№ 592/16239/19

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 592/16239/19

провадження № 61-3539св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - головний державний виконавець Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Балаба Ліна Олександрівна,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (стягувачі), ОСОБА_2 (боржник),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Пилипенко Сергій Валентинович, на постанову Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заявника

У 2019 році головний державний виконавець Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - Ковпаківський ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області) Балаба Л. О. звернулася до суду із поданням про виділ часток у праві спільної сумісної власності.

Подання мотивовано тим, що на виконанні у Ковпаківському ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області перебуває зведене виконавче провадження, до складу якого входять 5 виконавчих документів з примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») заборгованості на загальну суму 868 476,89 грн.

Вказує, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

20 вересня 2019 року державним виконавцем накладено арешт на все нерухоме майно боржника, у тому числі на кошти боржника у банківських установах. Відповідно до інформації з ДФС України у ОСОБА_2 джерела отримання доходів у вигляді заробітної плати чи пенсії відсутні. За інформацією ІС ДП «НАІС» транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

З 11 листопада 2011 року боржник перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . За час перебування у шлюбі ними набуто 4 квартири у м. Слов`янську. Державний виконавець зазначає, що судовими рішеннями було встановлено, що зазначені 4 квартири у м. Слав`янську є об`єктами права спільної сумісної власності, а тому перебувають також і у власності боржника.

Державний виконавець також вказує, що за боржником зареєстровано недобудований житловий будинок на АДРЕСА_2 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває в іпотеці АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк».

З метою звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке перебуває у спільній сумісній власності, виникла необхідність виділення належної боржнику частки у праві спільної сумісної власності подружжя.

З урахуванням наведеного головний державний виконавець Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області Балаба Л. О. просила суд: визначити розмір ідеальної (реальної) частки власності ОСОБА_2 в однокімнатній квартирі АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_4 , для подальшого звернення стягнення на вказану частку майна; визначити розмір ідеальної (реальної) частки власності ОСОБА_2 в однокімнатній квартирі АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_4 , для подальшого звернення стягнення на вказану частку майна; визначити розмір ідеальної (реальної) частки власності ОСОБА_2 в двокімнатній квартирі АДРЕСА_5 та належить ОСОБА_4 , для подальшого звернення стягнення на вказану частку майна; визначити розмір ідеальної (реальної) частки власності ОСОБА_2 в трикімнатній квартирі АДРЕСА_6 та належить ОСОБА_4 , для подальшого звернення стягнення на вказану частку майна.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 листопада 2019 року подання головного державного виконавця Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області Балаби Л. О. задоволено.

Визначено розмір ідеальної (реальної) частки власності боржника ОСОБА_2 в праві спільної сумісної власності на спільне нерухоме майно, квартири, зокрема, по 1/2 частці: однокімнатної квартири АДРЕСА_7 ; однокімнатної квартири АДРЕСА_8 , площею 34,4 кв. м, на АДРЕСА_9 ; двокімнатної квартири АДРЕСА_10 , площею 46,7 кв. м, на АДРЕСА_11 ; трикімнатної квартири АДРЕСА_12 , які належать ОСОБА_4 .

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність на примусовому виконанні боргових зобов`язань ОСОБА_2 є підставою для визначення його часток у майні, що належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_5 , для подальшого проведення виконавчих дій з приводу примусового виконання судових рішень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Постановою Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Пилипенко С. В., задоволено частково, ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 листопада 2019 року скасовано, подання головного державного виконавця Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області Балаби Л. О. задоволено.

Визначено частки майна ОСОБА_2 , яким він володіє на праві спільної сумісної власності, у розмірі: 1/2 ідеальної частки однокімнатної квартири АДРЕСА_7 ; 1/2 ідеальної частки однокімнатної квартири АДРЕСА_13 ; 1/2 ідеальної частки двокімнатної квартири АДРЕСА_14 ; 1/2 ідеальної частки трикімнатної квартири АДРЕСА_12 .

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість подання головного державного виконавця Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області щодо виділу часток у праві спільної сумісної власності є правильним.

Водночас апеляційний суд встановив порушення місцевим судом під час судового розгляду подання процесуального законодавства України, а саме, що справу розглянуто за відсутності належного повідомлення ОСОБА_2 як сторони виконавчого провадження, що є обов`язковою підставою для скасування оскарженого судового рішення відповідно до частини третьої статті 376 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

20 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Пилипенко С. В., на постанову Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подання.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість подання державного виконавця, не встановивши, чи оспорюється титульним володільцем спірного майна ОСОБА_4 презумпція спільності права власності подружжя на це майно.

Визначення розміру частки ОСОБА_2 у праві власності щодо спірного майна, яким він володіє спільно з ОСОБА_4 , не може не впливати на її права як іншого співвласника. Проте ОСОБА_4 не було залучено до розгляду справи, що є обов`язковою підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Також апеляційний суд не з`ясував, чи знаходяться у боржника грошові кошти на рахунках у банках. Зазначене вказує на неправильне застосування судом положень статей 366 371 ЦК України та статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у квітні 2020 року, головний державний виконавець Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області Балаба Л. О. заперечувала проти доводів ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Пилипенко С. В., а постанову Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року вважала законною та обґрунтованою.

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_2 адвоката Пилипенка С. В., в якому заявник просив скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року і закрити провадження у справі.

Клопотання мотивовано тим, що у Ковпаківському відділі ДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області відсутні виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 у зв`язку з фактичним виконанням виконавчих листів від 06 березня 2016 року № 592/78/15, від 17 серпня 2016 року № 592/1897/14, від 05 грудня 2017 року № 592/7445/17, від 20 серпня 2019 року № 592/4223/19, виданих Ковпаківським районним судом м. Суми. З огляду на положення пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України заявник просив закрити провадження у справі.

До клопотання заявником додано копії постанов державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень № 60011672, № 60011808, № 56682328, № 55666005, № 60323039, № 45788161, та копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (виконавчий лист від 06 березня 2016 року № 592/78/15 про стягнення аліментів, ВП № 50291147).

У листі начальника Ковпаківського відділу ДВС м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07 серпня 2020 року № 98412, доданого заявником до клопотання про закриття провадження у справі, зазначено, що у виконавчому провадженні № 60364559 (входить до зведеного ВП № 60126148) з примусового виконання виконавчого листа від 24 липня 2019 року № 592/3207/19, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми щодо зміни розміру аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 лютого 2015 року у справі № 592/78/15, станом на 01 серпня 2020 року періодичні платежі (аліменти) сплачено у повному обсязі, заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

У серпні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про приєднання до касаційної скарги, в якій ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Пилипенка С. В. про скасування постанови Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року і закрити провадження у справі.

Відповідно до змісту заяви та характеру вимог, викладених ОСОБА_1 у прохальній частині, подана заява не є заявою про приєднання до касаційної скарги, а є відзивом на касаційну скаргу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Пилипенко С. В., на постанову Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року, витребувано із Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу № 592/16239/19.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

На виконанні у Ковпаківському ВДВС міста Суми ГТУЮ у Сумській області перебуває зведене виконавче провадження № 60126148 зі стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», до складу якого входять:

- виконавче провадження № 60011808 з примусового виконання виконавчого листа від 20 серпня 2019 року № 592/4223/19, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені в розмірі 21 390,00 грн;

- виконавче провадження № 60011672 з примусового виконання виконавчого листа від 20 серпня 2019 року № 592/4223/19, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за аліментами в розмірі 33 597,79грн;

- виконавче провадження № 56682328 з примусового виконання виконавчого листа від 17 серпня 2016 року № 592/1897/14, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27 500,00 грн вартості 1/2 частини, отриманої від продажу автомобіля ГАЗ ВАМС ПБ-33023, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та судових витрат в сумі 303,16 грн;

- виконавче провадження № 55666005 з примусового виконання виконавчого листа від 05 грудня 2017 року № 592/7445/17, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитом у сумі 19 478,41 євро, та 8 475,59 грн у рахунок повернення судового збору;

- виконавче провадження № 50291147 з примусового виконання виконавчого листа від 06 березня 2016 року № 592/78/15, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1 286,00 грн щомісячно на утримання синів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на кожну дитину по 643,00грн до досягнення ними повноліття.

20 вересня 2019 року державним виконавцем Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області винесено постанову про накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_2 .

Згідно з інформацією, наданою Державною фіскальною службою України 26 липня 2019 року та 16 вересня 2019 року, щодо джерел отримання доходів боржника, перебування на обліку в управлінні Пенсійного фонду України, відкриття рахунків, державного виконавця повідомлено про невірно зазначений код боржника.

За інформацією ІС ДП «НАІС» дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутні.

20 вересня 2019 року головним державним виконавцем Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області винесено постанови про арешт коштів ОСОБА_2 у таких банківських установах: ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «Ощадний банк України», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ КБ «Укргазбанк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Кредобанк», ПАТ «УніверсалБанк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Альфа-Банк», АТ «УкрСиббанк».

Встановлено, що 11 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_8 .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 травня 2019 року у справі № 592/3207/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про зміну розміру аліментів, встановлено обставини, що у період з 31 жовтня 2015 року до 14 березня 2019 року подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 придбали у власність чотири об`єкти нерухомого майна у м. Слов`янську, а саме: дві однокімнатні, одну двокімнатну та одну трикімнатну квартири. Суд першої інстанції у вказаній справі своїм рішенням дійшов висновків про те, що набуті дружиною ОСОБА_2 ОСОБА_4 об`єкти нерухомості на праві спільної сумісної власності належать також боржнику ОСОБА_2 .

Постановою Сумського апеляційного суду від 04 липня 2019 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 травня 2019 року у справі № 592/3207/19 залишено без змін.

Згідно з інформаційною довідкою від 20 вересня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 за ОСОБА_2 зареєстрований недобудований житловий будинок на АДРЕСА_2 , готовністю 42,26 %, та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в іпотеці АКБ «Укрсоцбанк», про що зареєстровано відповідне обтяження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом розгляду у цій справі є вимога головного державного виконавця Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області про виділ часток боржника ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності, пред`явлена з метою забезпечення належного виконання виконавчих документів у зведеному виконавчому провадженні № 60126148 зі стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

За змістом статей 60 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Велика Палата Верховного Суду 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц зазначила, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. З урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 757/46471/18

(провадження № 61-15534св19) зроблено правовий висновок про те, що подання державного виконавця відповідно до частини першої статті 443 ЦПК України може стосуватися лише визначення частки майна боржника у майні, а спір про виділ частки в натурі (поділ) - в порядку позовного провадження з дотриманням основних принципів цивільного судочинства.

Задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, поданого відповідно до статті 443 ЦПК України, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 , 1/2 частини квартири АДРЕСА_5 , 1/2 частини квартири АДРЕСА_6 , які належать ОСОБА_4 .

Встановлено, що указане майно набуто ОСОБА_2 та ОСОБА_4 під час перебування їх в зареєстрованому шлюбі.

Зазначені обставини підтверджуються рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 травня 2019 року у справі № 592/3207/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про зміну розміру аліментів, яке постановою Сумського апеляційного суду від 04 липня 2019 року залишено без змін та набрало законної сили.

Водночас, вирішуючи питання щодо наявності підстав для звернення державного виконавця до суду з указаним поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, апеляційний суд не звернув увагу на таке.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

На час направлення подання до суду були відсутні повідомлення з банківських установ про розмір коштів на відкритих боржником рахунках через помилковість ідентифікаційного номера боржника, зазначеного державним виконавцем у зверненні до установ банків.

Доводи апеляційного суду про те, що боржник не сприяє з`ясуванню питання наявності у нього грошових коштів на рахунках у банківських установах, чим ухиляється від виконання судових рішень, не спростовують наявності такої можливості у державного виконавця, який, за належного виконання обов`язків, передбачених положеннями Закону України «Про виконавче провадження», повинен був з`ясувати фінансовий стан боржника і вже потім звертатись до суду з поданням про виділ часток у праві спільної сумісної власності.

Також апеляційний суд залишив поза увагою наявність у матеріалах справи інформаційної довідки від 20 вересня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 , відповідно до якої за ОСОБА_2 зареєстровано недобудований житловий будинок на АДРЕСА_2 , готовністю 42,26 %, та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в іпотеці АКБ «Укрсоцбанк», про що зареєстровано відповідне обтяження.

У постановах від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та від 16 грудня 2015 року № 6-2719цс15 Верховний Суд України дійшов висновків, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві власності.

Зазначеного апеляційний суд не врахував, не звернув уваги на передчасне звернення державного виконавця до суду з поданням про виділ часток у праві спільної сумісної власності.

Щодо клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Пилипенка С. В. про закриття провадження у справі

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявник не довів наявності підстав для закриття провадження у справі відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України заявник.

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16 (провадження № 61-21649св19) зроблено правовий щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, відповідно до якого суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження

№ 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Таким чином, сама по собі сплата боржником заборгованості за виконавчими провадженнями після постановлення судом першої інстанції ухвали за наслідками розгляду подання, та її оскарження боржником у апеляційному порядку, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому колегія суддів виходить з відсутності визначених процесуальним законом підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень і закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах доводів та вимог касаційної скарги, а закривши провадження у справі суд таким чином фактично усунеться від перегляду рішень судів з підстав зазначених в касаційній скарзі та від надання оцінки доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права

За таких обставин у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Пилипенка С. В. про закриття провадження у справі необхідно відмовити.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Пилипенко Сергій Валентинович, про закриття провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Пилипенко Сергій Валентинович, задовольнити.

Постанову Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні подання головного державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Балаби Ліни Олександрівни про виділ часток у праві спільної сумісної власності відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк