№ 587/465/17

Постанова

Іменем України

29 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 587/465/17

провадження № 61-2195св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, Сумського дочірного агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп»,

відповідачі: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Сумській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кучменком Сергієм Вікторовичем, на рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2019 року у складі судді Степаненка О. А. та постанову Сумського апеляційного суду від 05 січня 2021 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю. , Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації (далі - Сумська ОДА), Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп» (далі - ДП «Сумський агролісгосп») звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Сумський області (далі - Держгеокадастр) та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Сумській області від 28 лютого 2014 року «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва ОСОБА_1 »; скасування свідоцтва серії НОМЕР_1 від 25 червня 2014 року про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,12 га з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546; витребування в ОСОБА_1 до державної власності земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер 5924782200:04:002:0546), загальною вартістю 12626,28 грн, яка розташована на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області.

Позов обґрунтований тим, що оскаржуваним наказом Головного управління Держземагентства у Сумській області від 28 лютого 2014 року ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яку їй надано у приватну власність із земель сільськогосподарського призначення. Земля належить до категорії земель лісогосподарського призначення та розташована за межами населеного пункту.

Рішенням Сумської обласної ради від 19 жовтня 2000 року землі у межах Сумського району надано ДП «Сумський агролісгосп», а межі лісового фонду зафіксовані у проєкті передання земель в постійне користування при розпаюванні КСП «Великочернеччинське».

Розпорядження спірною земельною ділянкою державним органом здійснено поза межами його компетенції та з порушенням норм земельного законодавства, оскільки до висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 від 30 січня 2014 року № 908/01-30-871 внесено недостовірні дані щодо цільового призначення земельної ділянки, а саме замість земель лісогосподарського призначення вказано про належність спірної ділянки до земель сільськогосподарського призначення.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2019 року, залишеним без змін постановоюСумського апеляційного суду від 05 січня 2021 року, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Сумській області від 28 лютого 2014 року «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва ОСОБА_1 ».

Скасовано свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546 загальною площею 0,12 га, видане 25 червня 2014 року ОСОБА_1 .

Витребуванов ОСОБА_1 до державної власності земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 5924782200:04:002:0546), розташовану на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області, загальною вартістю 12 626,28 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Задовольнившипозов, суди виходили із того, що землі лісогосподарського призначення, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, надана у приватну власність ОСОБА_1 , перебувала у державній власності та була надана у постійне користування ДП «Сумський агролісгосп».

Рішення про затвердження ОСОБА_1 проєкту землеустрою щодо спірної земельної ділянки Держземагентством (нині - Держгеокадастр) прийнято з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок та взагалі поза межами компетенції цього органу, який не наділений повноваженнями надавати у власність чи користування, або змінювати цільове призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Держгеокадастр фактично вилучив спірну земельну ділянку з постійного користування ДП «Сумський агролісгоп» без його згоди, порушивши частину другу статті 149 ЗК України, яка передбачає можливість такого вилучення компетентними органами лише за згодою землекористувача.

Таким чином, інтереси держави є порушеними, що полягає у протиправному набутті фізичною особою прав на земельну ділянку державної форми власності всупереч вимогам закону. Державна реєстрація права власності відповідачки не є реалізованим правом, оскільки таке право вона не могла отримати, виходячи з того, що Головне управління Держземагентства у Сумській області незаконно прийняло оспорюване рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Кучменка С. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 січня 2021 року, просила їх скасувати та відмовити у позові прокурора.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заступник керівника Сумської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Сумської ОДА, ДП «Сумський агролісгосп», проте не навів причин неможливості вказаних органів звернутися до суду самостійно.

ДП «Сумський агролісгосп» не є органом державної влади, тому прокурор не міг звертатися в його інтересах до суду. Прокурор не надав уповноваженим органам розумного строку для реагування на порушення.

Перевіряючи наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, постановах Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 911/1109/18, від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.

Спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, а не державної, тому належним позивачем має бути Сумська обласна рада.

ОСОБА_1 виділено земельну ділянку за рахунок земель сільськогосподарського призначення і Управління Держземагентства у Сумській області затвердило проєкт землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки. Згідно з наявним графічними матеріалами, інформацією державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форми 6-зем земельна ділянка не належить до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду.

Накладення меж земельних ділянок експерт встановив на підставі даних, визначених спеціалістами ДП «Центр ДЗК» Сумської регіональної філії, та згідно зі схемою розміщення земельних ділянок. Вказані документи не є технічною документацією чи проєктом землеустрою, тому не можуть підтверджувати обставини встановлення меж земельної ділянки. Крім того, експертним дослідженням встановлено, що просторове розташування меж виділів 56 - 72 при прив`язці до різних характерних контурів відрізняється одне від одного та має безкінечну величину розташувань.

У ДП «Сумський агролісгосп» немає землевпорядної документації з координатами суміжних користувачів (власників) земельних ділянок, тому неможливо провести перевірку перетину меж наданої їй земельної ділянки та земель ДП «Сумський агролісгосп».

Суд безпідставно взяв до уваги експертизу в кримінальному провадженні, в якому вона не має процесуального статусу.

Її земельну ділянку та землі ДП «Сумський агролісгосп» розділяє дорога, вони не накладаються, а тому у справі відсутній предмет спору, що є підставою закриття провадження у справі.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Сумська ОДА зазначає, що наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Сумської ОДА, ДП «Сумський агролісгосп» перевірено постановою апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2018 року, тому в цій частині доводи касаційної скарги безпідставні.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546 надана у приватну власність ОСОБА_1 , перебувала у державній власності та була надана у постійне користування ДП «Сумський агролісгосп». Рішення про затвердження ОСОБА_1 проєкту землеустрою щодо спірної земельної ділянки Держземагентство прийняло з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок та взагалі поза межами компетенції цього органу, який не наділений повноваженнями надавати у власність чи користування або змінювати цільове призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення. Держгеокадастр фактично вилучив спірну земельну ділянку з постійного користування ДП «Сумський агролісгоп» без його згоди, порушивши частину другу статті 149 ЗК України, яка передбачає можливість такого вилучення компетентними органами лише за згодою землекористувача.

Висновки судів про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення грунтуються не лише на експертному висновку, а й на лісовпорядній документації, інформації постійного землекористувача, землевпорядній документації, матеріалах кримінального провадження.

Прийняття судом рішення про відсутність предмета спору виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Керівник Окружної прокуратури м. Суми у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується матеріалами справи. Переданням цієї землі в приватну власність для індивідуального садівництва фактично змінено цільове призначення земельної ділянки та порушено права ДП «Сумський агролісгоп» як землекористувача. Висновки експертиз є належними доказами у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

20 вересня 2021 року надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 у справі.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно із статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом Головного управління Держземагентства у Сумській області від 28 лютого 2014 року серії СМ № 5924782200:04:002:0546/00000514 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, нормативна грошова оцінка якої становить 12 626, 28 грн, для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності (сіножаті), розташовану за межами населеного пункту на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району .

Згідно з повідомленням ДП «Сумський агролісгосп» від 27 січня 2017 року земельна ділянка загальною площею 0,12 га, розташована на території Великочернеччинської сільської ради, з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, відноситься до земель лісового фонду ДП «Сумський агролісгосп», які розташовані в кварталі № 67, виділ 63 на площі 1,0 га. ДП «Сумський агролісгосп» не надалопогодження на виконання технічної документації щодо відведення спірної земельної ділянки.

Згідно з повідомленням ДП «Сумський агролісгосп» від 27 січня 2017 року земельна ділянка з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546 розташовується в кварталі № 67, виділ 63 на площі 1,0 га в зоні лісостепу на території Великочернеччинської сільської ради; відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення; категорія заліснення - захисні ділянки лісів; тип лісорослинних умов - С3; тип рослинності - дерево - чагарникова рослинність вегетативного походження.

25 червня 2014 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, що розташована на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області, для індивідуального садівництва, на підставі чого їй видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 25 червня 2014 року.

Рішенням Сумської обласної ради від 19 жовтня 2000 року землі сільських, селищних та міських рад Сумської області надано у постійне користування дочірнім агролісогосподарським підприємствам Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» для ведення лісового господарства в розрізі суб`єктів земельних відносин по площах та угіддях згідно з додатком, зокрема землі у межах Сумського району надано ДП «Сумський агролісгосп».

Межі державного лісового фонду, переданого у постійне користування ДП «Сумський агролісгосп», зафіксовані у проєкті передання земель в постійне користування ДП «Сумський агролісгосп» при розпаюванні КСП «Великочернеччинське». До вказаних земель належить спірна земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, яку надано у власність ОСОБА_1 .

Сумська місцева прокуратура за фактами незаконного передання у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Великочернечченської сільської ради Сумського району 15 грудня 2016 року внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016201010000215 за частиною першою статті 364 КК України.

Відповідно до висновку експерта від 22 січня 2018 року проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок не відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; зокрема, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 складено та затверджено з порушенням статті 79-1 Земельного кодексу України, пункту 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, статті 50 Закону України «Про землеустрій», статті 1 наказу Держкомзему «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», пункту 3.3.2 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації.

У кримінальномупровадженні проведено комплексну судову земельно-технічну, оціночно-земельну експертизу та експертизу з питань землеустрою, на вирішення якої слідчим поставлено питання про те: 1) чи перетинаються (накладаються) межі земельних ділянок, в тому числі і земельна ділянка з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, що передана у власність ОСОБА_1 , із межами земельних ділянок, переданих рішенням Сумської обласної ради від 19 жовтня 2000 року дочірнім агролісогосподарським підприємствам СОКАП «Сумиоблагроліс»; 2) чи перетинаються (накладаються) межі земельних ділянок, в тому числі і земельна ділянка з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, що передана у власність ОСОБА_1 , із межами земельних ділянок, переданих у користування СДАП «Сумський агролісгосп», відповідно до матеріалів безперервного лісовпорядкування лісового фонду СДАП «Сумський агролісгосп», 3) чи відповідають обмінні файли земельних ділянок з кадастровими номерами, в тому числі ділянка з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, що передана у власність ОСОБА_1 , проєктам землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; 4) чи відносяться земельні ділянки з кадастровими номерами, в тому числі і земельна ділянка з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, що передана у власність ОСОБА_1 , до земель лісогосподарського призначення та лісового фонду.

Відповідно до висновку експерта від 27 червня 2018 року межі земельних ділянок, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, повністю накладається на площі земельних ділянок, переданих у користування СДАП «Сумський агролісгосп». Відповідно до відомостей, переданих спеціалістами ДП «Центр ДЗК» Сумської регіональної філії, землі, на яких розташована земельна ділянка з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, повністю відносяться до лісового фонду України, ринкова вартість на момент відчуження з державної власності становить 82 100,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтю статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частинами другою, третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно зі статтею 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 84 ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (стаття 56 ЗК України, стаття 12 ЛК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України, частина перша статті 17 ЛК України).

Згідно зі статтею 21 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», статтею 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень обласних державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, у тому числі, передача у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Змістнаведених норм спростовує доводи касаційної скарги про те, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної вланості. Прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Сумської ОДА відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 31 ЛК України та статті 122 ЗК України, оскільки саме Сумська ОДА є уповноваженим органом на розпорядження спірною землею.

ОСОБА_1 в касаційній скарзі оспорює повноваження прокурора на представництво інтересів держави в суді, зазначає, що, перевіряючи наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, постановах Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 911/1109/18, від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність такихобставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетений орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Аналогічних висновків щодо застосування норми права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, Верховний Суд у постановах від 13 серпня 2019 року у справі № 911/1109/18, від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.

У цій справі повноваження прокурора на представництво інтересів держави перевірено постановою Апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2018 року, якою скасовано ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 21 лютого 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України, та направлено цивільну справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов Сумською місцевою прокуратурою подано в інтересах держави в особі Сумської ОДА та ДП «Сумський агролісгосп». Підстави для представництва мотивовані тим, що спірне рішення прийняте Головним управлінням Держземагентства у Сумській області у лютому 2014 року, однак жодних заходів державними органами на усунення порушень чинного законодавства під час розпорядження землями державної власності вжито не було. Крім того, прокуратура при поданні цього позову до суду листом повідомила ДП «Сумський агролісгосп» та Сумську обласну державну адміністрацію про звернення до суду. Проте вказані державні органи не оскаржували наявність підстав у прокуратури для представництва в суді їх інтересів.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.

Твердження ОСОБА_1 , викладене в письмових поясненнях, поданих до суду касаційної інстанції після подання касаційної скарги, щодо заборони на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних команій відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №911/2169/20, не дає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів касаційної скарги. Крім того, земельна ділянка витребувана до державної власності, прокурор пред`явив позов в інтересах держави також в особі Сумської обласної державної адміністрації.

Щодо суті спору, то з огляду на доводи касаційної скарги необхідно зазначити таке.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. У разі прийняття рішення щодо зміни цільового призначення земельних лісових ділянок обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Відповідно до статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації; у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, що розташована на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області, передана ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, має площу перетину із земельною ділянкою, що перебувала в постійному користуванні ДП «Сумський агролісгосп» та належить до земель лісового фонду.

Межі земельних ділянок, наданих у постійне користування дочірнім агролісогосподарським підприємствам СОКАП «Сумиоблагроліс» відповідно до рішення Сумської обласної ради від 19 жовтня 2000 року, визначалися проєктами відведення.

Фахівці Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» відповідно до статті 107 ЗК України на основі даних проєктів щодо відведення земельних ділянок у постійне користування дочірнім агролісогосподарським підприємствам СОКАП «Сумиоблагроліс» провели виявлення їх дійсних меж за фактичним використанням відповідно до матеріалів безперервного лісокористування лісового фонду СДАП «Сумський агролісгосп» та склали відповідну схему.

Доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суд безпідставно взяв до уваги експертизу в кримінальному провадженні, в якому вона не має процесуального статусу.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (статті 89 110 ЦПК України).

Висновок судів про належність спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення ґрунтується не лише на висновках судових експертиз, а й на їх взаємному зв`язку та в сукупності з іншими доказами у справі, зокрема, лісовпорядній документації, інформації постійного землекористувача, землевпорядній документації, матеріалах кримінального провадження.

ОСОБА_1 не позбавлялася процесуальної можливості заперечити проти висновків експерта в кримінальному провадженні заявленням клопотання щодо проведення судової земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою в межах розгляду цієї цивільної справи.

Місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, з`ясувавши, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, при цьому уповноважений орган дій щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою не вчиняв, водночас ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку лісогосподарського призначення без зміни її ціьового призначення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність прокурором права держави на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим правильно визнав незаконним та скасував наказ Головного управління Держземагентства у Сумській області від 28 лютого 2014 року серії СМ № 924782200:04:002:0546/00000514 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва ОСОБА_1 » та свідоцтво НОМЕР_1 , про право власності на земельну ділянку загальною площею 0,12 газ кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, видане 25 червня 2014 року ОСОБА_1 .

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави поза його волею, суди, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 в порядку статті 388 ЦК України.

Верховний Суд не викладає висновки щодо ефективного способу захисту порушеного права позивача щодо кожної позовної вимоги, з огляду на доводи касаційної скарги та відсутності підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, що спірна земельна ділянка відноситься до комунальної форми власності, а не державної, є необґрунтованими, оскільки суди встановили, що земельна ділянка з кадастровим номером 5924782200:04:002:0546, яка надана у приватну власність ОСОБА_1 , перебувала у державній власності та була надана у постійне користування ДП «Сумський агролісгосп».

Інші доводи касаційної скарги щодо встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів були предметом розгляду як у місцевому суді, так і в суді апеляційної інстанції, їм надано оцінку, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати нові обставини та переоцінювати надані докази.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , подану адвокатом Кучменком Сергієм Вікторовичем, залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 січня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко