15.04.2024

№ 583/4876/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 583/4876/20

провадження № 61-10179св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комишанська об`єднана територіальна громада, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру», приватне сільськогосподарське підприємство «Павлівське»,

третя особа - приватне сільськогосподарське підприємство «Комишанське»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Яценко Н. Г., та постанову Сумського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комишанської об`єднаної територіальної громади (далі - Комишанська ОТГ), ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області), державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (далі - ДП «Центр Державного земельного кадастру»), приватного сільськогосподарського підприємства «Павлівське» (далі - ПСГП «Павлівське»), третя особа - приватне сільськогосподарське підприємство «Комишанське» (далі - ПСГП «Комишанське»), в якому просила суд:

- визнати за нею право власності на майно, успадковане після смерті чоловіка ОСОБА_3 , зокрема: земельні ділянкі площею 3,2454 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0912, та площею 0,4055 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0953, що знаходяться на території Комишанської ОТГ (раніше Малопавлівської сільради) Охтирського району Сумської області;

- визнати незаконною вчинену 08 листопада 2016 року реєстрацію земельної ділянки площею 3,2454 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0912, та вчинену 30 вересня 2016 року реєстрацію земельної ділянки площею 0,4055 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0953, належних за життя ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 із відповідною державною реєстрацією речових прав у зазначені вище числа - відповідно 30 вересня 2016 року та 08 листопада 2016 року із припиненням речових прав ОСОБА_2 на ці земельні ділянки.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є спадкоємцем після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу спадкового майна якого увійшли успадковані ним після смерті його матері ОСОБА_4 дві земельні ділянки, що знаходяться на території Комишанської об`єднаної громади Охтирського району Сумської області, зокрема: земельна ділянка площею 3,2454 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0912, та земельна ділянка площею 0,4055 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0953.

За життя ОСОБА_3 отримав державні акти на право власності на успадковані земельні ділянки серії ЯЕ № 422170 та серії ЯЕ № 422169, видані на підставі свідоцтва про право на спадщину ВКС № 719591 від 27 грудня 2007, зареєстровані в реєстрі за № 3443 Охтирською районною державною нотаріальною конторою.

При оформленні права власності у порядку спадкування на зазначені земельні ділянки з`ясувалося, що власником цих успадкованих земельних ділянок є ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації ПСП «Комишанське», яке є орендарем спірних земельних ділянок, під час їх реєстрації допущено помилки, які всупереч запевнень не виправлено.

Отже, ОСОБА_1 вважала, що ОСОБА_2 порушено її спадкові права, що перешкоджає їй оформити документи на успадковані землі та безперешкодне користування і розпорядження ними.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не надала належних, допустимих та достовірних доказі на підтвердження порушення її майнових прав ОСОБА_2 , оскільки за встановлених обставин ОСОБА_2 набула право власності на спірні земельні ділянки у порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , якому це нерухоме майно належало на законних підставах, рішення уповноважених органів про припинення її права власності на ці земельні ділянки відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 08 червня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій невірно застосували вимоги статей 1217 1219 1221 1258 1261 1269 ЦК України до спірних правовідносин.

Підставою касаційного оскарження рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2023 року та постанови Сумського апеляційного суду від 08 червня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, зокрема, суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року ГУ Держгеокадастру у Сумській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У вересні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Розторгуєва В. Б. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому пояснила, що зі змісту державних актів на землю, виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , видно те, що земельні ділянки є різними, з різними межами, однак з однаковими кадастровими номерами, тому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Розторгуєвої В. Б., в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення не відповідають нормам матеріального та процесуального права і підлягають скасуванню.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У липні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 3,65 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району, яка належала померлій на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 038251, виданого 28 березня 2002 року на підставі розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрації від 22 березня 2002 року № 99, зареєстрованого в Книзі записів про право приватної власності на землю за № 1157.

Відповідно до розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрації від 22 березня 2002 року № 99 громадянам-власникам земельних часток (паїв) затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю із земель спільної часткової (колективної) власності членів колишнього САТЗТ «Дружба» на території Малопавлівської сільської ради, у тому числі ОСОБА_6 (номер по списку 219, номер ділянки 331) виділено земельну ділянку, загальною площею 3,65 га, (з них 3,2454 га - рілля, 0,41 га - сіножаті) та ОСОБА_2 (номер по списку 217, номер ділянки 72) виділено земельну ділянку, загальною площею 3,78 га, (з них 3,31 га - рілля, 0,47 га - сіножаті).

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-СМ № 026860 від 05 липня 2000 року, виданим на підставі рішення Малопавлівської сільської Ради народних депутатів від 24 грудня 1999 року, ОСОБА_7 , мешканці АДРЕСА_1 , належала земельна ділянка площею 0,26 га в межах згідно з планом, розташована на території с. Мала Павлівка Малопавлівської сільської ради для обслуговування житлового будинку 0,07 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,07 га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 454.

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 був її син ОСОБА_3 - чоловік ОСОБА_1

23 липня 2009 року ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЕ № 422169, на підставі свідоцтва про право на спадщину ВКС № 719591 від 27 грудня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3443 Охтирською районною державною нотаріальною конторою, на право власності на земельну ділянку площею 3,2454 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0912, розташовану на території Малопавлівської сільської ради, цільове призначення 2.1: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010861501213. Визначено наступні межі земельної ділянки: від А до Б - землі ОСОБА_8 , від Б до В - землі ОСОБА_9 , від В до Г - землі загального користування, проїзд, від Г до А - землі Охтирського Райавтодору.

Також 23 липня 2009 року ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЕ № 422170, на підставі свідоцтва про право на спадщину ВКС № 719591 від 27 грудня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3443 Охтирською районною державною нотаріальною конторою, на право власності на земельну ділянку площею 0,4055 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0953, розташовану на території Малопавлівської сільської ради, цільове призначення 2.1: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010861501214. При цьому визначено наступні межі земельної ділянки: від А до Б - землі ОСОБА_10 , від Б до В - землі ОСОБА_11 , від В до Г - землі ОСОБА_9 , від Г до А - землі загального користування, проїзд.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 01 липня 2019 року Старокостянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

За даними спадкової справи № 388/2019, заведеної 01 серпня 2019 року Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою, спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 та сини ОСОБА_12 і ОСОБА_13 . Сини відмовилися від прийняття спадщини після смерті батька.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори 20 серпня 2003 року ОСОБА_2 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , приватну земельну ділянку площею 3,69 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району та належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності серії ІІ-СМ № 038056, виданого 14 серпня 2002 на підставі рішення виконкому Малопавлівської сільради 22 грудня 2000 року, про що зроблено запис у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 650.

07 серпня 2003 року ОСОБА_2 отримала державний акт серії СМ № 001186 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВАМ 306093 на земельну ділянку площею 3,2454 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0912, розташовану на території Малопавлівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки 2.1: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 41. Визначено наступні межі земельної ділянки: А - ОСОБА_14 , Б - ОСОБА_15 , В - землі Охтирського автодору, Г - землі Охтирського Держлісгоспу.

Також, 07 серпня 2003 року ОСОБА_2 отримала державний акт серії СМ № 001187 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВАМ 306093 на земельну ділянку площею 0,4055, кадастровий номер 5920385800:01:001:0953, розташовану на території Малопавлівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки 2.1: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 40. Визначено наступні межі земельної ділянки: А - ОСОБА_16 , Б - ОСОБА_17 , В - ОСОБА_15 , Г - землі загального користування.

01 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ПП «Павлівське» укладено договори оренди землі (земельного паю), загальною площею 3,2454 га, у тому числі рілля 3,2454 га, та (земельного паю), загальною площею 0,4055 га, визначили межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) за кадастровими номерами 5920385800:01:001:0912 та 5920385800:01:001:0953, про що складені акти від 01 серпня 2019 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 листопада 2016 року № 73442760 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 жовтня 2016 року № 70084410.

На виконання умов цих договорів ОСОБА_2 отримала орендну плату від ПП «Павлівське» за 2016-2021 роки, що підтверджують довідки про доходи.

Відповідно до відповіді Старокостянтинівської державної нотаріальної контори від 07 лютого 2020 року № 255/02-14 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 422169 від 23 липня 2009 року, виданим Охтирською райдержадміністрацією Сумської області, власником земельної ділянки є ОСОБА_3 , а відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5914537472020, власником земельної ділянки зазначена ОСОБА_2 , площа 3,2454 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0912.

Також, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 422170, виданого Охтирською райдержадміністрацією Сумської області 23 липня 2009 року власником земельної ділянки вказаний ОСОБА_3 , а відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5914537582020, власником земельної ділянки зазначена ОСОБА_2 , площа 0,4055 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0953.

У зв`язку із розбіжностями в документах неможливо оформити спадкові права за законом на земельні ділянки після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видати свідоцтво про право на спадщину за законом.

З листа відділу в Охтирському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 18 лютого 2020 року № 101/101-20 видно, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5920385800:01:001:0912, 5920385800:01:001:0953 зареєстровані в Державному реєстрі земель 23 липня 2008 року та перенесені до Державного земельного кадастру відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 422169, ЯЕ № 422170, зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010861501213, 010861501214 від 23 липня 2008 року на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВКС № 719591 від 27 грудня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3443. Реєстрація земельних ділянок проводилась відповідно до наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за № 641/7962, «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 07 липня 2012 року № 408). Тимчасовим порядком визначено порядок взаємодії при веденні державного реєстру земель, тому внесення відомостей до бази даних ДЗК, реєстрація державного акта на зазначені земельні ділянки проводились центром Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах та його структурними підрозділами, а саме Сумською регіональною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру».

Згідно з випискою по картковому рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 зараховано орендну плату за 2019 рік у розмірі 9 745,34 грн, по картковому рахунку № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 зараховано орендну плату за 2020 рік у розмірі 10 828,20 грн. Однак, із вказаних документів неможливо встановити, за якими договорами оренди нараховані такі виплати, хто їх платник та за користування яким саме майном проводилися ці виплати.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15 16 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Судами першої та апеляційною інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що відповідно до відповіді Старокостянтинівської державної нотаріальної контори від 07 лютого 2020 року № 255/02-14 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 422169 від 23 липня 2009 року, виданого Охтирською райдержадміністрацією Сумської області, власником земельної ділянки є ОСОБА_3 , а відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5914537472020, власником земельної ділянки зазначена ОСОБА_2 , площа 3,2454 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0912.

У зв`язку із розбіжностями в документах неможливо оформити спадкових прав за законом на земельні ділянки після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Таким чином, земельні ділянки, що належать відповідачці ОСОБА_2 та земельні ділянки, з приводу яких звернулася за захистом свого права позивачка ОСОБА_1 , є різними земельними ділянками, з різними межами та конфігурацією, однак з однаковими кадастровими номерами.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з статтею 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною першою статті 155 ЗК України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що отримане ОСОБА_2 у 2003 році свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 на земельні ділянки площею 3,2454 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0912, та площею 0,4055 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0953, ніким не оспорюється та на даний час є чинним.

Отже, ОСОБА_2 на законних підставах володіє спірними земельними ділянками.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження фактів на буття, зміни бо припинення речових права на нерухоме майно, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що позивач не надала суду належних, допустимих та достовірних доказі на підтвердження порушення її майнових прав ОСОБА_2 , оскільки за встановлених обставин ОСОБА_2 набула право власності на спірні земельні ділянки у порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , якому це нерухоме майно належало на законних підставах, рішення уповноважених органів про припинення її права власності на ці земельні ділянки відсутні.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 08 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник