17.02.2023

№ 592/14561/18

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 592/14561/18

провадження № 61-20852св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Собослой Г .Г., Готра Т. Ю., Мацунич М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що у вересні 2014 року її батько ОСОБА_6 придбав автомобіль марки «Toyota Саmrу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та зареєстрував право власності на неї ( ОСОБА_1 ).

Влітку 2016 року невстановлені особи незаконно заволоділи зазначеним автомобілем марки.

За вказаним фактом на підставі відповідних заяв Солом`янським УП ГУНП у місті Києві було внесено такі відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 12017100090012134 від 19 жовтня 2017 року по частині першій статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів); № 12018100090009296 від 14 серпня 2018 року по статті 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом).

Згідно з відповіддю із Регіонального сервісного центру в місті Києві від 20 жовтня 2017 року щодо реєстраційних дій, які проводились відносно транспортного засобу «Toyota Camry» (реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , 2014 року випуску, білого кольору) стало відомо, що:

- 25 червня 2014 року проведена операція «первинна реєстрація ТЗ для недерж. організації» на «Тойота Україна» ПІІ, ВРЕР-13 УДАІ в м. Києві;

- 13 листопада 2014 року проведена операція «Зняття з обліку для реалізації» на підставі довідки-рахунку ВІА 758633, виданої ТОВ «Саміт моторз Україна» 19 листопада 2014 року на гр. ОСОБА_1 , ВРЕР-13 УДАІ в м. Києві;

- 01 липня 2016 року була проведена операція «Зняття з обліку для реалізації па підставі заяви від 01 липня 2016 гр. ОСОБА_2 (довіреність від 13 квітня 2016 року ВРВ 629460), центр 5141;

- 17 серпня 2016 року проведено операцію «вторинна реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації» на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2016 року № 6049/16/000005, укладеного в ТОВ «Сігнал-авто» 16 серпня 2016 року на гр. ОСОБА_3 , центр 5141;

- 19 серпня 2016 року була проведена операція «зняття з обліку для реалізації» па підставі заяви від гр. ОСОБА_3 , центр 5141.

Операція «Вторинна реєстрація ТЗ по договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ (після 530 або 531)» проведена на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2016 року № 7341/2016/187955 на гр. ОСОБА_7 , центр 7341».

У відповідь на адвокатський запит територіальним сервісним центром МВС України в Одеській області № 5141 було надано копію довіреності від 13 квітня 2016 року ВРВ 629460, що видана приватним нотаріусом Носенко О. В., на підставі якої було вчинено перше незаконне відчуження автомобіля, яка виготовлена незаконним шляхом (підроблена), так як вона ( ОСОБА_1 ) її не видавала та не підписувала.

Це підтверджується відомостями зі скороченого витягу із Єдиного реєстру довіреностей від 05 вересня 2018 року. Цей бланк довіреності ВРВ 629460 було використано для видання іншої довіреності у порядку передоручення 25 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Кошинською Л. О. На сайті Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів також вказано, що нотаріальний бланк за номером ВРВ 629460 було витрачено 25 жовтня 2010 року, а не 13 квітня 2016 року.

До того ж, у довіреності від 13 квітня 2016 року ВРВ 629460 вказано неправильну дату видачі її паспорта як «... січня 2012 року», тоді як насправді паспортний документ за № НОМЕР_3 було видано їй 21 листопада 2015 року.

Крім того, помітно, що її підпис на цій довіреності від 13 квітня 2016 року абсолютно не відповідає дійсному її підпису у паспортному документі.

На підставі наведеного було подано заяву та внесено Солом`янським УП ГУНП у місті Києві відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (№ 12017100090012134 від 19 жовтня 2017 року по статті 358 частині першій КК України.

Перереєстрація з неї транспортного засобу «Toyota Camry» (номер кузову НОМЕР_2 , 2014 року випуску) на ОСОБА_3 шляхом використання підробленої довіреності від 13 квітня 2016 року ВРВ 629460 відповідачем ОСОБА_2 була протиправною і відбувалась поза її волею.

Оскільки довіреність, на підставі якої було відчужено автомобіль, нею не видавалась, то ОСОБА_2 не мав відповідних повноважень на підписання оспорюваного правочину, такий правочин не відповідає вимогам чинного законодавства, дії направлені на підписання договору купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_2 із ОСОБА_3 були вчинені особою за відсутності повноважень на їх вчинення.

У неї як власника автомобіля не було дійсного волевиявлення на відчуження свого транспортного засобу, а тому договір купівлі-продажу від 16 серпня 2016 року № 6049/16/000005 підлягає визнанню недійсним судом (без застосування наслідків недійсності правочину) згідно зі статтями 203 215 ЦК у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, так як власник (позивачка) у подальшому не схвалив такого правочину.

У цьому випадку жодних представницьких відносин між нею і ОСОБА_2 не виникло, оскільки автомобіль «Toyota Camry» (реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_2 , 2014 року випуску; білого кольору) було викрадено влітку 2016 та неправомірно (за підробленою довіреністю від 13 квітня 2016 року) перепродано іншій особі - ОСОБА_3

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати договір купівлі-продажу автомобіля від 16 серпня 2016 року № 6049/16/000005, укладений у ТОВ «Сігнал-авто» 16 серпня 2016 року, на підставі якого було переоформлено автомобіль «Toyota Camry» (реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 білого кольору) на ОСОБА_3 , недійсним.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу від 16 серпня 2016 року № 6049/16/000005, укладений у ТОВ «Сігнал-авто» 16 серпня 2016 року, на підставі якого було переоформлено автомобіль «Toyota Camry» (реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 білого кольору) на ОСОБА_3 , недійсним (без застосування наслідків недійсності правочину).

Витребувано у ОСОБА_4 автомобіль марки «Toyota Camry» (реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 білого кольору) та передано його ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 серпня 2020 року заяву ОСОБА_4 задоволено.

Поновлено ОСОБА_4 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2019 року.

Заочне рішення Виноградівського районного суду від 09 жовтня 2019 року скасовано, розгляд справи призначено в загальному порядку.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доводи позивачки знайшли підтвердження у судовому засіданні належними та допустимими доказами, вимоги позову ґрунтуються на законі, тому вони підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

ОСОБА_4 як особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 вересня 2020 року.

ОСОБА_4 посилалася на те, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, оскільки їй на праві власності належить спірний автомобіль, договір купівлі-продажу щодо якого оскарженим рішенням визнаний недійсним. 16 грудня 2017 року ОСОБА_4 набула право власності на спірний автомобіль, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2021 року клопотання про поновлення процесуального строку задоволено та поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Виноградівського районного суду від 22 вересня 2019 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Виноградівського районного суду від 22 вересня 2019 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені причини пропуску строку належить визнати поважними, тому строк на апеляційне оскарження рішення підлягає поновленню. Форма й зміст апеляційної скарги відповідає вимогам статті 356 ЦПК України. До скарги додано її копії разом із додатками, відповідно до кількості учасників справи та документ про сплату судового збору.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Заочне рішення Виноградівського районного суду від 22 вересня 2020 року скасовано.

У позові ОСОБА_9 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що при ухваленні рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 серпня 2016 року, укладений в ТОВ «Сігнал-авто» 16 серпня 2016 року на підставі якого було переоформлено автомобіль «Toyota Camry» (реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , 2014 року випуску, білого кольору) на ОСОБА_3 , недійсним (без застосування наслідків недійсності правочину), суд першої інстанції вирішив питання про права ОСОБА_4 , оскільки цей автомобіль належить їй на праві власності з 16 грудня 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, і така обставина є безумовною підставою для скасування судового рішення ухваленням нового про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того, матеріали справи не містять самого договору купівлі-продажу від 16 серпня 2016 року № 6049/16/000005, який судом визнаний недійсним, що перешкоджає встановити правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції; вирішити питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суду апеляційної інстанції було достеменно відомо на момент розгляду апеляційної скарги, що питання, які стосуються прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_4 є предметом розгляду Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в межах іншої справи № 308/4475/20, питання про витребування майна у ОСОБА_4 не ставилось перед судом у межах цієї справи № 542/14561/18. Апеляційний суд, не врахувавши висновки Верховного Суду у справі № 466/5766/13-ц (постанова від 13 січня 2021 року) та у справі № 351/591/18 (постанова від 24 лютого 2021 року), дійшов до незаконного і передчасного висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час ухвалення рішення по суті спору, у зв`язку з чим помилково скасував рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України.

Зміст відзиву

У липні 2022 року ОСОБА_4 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

У відзиві ОСОБА_4 зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки суд першої інстанції витребував у неї як останнього власника спірний автомобіль, однак вона не була залучена до участі у справі. Вважає, що позивачка та її представники діють недобросовісно.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 815/2550/15, від 26 березня 2020 року у справі № 2а-475/09/1370, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи

Згідно з інформацією Регіонального сервісного центру в місті Києві Міністерства внутрішніх справ України з 2014 року до теперішнього часу право власності на автомобіль марки «Toyota Camry» 2494 (2014), номер кузова НОМЕР_2 , було зареєстровано за ОСОБА_1 . Після цього право власності на автомобіль було перереєстровано на інших осіб, а починаючи з 15 листопада 2016 року цей автомобіль зареєстрований за ОСОБА_7 , Центр 7341.

Відповідно до інформації, наданої Головним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ України, з 22 листопада 2014 року до 01 липня 2016 року право власності на автомобіль марки «Toyota Camry» 2494 (2014), номер кузова НОМЕР_2 , було зареєстровано за ОСОБА_1 . Після цього право власності на автомобіль було перереєстровано на інших осіб, а починаючи з 16 грудня 2017 року цей автомобіль зареєстрований за ОСОБА_4 .

Між сторонами виник спір щодо автомобіля марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , який, як стверджує позивачка, вибув з її володіння поза її волею і після цього декілька разів право власності на автомобіль було перереєстровано на інших осіб.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит територіальним сервісним центром МВС України в Одеській області № 5141 було надано копію довіреності від 13 квітня 2016 року ВРВ 629460, видану приватним нотаріусом Носенко O. B., на підставі якої було вчинено перше незаконне відчуження автомобіля, що є виготовленою незаконним шляхом (підробленою), так як ОСОБА_1 її не видавала та не підписувала. Ця обставина підтверджується відомостями із скороченого витягу із Єдиного реєстру довіреностей від 05 вересня 2018 року. Цей бланк довіреності ВРВ 629460 було використано для видання іншої довіреності у порядку передоручення 25 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Кошинською Л. О. На сайті Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів також вказано, що нотаріальний бланк за номером ВРВ 629460 було витрачено 25 жовтня 2010 року, а не 13 квітня 2016 року.

У довіреності від 13 квітня 2016 року ВРВ 629460 вказано неправильну дату видачі паспорта ОСОБА_1 як «... січня 2012 року», тоді як насправді паспортний документ за № НОМЕР_3 було видано позивачці 21 листопада 2015 року.

На основі наведеного було подано заяву та внесено Солом`янським УП ГУНП у м. Києві відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (№ 12017100090012134 від 19 жовтня 2017 року за частиною першою статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Перереєстрація з позивачки транспортного засобу «Toyota Camry» (номер кузову НОМЕР_2 , 2014 року випуску) на ОСОБА_3 шляхом використання підробленої довіреності від 13 квітня 2016 року ВРВ 629460 відповідачем ОСОБА_2 .

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2019 року витребувано у територіального сервісного центру МВС у місті Одеса № 5141 (місто Одеса, вулиця Академіка Корольова, 5, 65114): завірену належним чином копію договору купівлі-продажу від 16 серпня 2016 року № 6049/16/000005, укладеного в ТОВ «Сігнал-авто» 16 серпня 2016 року, на підставі якого було переоформлено автомобіль «Toyota Саmгу», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_2 , білого кольору, на гр. ОСОБА_3 ; належним чином завірену копію довіреності ВРВ 629460 від 13 квітня 2016 року, на підставі якої було знято з обліку для реалізації автомобіль «Toyota Саmгу», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_2 , білого кольору, на підставі заяви від 01 липня 2016 року гр. ОСОБА_2 ; інформацію щодо того, на кого на цей час оформлено автомобіль та яким є актуальний реєстраційний номер автомобіля «Toyota Саmгу», номер кузову НОМЕР_2 .

У відповідь на зазначену ухвалу суду територіальний сервісний центр МВС у м. Одеса № 5141 листом від 25 травня 2019 року повідомив, що не має можливості надати суду витребувані документи, у зв`язку з тим, що було здійснено їх виїмку згідно з ухвалою Приморського району суду міста Одеси у справі № 522/1342/17-к від 08 лютого 2017 року (кримінальне провадження №12016160500008891 від 22 листопада 2016 року).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 (провадження № 61-2990св20) зазначено, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20) вказано, що «рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги».

У справі, що переглядається:

ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 вересня 2020 року як особа, яка не брала участі в справі;

при апеляційному перегляді апеляційний суд зазначив, що при ухваленні рішення про визнання договору купівлі-продажу від 16 серпня 2016 року, на підставі якого було переоформлено автомобіль «Toyota Camry» на ОСОБА_3 , недійсним, суд першої інстанції вирішив питання про права ОСОБА_4 , оскільки цей автомобіль належить їй на праві власності з 16 грудня 2017 року, тому ця обставина згідно з пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення;

суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати договір купівлі-продажу автомобіля від 16 серпня 2016 року № 6049/16/000005, укладений в ТОВ «Сігнал-авто» 16 серпня 2016 року, на підставі якого було переоформлено автомобіль «Toyota Camry» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 білого кольору) на ОСОБА_3 , недійсним. Позовних вимог до ОСОБА_4 ОСОБА_1 не заявляла;

апеляційний суд не встановив, яким чином рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 , з урахуванням того, що ОСОБА_4 не була стороною оспорюваного договору;

за таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена із порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року скасувати.

Передати справу № 592/14561/18 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Закарпатського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук