ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 580/1370/23
адміністративне провадження № К/990/25570/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 (судді: Собків Я.М. (головуючий), Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі №580/1370/23 за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел Трейд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Сонячна долина», Фермерське господарство «Агро Памп» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Головне управління ДПС у Черкаській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - позивач, контролюючий орган) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел Трейд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Сонячна долина», Фермерське господарство «Агро Памп» в якому просило:
- визнати договори №ЧРК22-25010 від 01.12.2021, №ЧРК22-25227 від 02.12.2021, №ЧРК22-26167 від 08.12.2021, №ЧРК22-26411 від 09.12.2021, №ЧРК22-27273 від 13.12.2021, №ЧРК22-25465 від 06.12.2021, №ЧРК22-25500 від 05.12.2021, №ЧРК22-25968 від 07.12.2021, №ЧРК22-25813 від 07.12.2021, №ЧРК22-25981 від 07.12.2021, укладені між ТОВ «А-Транс Логістик» та ТОВ «Кернел-Трейд» недійсними;
- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та стягнути з ТОВ «А-Транс Логістик» на користь ТОВ «Кернел-Трейд» 42 952 351,79 грн;
- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та стягнути з ТОВ «Кернел-Трейд» на користь держави 42 952 351,79 грн.
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі.
3. 28.03.2023 до суду першої інстанції надійшла заява Головного управління ДПС у Черкаській області про збільшення позовних вимог №2168/5/23-00-05-06 від 27.03.2023, у якій позивач просив:
1). Визнати договори №ЧРК22-25010 від 01.12.2021, №ЧРК22-25227від 02.12.2021, №ЧРК22-26167 від 08.12.2021, №ЧРК22-26411 від 09.12.2021, №ЧРК22-27273 від 13.12.2021, №ЧРК22-25465 від 06.12.2021, №ЧРК22-25500 від 05.12.2021, №ЧРК22-25968 від 07.12.2021, №ЧРК22-25813 від 07.12.2021, №ЧРК22-25981 від 07.12.2021, укладені між ТОВ «А-Транс Логістик» (ЄДРПОУ 40186991) та ТОВ «Кернел-Трейд» (ЄДРПОУ 31454383) недійсними.
2). Визнати договір на перевезення автомобільним транспортом від 22.11.2021 №47, укладений між ТОВ «А-Транс Логістик» (ЄДРПОУ 40186991) та ТОВ «Промислове об`єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» (ЄДРПОУ 38441276) недійсним.
3). Визнати договір поставки №15 від 17.11.2021, укладений між ТОВ «А-Транс Логістик» (ЄДРПОУ 40186991) та ФГ «Сонячна Країна» (ЄДРПОУ 439243351) недійсним.
4). Визнати договір поставки №16 від 18.11.2021, укладений між ТОВ «А-Транс Логістик» (ЄДРПОУ 40186991) та ФГ «Агро-Памп» (ЄДРПОУ 42918509) недійсним.
5). Застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ «А-Транс Логістик» (ЄДРПОУ 40186991) на користь ТОВ «Кернел-Трейд» (ЄДРПОУ 31454383) 42 952 351,79 грн.
6). Застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ «Кернел-Трейд» (ЄДРПОУ 31454383) на користь держави 42 952 351,79 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 заяву Головного управління ДПС у Черкаській області №2168/5/23-00-05-06 від 27.03.2023 про збільшення позовних вимог у справі №580/1370/23 повернуто.
5. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції контролюючий орган оскаржив її в апеляційному порядку.
6. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.06.2023 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» та товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел Трейд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ФГ «Сонячна долина», ФГ «Агро Памп» про визнання договорів недійсними.
Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Суд дійшов висновку, що положеннями статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, і таким переліком не передбачено можливості оскарження ухвали про повернення заяви про збільшення позовних вимог окремо від рішення суду за підсумками розгляду справи, а відтак наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі №580/1370/23, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та вказує на протиправність оскаржуваної ухвали, оскільки висновок судом апеляційної інстанції зроблено без урахування положень пункту 3 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено можливість оскарження окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
При цьому контролюючий орган наголошує, що зазначеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України не конкретизовано щодо якої саме заяви відбулось таке повернення, а тому ухвала про повернення заяви про збільшення позовних вимог може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
6. Відповідачі у справі не скористалися своїм правом та не подали відзиви на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
7. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
8. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право позивача змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Частиною другою цієї ж статті зазначено, що ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові).
Аналіз вказаної норми свідчить, що в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржено ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Враховуючи вимоги процесуального закону, колегія суддів вважає, що на ухвалу суду про повернення заяви про збільшення позовних вимог, яка за своєю сутністю є ухвалою про повернення заяви позивачеві, може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.
9. Згідно зі статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Відповідно до рішення Конституційного Суду №9-зи від 25.12.1997, відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмеженим.
Також частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 36 рішення «Bellet v. France», заява № 23805/94 Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Такий підхід узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у пункті 39 рішення по справі «Garcia Manibardo v. Spain», заява № 58695/97), зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "не примушує Держав-учасниць створювати апеляційні або касаційні суди, однак, якщо такі суди існують, то гарантії, які передбачені статтею 6, повинні бути забезпечені".
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom», заява № 8225/78, пункт 96 рішення у справі «Krombach v. France», заява № 29731/96).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain", заява № 28090/95).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10. З урахуванням вказаного колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви про збільшення позовних вимог, порушив норми процесуального права.
Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
11. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі №580/1370/23 скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова С.С. Пасічник