтями 330 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які регулюють такі відносини, визначено, що витребування майна у добросовісного набувача допускається лише у випадку його вибуття з володіння власника поза волею останнього, що не відповідає встановленим у справі обставинам.

Також при наявності зареєстрованих речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва вимоги прокурора про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав без одночасного припинення речових прав та обтяжень суперечитиме положенням статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, задоволення позову спричинить непропорційне втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково, рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01 вересня 2021 року скасовано.

Провадження у цій цивільній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 14 червня 2006 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП). Пунктом 14 договору оренди від 06 грудня 2018 року, укладеного між Сарненською міською радою та ОСОБА_1 , визначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 передається в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Таким чином, земельна ділянка на АДРЕСА_1 , надана Сарненською міською радою ОСОБА_1 строком на 5 років фактично для здійснення ним підприємницької діяльності.

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між міською радою в особі територіальної громади міста Сарни та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання, і цей спір пов`язаний із виконанням відповідачем на орендованій земельній ділянці будівельних робіт щодо спорудження 6 відсотків фундаменту об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, реєстрації права власності на незавершене будівництво та договору купівлі-продажу орендованої земельної ділянки шляхом викупу. Таким чином, позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Підставами касаційного оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц (провадження № 14-39цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 265/2241/17 (провадження № 14-372цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 676/6260/15-ц (провадження № 14-598цс18), від 09 квітня 2019 року у справі № 910/19687/17 (провадження № 12-248гс18).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції невірно застосував вимоги статті 15 ЦК України, статей 58 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 19 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до спірних правовідносин, оскільки наявність у ОСОБА_1 з 14 червня 2006 року статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як ФОП він виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду, а потім у власність спірної земельної ділянки.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кітовський В. Л., зазначив, що суд касаційної інстанції помилково відкрив касаційне провадження у цій справі, оскільки зазначена справа судом першої інстанції була віднесена до категорії малозначних та розглянута в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, а відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Таким чином, просив суд закрити касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу від Сарненської міської ради Рівненської області не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року залишено без руху для усунення недоліків.

У червні 2022 року заявник у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунув.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року і витребувано із Сарненського районного суду Рівненської області цивільну справу № 572/1056/21.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга заступника керівника Рівненської обласної прокуратури не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з 14 червня 2006 року зареєстрований як ФОП.

Пунктом 14 договору оренди від 06 грудня 2018 року, укладеного між Сарненською міською радою та ОСОБА_1 , визначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 передається в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Таким чином, земельну ділянку на АДРЕСА_1 , надано Сарненською міською радою ОСОБА_1 строком на 5 років фактично для здійснення ним підприємницької діяльності.

Таку обставину ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду визнав та пояснив, що оформлення договору оренди як із фізичною особою полегшує здійснення будівництва.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до пунктів 1, 5, 10, 14 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих положеннями ЦК України ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства України, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та правова природа спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та друга статті 3 ГК України).

Тобто для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як фізичною особою-підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 922/3204/17 (провадження № 12-133гс18), від 27 серпня 2020 року у справі № 350/874/17 (провадження № 61-31821св18), від 08 листопада 2021 року у справі № 639/1347/20 (провадження № 61-15409св21).

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 з 14 червня 2006 року має статус ФОП.

Таким чином, земельну ділянку на АДРЕСА_1 надано Сарненською міською радою ОСОБА_1 строком на 5 років фактично для здійснення ним підприємницької діяльності.

Цю обставину ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду визнав та пояснив, що оформлення договору оренди як із фізичною особою, полегшує здійснення будівництва.

Крім того, подальші дії ОСОБА_1 щодо набуття права власності на незавершене будівництво, зокрема, 27 лютого 2019 року він подав до органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок будівельних робіт, а 03 квітня 2019 року набув право власності на 6 відсотків незавершеного будівництва центру обслуговування туристів, свідчать про початок здійснення ним підприємницької діяльності та намір використати це майно для набуття права власності на орендовану земельну ділянку не на конкурентних засадах (земельних торгах).

Також відповідно до матеріалів справи, що переглядається в касаційному порядку, згідно з пунктом 2 рішення Сарненської міської ради від 13 вересня 2019 року № 1271 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу гр. ОСОБА_1 » Сарненською міською радою вирішено продати ОСОБА_1 у власність шляхом викупу земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,3961 га, кадастровий номер 5625410100:01:035:0006, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування в АДРЕСА_1 за результатами експертної грошової оцінки (т. 1, а. с. 18, 19).

Відповідно до пункту 3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 жовтня 2019 року, укладеного між Сарненською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрованого в державному реєстрі за № 33584367, визначено, що цільове призначення земельної ділянки, загальною площею 0,3961 га, кадастровий номер 5625410100:01:035:0006, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (т. 1, а. с. 30-32).

Отже, спірна земельна ділянка, загальною площею 0,3961 га, кадастровий номер 5625410100:01:035:0006, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, на АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_1 та використовувалась ним для здійснення господарської діяльності.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Сарненською міською радою та ОСОБА_1 саме як з ФОП, і цей спір пов`язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, а тому справа не підсудна суду загальної юрисдикції, спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги посилання заявника в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц (провадження № 14-39цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 265/2241/17 (провадження № 14-372цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 676/6260/15-ц (провадження № 14-598цс18), від 09 квітня 2019 року у справі № 910/19687/17 (провадження № 12-248гс18), оскільки висновки у цих справах, і у справі, що переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

У червні 2022 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кітовський В. Л., надійшов відзив на касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, в якому заявлено клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки зазначену справу суд першої інстанції відніс до категорії малозначних та розглянув у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, а відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

Колегія суддів вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Частиною другою статті 255 ЦПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є кінцевим рішенням у справі, тому в цьому випадку відмовляти у відкритті касаційного провадження не можна.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кітовський Віталій Леонідович, про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк