Постанова
Іменем України
13 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 577/5950/21
провадження № 61-9347 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 ,
треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Конотопської міської ради Сумської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна дільниця «Сім вітрів»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_3 .
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна дільниця «Сім вітрів» (далі - ТОВ «ЖЕД «Сім вітрів»), служба у справах дітей Конотопської міської ради Сумської області (далі - служба у справах дітей), про визначення порядку користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням виконавчого комітету Конотопської міської ради народних депутатів (далі -
Конотопська МР) від 27 січня 2014 року № 10 ОСОБА_2 із сім`єю:
вона, ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_4 (дочка дружини),
ОСОБА_5 (син), видано ордер на житлове приміщення, а саме:
квартиру АДРЕСА_1 . Указана квартира складається з трьох кімнат, загальна площа квартири - 76 кв. м, житлова - 47,5 кв. м. Площа першої кімнати -
20,2 кв. м, другої - 14,7 кв. м, третьої - 13,43 кв. м. Особовий рахунок житла оформлено на ОСОБА_2 .
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області
від 23 жовтня 2015 року у справі № 577/1750/15-ц шлюб, зареєстрований між нею та ОСОБА_2 22 вересня 2007 року, розірвано. Син -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати
разом із нею, матір`ю.
Вказувала, що з моменту отримання ордера сім`я не проживала у вказаній квартирі, оскільки вона не була придатна для проживання, потребує ремонту та облаштування. У квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (син ОСОБА_2 від іншого шлюбу).
Позивач зазначала, що вона й ОСОБА_2 не можуть визначити мирним шляхом порядок користування спірною квартирою, останній на її пропозиції не реагує.
Посилаючись на статті 63 64 103 104 ЖК України, ОСОБА_1 просила суд визначити порядок користування спірною квартирою шляхом виділення
їй окремої ізольованої кімнати, площею 13,43 кв. м, сину - ОСОБА_5 , -окремої ізольованої кімнати, площею 14,7 кв. м із балконом,
а ОСОБА_2 , ОСОБА_6 - окремої ізольованої кімнати,
площею 20,2 кв. м. Кухню, ванну, туалет і коридор просила залишити
у їх спільному користуванні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області
від 08 червня 2022 року у складі судді Гетьмана В. В. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, врахувавши відповідні норми ЖК України, роз`яснення, викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1984 року № 2
(зі змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», надавши правову оцінку поданим сторонами доказам, виходив із того, що у спірному житловому приміщенні сторони не проживали й, відповідно, не користувалися ним.
Позивач не довела факт вселення і постійного проживання сторін у спірній квартирі. Тому відсутній спір між сторонами про право користування спірним житловим приміщенням.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хайнацької О. Ф., задоволено.
Рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено порядок користування житловим приміщенням -
квартирою АДРЕСА_1 , виділено у користування: ОСОБА_1 разом із сином - ОСОБА_5 ,
дві ізольовані кімнати, площами 13,43 кв. м. та 14,7 кв. м з балконом;
ОСОБА_2 та його сину від іншого шлюбу - ОСОБА_6 , ізольовану кімнату, площею 20,2 кв. м. Кухню, ванну, туалет та коридор залишено
у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2
та ОСОБА_6 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що між сторонами існує спір про порядок користування спірною квартирою,
що районним судом не враховано при вирішенні спору.
ОСОБА_1 зверталася до обслуговуючої організації - ТОВ «ЖЕД «Сім вітрів», із заявою про розподіл особових рахунків з утримання будинків
і споруд та прибудинкових територій між членами сім`ї, вона направляла відповідачу лист із власною пропозицією досудового врегулювання спору. ОСОБА_2 також підтвердив факт того, що сторони не можуть вирішити питання про порядок користування спірним житловим приміщенням, проте власного варіанту визначення такого порядку не надав. Тому апеляційний суд, урахувавши ті самі норми матеріального права, що й суд першої інстанції, зробив висновок про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , визначивши порядок користування спірною квартирою згідно із запропонованим нею варіантом.
При цьому вказано, що позивач та їх спільний з відповідачем син -
ОСОБА_5 , мають різну стать і не можуть проживати в одній кімнаті,
а відповідач та його син від іншого шлюбу - ОСОБА_6 , мають одну стать і можуть проживати разом.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що його частка має бути більша, оскільки з ним проживає дружина, так як він
не довів факт її вселення у спірне житло у встановленому законом порядку, а також те, що вона є його користувачем. Апеляційний суд зазначив,
що у даному спорі судом не вирішувалося питання про визначення часток сторін у спірному житлі, а тільки визначено порядок користування ним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити
в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та не дослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів (пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку для усунення
її недоліків, зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено
про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу
із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, з урахуванням її уточненої редакції, мотивована тим,
що суд апеляційної інстанції вирішив фактично неіснуючий спір із приводу користування квартирою, яка не придатна для проживання, позивач у спірну квартиру не заселялася й не проживає у ній, як і відповідач. При цьому суд послався на статтю 47 ЖК України, за якою норма жилої площі в Україні встановлюється у розмірі 13,65 кв. м на одну особу. Проте, вирішуючи спір, апеляційний суд визначив порядок користування спірним житловим приміщенням, виділивши, у тому числі, йому у користування та його сину
від іншого шлюбу - ОСОБА_6 , ізольовану кімнату, площею 20,2 кв. м. Вважає, що норма жилої площі на його сина від іншого шлюбу також повинна встановлюватися у розмірі 13,65 кв. м.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції у тексті оскаржуваної постанови
врахував статтю 104 ЖК України й роз`яснення, викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1984 року № 2
(зі змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», однак, не послався на відповідний правовий висновок Верховного Суду.
Апеляційний суд не врахував, що сторони не проживали й не вселялися
у спірне житлове приміщення, не вели у ньому спільне господарство. Посилаючись на положення Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція) та прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вказує, що сім`я отримала право вселитися у спірну квартиру на підставі ордера й квартира
не приватизована, з дня отримання дозволу на вселення до квартири
у ній ніхто не проживав, позивач не сплачувала комунальних платежів.
При цьому їй не створюються перешкоди у користуванні квартирою.
Суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про наявність спору між сторонами з приводу користування квартирою, так як спір, який виник між сторонами, стосується приватизації спірної квартири, а не користування нею.
Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано, що він є військовим пенсіонером, має контузію та хронічні захворювання, стан його здоров`я погіршується й на даний час вирішується питання про встановлення йому статусу особи з інвалідністю, а громадянам, що мають тяжкі форми деяких хронічних захворювань, надається додаткова жила площа (стаття 49
ЖК України). У відзиві на апеляційну скаргу він запропонував власний порядок користування квартирою, хоча апеляційний суд зробив протилежний висновок у цій частині.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Хайнацької О. Ф., в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Вказується, що позивач законно зареєстрована у спірній квартирі, як і їхній
з відповідачем спільний син, вона виявила бажання визначити порядок користування квартирою після розірвання шлюбу з відповідачем. При цьому у спірній квартирі ніхто не проживає, сторони не заселялися до житлового приміщення.
Запропонований позивачем варіант визначення порядку користування квартирою відповідає статті 50 ЖК України, за якою не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя. Такий варіант підтримала служба у справах дітей.
Позивач хоче визначити порядок користування квартирою, щоб почати
у своїх кімнатах робити ремонт і вселитися у квартиру.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 травня 2014 року виконавчий комітет Конотопської МР видав
ОСОБА_2 із сім`єю у складі чотирьох осіб ордер № 8 на право зайняття житлового приміщення, житловою площею 47,3 кв. м, що складається
із трьох кімнат, у квартирі за адресою:
АДРЕСА_2 (а. с. 7-8).
У спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 (відповідач) (а. с. 68-69), ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_5 (син позивача і відповідача),
ОСОБА_6 (син відповідача від іншого шлюбу) (а. с. 15-16, 76).
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області
від 23 жовтня 2015 року у справі № 577/1750/15-ц шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 вересня 2007 року, розірвано
(а. с. 12).
27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 зверталася до обслуговуючої організації -ТОВ «ЖЕД «Сім вітрів» із заявою про розподіл особових рахунків
з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між членами сім`ї, у задоволенні якої було відмовлено (а. с. 14).
10 листопада 2021 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 лист, в якому викладено наступну пропозицію досудового врегулювання спору: розділити спірну квартиру шляхом виділення ОСОБА_1 окремої ізольованої кімнати, площею 13,43 кв. м, сину - ОСОБА_5 , - окремої ізольованої кімнати, площею 14,7 кв. м, із балконом, що виходить з цієї кімнати, ОСОБА_2 та його сину - ОСОБА_6 , - окремої ізольованої кімнати, площею 20,2 кв. м; кухню, ванну, туалет та коридор залишити у спільному користуванні (а. с. 17-18).
Указане відправлення не було вручено під час доставки (інші причини)
(а. с. 19).
Суд першої інстанції встановив, що у спірному житловому приміщенні сторони у справі жодного дня не проживали, не користувалися ним. Спір між ними про право користування жилим приміщенням відсутній.
Суд апеляційної інстанції встановив, що між сторонами існує спір щодо порядку користування спірною квартирою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої
цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи
чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної
в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового
або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася
до суду з позовом до свого колишнього чоловіка - ОСОБА_2 ,
треті особи: ТОВ «ЖЕД «Сім вітрів», служба у справах дітей, про визначення порядку користування житловим приміщенням.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилими приміщеннями
у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією
(а в разі відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Згідно зі статтею 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду
є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається
з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв`язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
Відповідно до частини першої статті 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
Статтею 47 ЖК України встановлена норма жилої площі 13,65 кв. м на одну особу.
Член сім`ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім`ї,
які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім`ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку (частини перша, друга статті 104
ЖК України).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня
1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися
до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було
це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався
угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
У пункті 16 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що в силу статті 104 ЖК України суд вправі задовольнити вимоги члена сім`ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім`ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу,
що припадає на нього. Однак, поділ не може бути допущений, коли
це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 разом із сім`єю: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_4 (дочка дружини),
ОСОБА_5 (син), отримав дозвіл на вселення до спірної квартири
на підставі ордера від 15 травня 2014 року № 8 (а. с. 7) й позивач має право на визначення порядку користування квартирою.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов
ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим приміщенням, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами існує спір про порядок користування спірною квартирою. ОСОБА_1 зверталася
до обслуговуючої організації - ТОВ «ЖЕД «Сім вітрів», із заявою
про розподіл особових рахунків з утримання будинків і споруд
та прибудинкових територій між членами сім`ї, вона направляла відповідачу лист із власною пропозицією досудового врегулювання спору, проте
у досудовому порядку спір між сторонами не вирішено.
З урахуванням наведеного, касаційний суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та визначення порядку користування спірною квартирою згідно із запропонованим нею варіантом, який не порушує вимог закону та прав сторін, ураховує склад сім`ї сторін, розмір житлової площі, взаємовідносини сторін, наявність у квартирі ізольованих жилих кімнат.
Суд апеляційної інстанції вірно вказав про те, що позивач та їх спільний
з відповідачем син - ОСОБА_5 , мають різну стать і не можуть проживати в одній кімнаті, а відповідач та його син від іншого шлюбу - ОСОБА_6 , мають одну стать і можуть проживати разом.
При цьому касаційна скарга містить суперечливі доводи, оскільки
ОСОБА_2 одночасно заперечує як проти задоволення позову
ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням в цілому, вказуючи, що такого спору між сторонами не існує, так і проти визначеного апеляційним судом порядку користування спірним житловим приміщенням, вважаючи недостанім розмір відповідної ізольованої кімнати, виділений у користування відповідача та його сина
від іншого шлюбу - ОСОБА_6 .
Разом із цим, відповідач зазначає і про те, що спір між сторонами стосується приватизації спірної квартири, а не користування нею.
Таким чином, посилання касаційної скарги у відповідній частині зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду по суті вирішення спору, проте вони спростовуються матеріалами справи, наведеними нормами права, а тому відхиляються Верховним Судом.
Крім того, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що у даному спорі судом не вирішувалося питання про визначення часток сторін у спірному житлі,
а лише визначено порядок користування ним.
Суд апеляційної інстанції правильно вирішив указаний спір відповідно
до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, правильно застосованих норм матеріального права, врахувавши роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України
від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли
в практиці застосування судами Житлового кодексу України». Із цих підстав касаційний суд відхиляє посилання касаційної скарги про те,
що апеляційний суд міг застосувати відповідні норми матеріального права виключно з одночасним посиланням на правовий висновок Верховного Суду, так як вони зводяться до власного тлумачення норм матеріального
та процесуального права й не можуть бути правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Отже, судом апеляційної інстанції зроблено правильні висновки
про задоволення позову ОСОБА_1 .
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести
до неправильного вирішення справи.
Судом апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,
а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть
бути підставою для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться
до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України
не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду
не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення
не впливають.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом
не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць