Постанова
Іменем України
04 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 575/1219/19
провадження № 61-6103св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Великописарівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на заочне рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 01 липня 2020 року в складі судді: В`юник Н. Г., та постанову Сумського апеляційного суду від 16 березня 2021 року в складі колегії суддів:Собини О. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Великописарівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька.
Позов мотивований тим, що позивач з 02 вересня 1998 року по 20 листопада 2018 року перебував у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_4 . Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 20 листопада 2018 року шлюб між ними був розірваний.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила сина, ОСОБА_5 , народження якого зареєстровано 20 грудня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Великописарівського районного управління юстиції у Сумській області відповідно до законодавства України. Батьком дитини записано позивача, оскільки дитина народилась від осіб, які перебувають у шлюбі.
Позивач зазначав, що після розірвання шлюбу у нього виникли сумніви щодо його батьківства стосовно дитини, оскільки вона не схожа на нього, а дружина могла зраджувати йому, що вказує на те, що він не є біологічним батьком дитини. Відповідачка відмовилась надати йому пояснення з приводу сумнівів щодо його батьківства стосовно ОСОБА_5
ОСОБА_1 просив:
виключити відомості про його батьківство з актового запису № 42 від 20 грудня 2006 року відділу реєстрації актів цивільного стану Великописарівського районного управління юстиції у Сумській області про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 01 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що особа, яка записана батьком дитини має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (стаття 136 СК України). Предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз.
Суд першої інстанції вказав, що хоча судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте встановлено та підтверджується належними і допустимими доказами походження дитини від позивача, а саме сумісне проживання відповідача разом із позивачем у зареєстрованому шлюбі на момент народження дитини та тривалий час після її народження у будинку позивача, визнання позивачем дитини своєю, а саме позивачем було проведено реєстрацію народження дитини, утримання її та виховання протягом тривалого часу, після розірвання шлюбу сплачував за рішенням суду аліменти. Припущення відповідача, що його дружина могла йому зраджувати, перебуваючи з ним у шлюбі та народити дитину від іншого чоловіка , а дитина нібито не схожа на нього, суд не може покласти в основу рішення суду, оскільки вони не знайшли свого підтвердження
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 01 липня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд правомірно виходив з того, що позивачем не було надано переконливого доказу на оспорювання батьківства відносно неповнолітнього сина, оскільки про призначення експертизи та необхідність явки до Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи для відібрання біологічних зразків відповідач не була належним чином повідомлена, а призначена судом апеляційної інстанції експертиза не була проведена у зв`язку із неявкою обох сторін 14 грудня 2020 року, 18 січня 2021 року і неявкою ОСОБА_2 з дитиною 08 лютого 2021 року на експертизу, а також не проведенням оплати експертизи самим позивачем. Оскільки експертиза проведена не була з вини обох сторін, то відповідно відсутні і підстави для визнання факту ухилення від проведення експертизи лише тільки відповідача по справі.
Апеляційний суд зазначив, що питання щодо походження дитини від батька суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, однак, відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, позивачем не було надано інших доказів, що спростовують його кровну спорідненість з малолітньою дитиною, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову. Посилання позивача лише на ту обставину , що малолітня дитина не схожа на нього не є достатнім доказом спростування його батьківства відносно даної дитини. Вказана обставина не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду при наявності додаткових доказів оспорювання кровної спорідненості його з дитиною. Звертаючись з апеляційною скаргою позивач вказував на порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, проте належних допустимих доказів на підтвердження своїх доводів не надав, тобто не спростував висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для виключення відомостей про нього, як батька, з актового запису про народження ОСОБА_5 .
Аргументи учасників справи
09 квітня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на заочне рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 01 липня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, в якій просив: оскаржені рішення скасувати; ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували правових висновків Верховного Суду викладених у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 473/1343/18, від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18, від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц. Правові позиції у зазначених постановах полягають в тому, що у вирішенні спорів в даних правовідносинах необхідно враховувати положення статті 109 ЦПК України і те, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Вказує, що в матеріалах справи є ухвали Великописарівського районного суду Сумської області та Сумського апеляційного суду про призначення судово-медичних генетичних експертиз, які повернулися з експертних закладів без виконання. Жодний супровідний документ про повернення ухвали суду без виконання, не містить інформації про те, що експертне дослідження не проводилося у зв`язку з відсутністю оплати такого дослідження.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 24 червня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15 жовтня 2020 року у справі № 473/1343/18, від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18, від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц.
Фактичні обставини
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 02 вересня 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_7 народився син ОСОБА_5 , батьком якого у актовому записі про народження зазначено ОСОБА_1 .
Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 20 листопада 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 залишено прізвище ОСОБА_8 .
Ухвалою Великописарівського районного суду Сумської області від 10 грудня 2019 року за його клопотанням була призначена судово-генетична експертиза з метою встановлення кровного споріднення між позивачем та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проведення експертизи доручено Комунальному закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради. Проведення відбору біоматеріалу (крові), біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи доручено експертам Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз.
13 січня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були повідомлені про необхідність з`явитися разом з дитиною до Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз для відбору біологічних зразків 16 січня 2020 року з 14 по 16 годину.
11 лютого 2020 року місцевим судом на адреси сторін були направлені копії листа Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз про необхідність з`явитися до експертної установи для відбору біологічних зразків 27 лютого 2020 року з 12 по 14 годину. Проте поштове відправлення, надіслане на адресу відповідачки повернулось до суду без вручення.
Ухвала Великописарівського районного суду Сумської області від 10 грудня 2019 року була повернута Харківським обласним бюро судово-медичних експертиз до суду без виконання у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 з дитиною 26 січня та 27 лютого 2020 року.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ключника С. В., було призначено судово-медичну генетичну експертизу проведення якої доручено експертам комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» і на вирішення експертам поставлені слідуючи питання: 1.Чи існує кровна спорідненість між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт Велика Писарівка Великописарівського району Сумської області, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? 2. Чи являється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець смт Велика Писарівка Великописарівського району Сумської області, біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?
Сторони належним чином повідомлялись про дату та час проведення експертизи, про наслідки неявки для її проведення, але ухвала суду про призначення судово-генетичної експертизи щодо встановлення батьківства була повернута суду без виконання, у зв`язку із неявкою обох сторін 14 грудня 2020 року та 18 січня 2021 року і неявкою ОСОБА_2 з дитиною 08 лютого 2021 року на експертизу.
Позиція Верховного Суду
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (стаття 136 СК України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18 (провадження № 61-12881св19) вказано, що:
«відповідно до статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції і погоджуючись із його висновком про відмову в задоволенні позовних вимог, залишив поза увагою те, що між сторонами існує спір щодо оспорювання батьківства, а тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження, або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року). Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на положення статті 109 ЦПК України, згідно з якою у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні».
У справі, що переглядається:
при залишенні рішення суду першої інстанції без змін апеляційний суд вказав, що про призначення експертизи та необхідність явки до Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи для відібрання біологічних зразків відповідач не була належним чином повідомлена, а призначена судом апеляційної інстанції експертиза не була проведена у зв`язку із неявкою обох сторін 14 грудня 2020 року, 18 січня 2021 року і неявкою ОСОБА_2 з дитиною 08 лютого 2021 року на експертизу, а також не проведенням оплати експертизи самим позивачем. Оскільки експертиза проведена не була з вини обох сторін, то відповідно відсутні і підстави для визнання факту ухилення від проведення експертизи лише тільки відповідача по справі;
аналіз матеріалів справи свідчить, що сторони належним чином повідомлялись про дату та час проведення експертизи, про наслідки неявки для її проведення (том 2, а.с. 5, 10, 21, 29. Ухвала апеляційного суду про призначення судово-генетичної експертизи щодо встановлення батьківства була повернута апеляційному суду без виконання, у зв`язку із неявкою обох сторін 14 грудня 2020 року та 18 січня 2021 року і неявкою ОСОБА_2 з дитиною 08 лютого 2021 року на експертизу (том 2, а. с. 31), про що вказано в листі комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи». У матеріалах справи відсутні дані про непроведення експертизи внаслідок її неоплати позивачем;
у матеріалах справи міститься довідка заввідділенням судово-медичної генетики комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» про те, що ОСОБА_1 08 лютого 2021 року з 09.00 до 12.00 перебував в КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи». ОСОБА_9 разом з дитиною не з`явилася (том 2, а. с. 54);
апеляційний суд не звернув увагу, що саме відповідач разом з дитиною 08 лютого 2021 року не з`явилася для проведення експертизи та відсутні дані про те, що непроведення експертизи зумовлено неоплатою її проведення позивачем. Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок, що експертиза не проведена з вини обох сторін. За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду не відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18 (провадження № 61-12881св19) та ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Постанову Сумського апеляційного суду від 16 березня 2021 року скасувати.
Передати справу № 575/1219/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Сумського апеляційного суду від 16 березня 2021 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов