№ 587/666/17

Постанова

Іменем України

23 червня 2022 року

м. Київ

справа № 587/666/17

провадження № 61-3785св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сумського районного суду Сумської області у складі судді Степаненка О. А. від 15 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Левченко Т. А., від 01 лютого 2022 року.

Зміст заявлених позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі з майна, що є у спільній частковій власності.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власницею 1/2 частини житлового будинку та надвірних споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/2 частини зазначеного домоволодіння та земельних ділянок є ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що між нею та відповідачкою не досягнуто згоди щодо користування спільним домоволодінням та земельними ділянками, виникають постійні непорозуміння та суперечки, з урахуванням поданих уточнень, ОСОБА_1 просила суд:

- провести поділ нерухомого майна за варіантом № 1 висновку експертів, наданого за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи від 21 грудня

2018 року № 936/937/1960/1961, виділивши їй в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна, частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку приміщення 1-8 (житлова), площею 18,1 кв. м, приміщення 1-1 (топочна), площею 4,1 кв. м; приміщення 1-2 (санвузол), площею 5,3 кв. м, приміщення 1-3 (коридор), площею 9,7 кв. м; приміщення 1-4 (кухня), площею 15,9 кв. м; Ѕ частину приміщення 1-5 житлова, усього загальною площею 66,55 кв. м на суму 430 220,00 грн; у надвірних спорудах: погріб (літера - «п/г»), гараж (літера - «В»), хвіртка № 1, ворота № 2, огорожа № 3, огорожа № 4, ворота № 6 на суму 266 778,00 грн;

- виділити їй в натурі частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0878 га, кадастровий № 5924755800:02:006:0874, згідно з варіантом № 1 висновку експертів від 21 грудня 2018 року

№ 936/937/1960/1961, як першому співвласнику (позначено синім кольором), площею 0,0439 га;

- виділити їй в натурі частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,3294 га, кадастровий

№ 5924755800:02:006:0875, згідно з варіантом № 2 висновку експертів від 21 грудня 2018 року № 936/937/1960/1961, як першому співвласнику (позначено синім кольором), площею 0,1647 га;

- стягнути з неї на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки житлового будинку у сумі 2 578,00 грн.

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна в натурі та, з урахуванням поданих уточнень позовних вимог, просила:

- виділити їй в натурі домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку (літера «А-І»), кухні (літера - «Б»), погребу (літера - «п/г»), гаражу (літера - «В»), сараю (літера - «Г»), вбиральні (літера - «Д»), сараю (літера - «Е»), земельної ділянки площею 0,0878 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки, площею 0,3294 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства згідно з варіантом № 2 висновку експертів від 21 грудня 2018 року

№ 936/937/1960/1961, з відступленням від ідеальних часток.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 15 листопада

2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 в натурі як окремий об`єкт нерухомого майна частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає варіанту № 1 висновку експертів від 21 грудня 2018 року № 936/937/1960/1961, як першому співвласнику (позначено синім кольором), виділивши в житловому будинку: приміщення 1-8 (житлова), площею 18,1 кв. м, приміщення 1-1 (топочна), площею 4,1 кв. м, приміщення 1-2 (санвузол), площею 5,3 кв. м, приміщення 1-3 (коридор), площею 9,7 кв. м, приміщення 1-4 (кухня), площею 15,9 кв. м, Ѕ частину приміщення 1-5 житлова, усього загальною площею 66,55 кв. м на суму 430 220,00 грн; у надвірних спорудах: погріб (літера «П/Г»), гараж (літера «В»), хвіртка № 1, ворота № 2, огорожа № 3, огорожа № 4, ворота № 6 на суму 266 778,00 грн.

Виділено в натурі ОСОБА_1 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0878 га, кадастровий № 5924755800:02:006:0874, згідно з варіантом № 1 висновку експертів № 936/937/1960/1961 від 21 грудня 2018 року, як першому співвласнику (позначено синім кольором), площею 0,0439 га.

Виділено в натурі ОСОБА_1 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,3294 га, кадастровий

№ 5924755800:02:006:0875, згідно з варіантом № 2 висновку експертів

від 21 грудня 2018 року № 936/937/1960/1961, як першому співвласнику (позначено синім кольором), площею 0,1647 га.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки житлового будинку у розмірі 2 578,00 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_2 в натурі як окремий об`єкт нерухомого майна частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає варіанту № 1 висновку експертів від 21 грудня 2018 року

№ 936/937/1960/1961, як другому співвласнику (позначено зеленим кольором), виділивши в житловому будинку: приміщення 1-7 (житлова), площею 19,0 кв. м, приміщення 1-6 (житлова), площею 27,6 кв. м, Ѕ частину приміщення 1-5 (житлова), усього загальною площею 60,05 кв. м на суму 388 200,00 грн; в надвірних спорудах: сарай (літера - «Г»), вбиральня

(літера - «Д»), сарай (літера - «Е»), кухня (літера «Б»), хвіртка № 7, огорожа

№ 5 на суму 313 954,00 грн.

Виділено в натурі ОСОБА_2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0878 га (кадастровий № 5924755800:02:006:0874), згідно з першим варіантом висновку експертів № 936/937/1960/1961 від 21 грудня 2018 року, як другому співвласнику (позначено зеленим кольором), площею 0,0439 га.

Виділено в натурі ОСОБА_2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,3294 га (кадастровий № 5924755800:02:006:0875), згідно з другим варіантом висновку експертів № 936/937/1960/1961 від 21 грудня 2018 року, як другому співвласнику (позначено зеленим кольором), площею 0,402 га та 0,1245 кв. м.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи у розмірі 5 005,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що найбільш прийнятним, наближеним до ідеальних часток сторін у праві власності та фактичного порядку користування житловим будинком з надвірними спорудами та земельною ділянкою, кадастровий № 5924755800:02:006:0874, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0878 га, є запропонований експертами варіант № 1 висновку експертизи від 21 грудня 2018 року № 936/937/1960/1961.

Визначаючи порядок поділу земельної ділянки кадастровий

№ 5924755800:02:006:0875, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0, 3294 га, суд першої інстанції вважав найбільш прийнятним варіант № 2 висновку експертизи від 21 грудня 2018 року № 936/937/1960/1961, зазначаючи, що лише такий поділ зможе забезпечити позивачці за первісним позовом можливість безперешкодного доступу з надвірних приміщень та споруд до своєї частки городу.

При поділі будинку суд першої інстанції врахував визначений раніше судовим рішенням порядок користування ним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Сумського районного суду Сумської області від

15 листопада 2021 року скасовано в частині стягнення витрат за проведення експертизи та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за проведення експертизи у розмірі 5 005,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про необхідність поділу спільного майна сторін відповідно до запропонованого експертами варіанту № 1 висновку експертизи від 21 грудня 2018 року № 936/937/1960/1961 щодо житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки кадастровий № 5924755800:02:006:0874, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0878 га, а також варіанту № 2 зазначеного висновку - щодо земельної ділянки, кадастровий № 5924755800:02:006:0875, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0, 3294 га. Зазначено, що судом першої інстанції правильно враховано належність сторонам конкретних надвірних споруд, фактичне користування майном, можливість безперешкодного доступу до приміщень, а також наближеність до ідеальних часток у праві власності. При цьому судом ураховано незначне відхилення від розміру ідеальних часток та обґрунтовано визначено компенсацію на користь відповідачки за первісним позовом за зменшення частки у праві власності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат за проведення судової експертизи, апеляційний суд зазначив про помилковість висновку суду про стягнення їх з відповідачки, з огляду на те, що судова експертиза у справі була проведена за клопотанням та за рахунок останньої. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) апеляційний суд дійшов висновку про відшкодування відповідачці половини сум, сплачених нею коштів за проведення судової експертизи.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 15 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень особа,

яка подала касаційну скаргу, зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі

№ 6-1443цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня

2020 року у справі № 521/2993/13-ц, у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17, від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Також, заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), зокрема щодо порядку виплати власнику під час поділу майна в натурі грошової компенсації за підведені до будинку комунікації.

У касаційній скарзі, заявниця вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо розмежування понять «поділ» та «виділ» майна, у зв`язку із чим не визначився із позовними вимогами ОСОБА_1 та не звернув увагу на те, що позивачка просила виділити майно на підставі положень статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а не здійснити його поділ відповідно до положень статті 367 ЦК України. Крім того, суди попередніх інстанцій не припинили право спільної часткової власності.

Наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки висновку експертизи від 21 грудня 2018 року

№ 936/937/1960/1961, не звернули увагу на те, що судова експертиза виконана із помилками, оскільки запропоновані експертами варіанти поділу спірного нерухомого майна не включали вартості проведення і облаштування газо-, водо- та електропостачання, витрати на будівельні роботи по демонтажу, монтажу дверних блоків, окремого входу, аварійного стану приміщень літньої кухні, а також не враховано, що розділити земельну ділянку, з урахуванням часток співвласників (по Ѕ частці), неможливо. При цьому згідно з результатами експертизи, розмір грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток експерти не змогли встановити.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 587/666/17.

Касаційна скарга ОСОБА_2 містить клопотання про виклик у судове засідання учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ураховуючи, що касаційний розгляд справи, яка переглядається, відбувається відповідно до положень статті 401 ЦПК України у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження, відсутні правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_2 про виклик у судове засідання учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази. ОСОБА_2 не заперечує проти поділу житлового будинку в натурі, а лише не погоджується з обраним судом варіантом такого поділу, запропонованого експертами у висновку експертизи від 21 грудня 2018 року № 936/937/1960/1961, що свідчить про переоцінку доказів та не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

На думку ОСОБА_1 , питання виплати власнику грошової компенсації за підведені до будинку комунікації є виключно технічним, при цьому кожен із співвласників повинен буде понести витрати на облаштування отриманого після поділу в натурі об`єкту нерухомого майна.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з договорами дарування від 18 лютого 2016 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , з відповідною часткою надвірних побутових будівель, а також 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,0878 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,3294 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за указаною адресою.

До складу житлових та побутових будівель за технічним паспортом входять: житловий будинок (літера «А-І»), кухня (літера - «Б»), погріб (літера - «п/г»), гараж (літера - «В»), сарай (літера - «Г»), вбиральня (літера - «Д»), сарай

(літера - «Е»).

Відповідно до пункту 1.2 договору дарування від 18 лютого 2016 року у власність ОСОБА_1 було передано кімнати 1-7, 1-8, гараж «В». Порядок користування кімнатами 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, вбиральнею «Д», кухнею «Б» - залишаються в загальному користуванні зі співвласником.

Власником іншої 1/2 частини домоволодіння та земельних ділянок є

ОСОБА_2 , правова підстава - рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 листопада 2006 року у справі №2-744/2006 року за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Зазначеним судовим рішенням також визначено порядок користування домоволодінням

АДРЕСА_1 , зокрема: виділено ОСОБА_2 в користування кімнати 1-5, 1-6, споруду «В» (гараж); ОСОБА_4 - кімнати 1-7, 1-8, споруду «Г» (сарай); у загальному користуванні - кімнати 1-1, 1-2, 1-3, споруду «Д» (вбиральня), та «Б» (кухня).

Експертами Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи складено висновок № 936/937/1960/1961 від 21 грудня 2018 року. Експертами визначено вартість домоволодіння та варіанти поділу житлового будинку й земельних ділянок.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

При поділі жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, урахували фактичний порядок користування спірним домоволодінням, який склався ще з 2006 року, та з урахуванням технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири, встановленої на підставі висновку експертизи від 21 грудня 2018 року

№ 396/937/1960/1961, дійшли правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для поділу спірного домоволодіння.

Обираючи запропонований експертами варіант № 1 поділу житлового будинку та надвірних споруд, суди попередній інстанцій мотивовано зазначили про його найбільше наближення до ідеальних часток співвласників та, урахувавши незначне відхилення від рівності часток, стягнули на користь відповідачки за первісним позовом відповідну грошову компенсацію.

Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

При вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядку користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Визначаючи варіант поділу земельних ділянок, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано дійшов висновку, що найбільш прийнятним та таким, що ураховує інтереси обох сторін, є варіант № 1 висновку експертів від 21 грудня 2018 року

№ 396/937/1960/1961 - для земельної ділянки, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0878 га, кадастровий

№ 5924755800:02:006:0874 та варіант № 2 зазначеного висновку - для земельної ділянки, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,3294 га, кадастровий

№ 5924755800:02:006:0875. Судами ураховано, що ці варіанти поділу, запропоновані експертами, є такими, що найбільше відповідають виділеним сторонам частинам у домоволодінні та забезпечать можливість їх безперешкодного доступу з надвірних споруд до своєї частки городу.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Доводи касаційної скарги щодо недопустимості як доказу висновку експертів від 21 грудня 2018 року № 396/937/1960/1961, є безпідставними та зводяться виключно до переоцінки доказів.

Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку зазначеному доказу та ураховуючи відсутність інших доказів, наданих відповідачкою за первісним позовом на його спростування, ухилення останньої від оплати повторної судової будівельно-технічної експертизи, на підставі положень статті 109 ЦПК України дійшли правильного висновку про прийняття варіантів поділу спірного нерухомого майна, запропонованих експертами у висновку від 21 грудня 2018 року № 396/937/1960/1961.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, на які послалася заявниця у касаційній скарзі, оскільки суди попередніх інстанцій застосували вказані вище норми права із урахуванням встановлених у цій справі обставин.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дотримуючись балансу прав та інтересів сторін спору, враховуючи встановлені обставини щодо фактичного порядку користування спірним нерухомим майном, визначену експертами технічну можливість поділу нерухомого майна відповідно до ідеальних часток у праві спільної часткової власності, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для поділу спірного домоволодіння та земельних ділянок згідно запропонованих експертами варіантів поділу та присудження відповідної грошової компенсації за незначне відхилення від рівності часток співвласників.

Застосований спосіб захисту прав позивачки за первісним позовом ( ОСОБА_1 ) та позивачки за зустрічним позовом ( ОСОБА_2 ), які як співвласники спірного нерухомого майна просили суд здійснити поділ/виділ в натурі часток належного їм домоволодіння та земельних ділянок, є ефективним, оскільки співвласник має право як на виділ своєї частки із майна, що є у спільній частковій власності (стаття 364 ЦК України), так і на поділ майна (стаття 367 ЦК України). Кожен із цих способів передбачає виділення співвласнику в натурі відокремленої частини майна, яка відповідає розміру його частки у праві власності. При цьому при виділі частки правовідносини спільної часткової власності можуть зберігатися, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді фактично має місце поділ спільного майна (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17). У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Ураховуючи, що кожен із співвласників спірного нерухомого майна просив суд виділити йому в натурі відокремлену частину майна, яка відповідає розміру його частки у праві власності, суди попередніх інстанцій керувались як положеннями статті 364, так і статті 367 ЦК України. При цьому касаційна скарга ОСОБА_2 зводиться до незгоди останньої із обраним судом варіантом поділу майна. Отже колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що наведене судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, формулювання про виділ в натурі кожному із співвласників відповідної до його частки частини спірного домоволодіння та земельних ділянок не свідчить про порушення норм матеріального чи процесуального права, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів, надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 15 листопада

2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович