Постанова
Іменем України
11 березня 2020 року
м. Київ
справа №583/1242/17
провадження №61-35447св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Охтирська міська рада Сумської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року у складі судді Ільченко В. М. та постанову апеляційного суду Сумської області від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Хвостика С. Г., Ткачук С. С.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2017 року Охтирська міська рада Сумської області
(далі - Охтирська міська рада) звернулася до ОСОБА_1 з позовом, у якому просила стягнути з відповідача збитки, завдані використанням земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0897 га, без правовстановлюючих документів (договору оренди), які полягають в неотриманні орендної плати за землю за період з 01 січня
2015 року по 30 червня 2016 року у розмірі 45 703,50 грн.
2. Позовна заява мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником нежилої будівлі загальною площею 170,3 кв. м. по АДРЕСА_1 .
3. 17 березня 2016 року комісією з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель та в галузі будівництва Охтирської міської ради складено акт обстеження земельної ділянки за вказаною адресою, в результаті якого встановлено, що земельна ділянка використовується для здійснення комерційної діяльності. На земельній ділянці розміщені приміщення складу та металева споруда. Документи, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою площею 0,0897 га у ОСОБА_1 відсутні.
4. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 без належного правового оформлення використовує земельну ділянку площею 0,0897 га по АДРЕСА_1 , орендну плату за використання не сплачує, у зв`язку з чим позивачу, як власнику землі, були заподіяні збитки у вигляді неотриманої орендної плати за користування земельною, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради на відшкодування збитків, завданих використанням земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0897 га без правовстановлюючих документів (договору оренди), які полягають в неотриманні орендної плати за землю за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року у розмірі 45 703,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1 600 грн.
6. Рішення суду першої інстанції мотивована тим, що після спливу строку дії договору оренди від 04 листопада 2008 року, відповідач, як власник нежитлового приміщення, розташованого на земельній ділянці площею
0,0897 га по АДРЕСА_1 , новий договір оренди вказаної земельної ділянки не укладав, орендної плати за договором не сплачував.
7. Користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.
8. У випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок).
9. У зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, позивачу заподіяно збитки, що полягають у неодержанні ним доходів за час тимчасового невикористання останнім цієї ділянки, а обов`язок по відшкодуванню цих збитків лежить саме на ОСОБА_1
10. Розмір заподіяних позивачу збитків позивачем обрахований відповідно до пункту 6.2 розділу 6 Порядку з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 17 лютого 2016 року № 30 за ставками орендної плати за земельні ділянки у відсотках від їх нормативної грошової оцінки згідно видів економічної діяльності викладених у додатку до Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 30 вересня 2014 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою апеляційного суду Сумської області від 29 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року залишено без змін.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд правильно виходив із того, що відповідач, як власник нерухомості, має право на користування земельною ділянкою, на якій розташоване дане нерухоме майно, але у зв`язку із своєю бездіяльністю, протягом тривалого часу не вчиняв дії щодо отримання відповідного документу, що посвідчує його право користування земельною ділянкою і це призвело до заподіяння збитків позивачу у справі, як власнику земельної ділянки і вони підлягають відшкодуванню.
13. Апеляційний суд також указав, що помилкове зазначення позивачем у акті обстеження земельної ділянки від 17 березня 2016 року та у Акті з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувача від 29 червня 2016 року статусу відповідача як фізична особа - підприємець не впливає на правомірність і обґрунтованість позовних вимог, заявлених у цій справі до ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, протиправно стягнув з відповідача збитки, як із суб`єкта господарювання - фізичної особи підприємця за нібито використання в господарській діяльності земельної ділянки для комерційного використання у 2015-2016 роках, в той час як позивач не здійснює будь-якої комерційної діяльності і з 05 серпня 2014 року діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена.
16. Позивач вже звертався з аналогічним позовом до господарського суду до відповідача, як до фізичної особи-підприємця, а у справі, що розглядається заявляє аналогічні вимоги.
17. Також заявник не погоджується з розрахунком орендної плати за 2015 - 2016 роки, які складені на підставі показників, що мають застосовуватись до земель комерційного використання суб`єктами господарювання, яким відповідач не являється.
18. Розрахунки позивача, додані до позовної заяви, на яких ґрунтується оскаржуване рішення та стягнута з відповідача сума, можуть бути застосовані лише до суб`єкта господарювання, а не фізичної особи, та виключно за умови використання земельної ділянки в господарській діяльності, тому такі розрахунки не могли застосовуватись до відповідача.
19. Крім того, в акті обстеження земельної ділянки від 17 березня 2016 року комісією встановлювались факти не відносно ОСОБА_2 , як фізичної особи, а як відносно ФОП ОСОБА_2
20. Позивачем у акті про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 29 червня 2016 року не надано розрахунок розміру збитків за 2015 рік та перше півріччя 2016 року, а лише зазначені суми завчасно обраховані управлінням фінансів та економіки Охтирської міської ради
21. Суди не врахували, що позивач помилково обраховував цю суму, виходячи з комерційного використання даної земельної ділянки, оскільки відповідач припинив здійснення підприємницької діяльності.
22. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки і відповіді на усі доводи відповідача, на які він посилався, заперечуючи проти позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
23. У відзиві на касаційну скаргу, Охтирська міська рада Сумської області, заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалені у справі судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість, а також відповідність висновків судів фактичним обставинам справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24. Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
25. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судами
26. ОСОБА_1 є власником нежилої будівлі загальною площею
170,3 кв. м по АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці, площею 0,0897 га та перебуває у комунальній власності, цільове призначення ділянки - для оптової торгівлі та складського господарства. Земельна ділянка є сформованою і їй присвоєно кадастровий номер.
27. ОСОБА_1 використовував вказану земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності для розміщення складу на підставі договору оренди землі від 04 листопада 2008 року, укладеного між ним та Охтирською міською радою.
28. Після закінчення строку дії договору оренди, відповідач в порушення вимог, передбачених пункту 28 договору, не повернув орендодавцю земельну ділянку і не вчинив будь-яких дій для належного оформлення свого права користування даною земельною ділянкою.
29. Листом виконавчого комітету Охтирської міської ради від 21 листопада 2014 року ОСОБА_1 повідомлявся, що термін дії договору оренди земельної ділянки площею 897 кв. м по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та Охтирською міською радою 14 квітня 2009 року закінчився 14 квітня 2014 року та повідомлявся про необхідність звернутися з клопотанням до Охтирської міської ради про укладення договору оренди землі або про повернення земельної ділянки.
30. Листами виконавчого комітету Охтирської міської ради від 11 червня 2015 року, від 01 лютого 2016 року, від 21 червня 2016 року відповідач неодноразово запрошувався на засідання комісії з самоврядного контролю за використанням та охороною земель та в галузі будівництва в межах території Охтирської міської ради з питань дотримання вимог законодавства у сфері земельних відносин для надання пояснень щодо оформлення права землекористування.
31. 17 березня 2016 року комісією з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель та в галузі будівництва Охтирської міської ради складено акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яким встановлено, що земельна ділянка використовується для здійснення комерційної діяльності. На земельній ділянці розміщені приміщення складу та металева споруда. Документи, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою площею 0,0897 га у ОСОБА_1 на дату проведення обстеження відсутні. Плата за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 не здійснюється.
32. Відповідно до пункту 6.2 розділу 6 Порядку з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 17 лютого 2016 року № 30, позивач обрахував розмір заподіяних збитківвнаслідок використання відповідачем земельної ділянки площею 897 кв. м по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, що становить за 2015 рік -
25 760,05 грн, за 2016 рік - 19 943,45 грн.
33. 20 липня 2016 року рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради затверджено акт № 4 з визначення та відшкодування збитків
від 29 червня 2016 року, відповідачу запропоновано добровільно відшкодувати збитки, шляхом укладення відповідного договору про відшкодування збитків з Охтирською міською радою, встановлено термін для сплати завданих збитків - 10 днів з дня отримання повідомлення про відшкодування збитків.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
34. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
35. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
36. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
37. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
40. Предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача збитків у сумі 47 703,50 грн за користування земельною ділянкою площею 897 кв. м по АДРЕСА_1 у період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року без правовстановлюючих документів.
41. Відповідно до статті 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
42. Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
43. За змістом статей 122 123 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
44. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
45. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
46. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
47. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
48. За змістом указаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
49. Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
50. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
51. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
52. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
53. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
54. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
55. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
56. Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.
57. У справі, яка переглядається установлено, що між Охтирською міською радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 897 кв.м по АДРЕСА_1 для розміщення, експлуатації та обслуговування складських приміщень, строк якого закінчився 14 квітня 2014 року.
58. З цього часу відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна.
59. Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, зокрема за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року.
60. Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
61. Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
62. При цьому, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).
63. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19).
64. Таким чином правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.
65. Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 січня 2019 року у справі № 912/1188/17, від 21 січня 2019 року у справі № 902/794/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 922/587/18 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 686/18993/17-ц (провадження № 61-48870св18).
66. Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання.
67. На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
68. У справі, яка є предметом перегляду, суди попередніх інстанцій помилково кваліфікували правовідносини між сторонами, як такі, що виникли внаслідок завдання збитків у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
69. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
70. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).
71. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
72. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19).
73. За таких обставин касаційний суд дійшов висновку, що Охтирська міська рада має право на стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою в порядку статей 1212-1214 ЦК України.
74. Установивши, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без внесення орендної плати, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов по суті правильного висновку про необхідність задоволення позову, однак ухвалив рішення без застосування норми права, що підлягала застосуванню.
75. Рішенням Охтирської міської ради від 17 лютого 2016 року № 30 затверджено порядок з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради.
76. Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 17 лютого 2016 року № 30, у разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою (починаючи з дати оформлення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності). Відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства. Збитки визначаються із застосуванням розміру ставок орендної плати за землю, затверджених рішенням Охтирської міської ради, які діяли на момент виникнення таких збитків
77. Комісією з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель та в галузі будівництва Охтирської міської ради складено акт від 17 березня 2016 року обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яким встановлено, що земельна ділянка використовується для здійснення комерційної діяльності. На земельній ділянці розміщені приміщення складу та металева споруда. Документи, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою площею 0,0897 га у ОСОБА_1 на дату проведення обстеження відсутні. Плата за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 не здійснюється.
78. Комісією з відшкодування збитків, завданих користуванням земельними ділянками без правовстановлюючих документів, яка діє на підставі рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 17 лютого 2016 року № 30 складено 29 червня 2016 року акт № 4 яким визначено, що сума збитків (неодержаного доходу) становить 45 703,50 грн, з яких: за 2015 рік - 25 760,05 грн, перше півріччя 2016 року - 19 943,45 грн.
79. Доказів на спростування розрахунку коштів, які необхідно було сплачувати за користування спірною земельною ділянкою, відповідачем не надано.
80. Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідач припинив здійснення підприємницької діяльності, у зв`язку з чим позивач помилково обрахував суму до сплати, виходячи з комерційного використання даної земельної ділянки, є необґрунтованими, оскільки при розрахунку наведеної вище суми враховано цільове призначення земельної ділянки, її розмір та нормативна грошова оцінка, а оскільки, згідно витягу з ДЗК, цільове призначення земельної ділянки є оптова торгівля та складське господарство, земельна ділянка є сформованою і площа її становить 0,0897 га, нормативна грошова оцінка визначена управлінням Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області, тому статус землекористувача не впливає на нарахування відповідних сум.
81. Зазначення у акті обстеження земельної ділянки від 17 березня 2016 року та у акті з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувача від 29 червня 2016 року статусу відповідача як фізична особа - підприємець не впливає на правильність розрахунку суми, що підлягає стягненню з відповідача за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
82. Доводи касаційної скарги, що відповідач припинив діяльність суб`єкта господарювання - фізичної особи підприємця, а отже не використовував земельну ділянку для комерційної діяльності, тому з нього не підлягають стягненню нараховані суми, є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі обставинами, згідно із якими земельна ділянка по АДРЕСА_1 (на якій знаходяться належні позивачу складські приміщення) має цільове призначення - оптова торгівля та складське господарство, вказана земельна ділянка є сформованою та використовується відповідачем без належного правового оформлення, що позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати.
83. Посилання у касаційній скарзі на те, що позивач вже звертався з аналогічним позовом до господарського суду до відповідача, як до фізичної особи-підприємця, а у справі, що розглядається заявляє аналогічні вимоги, є безпідставними та не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ухвалою Господарського суду Сумської області від 30 січня 2017 року провадження у справі, на яку посилається заявник, припинено. Підставою для припинення провадження у справі господарським судом стало втрата відповідачем статусу підприємця з 05 серпня 2014 року, тобто до моменту звернення позивача у листопаді 2016 року до господарського суду. Тобто, даний спір господарським судом по суті не вирішено.
84. Суди попередніх інстанцій дали належну оцінку зібраним у справі доказам, в тому числі на предмет їх належності і допустимості, перевірили усі доводи, на які посилались сторони на підтвердження своїх вимог і заперечень, та дійшли правильного по суті висновку про задоволення позовних вимог.
85. Разом з тим, неправильне застосування судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, до спірних правовідносин приписів, які регламентують деліктне зобов`язання про відшкодування шкоди (глава 82 ЦК України) на правильність висновків по суті спору не впливає та є підставою для зміни мотивувальних частин ухвалених у справі рішень.
86. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
87. Пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд .
88. Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
89. Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
90. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних підстав.
91. Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, прийняв правильне по суті рішення про задоволення позову, разом з тим допустив неправильне застосування норми матеріального права, що полягає у незастосуванні норми права, що підлягала застосуванню, у зв`язку з чим, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувані рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови. В іншій частині залишити без змін.
92. Оскільки Верховний Суд змінює оскаржувані рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 29 березня 2018 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська