Постанова
Іменем України
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 591/6768/18-ц
провадження № 61-1062св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Маш-Сервіс», об`єднана первинна організація профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», Сумський обласний комітет профспілки працівників машинобудування та металообробки про захист особистих немайнових прав,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 жовтня 2019 року у складі судді Шелєхової Г. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю.,
Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю «Маш-Сервіс» (далі -
ТОВ «Маш-Сервіс»), об`єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі -
ПАТ «СНВО»), Сумського обласного комітету профспілки працівників машинобудування та металообробки про захист особистих немайнових прав.
Позовна заява мотивована тим, що з 1998 року вона працювала прибиральницею у товаристві з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Сервіс» (далі - ТОВ «Фрунзе-Сервіс»), який у подальшому перейменовано
у ТОВ «Маш-Сервіс». У зв`язку із хворобою, лікарською комісією їй була протипоказана робота прибиральницею та рекомендовано інші види робіт. Проте, на іншу роботу її переведено не було та у липні 2007 року її було звільнено з роботи на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.
Зазначала, що згоду на її звільнення було надано первинною профспілкою. Звільнення її з роботи було обґрунтовано відсутністю вакансій, які б не були протипоказані їй за станом здоров`я.
Вказане звільнення вона оскаржила до Ковпаківського районного суду
м. Суми. Зазначала, що рішенням Апеляційного суду Сумської області було встановлено, що її звільнення було незаконним, проте, їй було відмовлено
у поновленні на роботі з підстав пропуску строку звернення.
Зазначала, що незаконним звільненням були порушені її особисті немайнові права, зокрема, право на працю, право на здоров`я, право на життя, право на сім`ю.
За станом здоров`я їй необхідно було проходити платні обстеження, проте
у зв`язку із звільненням з роботи вона не мала заробітної плати та коштів
на обстеження, на операції, на ліки.
Зазначала, що у зв`язку із тим, що у трудовій книжці був запис про звільнення за станом здоров`я, інші роботодавці відмовляли їй у прийнятті на роботу.
Вважала, що розірвання шлюбу з її чоловіком також є наслідком
її звільнення.
Порушення її прав об`єднаною первинною організацією профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», як вона вважала, полягало у тому, що вказаний відповідач не розглянув її звернення і не захистив
від незаконного звільнення, не надав їй правової допомоги,
не запропонував представити її інтереси у суді. Також, вказаний відповідач не слідкував за діями підпорядкованої йому первинної профспілкової організації ТОВ «Маш-Сервіс», не перевірив законності наданої нею згоди
на її звільнення, не скасував незаконну згоду.
Вважала, що Сумський обласний комітет профспілки працівників машинобудування та металообробки порушив її права, оскільки
на її звернення до нього при вирішенні питання щодо її звільнення вона отримала відповідь про те, що таке звільнення є законним, оскільки відсутні вакансії не протипоказані їй для роботи за станом здоров`я. Крім того, вказаний відповідач не лише не захистив її права, але й визнав законними такі порушення з боку роботодавця.
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд встановити, що: відповідачі порушили її особисті немайнові права, що випливають із трудових правовідносин, а саме: право на працю, право на життя, право на здоров`я, право на достатній життєвий рівень
як для себе, так і для її сім`ї, право на сім`ю; згода на її звільнення надана первинною профспілкою ТОВ «Фрунзе-Сервіс» незаконна та скасувати
цю згоду (протокол від 17 липня 2007 року № 11); наслідком незаконного звільнення ТОВ «Фрунзе-Сервіс» є порушення її особистих немайнових прав, що завдало їй матеріальної та моральної шкоди.
Також просила суд: стягнути з ТОВ «Маш-Сервіс» відшкодування матеріальних збитків у розмірі 190 567,00 грн та моральної шкоди у розмірі 6 253,00 грн, як із солідарного боржника; визнати незаконною бездіяльність об`єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО» і зобов`язати її скасувати незаконну згоду на її звільнення, надану підпорядкованою їй первинною профспілкою ТОВ «Фрунзе-Сервіс» та стягнути завдані їй внаслідок порушення
її особистих немайнових прав матеріальні збитки у розмірі 190 567,00 грн
та моральну шкоду у розмірі 6 253,00 грн, як із солідарного боржника; визнати бездіяльність Сумського обласного комітету профспілки працівників машинобудування та металообробки незаконною і зобов`язати його скасувати незаконну згоду на її звільнення, надану підпорядкованій об`єднаній первинній організації профспілки працівників машинобудування та металообробки первинною профспілкою ТОВ «Фрунзе-Сервіс», яка підпорядкована Сумському обласному комітету профспілки працівників машинобудування та металообробки; стягнути з останнього завдані
їй внаслідок порушення її особистих немайнових прав матеріальні збитки
у розмірі 190 567,00 грн та моральну шкоду - 6 253,00 грн, як із солідарного боржника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 жовтня 2019 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачки було проведено з порушенням, проте суд першої інстанції не встановив наявності безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками потерпілої сторони. Крім того суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду цієї справи не було встановлено факту порушення відповідачами об`єднаною первинною організацією профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО» та Сумським обласним комітетом профспілки працівників машинобудування та металообробки прав позивачки,
не встановлено взаємозв`язку між діями ТОВ «Маш-Сервіс» щодо звільнення позивачки з негативними наслідками, які мають місце
в її особистому житті.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 жовтня 2019 року змінено у частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Маш-Сервіс» про відшкодування моральної шкоди.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів
у їх сукупності та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачкою не доведено взаємозв`язку між недотриманням процедури
її звільнення з посади прибиральниці та негативними наслідками, які мали місце в її особистому житті і, як наслідок спричинення їй матеріальної шкоди.
Також суд апеляційної інстанції, ураховуючи те, що позивачка не перебувала у трудових відносинах із об`єднаною первинною організацією профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО»
та Сумським обласним комітетом профспілки працівників машинобудування та металообробки, погодився із висновками суду першої інстанції у частині того, що позивачкою не доведено протиправної поведінки об`єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО» та Сумського обласного комітету профспілки працівників машинобудування
та металообробки, наявності причинного зв`язку між їх поведінкою
та заподіяною позивачці шкодою через незаконне звільнення
з підприємства.
При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди позивачкою обґрунтовувалися неправомірним припиненням з нею трудових відносин, і підстави для заявлення вимоги про відшкодування такої шкоди пов`язані саме
із рішенням Апеляційного суду Сумської області від 20 серпня 2015 року,
а тому суд апеляційної інстанції вважав, що внаслідок незаконного звільнення позивачки з роботи їй було завдано моральну шкоду, проте через пропущення тримісячного строку для звернення до суду із вказаною вимогою, її вимоги не підлягають задоволенню саме з цих підстав, у зв`язку із тим, що позивачка не заявляла клопотання про поновлення такого строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Зарічного районного суду м. Суми.
У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшли відзиви об`єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування
та металообробки ПАТ «Сумське НВО» та Сумського обласного комітету профспілки працівників машинобудування та металообробки на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними
та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 08 липня 1998 року ОСОБА_1 працювала у цеху № 60 ТОВ «Фрунзе-Сервіс» прибиральницею службових приміщень, що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 204-210 т. 1).
04 липня 2007 року та 19 липня 2007 року ОСОБА_1 зверталася
із письмовими заявами на адресу голови профспілкового комітету
ТОВ «Фрунзе-Сервіс» з проханням посприяти у переведенні її на легшу роботу за станом здоров`я (а. с. 92-95 т. 1).
Наказом від 20 липня 2007 року № 348-к ОСОБА_1 була звільнена
з посади прибиральниці службових приміщень цеху ТОВ «Фрунзе-Сервіс»
у зв`язку із невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, який перешкоджає виконанню цієї роботи на підставі пункту 2
статті 40 КЗпП України (а. с. 17 т. 1).
Згідно виписки з протоколу № 11 засідання комітету профспілки
ТОВ «Фрунзе-Сервіс» від 17 липня 2007 року, за результатами розгляду подання адміністрації ТОВ «Фрунзе-Сервіс», одноголосно постановлено надати згоду на звільнення ОСОБА_1 , прибиральниці службових приміщень цеху ТОВ «Фрунзе-Сервіс», у зв`язку із невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, який перешкоджає виконанню цієї роботи (а. с. 34 т. 1).
01 серпня 2007 року ОСОБА_1 зверталася із письмовою заявою
до обласної профспілкової організації працівників машинобудування
та металообробки з приводу захисту від звільнення та перевірки протоколів засідань профспілкового комітету цеху № 60 ТОВ «Фрунзе-Сервіс»
та про надання матеріальної допомоги на компенсацію витрат (а. с. 96 т. 1).
На вказане звернення Сумська обласна профспілкова організація працівників машинобудування та металообробки надала відповідь,
що відповідно до довідки комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 4» від 02 червня 2007 року № 2205 ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця. Згідно довідки ТОВ «Фрунзе-Сервіс» від 26 червня 2007 року відсутні вакансії, що підходять ОСОБА_1 з урахуванням протипоказань зазначених у медичній довідці. Згода профкому
на звільнення ОСОБА_1 є обґрунтованою, оскільки у цьому випадку, через відсутність вільних вакансій, неможливо було дати обґрунтовану відмову у поданні роботодавця на звільнення. Матеріальна допомога ОСОБА_1 не надавалася. Сума коштів виділених на матеріальну допомогу обмежена, цехком не мав можливості задовольнити всі прохання про надання матеріальної допомоги (а. с. 43 т. 1).
Під час розгляду справи № 592/12048/14-ц за позовом ОСОБА_1
до ТОВ «Фрунзе-Сервіс» про визнання незаконною відмову у переведенні
на легку роботу, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі
та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та ухвалення
по цій справі рішення Апеляційного суду Сумської області від 20 серпня 2015 року, судом апеляційної інстанції було встановлено, що доказів, того, що роботодавцем було запропоновано ОСОБА_1 роботу відповідну
її стану здоров`я або інша легша робота, від якої вона відмовилася,
що вказувало б на виникнення законних підстав для звільнення на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України не надано. Проте, у задоволенні позову відмовлено у зв`язку зі пропуском строку звернення до суду
(а. с. 15-16 т. 1).
Згідно довідки центру зайнятості № 4757, ОСОБА_1 перебувала
на обліку у Сумському міському центрі зайнятості з 09 квітня 2013 року
(а. с. 165 т. 1).
Згідно корінців направлення на працевлаштування за 2011 рік,
ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті на роботу у зв`язку із тим,
що її кандидатура не відповідала вимогам (а. с. 166-171 т. 1).
18 квітня 2018 року ОСОБА_1 зверталася із письмовою заявою
до Сумської обласної профспілкової організації працівників машинобудування та металообробки з проханням скасувати згоду профспілки на її звільнення (а. с. 97-98 т. 1).
Пунктом 3.9.11 Статуту профспілки працівників машинобудування
та металообробки України, член профспілки має право в місячний строк оскаржити рішення цехового комітету до вищого органу.
У зверненні ОСОБА_1 від 01 серпня 2007 року не ставила питання про скасування згоди профспілкового комітету на звільнення, надання
їй юридичної допомоги чи представлення її інтересів у суді. Її звернення містило інші питання, їй була надана відповідь по суті звернення. Крім цього роз`яснено, що відповідно до рішення профспілкового комітету об`єднаної профспілкової організації ПАТ «Сумське НВО», питання надання згоди при звільнення делеговано цеховим комітетам, тому вищим органом профспілки буде профком об`єднаної профспілкової організації
ПАТ «Сумське НВО». Сумський обласний комітет профспілки працівників машинобудування та металообробки не є профорганом, у якому, відповідно до статуту, оскаржуються рішення цехового комітету.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно Закону України «Про зайнятість населення» сприяння громадянам
у підборі підходящої роботи покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення
та трудової міграції, його територіальні органи, а не на профспілкові організації.
Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно
до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони.
Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів (протиправність, шкода, причинний зв`язок, вина).
За відсутності хоч би одного з цих елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до статей 1166 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала,
за наявності її вини.
Статтею 252 КЗпП України встановлено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації, його керівників, профспілкового представника, крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членом якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо
до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду
у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником
або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України
у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган,
з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Отже, ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що звільнення позивачки було проведено з порушеннями норм трудового законодавства, проте нею були пропущені строки звернення до суду за захистом своїх трудових прав
та ураховуючи те, що клопотання про поновлення такого строку позивачка не заявляла, не надала належних та допустимих доказів взаємозв`язку між недотриманням процедури її звільнення з посади прибиральниці
та негативними наслідками, які мали місце в її особистому житті і,
як наслідок спричинення їй матеріальної шкоди, обґрунтовано вважав, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення майнової шкоди такими,
що не підлягають задоволенню.
Разом із тим ураховуючи те, що позивачка не перебувала у трудових відносинах із об`єднаною первинною організацією профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО» та Сумським обласним комітетом профспілки працівників машинобудування
та металообробки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав, що позивачкою не доведено протиправної поведінки об`єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО»
та Сумського обласного комітету профспілки працівників машинобудування та металообробки, наявності причинного зв`язку між їх поведінкою
та заподіяною позивачці шкодою через незаконне звільнення
з підприємства, у зв`язку із чим обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до цих відповідачів.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо зміни рішення суду першої інстанції у частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, оскільки ці вимоги не підлягають задоволенню через пропущення позивачкою строків звернення до суду за вирішенням трудового спору, а не через необґрунтованість позовних вимог.
Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника
з висновками суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України
(у редакції, чинній станом на 18 травня 2020 року).
Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність
та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти,
що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої
та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи у цій частині.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої
та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 403 404 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 жовтня 2019 року
у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Сумського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович