03.04.2023

№ 580/303/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 580/303/22

адміністративне провадження № К/990/32670/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Мороз Л.Л., Стеценко С.Г., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради (далі - управління ДАБК) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.) у справі за позовом Комунального закладу «Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» до управління ДАБК про визнання протиправним та скасування припису і постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року Комунальний заклад «Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати припис № 30 від 17.12.2021 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

- визнати протиправною та скасувати постанову № 26/916/1 від 28.12.2021 по справі про адміністративне правопорушення;

- постановити окрему ухвалу щодо неправомірних дій начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради ОСОБА_1 і направити її до прокуратури для подальшого реагування.

Позов мотивовано відсутністю складу правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності та складено спірний припис. Вказано, що позивач не є суб`єктом містобудування в контексті чинного законодавства, а тому у посадових осіб відповідача були відсутні підстави для винесення припису та спірної постанови.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 21 березня 2022 року у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що виконання робіт з будівництва шести бетонних конструкцій на земельній ділянці не передбачено Переліком будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406, а отже дане будівництво без отримання документів, що дають право на виконання будівельних робіт, є самочинним.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову - про часткове задоволення позову.

Визнав протиправним та скасував припис управління ДАБК № 30 від 17.12.2021 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Визнав протиправною та скасував постанову управління ДАБК № 26/916/1 від 28.12.2021 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позовну вимогу Комунального закладу «Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» про постановлення окремої ухвали - залишив без розгляду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд зазначив, що, виходячи зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивач заперечує здійснення будь-яких дій з будівництва шести бетонних конструкцій орієнтовними розмірами (7,51мх4м; 7,61мх3,51м; 7,74мх3,56м; 8,2мх1,87м; 8,24мх3,53м; 8,34мх3,52м), про які вказано контролюючим органом.

У свою чергу, управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради не надало жодних доказів, які б відповідали вищевказаним вимогам та доводили те, що позивач є особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 234 (кадастровий № 7110136700:04:018:0079).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач, у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не є суб`єктом містобудування, оскільки є лише користувачем згаданої земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції вважає передчасними та помилковими висновки суду першої інстанції та відповідача, з посиланням на те, що оскільки земельна ділянка на якій здійснено самочинне будівництво перебуває у користуванні позивача, а тому саме він повинен нести відповідальність в межах спірних правовідносин, позаяк такі висновки жодним чином не доводять того, що саме позивачем здійснено таке будівництво. Крім того, колегія суддів вказує на безпідставність таких висновків і з огляду на те, що під час проведення капітального ремонту з благоустрою території Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка такі роботи заплановані не були і організацією, яка проводила капітальний ремонт, не виконувались, на що вказано позивачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 листопада 2022 року управління ДАБК звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі, зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 822/836/16 та від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18.

Зазначає, що посилання позивача на те, що останній не є замовником даного будівництва, а тому не повинен відповідати за вчинене діяння, суперечить встановленим обставинам справи, враховуючи, що земельна ділянка на якій здійснено самочинне будівництво перебуває у користуванні позивача.

Посилається на те, що самочинне будівництво, яке здійснено восени 2021 року, а саме виконання робіт з будівництва шести бетонних конструкцій на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні позивача, здійснено після введення в експлуатацію комунального закладу у березні 2021 року без отримання документів, що дають право на виконання таких робіт.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач, у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не є суб`єктом містобудування, оскільки є лише користувачем згаданої земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18 зазначено, що відповідальність за зведення самочинно збудованого об`єкта несе саме особа, яка здійснила таке будівництво, за замовчуванням - особа, яка є власником самочинно реконструйованого об`єкта або власником чи користувачем земельної ділянки, на якій проведено нове будівництво.

Також посилається на те, що жодних доказів щодо розміру витрат на правову допомогу адвоката позивачем не надано. Судом апеляційної інстанції не враховано висновків викладених у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Викликає сумніви розмір витрат на правову допомогу у сумі 15 000 грн.

Також зазначає, що позов задоволено частково, а судовий збір постановлено стягнути у повній сумі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В.. судді: Мороз Л.Л., Стеценко С.Г., касаційну скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 10.01.2023 відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 234 (кадастровий № 7110136700:04:018:0079) знаходиться у постійному користуванні Комунального закладу «Черкаський академічний обласний Український музично драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради».

17.12.2021 управлінням ДАБК здійснена позапланова перевірка на об`єкті, що розташований за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 234 (кадастровий номер № 7110136700:04:018:0079) та м. Черкаси, вул. Гоголя, 261 (кадастровий номер № 7110136700:04:018:0060) щодо дотримання суб`єктом містобудування Комунальним закладом «Черкаський академічний обласний Український музично драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, про що складено акт № 84 від 17.12.2021.

Актом від 17.12.2021 № 84 зафіксовано, що на вищевказаній земельній ділянці виявлено факт самочинного будівництва. За вищевказаною адресою проведені роботи з капітального ремонту об`єкту благоустрою в порушення вимог п. 2.6 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 154 від 23.09.2003. Виконані роботи з будівництва шести бетонних конструкцій орієнтовними розмірами (7,51мх4м; 7,61мх3,51м; 7,74мх3,56м; 8,2мх1,87м; 8,24мх3,53м; 8,34мх3,52м) без відповідного документа, який дає право на виконання будівельних робіт.

За наслідками перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення від 17.12.2021 №29 щодо вчинення директором Комунального закладу Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради, адміністративного правопорушення та припис від 17.12.2021 № 30 про усунення позивачем порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, яким зобов`язано до 17.02.2022 усунути порушення.

Постановою управління ДАБК № 26/916/1 від 28.12.2021 визнано Комунальний заклад «Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в розмірі 89 316 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач з звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи містобудування», містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Отже, суб`єктами містобудівної діяльності визначаються особи (фізичні особи, юридичні особи), які здійснюють діяльність, зазначену у положеннях статті 1 Закону України «Про основи містобудування».

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Отже, з наведеного слідує, що державний архітектурно-будівельний контроль, як захід, спрямований на дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, здійснюються у відношенні замовників, проектувальників, підрядників та експертних організацій, тобто суб`єктів містобудівної діяльності.

Разом із цим, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац 2 частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно із пунктом 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Як встановили суди, за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил стосовно Комунального закладу «Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» прийнято спірну постанову та видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, з метою усунення виявлених порушень та приведення до вимог чинного законодавства.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, вказаний об`єкт, на переконання відповідача, самочинного будівництва знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 234 (кадастровий № 7110136700:04:018:0079), яка перебуває у постійному користуванні Комунального закладу «Черкаський академічний обласний Український музично драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради».

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, позивач заперечує здійснення будь-яких дій з будівництва шести бетонних конструкцій орієнтовними розмірами (7,51мх4м; 7,61мх3,51м; 7,74мх3,56м; 8,2мх1,87м; 8,24мх3,53м; 8,34мх3,52м), про які вказано контролюючим органом.

Суд апеляційної інстанції, пославшись на вимоги статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтовано зазначив, що управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради не надало жодних доказів, які б відповідали вимогам зазначених статей та доводили те, що позивач є особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 234 (кадастровий № 7110136700:04:018:0079).

Так, в частині доводів управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради про правомірність спірних постанови та припису та того, що Комунальний заклад «Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» є суб`єктом містобудування, в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд апеляційної інстанції правильно зазначив таке.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 411 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

У силу пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов`язкові для виконання приписи.

Таким чином, право посадових осіб видавати приписи пов`язано з проведенням перевірок, результатом яких є встановлення порушень у сфері містобудівної діяльності, а як зазначено вище, акти реагування можуть стосуватись лише суб`єктів містобудівної діяльності.

Отже, припис може бути видано лише суб`єкту містобудівної діяльності, яким допущено порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Про вказане свідчать і положення пункту 19 Порядку № 553, якими передбачено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Таким чином, з урахуванням наведених норм права, припис може бути видано особі, яка є суб`єктом містобудування та відносно якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Разом із цим, оскаржуваний припис містить вимогу про обов`язок іншої особи ( ОСОБА_2 ) усунути певні порушення у сфері містобудування, що суперечить змісту припису.

Суд апеляційної інстанції слушно послався на те, що відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 23 листопада 2018 року по справі № 804/1844/16, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється щодо суб`єктів містобудування, якими, зокрема, є замовники. Після проведення перевірки контролюючий орган, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складає протокол разом з приписом. Один примірник припису надає суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Виконання цього припису покладається на суб`єкта містобудування.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2018 року по справі № 804/2455/16 вказано, що складення оспорюваного припису відносно позивача, який не є замовником будівництва і не здійснював містобудівної діяльності на вказаному об`єкті, є протиправним.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Поряд із цим, спірною постановою управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради № 26/916/1 від 28.12.2021 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, позивача притягнуто до відповідальності за порушення пункту 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», яким передбачено, що суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинене щодо об`єктів, що за класом наслідків відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками СС1) у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком апеляційного суду про те, що у посадових осіб відповідача були відсутні правові підстави видавати спірні припис та постанову відносно позивача.

Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що передчасним є висновок відповідача, з посиланням на те, що оскільки земельна ділянка на якій здійснено самочинне будівництво перебуває у користуванні позивача, саме він повинен нести відповідальність в межах спірних правовідносин, позаяк такі висновки жодним чином не доводять того, що саме позивачем здійснено таке будівництво.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення капітального ремонту з благоустрою території Комунального закладу «Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської міської ради» такі роботи заплановані не були і організацією, яка проводила капітальний ремонт, не виконувались, на що вказано позивачем.

З огляду на викладене, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у встановленому порядку не доведено обставину того, що саме позивач є суб`єктом містобудування та повинен нести відповідальність за самочинне будівництво.

Посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 826/10130/18 є необґрунтованим, оскільки у цій справі суд зазначив, що замовником будівництва є особа, яка має легітимний намір щодо здійснення нового будівництва (реконструкції, капітального ремонту існуючого об`єкта) на належній їй земельній ділянці (щодо належного їй об`єкта) та виразила такий намір шляхом подання відповідної заяви, та у встановленому Законом порядку отримала дозвільний документ. За відсутності дозвільного документа будівництво об`єкта вважається таким, що здійснено самочинно, що є самостійною підставою для проведення перевірки. У такому разі перевірці підлягає відповідний об`єкт самочинного будівництва з метою підтвердження факту самочинності будівництва та виявлення особи, яка таке будівництво здійснила. При цьому, суд встановивши, що судами не встановлено та не перевірено, чи були подані ТОВ «Авантаж 7» або ТОВ «Пантера ЛТД» дозвільні документи на виявлені об`єкти, які кваліфіковані органом ДАБІ України як самочинні, не перевірено, який суб`єкт та в який період здійснював будівництво таких об`єктів, а також не з`ясовано, чи були ці об`єкти введені в експлуатацію за законодавством, що діяло на час завершення будівництва, тому справу направлено на новий судовий розгляд.

У справі № 822/836/16, на постанову Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в якій посилається скаржник, йдеться, зокрема про те, що підставою для проведення перевірки, в даному випадку, слугувало звернення органу місцевого самоврядування, у якому повідомлялося про можливе самочинне будівництво на об`єкті, який належить товариству, що й підлягало встановленню у межах позапланової перевірки, а тому позивач - юридична особа, для цілей такого заходу державного архітектурно-будівельного контролю, набуває статусу суб`єкта містобудування і може нести відповідальність, передбачену пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Тоді як у справі, що розглядається, суд встановив, що позивач, у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не є суб`єктом містобудування, оскільки є лише користувачем згаданої земельної ділянки.

Отже, правовідносини у справах, на судові рішення в яких здійснено посилання, та у справі, що розглядається, не є подібними.

Надаючи правову оцінку висновкам апеляційного суду щодо вирішення питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Як убачається з матеріалів справи, 20 липня 2022 року між адвокатом Адвокатського бюро «Смоляр» Смоляром А.О. (Адвокат) та Комунальним закладом «Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» (Замовник) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого Адвокат, відповідно до діючого законодавства бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме: здійснювати представництво інтересів Замовника, в особі в.о. директора-художнього керівника Паскалова Р.І., який діє на підставі Статуту про Театр, в судах держави Україна всіх юрисдикцій, правоохоронних органах, у тому числі прокуратурі, Державного бюро розслідувань, підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, а також органах нотаріату та державної виконавчої служби. Пунктом 2 встановлено, що сторони домовилися, що Адвокат бере на себе обов`язок представляти інтереси Замовника у справі за його адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради, яка розглядалася в Черкаському окружному адміністративному суді.

Згідно з пунктом 5 Договору оплата за виконання Адвокатом доручення Замовника за цим договором, включаючи витрати організаційно-технічного характеру, визначаються за домовленістю сторін та складають 15 тисяч грн, які перераховуються Замовником на особисту картку Приватбанку Виконавцю протягом трьох робочих з моменту укладення договору.

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу позивачем до суду крім зазначеного вище Договору не надано жодного документа.

У свою чергу, відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що, беручи до уваги принцип співмірності, свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Надаючи оцінку вказаним обставинам та письмовим доказам на їх підтвердження суд апеляційної інстанції не дослідив їх на предмет належності, допустимості, достатності та достовірності підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а так само пов`язаності таких витрат безпосередньо з судовим розглядом справи, обмежившись формальними висновками щодо їх співмірності.

Так, апеляційний суд зазначив, що, оцінивши докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що час, витрачений на підготовку, надання консультацій, складання, подання документів та представництва інтересів в суді відповідає умовам договору про надання правової допомоги, обсяг, види та вартість правничої допомоги є співмірними з урахуванням складності справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції не досліджував обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, складність та якість складених документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, ціні позову.

Слід зауважити, що суд апеляційної інстанції також не навів обґрунтування та мотивів покладених в основу рішення висновків щодо співмірності присудження на користь позивача саме суми 15 000 грн як компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Посилання апеляційного суду на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, у якому, як зазначив, суд апеляційної інстанції, йдеться про те, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, не спростовує і висновків, викладених у цій же постанові про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому, суд у зазначеній справі врахував, що адвокатом складено та підписано всі процесуальні документи від імені і в інтересах позивача, та дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними та підтвердженими матеріалами справи.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Разом із тим, як видно з матеріалів справи, що розглядається, договір про надання правової допомоги укладено 20 липня 2022 року, тобто після розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційна скарга підписана в.о. директора-художнього керівника Комунального закладу «Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» Р. Паскаловим, справа розглядалася у порядку письмового провадження. Отже, з матеріалів справи не видно, які саме послуги, передбачені Договором були надані Адвокатом Замовнику.

У контексті встановлених обставин та у взаємозв`язку із наведеними вище нормами права Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що зроблені за формального підходу до вирішення питання обґрунтованості понесених позивачем витрат на правничу допомогу, без всебічного та повного дослідження доказів.

Положення статі 341 КАС України, якими окреслено межі касаційного перегляду, не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на приписи наведеної вище статті Верховний Суд констатує, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення питання розподілу судових витрат по справі, зокрема, неналежно досліджено зібрані у справі докази та не надано належної оцінки доводам сторін, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування оскарженого судового рішення у частині і направлення справи на новий розгляд.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, касаційна скарга Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню у частині вирішення питання про розподіл судових витрат та направленню справи у цій частині на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, а у решті постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції задовольнив позов частково, а судовий збір та витрати на правничу допомогу постановлено стягнути у повному обсязі, є необґрунтованими, оскільки обидві позовні вимоги - про визнання протиправними та скасування припису та постанови, і за які сплачено судовий збір у сумі 12 405 грн, - задоволено. Отже, суд апеляційної інстанції правильно присудив до стягнення суму судового збору. Питання про можливість постановлення судом окремої ухвали є процесуальним (стаття 249 КАС) та не є позовною вимогою.

Керуючись статтями 345 349 351 353 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради задовольнити частково.

Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у частині вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу та направити справу у цій частині на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : Л.Л. Мороз

С.Г. Стеценко