№ 580/363/18

Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 580/363/18

провадження № 61-11274св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Ворожбянська сільська рада Лебединського району Сумської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Орлова І. В., Собини О. І., Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з трьох земельних ділянок, розташованих на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, зокрема, земельної ділянки, площею 4,3399 га, яка належала ОСОБА_6 на підставі державного акта серії СМ № 127755; земельної ділянки, площею 4,51 га, що була успадкована ОСОБА_6 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її співмешканця ОСОБА_7 , яка належала остатньому відповідно до сертифіката на земельний пай серії СМ № 0062553, та земельної ділянки, площею 4,25 га, що була успадкована ОСОБА_6 після смерті її матері ОСОБА_8 , що належала останній на підставі сертифіката на земельний пай серії СМ № 0062551.

Пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що тривалий проміжок часу з`ясовувала склад майна, яке входить до спадщини ОСОБА_6 , отримувала необхідні документи щодо підтвердження родинних зв`язків спадкодавця та прийняття померлою спадщини, виготовляла дублікати правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 зазначала, що встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном три місяці після набрання чинності рішенням суду.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з трьох земельних ділянок, розташованих на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, зокрема, земельної ділянки, площею 4,3399 га, яка належала ОСОБА_6 на підставі державного акта серії СМ № 127755; земельної ділянки, площею 4,51 га, що була успадкована ОСОБА_6 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її співмешканця ОСОБА_7 , яка належала остатньому відповідно до сертифіката на земельний пай серії СМ № 0062553, та земельної ділянки, площею 4,25 га, що була успадкована ОСОБА_6 після смерті її матері ОСОБА_8 , що належала останній на підставі сертифіката на земельний пай серії СМ № 0062551.

ОСОБА_2 поважність пропуску цього строку обґрунтовувала тим, що, постійно проживаючи за межами України, з кінця 90-х років втратила зв`язок з родичами, рідко відвідувала Україну, була несвоєчасно ознайомлена з інформацією щодо наявності та складу спадщини, не мала відомостей про місцезнаходження правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а у зв`язку з віддаленістю місця свого проживання не мала можливості самостійно їх відновити.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 зазначила, що встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном два місяці після набрання чинності рішенням суду.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 26 жовтня 2018 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та справу за позовом ОСОБА_2 до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 05 червня 2019 року у складі судді Стеценка В. А. позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці після набрання чинності рішенням суду.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці після набрання чинності рішенням суду.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 надала до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що їй знадобився тривалий час для з`ясування складу спадщини, отримання необхідних документів щодо підтвердження родинних зв`язків зі спадкодавцем, дублікатів правовстановлюючих документів, тому вона з поважних причин пропустила строк на прийняття спадщини за правом представлення після смерті бабусі ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 також надала до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що вона, постійно проживаючи з кінця 90-х років за межами України, втратила зв`язок з родичами, рідко відвідувала Україну, не мала відомостей про склад спадщини та місцезнаходження правовстановлюючих документів на земельні ділянки, у зв`язку з віддаленістю місця проживання не мала можливості їх відновити, тому вона з поважних причин пропустила строк на прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_6 .

Постановою Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено, рішення Лебединського районного Сумської області від 05 червня 2019 року скасовано, у задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачі не надали до суду належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявами про прийняття спадщини.

Доводи ОСОБА_1 про тривале з`ясування складу спадщини ОСОБА_6 та відновлення документів, які підтверджують право на майно, не є непереборними труднощами, які можуть стати перешкодою своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Також матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження періоду початку постійного проживання ОСОБА_2 за межами України, а також на підтвердження обставин, що унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса або консульства України із заявою про прийняття спадщини у період з 24 грудня 2009 року до 24 червня 2010 року.

Постановою Верховного Суду від 14 червня 2021 року, касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_9 ОСОБА_10 залишено без задоволення, постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишено без змін (провадження № 61-21813св19).

Суд касаційної інстанції постановив, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дослідив наявні у справі докази та надав їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивачі не надали належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 580/326/17 (провадження № 61-24330св18), та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно залучив до участі в справі третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та, розглядаючи їхню апеляційну скаргу, не звернув уваги на те, що рішення у справі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини стосується лише прав та інтересів безпосередньо спадкоємців особи, яка померла, і не стосується прав та інтересів інших осіб, які вважають, що мають майнові права на спадкове майно.

Також апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження на тій підставі, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана особами, права та інтереси яких не порушені оскаржуваним судовим рішенням.

Крім того, суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статті 95 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визнав недопустимим основний письмовий доказ позивача, зокрема трудовий контракт від 01 січня 2008 року, який має вирішальне значення для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи та неврахування якого унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишено без руху для усунення недоліків.

У червні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року поновлено ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження постанови Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року і витребувано із Лебединського районного суду Сумської області цивільну справу № 580/363/18.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з трьох земельних ділянок, площами 4,3399 га, 4,51 га та 4,25 га, розташованих на території Ворожбянської сільради Лебединського району Сумської області.

На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований та проживав її син ОСОБА_9 .

До кола спадкоємців першої черги за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 належали її діти: дочка ОСОБА_2 , сини ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (тобто до відкриття спадщини), а тому спадкоємцями за правом представлення є онуки ОСОБА_6 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (діти ОСОБА_12 ).

За життя ОСОБА_6 заповіту не склала, спадкову справу у шестимісячний строк після її смерті не заведено, спадкоємці із заявами про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строк до нотаріуса не зверталися.

ОСОБА_9 прийняв спадщину, що відкрилася після смерті його матері ОСОБА_6 , в порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 помер, заповіту не залишив.

Спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_9 є його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які у встановлений законом шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька, до нотаріуса не зверталися.

Згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 580/326/17, рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 10 березня 2017 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визначено додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 після смерті ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`язку з надходженням заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини після ОСОБА_9 нотаріусом заведено спадкову справу № 60416871.

30 березня 2017 року нотаріус прийняв постанову про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо земельних ділянок, які належали померлому ОСОБА_9 та його матері ОСОБА_6 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

У 2015 році ОСОБА_1 зверталася до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області та ОСОБА_5 з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 04 квітня 2016 року у справі № 580/2422/15-ц за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування на три земельні ділянки, що належали ОСОБА_6 .

Згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 580/2422/15-ц, 06 грудня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення Лебединського райсуду Сумської області від 04 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 02 червня 2017 року у справі № 580/2422/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Ворожбянської сільради Лебединського району про визнання права власності на майно у порядку спадкування з тих підстав, що суд першої інстанції не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі, та не залучив до участі в розгляді позову інших спадкоємців. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

28 серпня 2018 року ухвалою Лебединського районного суду Сумської області провадження у справі № 580/2422/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 580/363/18.

16 лютого 2018 року нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_6 у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 405 ЦПК України якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 416 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 318/1037/15-ц (провадження № 61-4630св18), від 21 жовтня 2019 року у справі № 662/1724/18 (провадження № 61-9300св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених фактичних обставин.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи вказують на те, що до кола спадкоємців ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і не склала заповіт, входять спадкоємці першої черги за законом, її діти: дочка ОСОБА_2 та сини ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Оскільки ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (тобто до відкриття спадщини), то спадкоємцями за правом представлення є онуки ОСОБА_6 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (діти ОСОБА_12 ).

ОСОБА_9 прийняв спадщину, що відкрилася після смерті його матері ОСОБА_6 в порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 помер, заповіту не залишив.

Спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_9 є його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які у встановлений законом шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька, до нотаріуса не зверталися.

ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , лише 16 лютого 2018 року, тобто більше ніж через вісім років після відкриття спадщини, хоча про смерть ОСОБА_6 знала, що не заперечувала під час розгляду справи.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 взагалі зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

На обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 її онука ОСОБА_1 зазначила про те, що тривалий проміжок часу з`ясовувала склад майна, яке входить до спадщини ОСОБА_6 , отримувала необхідні документи щодо підтвердження родинних зв`язків спадкодавця та прийняття померлою спадщини, виготовляла дублікати правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Дочка ОСОБА_6 ОСОБА_2 поважність пропуску строку на прийняття спадщини після ОСОБА_6 обґрунтовувала тим, що, постійно проживаючи за межами України, з кінця 90-х років втратила зв`язок з родичами, рідко відвідувала Україну, була несвоєчасно ознайомлена з інформацією щодо наявності та складу спадщини, не мала відомостей про місцезнаходження правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а у зв`язку з віддаленістю місця свого проживання не мала можливості самостійно їх відновити.

У постанові від 14 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду за результатами перегляду постанови Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у цій справі, вказав на те, що доводи ОСОБА_1 про тривале з`ясування складу спадщини ОСОБА_6 та відновлення документів, які підтверджують право на майно, не є непереборними труднощами, які можуть стати перешкодою своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, і також погодився з висновком апеляційного суду про ненадання ОСОБА_9 належних доказів на підтвердження обставин, що унеможливили її звернення до нотаріуса або до консульства України із заявою про прийняття спадщини.

Здійснюючи перегляд в касаційному порядку постанови Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 , колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14 червня 2021 року у цій справі.

Доводи ОСОБА_5 про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно залучив до участі в справі третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , спростовуються матеріалами справи.

У березні 2018 року на адресу Лебединського районного суду Сумської області надійшла заява від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про залучення їх до участі в справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Протокольною ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 26 березня 2018 року заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено, залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Також колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги про те, що апеляційний суд неправильно визнав недопустимим доказом трудовий контракт ОСОБА_9 від 01 січня 2008 року. Апеляційний суд врахував, що до суду було надано копію цього документа без перекладу і належної легалізації, що є порушенням вимог статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» і частини восьмої статті 95 ЦПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання ОСОБА_5 в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції застосовані норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 580/326/17 (провадження № 61-24330св18), оскільки висновки у цій справі, і у справі, що переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними. У кожній із цих справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк