№ 591/7332/18

Постанова

Іменем України

06жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 591/7332/18

провадження № 61-3247св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Ступак О.В.,

суддів: Гулейкова І.Ю., Погрібного С.О., Усика Г.І. (суддя-доповідач), ЯремкаВ.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Військова частина НОМЕР_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від09лютого2021року у складі колегії суддів: КриворотенкаВ.І., Кононенко О.Ю., ЛевченкоТ.А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ) про скасування рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку та зобов`язання поновити на квартирному обліку.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01серпня1994року він проходив військову службу у Збройних Силах України. Під час проходження військової служби рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_2 його було взято на квартирний облік в загальну чергу 23 червня 1999 року, а з 26листопада2009року поставлено в загальну чергу на квартирний облік у в/ч НОМЕР_1 .

06серпня 2012року внесено зміни у відомості про склад сім`ї у зв`язку з народженням дитини, а з 03 липня 2015 року його з сім`єю зараховано в пільгову чергу з правом першочергового отримання житла як учасника бойових дій.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 31серпня2018року його звільнено з військової служби у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як особу, яка проходить військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду. На момент звільнення його вислуга у Збройних Силах України склала 24 роки 1місяць.

Рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 12жовтня2018 року, його разом із членами сім`ї знято з квартирного обліку з посиланням на те, що підстава його звільнення з військової служби у запас не дає йому права перебувати на квартирному обліку.

Вважає, що зняття з квартирного обліку є незаконним та таким, що порушує його конституційні права, а рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 12жовтня2018року таким, щосуперечить Конституції України, ЖКУкраїнськоїРСР, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Посилаючись на наведене, а також на те, що його вислуга на військовій службі становить більше 20 років, власного житла його сім`я не має,позивач просив скасувати рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 12жовтня2018року про зняття його разом з членами сім`ї у складі чотирьох осіб з квартирного обліку у в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України, та поновити його разом з членами сім`ї у складі чотирьох осіб на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку у в/ч НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31серпня 2020року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення житлової комісії при в/ч НОМЕР_1 від 12жовтня2018року про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку.

Поновлено ОСОБА_1 разом з сім`єю у складі чотирьох осіб, на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, при в/ч НОМЕР_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, як військовослужбовець з вислугою на військовій службі понад 20 років, а також члени його сімї мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі у разі звільнення в запас за підпунктом «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Зважаючи на наведене, а також оскільки чинне на час взяття позивача на квартирний облік законодавство не передбачало зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з підстав звільнення у запас військовослужбовців за контрактом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про зняття з квартирного обліку є неправомірним.

Постановою Сумського апеляційного суду від 09лютого2021року апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 задоволено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від31серпня2020року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для зняття позивача та членів його сім`ї з квартирного облікує безпідставними. Оскільки на день прийняття рішення житловою комісією в/ч НОМЕР_1 про виключення позивача з квартирного обліку при військовій частині (12 жовтня 2018 року), відповідач діяв відповідно до приписів ст.12Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,в редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, та Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30листопада 2011року, то звільнення позивача з військової служби з інших підстав, ніж наведено у цій статті, не може бути підставою для залишення ОСОБА_1 на квартирному обліку, а отже відсутні підстави для скасування рішення житлової комісії.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від09 лютого2021року, в якій заявники просили скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявники зазначили неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08квітня2020року у справі №683/2197/18 (пункт1частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 22березня2021року відкрито касаційне провадженняна підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.

Матеріали справи надійшли до касаційного суду 06квітня 2021року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08квітня2020року у справі №683/1297/18, у якій зроблено висновок, що з системного аналізу статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктів 24, 29 та 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від03серпня2006року, вбачається, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку з інших підстав, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку (поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік).

З урахуванням зазначеного висновку, вказують на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

15квітня 2021року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначав про правомірність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, враховуючи, що станом на дату прийняття рішення житловою комісією в/ч НОМЕР_1 про виключення позивача з квартирного обліку(12жовтня2018року), чинне законодавство не передбачало залишення військовослужбовців на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при звільненні з військової служби в зв`язку з закінченням дії строку контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Ухвалою Верховного Суду від 28вересня2021року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах з 01серпня1994року по 31серпня2018року.

Під час проходження військової служби 23 червня 1999 року рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_2 м.Виноградів ОСОБА_1 взято на квартирний облік на загальну чергу, на підставі пункту шостого статті34ЖК Української РСР. З 26 листопада 2009року ОСОБА_1 поставлено в загальну чергу на квартирний облік при в/ч НОМЕР_1 .

06 серпня 2012 року житловою комісією в/ч НОМЕР_1 прийнято рішення про внесення змін у відомості про склад сім`ї ОСОБА_1 у зв`язку з народженням дитини.

03 липня 2015 року на підставі рішення житлової комісії в/ч п/п НОМЕР_3 , ОСОБА_1 разом з сім`єю із чотирьох чоловік зараховано до пільгової черги з правом першочергового отримання житла як учасника бойових дій.

11 січня 2016 року на засіданні житлової комісії в/ч п/п НОМЕР_3 прийнято рішення надати підполковнику ОСОБА_1 на сім`ю у складі чотирьох осіб службову двокімнатну квартиру за адресою: квартира АДРЕСА_1 житловою площею 35,8 кв. м без зняття з квартирного обліку, а 25 квітня 2016 року надано ордер на вселення до зазначеної квартири.

Позивач ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Квартира має статус службової, її житлова площа складає 35,8 кв. м, що не відповідає нормам житлового законодавства для проживання сім`ї з чотирьох осіб, іншого житла у позивача не має.

31серпня2018 року позивача звільнено з військової служби у запас наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України №352 від13серпня2018року за підпунктом «к» пункту 2 частини п`ятої ст. 26Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення про демобілізацію, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловлювали бажання продовжити військову службу під час особливого періоду).

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 31серпня2018року №203 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечень, направлено на військовий облік до Сумського МВК м. Суми, цим же наказом його зараховано до оперативного резерву першої черги на посаду командира 1 реактивного артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 до Сумського МВК м. Суми з адресою: квартира АДРЕСА_2 .

12 жовтня 2018 року рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 підполковника запасу ОСОБА_1 , у складі сім`ї з чотирьох осіб знято з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби за підставами, не зазначеними у пункті 2.16 розділу 3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловим приміщенням, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби з інших підстав, ніж зазначені в частині дев`ятій статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та пункті 2.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30листопада 2011року (далі Інструкція №737 від 30листопада 2011року), а тому рішення житлової комісії про зняття позивача та членів його сім`ї з квартирного обліку відповідає положенням законодавства.

Суд зауважив, що наявність у позивача права на пенсію за вислугою років не може бути підставою для скасування рішення житлової комісії, оскільки позивач звільнився з військової служби за закінченням дії контракту.

Зазначених висновків суд апеляційної інстанції дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першоюстатті 31 Житлового кодексу Української РСР(далі - ЖК Української РСР), відповідно до якої громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ від 20грудня 1991року), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону №2011-ХІІ від 20грудня 1991рокудержава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найм) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03серпня2006року за №1081затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081 від 03серпня2006року).

Відповідно до пункту 24 Порядку №1081 від 03серпня2006року військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Пунктом 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ від 20грудня 1991року передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені також у пункті 29 Порядку №1081 від 03серпня2006року (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення), у якому зазначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла. частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Пунктом 30 Порядку №1081 від 03серпня2006року, в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК Української РСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на квартирному обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку і з інших підстав, за виключенням випадків, передбачених пунктом 30 Порядку. Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі №359/2295/17, від08квітня2020 року у справі №683/2197/18, від 24лютого 2021року у справі №460/6032/18, від29червня2021 року у справі №473/3528/18.

Зазначене також узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, провадження № 14-169цс18, у якій Велика Палата Верховного Суду з урахуванням встановлених обставин справи витлумачила частину дев`яту статті 12 Закону, пункт 3.13 Інструкції, пункту 29 Порядку та дійшла висновку про правомірність зняття позивача як колишнього військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку після звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту, оскільки він мав вислугу на військовій службі менше 20 років.

ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі підпункту «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»та знятий з квартирного обліку при в/ч НОМЕР_4 . Вислуга років позивача у Збройних Силах України становить 24 роки 1місяць.

Урахувавши, що ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік на отримання житла у складі сім`ї з чотирьох осіб, та перебував на квартирному обліку, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, його вислуга років у Збройних Силах України становить 24 роки 1 місяць, та був звільнений у запас не з підстав, передбачених пунктом 30 Порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що житлова комісія не мала, визначених законом підстав для зняття позивача з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

З огляду на наведене, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від08квітня2020 року в справі №683/2197/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції скасуваврішення Зарічного районного суду м. Суми від31серпня2020року, яке відповідає закону, постанова Сумського апеляційного суду від09лютого2021року підлягає скасуванню, із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Щодо вирішення питання про розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частин шостій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Відповідно до підпунтку 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При поданні позовної заяви відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» сплаті підлягав судовий збір в розмірі 704,80грн (1762*0,4=704,80 грн за вимогу немайнового характеру). Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій, з в/ч НОМЕР_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1409,60грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції .

Керуючись статтями400, 402,409,413,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представникаа ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Сумського апеляційного суду від09лютого2021року скасувати, залишити в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від31серпня2020року.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 в дохід держави 1409,60грн судового збору.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко