ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 580/1433/24
адміністративне провадження № К/990/14733/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 (суддя - Гаврилюк В.О.)та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі №580/1433/24.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (далі - ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним і скасувати Розпорядження Державної податкової служби України від 06.02.2024 № 51-р/л «Про анулювання ліцензії» щодо анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108202100060, дата реєстрації 29.09.2021, терміном дії з 03.07.2021 до 03.07.2026, виданої ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор».
Також в позовній заяві заявлено клопотання про забезпечення позову, в якому ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» просило зупинити дію Розпорядження Державної податкової служби України від 06.02.2024 № 51-р/л «Про анулювання ліцензії» щодо анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108202100060, дата реєстрації 29.06.2021, терміном дії з 03.07.2021 до 03.07.2026, виданої ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що прийняття відповідачем оскаржуваного Розпорядження призвело до порушень прав та інтересів позивача, що виразилося у фактичному позбавленні його права на здійснення основного виду господарської діяльності, наслідком чого є настання негативних і незворотних наслідків для позивача у вигляді заподіяння йому майнової шкоди через втрати прибутку від здійснення основного виду господарської діяльності, неможливості виконання обов`язків щодо сплати податків і зборів до бюджетів всіх рівнів внаслідок відсутності виручки від реалізації виготовлених алкогольних напоїв, неможливості виконання своїх договірних зобов`язань перед третіми особами за укладеними договорами поставок алкогольних напоїв, що тягне за собою розірвання господарських відносин та нарахування штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань щодо поставки алкогольних напоїв, завдає останньому значні іміджеві збитки у вигляді дискредитації його ділової репутації перед органами державної влади і управління та діловими партнерами і споживачами його продукції, з огляду на підрив довіри до нього та його продукції.
Крім того, неможливість здійснення позивачем діяльності у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв внаслідок анулювання ліцензії на підставі оскаржуваного Розпорядження впливає також на права та інтереси штатних працівників підприємства у кількості 206 осіб, які відповідно до штатного розпису станом на 31.10.2023 задіяні у такій виробничій діяльності позивача, внаслідок практичної неможливості виконання позивачем своїх обов`язків по виплаті заробітної плати таким працівникам за відсутності обігових коштів у вигляді виручки від реалізації вироблених алкогольних напоїв та зумовленої цими обставинами невідворотної необхідності скорочення штату працівників підприємства та їх вимушеного звільнення в умовах воєнного стану, що фактично позбавляє їх гарантованого Конституцією України права на працю.
Отже, невжиття заявлених заходів забезпечення позову, за очевидної наявності вищезазначених негативних і незворотних наслідків для його господарської діяльності, істотно ускладнить ефективний захист прав та інтересів позивача та їх наступне поновлення, оскільки чинне законодавства не передбачає процедури поновлення ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, в той час як забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення основного виду господарської діяльності та надасть йому можливість, до остаточного вирішення даного спору, реалізовувати свої права як суб`єкта господарювання та виконувати обов`язки перед державою та третіми особами, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію Розпорядження Державної податкової служби України від 06.02.2024 № 51-р/л «Про анулювання ліцензії» щодо анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108202100060, дата реєстрації 29.06.2021, терміном дії з 03.07.2021 до 03.07.2026, виданої ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор».
Вжито вказані заходи забезпечення адміністративного позову до набрання законної сили рішенням суду у справі № 580/1433/24.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 залишено без змін.
ДПС України звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2024, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №580/1433/24 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» про забезпечення позову відмовити.
У доводах касаційної скарги ДПС України зазначає про відсутність достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Вважає, що забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваного розпорядження ДПС України, суд фактично констатував протиправність оскаржуваного розпорядження та відповідно висновків вжитих контрольно-перевірочних заходів, що може мати місце тільки за наслідками вирішення спору по суті.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу контролюючого органу просить залишити без задоволення.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій встановили, що основним видом діяльності ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв.
З метою здійснення основного виду господарської діяльності позивачем у встановленому чинним законодавством порядку отримана ліцензія на виробництво алкогольних напоїв № 990108202100060, дата реєстрації 29.06.2021, терміном дії з 03.07.2021 до 03.07.2026.
06.02.2024 ДПС України прийнято Розпорядження «Про анулювання ліцензії» № 51-р/л, яким анульовано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 990108202100060, терміном дії з 03.07.2021 до 03.07.2026, ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (ідентифікаційний код: 31082518) у зв`язку з встановленням факту подання Заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» анулювання ліцензії позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону № 481/95-ВР).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» посилалось на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до незворотних наслідків у вигляді зупинення виробничої діяльності, що призведе до не отримання підприємством коштів і як наслідок до зупинки сплати податків; позбавлення працівників роботи та, як наслідок, заробітної плати під час війни; порушення умов договорів із контрагентами, що призведе до нарахування штрафних санкцій та можливого банкрутства підприємства.
Також за доводами заявника, анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв призведе до застосування по відношенню до позивача з боку контролюючих органів штрафних санкцій в значних розмірах з огляду на неможливість використати у виробництві наявні в нього залишки спирту етилового ректифікованого, який є основною сировиною для виробництва алкогольних напоїв, які зберігаються у вищезазначених місцях зберігання, відомості про які підлягають виключенню з Єдиного реєстру місць зберігання у зв`язку з анулюванням ліцензії.
Зокрема, як свідчать матеріали справи, ТОВ «ЛВР АЛКО» надіслано позивачу повідомлення від 08.02.2024 №08/02-24 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 905356,20 грн у зв`язку з порушенням умов договору поставки від 07.04.2021 №07/04-2021-2 згідно Замовлення від 31.01.2024 №3101/1 та Замовлення від 31.01.2024 №3101/2.
Суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», оскільки у зв`язку з прийняттям оскаржуваного розпорядження позивач позбавлений права здійснювати господарську діяльність з виробництва та торгівлі алкогольними напоями, у зв`язку з відсутністю зареєстрованих місць зберігання в Єдиному державному реєстрі місць зберігання, що також може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності.
Суди обґрунтовано вважали, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Крім того враховано, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність оскарженого розпорядження.
Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №580/1433/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова