ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 580/6423/22
адміністративне провадження № К/990/9517/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року (головуючий суддя - Гарань С.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року (головуючий суддя - Черпіцька Л.Т., судді: Пилипенко О.Є., Собків Я.М.)
у справі №580/6423/22
за позовом ОСОБА_1
до Уманського міськрайонного суду Черкаської області
про визнання незаконним розпорядження та зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У грудні 2022 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року № 3;
- визнати протиправними дії Уманського міськрайонного суду Черкаської області щодо видачі розпорядження № 3 від 02 грудня 2021 року про передачу цивільної справи №705/4688/21 до Христинівського районного суду Черкаської області неповноважною особою;
- зобов`язати організувати роботу суду для забезпечення передачі справи №705/4688/21 повноважною особою.
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року позовну заяву залишено без руху. Надано десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання: доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; обґрунтування порушення оскаржуваними діями відповідача конкретних прав позивача; обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду і доказів на підтвердження викладених у ній доводів.
3. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року, позовну заяву повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
4. Позивач подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано порушення оскаржуваним розпорядженням її конкретних прав. Позовна заява не містить обґрунтованих доводів, які б вказували на безпосередній вплив оскаржуваних дій на права позивача, як і не містить обґрунтувань, яке право позивача належить захистити в суді.
7. Також позивачем не надано належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Суд зазначав, що у грудні 2021 року позивач мала об`єктивну можливість дізнатися про існування спірного розпорядження про передачу справи, оскільки ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 13 грудня 2021 року відкрито провадження у справі № 705/4688/21. Проте до суду позивач звернулась 23 грудня 2022 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України.
8. Позивач у обґрунтування касаційної скарги зазначала про те, що до змін у процесуальному законодавстві питання передачі справи до іншого суду було врегульовано постановленням ухвали суду, яка підлягала оскарженню в апеляційному порядку, а тому, якщо враховувати, що передача справи до іншого суду регулюється процесуальним законом, є протиріччя щодо функцій голови суду та відсутня правова визначеність щодо оскарження незаконного розпорядження у цьому випадку.
9. Предметом позову було оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який позивач вважає незаконним, що призвело до утворення незаконного складу іншого суду та порушило право на розгляд справи судом, «встановленим законом».
10. Вказує на те, що правова маніпуляція, яка призвела до неможливості застосування закону, яким передбачено забезпечення верховенства права, призвела до необхідності оскарження саме розпорядження як акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень в адміністративному порядку.
11. З постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №580/2605/22 позивач дізналась позицію суду апеляційної інстанції про те, що передача цивільної справи за підсудністю не є публічно-правовими відносинами, оскільки вони не є пов`язаними з реалізацією публічної влади.
12. Саме такий висновок дав підстави вважати оскаржуване розпорядження незаконним в частині його прийняття неповноважною особою.
13. Касатор звертає увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи не було забезпечено принцип правової визначеності відносно механізму оскарження в будь-якому судочинстві виданого суб`єктом владних повноважень акту індивідуальної дії у разі порушення передачі справи за підсудністю, що відбулося при видачі оскаржуваного розпорядження в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
14. Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
16. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
17. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права необхідно вказати таке.
18. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
19. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
20. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
21. КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. Тобто, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав/законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.
23. Так, пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
24. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
25. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
26. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
27. Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду слугувала її незгода з розпорядженням в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року № 3 про направлення цивільної справи № 705/4688/21 за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про захист прав споживача для розгляду до Христинівського районного суду Черкаської області, як найбільш територіально наближеного до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
28. Передумовою видання оспорюваного розпорядження слугувало те, що в Уманському міськрайонному суді Черкаської області здійснюють правосуддя сім суддів, які не можуть брати участь у розгляді указаної цивільної справи з поважних причин (судді Єщенко О.І., Годік Л.С., Гудзенко В.Л. та Піньковський Р.В. слухали дану справу та були відведені, що виключає можливість подальшого її розгляду; суддя Горячківська Л.В. відсторонена від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності; суддя Гончарук В.М. не має повноважень на розгляд справ у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну перебування на посаді; суддя Білик О.В. перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною). Таким чином утворити новий склад суду для розгляду справи №705/4688/21 неможливо.
29. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.
30. Частиною четвертою статті 31 ЦПК України визначено, що передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.
31. Відтак, у випадку задоволення відводів та неможливості утворити новий склад суду з інших поважних підстав ЦПК України передбачає процедуру передачі справи за підсудністю до іншого суду і такі процесуальні повноваження покладені на голову суду.
32. В даному випадку голова суду (в.о. голови суду) не здійснює повноваження, пов`язані з реалізацією публічної влади, а реалізує обов`язок визначений процесуальним законом з метою забезпечення дотримання права на судовий захист особи, яка звертається до суду.
33. При цьому, якщо позивач вважає, що справу розглянуто неповноважним складом суду, то вона повинна захищати свої права шляхом подання апеляційної скарги на відповідне судове рішення у цивільній справі, а не шляхом звернення за судовим захистом в порядку адміністративного судочинства про оскарження розпорядження голови суду щодо передачі справи за підсудністю.
34. Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
35. Положеннями статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
36. Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
37. Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.
38. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
39. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
40. Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
41. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно, ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
42. Отже, даний спір знаходиться поза площиною публічно-правових відносин, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
43. За змістом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
44. Суд зазначає, що ужите в пункту 1 частини першої статті 238 КАС України формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, які можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтермінує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні підстави для цього.
45. При цьому судова колегія зауважує, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, про що зазначала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі №9901/947/18.
46. За таких обставин вимоги ОСОБА_1 не підлягають окремому розгляду як у порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
47. Висновок суду першої інстанції про необхідність залишення позовної заяви без руху із наданням позивачеві строку для усунення її недоліків, а згодом про повернення позовної заяви з усіма додатками у зв`язку із неусуненням вказаних недоліків, підтриманий судом апеляційної інстанції, є помилковим та підлягає скасуванню.
48. Як обумовлено частиною першою статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
49. Між тим у даному випадку такої потреби немає, оскільки розгляд цього спору з урахуванням його предмету та суб?єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
50. Приписами частин першої, другої статті 341 КАС України визначено межі, в яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення.
51. Разом із тим, за приписами частини третьої названої статті суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4 - 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
52. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
53. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
54. Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження.
55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 354 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року скасувати, а провадження у справі №580/6423/22 закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду