ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 580/5660/22
адміністративне провадження № К/990/16311/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 (головуючий суддя: Кульчицький С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 (головуючий суддя: Аліменко В.О., судді: Кучма А.Ю., Бєлова Л.В.) у справі № 580/5660/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУПФУ в Черкаській області або відповідач), в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку заборгованості з довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 548 948,17 грн, нарахованої на користь позивачки відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі № 580/1797/20;
скасувати рішення ГУПФУ в Черкаській області від 07.07.2022 № 233050001310 в частині перерахунку заборгованості з довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 548 948,17 грн, нарахованої на користь ОСОБА_1 відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі № 580/1797/20;
стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість з довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 548 948,17 грн;
стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати з правової допомоги в розмірі 5000,00 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 закрито провадження у справі в частині позовних вимог:
- визнання протиправними дії відповідача щодо перерахунку заборгованості з довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 548 948,17 грн, нарахованої на користь позивачки відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі № 580/1797/20;
- стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованість з довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 548 948,17 грн.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.04.2023 змінив мотивувальну частину ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023. В решті ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Отже, предметом розгляду у цій справі є скасування рішення ГУПФУ в Черкаській області від 07.07.2022 № 233050001310 в частині перерахунку заборгованості з довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 548 948,17 грн, нарахованої на користь позивачки.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення і постанову та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 16.05.2023 відкрито касаційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що після звільнення з посади судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області у відставку в неї виник спір з пенсійним органом щодо розміру довічного грошового утримання, який був вирішений в судовому порядку у справі № 580/1797/20.
Так, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020, ГУПФУ у Черкаській області було зобов`язано провести перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 , починаючи з 19.02.2020 у розмірі 90%.
Проте, відповідач вчинив дії з часткового виконання судового рішення у справі №580/1797/20, а саме: здійснив перерахунок довічного грошового утримання, а також донарахування грошового утримання за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 у сумі 548 948,17 грн, які виплачені не були.
Згодом, за наслідками касаційного перегляду судових рішень у справі №580/1797/20, Верховний Суд постановою від 23.06.2022 частково скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на помилковість застосування судами відсоткової ставки 90% при обрахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 .
Суд касаційної інстанції зобов`язав ГУПФУ у Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки № 04-402/20 від 25.02.2020, виданої ТУ ДСА України у Черкаській області, та здійснити виплату з урахуванням сплачених сум у відповідності до Закону № 1402-VIII.
На підставі цієї постанови Верховного Суду від 23.06.2022 відповідач здійснив перерахунок довічного грошового утримання позивачки виходячи зі зниженої відсоткової ставки 58%. Розмір заборгованості за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 внаслідок застосування зниженої відсоткової ставки (58% замість 90%) склав 158 585,03 грн.
У подальшому, позивачка оскаржила у судовому порядку також і правомірність застосування відповідачем ставки 58% під час перерахунку її довічного грошового утримання, позаяк відповідач не зарахував до її суддівського стажу окремі періоди.
Проте зазначений вище спір, як стверджує позивачка, наразі неостаточно вирішений рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі № 580/4023/22.
У рішенні від 12.10.2022 (справа № 580/4023/22) суд визнав протиправним незарахування відповідачем до стажу роботи позивачки на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину періоду навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. Мечникова з 01.09.1987 до і 19.06.1992 та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці зі збільшенням на 2% грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу понад 20 років. Таким чином, на думку позивачки, наразі рішенням суду встановлено, що застосування ставки 58% у будь-якому випадку було незаконним через неповне врахування відповідачем суддівського стажу позивача при її визначенні. Рішення суду першої інстанції у справі № 580/4023/22 оскаржене в апеляційному порядку.
На підставі викладеного позивачка вважає, що є підстави для стягнення заборгованості із довічного грошового утримання за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 у повному розмірі 548 948,17 грн.
На переконання позивачки, сам по собі факт часткового скасування рішення суду у справі № 580/1797/20 не означає, що ОСОБА_1 не має права на отримання вже нарахованих на виконання рішення суду від 03.09.2020 коштів, адже підстави для повороту його виконання не настали.
За позицією позивачки, відповідач протиправно вчинивши поворот виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №580/1797/20, скасував частину заборгованості з довічного грошового утримання у розмірі 390 363,14 грн.
За наведених вище обставин, позивачка просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав. Зазначив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі № 580/1797/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020, відповідач 29.12.2020 провів перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої ТУ ДСА України у Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20, та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 90%.
Водночас постановою Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 580/1797/20 суд касаційної інстанції частково скасував рішення судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову: зобов`язав ГУПФУ у Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки № 04-402/20 від 25.02.2020, виданої ТУ ДСА України у Черкаській області, та здійснити виплату з урахуванням сплачених сум у відповідності до Закону № 1402-VIII.
На виконання зазначеної постанови суду касаційної інстанції, Головним управлінням проведено із 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20. Після перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 62 177,16 грн. (107 202,00 грн. х 58%). Доплата за період із 19.02.2020 до 31.01.2021 становить 158 585,03 грн.
Також відповідач зазначив, що предметом спору у справі № 580/1797/20 є право позивачки на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, а не присудження та виплата конкретно визначеної суми щомісячного довічного грошового утримання.
На думку відповідача, у зв`язку із відсутністю визначеної рішенням суду суми положення статті 381 КАС України щодо неможливості повороту виконання рішення суду до спірних правовідносин не застосовуються.
Зміна суми нарахованої на виконання рішення суду у справі № 580/1797/20 стала результатом виконання Головним управлінням постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 580/1797/20.
Відповідач вважає, що в його діях та рішеннях відсутні ознаки протиправності.
Позивачка подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що у цій справі спір виник у зв`язку із тим, що відповідач повинен був здійснити виплату вже нарахованої заборгованості за судовим рішенням у справі № 580/1797/20.
Стверджує, що відповідач не заперечує вчинення ним повороту виконання рішень у зазначеній справі, адже відповідач, оспорюючи тлумачення статті 381 КАС України, вказує на можливість її застосування до нарахованої заборгованості за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 580/1797/20.
Також позивачка вважає, що довічне грошове утримання судді підпадає під визначення «інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів», наведеного в стаття 381 КАС України, адже це утримання є періодичним платежем, що виплачується органами ПФУ. Довічне грошове утримання судді хоча і не є пенсією у традиційному сенсі, але фактично заміняє її для суддів у відставці, адже вони отримуючи довічне грошове утримання пенсію окремо не отримують.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій із рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі № 580/1797/20 установлено, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 11.04.2019 № 1123/0/15-19 у зв`язку із поданням заяви про відставку позивачку звільнено з посади судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області у відставку.
З 30.09.2019 позивачка отримувала щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. З 01.01.2020 розмір довічного грошового утримання позивачки складає 48240,90 грн, що обчислено відповідно до довідки ТУ ДСА України у Черкаській області від 17.01.2020.
У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 27.02.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20.
Рішенням пенсійного органу від 05.03.2020 № 1742 позивачці відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі заяви від 27.02.2020.
Позивачка, вважаючи відмову відповідача протиправною, звернулася з позовом до суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №580/1797/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020, позов задоволено частково:
зобов`язано ГУПФУ в Черкаській області провести перерахунок та виплату довічного грошового утримання ОСОБА_1 згідно довідки, виданої ТУ ДСА України у Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20, та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 90 %, з урахуванням різниці, що виплачена за цей період.
На виконання зазначеного судового рішення, відповідач 29.12.2020 провів перерахунок довічного грошового утримання позивачки на підставі довідки ТУ ДСА України у Черкаській області № 04-402/20 від 25.02.2020 та рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 90%.
Позивачці було донараховано грошове утримання за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 у сумі 548 948,17 грн.
Проте, в подальшому, постановою Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №580/1797/20 частково задоволено касаційну скаргу ГУПФУ в Черкаській області та скасовано рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов`язання ГУПФУ в Черкаській області провести перерахунок та виплату довічного грошового утримання ОСОБА_1 , згідно з довідкою, виданою ТУ ДСА у Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20 та рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, починаючи з 19.02.2020, у розмірі 90 % та виплатити з урахуванням різниці, що виплачена за цей період.
У цій частині, Верховний Суд прийняв нове рішення про зобов`язання ГУПФУ у Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки № 04-402/20 від 25.02.2020, виданої ТУ ДСА України у Черкаській області, та здійснити виплату з урахуванням сплачених сум у відповідності до Закону № 1402-VIII.
На виконання постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 580/1797/20, Головне управління прийняло рішення № 233050001310 від 07.07.2022 про перерахунок з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі інформації зазначеної у довідці ТУ ДСА України у Черкаській області № 04-402/20 від 25.02.2020.
Після перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 62 177,16 грн. (107 202,00 грн. х 58%).
Доплата за період із 19.02.2020 до 31.01.2021 склала 158 585,03 грн.
Непогодившись із таким перерахунком, позивачка звернулася до відповідача із заявами від 13.07.2022, від 01.08.2022 та від 22.07.2022 щодо виконання постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №580/1797/20.
Відповідач листом № 4338-4081/Р-03/8-2300/22 від 12.08.2022 повідомив заявницю про те, що на виконання постанови Верховного суду від 23.06.2022 у справі №580/1797/20 позивачці із 19.02.2020 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20. Після перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 62177,16 грн (107202,00 грн х 58%). Доплата за період із 19.02.2020 до 31.01.2021 становить 158 585,03 грн. Відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди визначено згідно із пунктом 3 статті 142 Закону № 1402-VIII, що діє на дату перерахунку розміру пенсії позивачки, - 58% (за 20 років - 50%, понад 20 років - 4 роки х 2% = 8%, 50% + 8% = 58%).
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14 370 КАС України.
Суди встановили, що ГУПФУ в Черкаській області на виконання рішення, яке набрало закону силу, а саме на виконання постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 580/1797/20 здійснило перерахунок довічного грошового утримання позивачки.
Твердження позивачки про те, що відповідачем протиправно вчинено зазначені дії суди обох інстанцій визнали необґрунтованими, оскільки перший перерахунок відповідачем здійснено на виконання рішення рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №580/1797/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020, яке в подальшому було частково скасовано постановою Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 580/1797/20.
Таким чином, суди обох інстанцій констатували, що виконанню підлягає постанова Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 580/1797/20, що власне і було здійснено відповідачем.
Також суди попередніх інстанцій не погодилися із позицією позивачки про те, що відповідач, здійснивши перерахунок довічного грошового утримання на виконання постанови Верховного Суду шляхом зменшення суми, порівняно із нарахованою до перегляду касаційною інстанцією на виконання рішення суду у справі №580/1797/20, фактично допустив поворот виконання рішення.
Суди зазначили, що зміна суми донарахованого грошового утримання на виконання судовий рішень у справі № 580/1797/20 є результатом належного виконання Головним управлінням остаточного судового рішення - постанови Верховного Суду від 23.06.2022.
Своєю чергою, процедура повороту виконання рішення суду до спірних правовідносин не застосовувалася.
Підсумовуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для невиконання постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 580/1797/20, а тому рішення пенсійного органу №233050001310 від 07.07.2022 в частині перерахунку заборгованості з довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 у розмірі 548948,17 грн, нарахованої на користь позивачки відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №580/1797/20, є правомірним та прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Скаржниця зазначає, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі № 580/1797/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020, відповідач нарахував заборгованість із довічного грошового утримання в розмірі 548 948,17 грн, яку не виплатив.
Згодом, постановою Верховного Суду від 23.06.2002 рішення судів попередніх інстанцій у справі № 580/1797/20 частково скасовані в частині застосування відсоткової ставки 90% при обрахунку довічного грошового утримання.
Посилаючись на цю постанову Верховного Суду, як на правову підставу, відповідач самовільно 07.07.2022 здійснив перерахунок заборгованості з 548 948,17 грн до 158 585,03 грн, застосувавши відсоткову ставку 58% замість 90%.
Одночасно з цим, в контексті наведених аргументів, скаржниця наголосила, що судовими рішеннями у справах № 580/4023/22 та № 580/6615/22 встановлено, що ставка 58%, застосована при обрахунку довічного грошового утримання судді у відставці була занижена на 8%.
Скаржниця вважає, що зменшивши заборгованість з довічного грошового утримання 548 948,17 грн до 158 585,03 грн відповідач фактично самовільно вчинив поворот виконання судового рішення у справі № 580/1797/20.
Водночас суди попередніх інстанцій таку позицію позивачки не підтримали з посиланням на те, що зміна суми донарахованого грошового утримання на виконання судових рішень у справі № 580/1797/20 є результатом належного виконання Головним управлінням остаточного судового рішення - постанови Верховного Суду від 23.06.2022.
Разом з цим, має місце неоднакове застосування Шостим апеляційним адміністративним судом статті 380 КАС України у двох різних справах:
- у справі № 640/27389/20 суд дійшов висновку, що зменшення заборгованості із пенсії шляхом утримання зайво нарахованої суми становить собою поворот виконання, який може вчинятися виключно судом, а не самостійно органом ПФУ. При цьому у справі № 640/27389/20 не було фактичної виплати зменшеної суми заборгованості;
- натомість у справі, що розглядається (№ 580/5660/22) суд дійшов протилежного висновку і вказав, що якщо не було фактичної виплати зменшеної суми заборгованості, то зменшення такої заборгованості відповідачем (органом ПФУ) не може розглядатися як поворот виконання рішення суду.
Своєю чергою, позивачка підтримує правовий підхід застосований судом апеляційної інстанції у справі № 640/27389/20.
Таким чином, зважаючи на неоднакове застосування судом апеляційної інстанції статті 380 КАС України, на переконання скаржниці наявна потреба сформувати висновок Верховного Суду щодо застосування статті 380 КАС України у контексті того, чи є поворотом виконання рішення суду скасування (зменшення) органом ПФУ за власною ініціативою нарахованої, але не виплаченої заборгованості довічного грошового утримання судді (або пенсії) у випадку скасування рішення суду, за яким ця заборгованість була нарахована.
Також, враховуючи наявність судових рішень у справах № 580/4023/22 та №580/6615/22, якими було встановлено факт заниження відповідачем відсоткової ставки довічного грошового утримання судді у відставці на 8%, скаржниця не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо зменшення відсоткової ставки довічного грошового утримання.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
В обґрунтування своєї позиції пенсійний орган стверджує, що Головним управлінням на виконання постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №580/1797/20 було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20. Після перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 62177,16 грн (107 202,00 грн. х 58%), тому доплата за період із 19.02.2020 - 158 585,03 грн.
Отже, зміна суми між нарахованою до перегляду касаційною інстанцією на виконання рішення суду у справі № 580/1797/20 є результатом належного виконання Головним управлінням постанови Верховного Суду, як остаточного судового рішення у справі.
Головне управління вважає необґрунтованими твердження позивачки про застосування повороту виконання рішення у справі № 580/1797/20, з покликанням на те, що на виконання судових рішень від 03.09.2020 та від 18.12.2020 у справі № 580/1797/20 Головне управління нарахувало позивачці грошове утримання за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в сумі 548 948,17 грн, однак ці кошти не були фактично перераховані (виплачені) ОСОБА_1 .
Своєю чергою, законодавець встановив спеціальний порядок повороту виконання судових рішень у разі виникнення необхідності, зокрема, повернення саме стягнутих грошових сум за раніше прийнятим рішенням.
Таким чином, зміна суми донарахованого грошового утримання на виконання судовий рішень у справі № 580/1797/20 є результатом належного виконання Головним управлінням остаточного судового рішення - постанови Верховного Суду від 23.06.2022. Відповідно, положення статті 381 КАС України щодо повороту виконання рішення суду до спірних правовідносин не застосовувалися.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одночасно слід зазначити, що внесенні Законом № 1401-VIII від 2 червня 2016 р. зміни до Конституції України щодо правосуддя зумовили появу нових підходів до застосування принципу обов`язковості виконання судового рішення, зокрема, під час вирішення публічно-правових спорів.
Так, частиною п`ятою статті 124 Конституції України у редакції, яка діяла до внесення зазначених вище змін, було передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Натомість Законом № 1401-VIII від 2 червня 2016 р. Конституція України була доповнена статтею 129-1, положення якої визначають, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані конституційні положення знайшли своє продовження у Кодексі адміністративного судочинства України (КАС України), інших процесуальних кодексах, а також у Законі України «Про судоустрій і статус суддів».
Так, згідно із пунктом 5 частини третьої статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства також відноситься обов`язковість судового рішення.
Частиною другою статті 14 КАС України та частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129 129-1 Конституції України, статтями 2 14 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Щодо тверджень скаржниці про неоднакове застосування судом апеляційної інстанції норм права у справах № 640/27389/20 та № 580/5660/22, у зв`язку із чим на її думку наявна потреба сформувати висновок Верховного Суду щодо застосування статті 380 КАС України у контексті того, чи є поворотом виконання рішення суду скасування (зменшення) органом ПФУ за власною ініціативою нарахованої, але не виплаченої заборгованості довічного грошового утримання судді (або пенсії) у випадку скасування рішення суду, за яким ця заборгованість була нарахована, колегія суддів зазначає таке.
Визначаючи зміст поняття «подібність правовідносин», Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7 та пункті 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Висновки аналогічного змісту містяться і у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
Згідно із обставинами, які вказані Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 26.11.2021 в справі № 640/27389/20, спірна сума коштів була виплачена позивачу на виконання рішення суду першої інстанції, яке в подальшому було скасоване в апеляційному порядку. Натомість пенсійний орган за власною ініціативою утримав кошти з пенсії позивача за відсутності відповідного судового рішення, постановленого в порядку статті 380 КАС України.
Натомість у справі, що розглядається, донараховане на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020, грошове утримання за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в сумі 548 948,17 грн фактично виплачено позиваці не було. Перерахунок нарахованих, проте не виплачених, сум грошового утримання був здійснений відповідачем на виконання остаточного судового рішення у справі № 580/1797/20 - постанови Верховного Суду.
Отже, у цьому випадку у справі, на яку здійснюється посилання у касаційній скарзі як на приклад неоднакового правозастосування, та у справі, яка розглядається, існують різні фактичні обставини справ і умови застосування правових норм, що не дає підстав стверджувати про подібність правовідносин у цих випадках.
Своєю чергою, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі, колегія суддів не погоджується із твердженнями скаржниці, що пенсійний орган, здійснивши перерахунок довічного грошового утримання на виконання судового рішення касаційного суду, зменшивши суму порівняно з нарахованою до перегляду касаційною інстанцією на виконання рішення суду у справі №580/1797/20, фактично допустив поворот виконання рішення.
Процедура повороту виконання судових рішень регламентована статтею 380 КАС України.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 380 КАС України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до частини четвертої статті 380 КАС України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУПФУ в Черкаській області не зверталося до Верховного Суду із заявою в порядку статті 380 КАС України.
У контексті наявності підстав для порушення питання в порядку статті 380 КАС України, суди попередніх інстанцій констатували, що хоча відповідач на виконання рішення суду від 03.09.2020 у справі № 580/1797/20 і донарахував позивачці грошове утримання за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в сумі 548 948,17 грн, проте кошти не були фактично перераховані (виплачені) ОСОБА_1 .
Відповідно до речення першого, другого абзацу п`ятого підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Частина п`ята статті 380 КАС України передбачає, що до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Отже, законодавець встановив спеціальний порядок повороту виконання судових рішень у разі виникнення необхідності, зокрема, повернення саме стягнутих грошових сум за раніше прийнятим рішенням.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що зміна суми донарахованого грошового утримання на виконання судових рішень у справі № 580/1797/20 є результатом належного виконання Головним управлінням остаточного судового рішення - постанови Верховного Суду від 23.06.2022.
Своєю чергою, колегія суддів вважає, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Суди попередніх інстанцій також констатували, що положення статті 381 КАС України щодо повороту виконання рішення суду до спірних правовідносин не застосовувалися.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для невиконання постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 580/1797/20.
Щодо покликань скаржниці на судові рішення у справах № 580/4023/22 та №580/6615/22, якими було встановлено факт заниження відповідачем відсоткової ставки довічного грошового утримання судді у відставці загалом на 8%, колегія суддів зазначає таке.
З метою реалізації передбаченого статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України права на судовий захист, при звернені до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Так, позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.
Своєю чергою, основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Відповідно до усталеної судової практики, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
Водночас підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
За приписами частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Отже, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Своєю чергою, суд розглядає справу лише в межах позовних вимог та перевіряє доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Водночас у справі, що розглядається, позивачка при зверненні з цим позовом до суду не порушувала питання протиправності неврахування відповідачем при визначенні відсоткового значення довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання у вищому навчальному закладі та юридичного стажу на посаді стажиста народного судді Уманського районного суду.
Колегія суддів враховує, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді половини періоду навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. Мечникова з 01.09.1987 до 19.06.1992 було предметом спору у справі № 580/4023/22.
Також позивачка ініціювала окреме позовне провадження (справа №580/6615/22) щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, двох років юридичного стажу на посаді стажиста народного судді Уманського районного суду.
Отже, встановлення наявності у позивачки права на врахування при визначенні відсоткового значення довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання у вищому навчальному закладі та юридичного стажу на посаді стажиста народного судді Уманського районного суду було предметом окремих судових проваджень та не охоплюється предметом і підставами цього позову.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивачки.
Касаційна скарга не містить об`єктивних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які визначені законом в якості підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №580/5660/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
О. П. Стародуб