Постанова
Іменем України
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 591/6946/18
провадження № 61-15158св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Сумська обласна рада,
треті особи: Комунальне підприємство «Редакція газети «Сумщина», Сумська обласна державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської обласної ради, треті особи: Комунальне підприємство «Редакція газети «Сумщина», Сумська обласна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування рішення про звільнення з роботи.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 жовтня 2018 року - у день його перебування у службовому відрядженні, відповідач прийняв рішення про його звільнення з посади головного редактора комунального підприємства - «Редакція газети «Сумщина», з яким його ознайомили 22 жовтня 2018 року, після його повернення зі службового відрядження.
Позивач вказує, що спірне рішення прийняте з порушенням встановленої процедури, а тому просив визнати його незаконним та скасувати рішення Сумської обласної ради від 19 жовтня 2018 року «Про звільнення з посади головного редактора Комунального підприємства «Редакція газети «Сумщина» ОСОБА_1 ».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Сумської обласної ради від 19 жовтня 2018 року «Про звільнення з посади головного редактора Комунального підприємства «Редакція газети «Сумщина» ОСОБА_1 ».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення Сумської обласної ради від 19 жовтня 2018 року «Про звільнення з посади головного редактора комунального підприємства «Редакція газети «Сумщина» ОСОБА_1 » прийнято з порушенням норм Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки відповідно до норм вказаних законів органи державної влади та органи місцевого самоврядування з 01 січня 2016 року не можуть виступати співзасновниками друкованих засобів масової інформації і, відповідно, не мають право вирішувати питання про звільнення редактора засобу масової інформації.
Також суд зазначив про те, що законодавцем запроваджено етапи реформування друкованих засобів масової інформації, при цьому, законодавство не містить норм, які б на час проведення реформування наділяли органи місцевого самоврядування правом здійснювати повноваження співзасновників друкованих засобів масової інформації.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Сумська обласна рада подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу Сумської обласної ради задоволено, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що чинне законодавство не містить імперативної заборони вирішення цього питання обласною радою, до власності якої належить відповідне комунальне підприємство (друкований ЗМІ).
Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду головного редактора газети на умовах строкового трудового договору і цей строк визначено до 19 жовтня 2018 року. У рішенні Сумської обласної ради від 19 жовтня 2018 року зазначено про те, що ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням терміну дії контракту.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
18 листопада 2020 року від Сумської обласної ради на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
30 жовтня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що 21 жовтня 2015 року Сумська обласна рада уклала з ОСОБА_1 контракт, відповідно до якого останнього було найнято на посаду головного редактора КП «Редакція газети «Сумщина» на термін з 21 жовтня 2015 року по 19 жовтня 2018 року. При цьому, пунктом 1.2 контракту передбачено, що він є трудовим договором, на підставі якого виникають трудові відносини між керівником та власником. За умовами пункту 5.6 контракту за два місяці до закінчення строку дії контракту він може бути укладений на новий строк, який визначається рішенням власника.
Відповідно до статуту, затвердженого 21 грудня 2005 року, Комунальне підприємство «Редакція газети «Сумщина» засноване на комунальній власності та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якою здійснює Сумська обласна рада через уповноважений нею орган - управління майном обласної ради. Метою діяльності редакції є підготовка та випуск обласної газети «Сумщина». Редакцію газети очолює головний редактор, який призначається на посаду на контрактній основі за результатами конкурсу рішенням Сумської обласної ради після попереднього погодження його кандидатури Радою співзасновників обласної газети «Сумщина».
Станом на 02 липня 2019 року засновником КП «Редакція газети «Сумщина» є Сумська обласна рада, з 21 травня 2019 вказане комунальне підприємство перебуває у стані припинення.
Зборами ради співзасновників обласної газети «Сумщина» від 04 жовтня 2018 року Сумській обласній раді рекомендовано не продовжувати контракт з головним редактором Комунального підприємства - «Редакція газети «Сумщина» ОСОБА_1 та звільнити його 19 жовтня 2018 року із займаної посади у зв`язку із закінченням терміну дії контракту.
Рішенням Сумської обласної ради від 19 жовтня 2018 року припинено дію контракту, укладеного з головним редактором комунального підприємства Редакції газети «Сумщина» ОСОБА_1 та звільнено його з посади головного редактора вказаного комунального підприємства 19 жовтня 2018 року у зв`язку із закінченням терміну дії контракту згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Установчим договором між співзасновниками друкованого засобу масової інформації - обласної газети «Сумщина» від 29 листопада 2005 року визначено, що підготовку та випуск обласної газети «Сумщина» здійснює КП обласної ради «Редакція газети «Сумщина». Редакцію очолює головний редактор, який призначається на посаду за результатами конкурсу рішенням Сумської обласної ради після попереднього погодження його кандидатури радою співзасновників. Редактор призначається на контрактній основі терміном на п`ять років та діє відповідно до положень статуту редакції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Як встановлено судом, рішенням Сумської обласної ради від 19 жовтня 2018 року припинено дію контракту, укладеного з головним редактором комунального підприємства Редакції газети «Сумщина» ОСОБА_1 та звільнено його з посади головного редактора вказаного комунального підприємства 19 жовтня 2018 року у зв`язку із закінченням терміну дії контракту згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
У частині другій статті 19 Конституції України йдеться про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління суб`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.
Виходячи з вимог статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності.
Отже, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення питання щодо призначення і звільнення керівників об`єктів права комунальної власності віднесено саме до повноважень відповідної місцевої ради.
Матеріалами справи встановлено, що позивача 21 жовтня 2015 року було найнято на посаду головного редактора Комунального підприємства «Редакція газети «Сумщина» на термін з 21 жовтня 2015 року по 19 жовтня 2018 року на умовах строкового трудового договору, укладеного з Сумською обласною радою.
За таких обставин строк дії трудового договору позивача згідно з положеннями контракту від 21 жовтня 2015 року та пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України розпочався 21 жовтня 2015 року і закінчився 19 жовтня 2018 року.
Припинення трудового договору через закінчення строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника, оскільки свою волю на укладення строкового трудового договору він виявив під час його укладення, а тому погодився на припинення такого договору в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином, дослідивши наявні докази, встановивши обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, ураховуючи вказані норми матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним і скасування рішення Сумської обласної ради від 19 жовтня 2018 року «Про звільнення з посади головного редактора комунального підприємства «Редакція газети «Сумщина» ОСОБА_1 ».
Доводи касаційної скарги щодо відсутності у відповідача повноважень на звільнення головного редактора комунального підприємства «Редакція газети «Сумщина» ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки нормами пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення питання щодо призначення і звільнення керівників об`єктів права комунальної власності віднесено саме до повноважень відповідної обласної ради. У той же час, за інформацією з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на момент виникнення спірних правовідносин юридична особа Редакція газети «Сумщина» є комунальним підприємством, а її засновником вказано Сумську обласну раду.
Ураховуючи викладене, правильними є висновки апеляційного суду про те, що на час виникнення спірних правовідносин Сумська обласна мала повноваження щодо вирішення питання про звільнення головного редактора друкованого засобу масової інформації КП «Редакція газети «Сумщина», тому рішення органу місцевого самоврядування від 19 жовтня 2018 року прийнято в межах його повноважень.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.
Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев