№ 592/1886/22

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 592/1886/22

провадження № 61-6553св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Приватна фірма «Ордекс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна, Акціонерне товариство «Мегабанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Матішинцем Василем Васильовичем, на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 лютого 2022 року у складі судді Корольової Г. Ю. та постанову Сумського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів:Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У лютому 2022 року Приватна фірма «Ордекс» (далі - ПФ «Ордекс») звернулася до суду із позовом, у якому просила:

- витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 нежитлове приміщення - торговельно-побутовий комплекс літ. А-ІІ, площею 821,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 нежитлове приміщення - торговельно-побутовий комплекс літ. А-ІІ, площею 633,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив:

- заборонити відчуження нежитлового приміщення - торгівельно-побутового комплексу, літ. А-ІІ, площею 821,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2504997159080, що належить ОСОБА_2 ;

- заборонити відчуження нежитлового приміщення - торгівельно-побутового комплексу, літ. А-ІІ, площею 633,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2504991959080, що належить ОСОБА_1 .

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовув тим, що в провадженні Господарського суду Сумської області перебуває справа № 920/277/21 за позовом ПФ «Ордекс» до Акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - АТ «Мегабанк», банк), третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Н. В. (далі - приватний нотаріус Нагорна Н. В.) про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та припинення права власності, предметом якого є вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права власності номер запису 40707516 від 24.02.2021 року приватного нотаріуса Нагорної Н. В. на нежитлове приміщення (торгівельно-побутовий комплекс, салон-перукарня), загальною площею 1455,1 кв. м, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 325103859101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Мегабанк» та припинення права власності АТ «Мегабанк» на це майно.

Після прийняття ухвалою Господарського суду Сумської області від 24 березня 2021 року позовної заяви ПФ «Ордекс» до розгляду, АТ «Мегабанк» здійснило відчуження майна, право власності на яке є предметом спору, а саме продав нежитлове приміщення (торгівельно-побутовий комплекс, салон-перукарня), загальною площею 1455,1 кв. м, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 325103859101, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , який надалі уклав договір дарування від 29 жовтня 2021 року, відповідно до якого відчужив 56/100 часток у праві власності на зазначене нежитлове приміщення ОСОБА_2 . Після цього відповідачі уклали між собою договір про поділ нерухомого майна, за результатами якого 08 листопада 2021 року присвоєно нові адреси: № будівлі 17/1-А та 17/1-Б на АДРЕСА_2 , зокрема: ОСОБА_2 належить нежитлове приміщення, торгівельно-побутовий комплекс, літ. А-ІІ, загальна площа 821,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2504997159080, а ОСОБА_1 - нежитлове приміщення торгівельно-побутовий комплекс, літ. А-ІІ, загальна площа 633,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2504991959080.

Посилаючись на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, є велика вірогідність відчуження відповідачами спірного нерухомого майна, що істотно утруднить розгляд цього спору, оскільки потрібно буде проводити заміну сторони відповідача, витребовувати додаткові докази на підтвердження права власності, ПФ «Ордекс» просило забезпечити позов шляхом заборони відповідачам відчужувати спірне майно. Зауважило, що такий вид забезпечення позову є розумним балансом між інтересами позивача (швидкий розгляд справи та виділ належного позивачу на праві власності нерухомого майна) та інтересами відповідача (збереження права користуватися спірним майном). Заборона відповідачам відчужувати спірне майно не завдасть їм збитків як власникам нерухомого майна.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, заяву ПФ «Ордекс» про забезпечення позову задоволено.

Заборонено відчуження нежитлового приміщення - торговельно-побутового комплексу літ. А-ІІ, загальною площею 821,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , до вирішення справи по суті.

Заборонено відчуження нежитлового приміщення - торговельно-побутового комплексу, літ. А-ІІ, загальною площею 633,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , до вирішення справи по суті.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що між сторонами існує спір щодо зазначеного вище нерухомого майна, яке позивач просить витребувати у відповідачів, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неповідомлення позивачем про заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Сумської області від 22 березня 2021 року у справі № 920/277/21 за заявою ПФ «Ордекс», якою накладено арешт на нерухоме майно АТ «Мегабанк», у тому числі, на нежитлове приміщення (торгівельно-побутовий комплекс, салон-перукарня), загальною площею 1455,1 кв. м, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 325103859101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , апеляційний суд зазначив, що на час ухвалення оскаржуваних судових рішень про забезпечення позову предмет спору у справі № 920/277/21 не є ідентичним тому, що є предметом спору у справі, що переглядається. Зокрема, у цій справі предметом спору є два окремих об`єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення, торгівельно-побутовий комплекс літ. А-ІІ, загальною площею 821,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2504997159080, право власності на яке зареєстроване 11 листопада 2021 року за ОСОБА_2 , та нежитлове приміщення, торгівельно-побутовий комплекс літ. А-ІІ, загальною площею 633,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2504991959080, право власності на яке зареєстроване 11 листопада 2021 року за ОСОБА_1 .

Апеляційний суд також відхилив посилання ОСОБА_1 на відсутність доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, застосовані заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, є співмірними, а також є необхідними і достатніми для забезпечення виконання можливого судового рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матішинець В. В., у якій заявник просив ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 лютого 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 липня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Підставами касаційного оскарження судового рішення, заявник зазначив порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неврахування висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20, від 09 червня 2021 року у справі № 592/9256/17-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 760/24222/19, від 23 лютого 2022 року у справі № 758/10187/21, у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17; пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суди не дослідили доказів щодо наявності чи відсутності ризиків відчуження спірного майна стороною відповідача, не встановили обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, зокрема відсутність спору між позивачем та відповідачами щодо спірного нерухомого майна.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 та пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та витребувано матеріали справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустив порушення вимог статей 149 153 260 ЦПК України, неправильно встановив обставини справи, не перевірив чи дійсно між сторонами існує спір, не надав повну та об'єктивну оцінку доказам, наданим позивачем, та не урахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 лютого 2022 року у справі № 758/10187/21, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20 про те, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Суд апеляційної інстанції, залишив поза увагою зазначені порушення норм процесуального права та дійшов помилкового висновку про доведеність ПФ «Ордекс» причинного зв`язку між неприйняттям заходів забезпечення позову і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення. Поза увагою апеляційного суду залишилося те, що основною вимогою позивача є витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 придбав це майно за відплатним договором у АТ «Мегабанк» і є добросовісним набувачем, що підтверджується договором купівлі-продажу від 14 травня 2021 року, зареєстрованим у реєстрі за № 2901. Спірне майно придбане ОСОБА_1 за ціною 7 502 508,67 грн, які у день укладення договору були перераховані АТ «Мегабанк», а тому він набув вказане нерухоме майно у законний спосіб і як його власник подарував частку ОСОБА_2 , що не суперечить вимогам статті 317 ЦК України. Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14 травня 2021 року, укладений між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 , а також договори дарування та поділу майна, укладені між відповідачами, позивачем у судовому порядку не оспорюються.

Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми статей 387 388 ЦК України, а також не урахували правові висновки щодо їх застосування, викладені у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц; не звернули увагу, що спір щодо права власності на спірне нерухоме майно, як предмет іпотеки, виник не між позивачем і відповідачами, а між позивачем та АТ «Мегабанк», приватним нотаріусом Нагорною Н. В., які залучені до участі у справі як треті особи, і які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. До того ж спір, у більшій мірі стосується наявності/відсутності кредитної заборгованості позивача перед АТ «Мегабанк» і її суми, а також визначення вартості нерухомого майна - предмета іпотеки, на яке іпотекодержателем звернуто стягнення. У зазначеному аспекті, висновки судів не узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах від 19 червня 2021 року у справі № 592/9256/17-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 760/24222/19 про те, що ефективним і належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

У вересні 2022 року від ПФ «Ордекс» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому позивач зазначив про необґрунтованість касаційної скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зауважив, що після того, як ОСОБА_1 стало відомо про перебування у провадженні суду справи № 920/277/21 за позовом ПФ «Ордекс» до АТ «Мегабанк», третя особа: приватний нотаріус Нагорна Н. В., про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та припинення права власності, відповідач активно почав вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: уклав договір дарування 56/100 часток зазначеного об`єкта, після чого відповідачі уклали між собою договір про поділ вказаного об`єкта нерухомого майна, а отже, у разі невжиття заходів забезпечення позову, існує велика вірогідність чергового відчуження відповідачами спірного нерухомого майна, що призведе до утруднення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матішинець В. В., не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Установивши, що між сторонами дійсно виник спір щодо нежитлових приміщень: торговельно-побутового комплексу літ. А-ІІ, загальною площею 821,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та торговельно-побутового комплексу літ. А-ІІ, загальною площею 633,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про витребування яких у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як кінцевих набувачів зазначеного нерухомого майна, звернулася з позовом ПФ «Ордекс», суди дійшли правильного висновку, що відповідачі як дійсні власники нерухомого майна, яке є предметом позову не обмежені правом його відчужити, що може утруднити майбутнє виконання судового рішення в цій справі.

У разі відчуження спірних нежитлових приміщень, зазначене зумовить необхідність вчинення ПФ «Ордекс» додаткових зусиль для захисту порушеного права, зокрема необхідності встановлення особи нового власника та звернення до нього з позовом про витребування майна.

Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій не урахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 лютого 2022 року у справі № 758/10187/21 та від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20, а мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень не містять мотивів, з яких виходили суди вказавши на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, є необгрунтованими з огляду на таке.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, апеляційний суд урахував, що після відкриття провадження Господарським судом Сумської області у справі № 920/277/21 за позовом ПФ «Ордекс» до АТ «Мегабанк», третя особа: приватний нотаріус Нагорна Н. В., про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та припинення права власності, предметом якої, зокрема, були вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення (торгівельно-побутовий комплекс, салон-перукарня), загальною площею 1455,1 кв. м, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 325103859101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Мегабанк» та припинення права власності АТ «Мегабанк» на спірне майно, банк відчужив зазначене нежитлове приміщення ОСОБА_1 , який надалі вчинив низку дій, що утруднює витребування у нього спірного об`єкта нерухомого майна. Зокрема, уклав договір дарування від 29 жовтня 2021 року, відповідно до якого подарував ОСОБА_2 , 56/100 часток у праві власності на зазначене нежитлове приміщення, після чого відповідачі уклали між собою договір про поділ нерухомого майна, за результатами якого 08 листопада 2021 року створено два окремі об`єкти нерухомого майна та присвоєно нові адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Сукупність попередньо вчинених ОСОБА_1 юридично значимих дій щодо спірного нерухомого майна, дає обґрунтовані підстави вважати про ймовірність вчинення відповідачами подальших дій спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, що призведе до утруднення чи унеможливлення виконання можливого судового рішення про задоволення позову ПФ «Ордекс».

З огляду на наведене, необґрунтованими є посилання заявника на те, що ПФ «Ордекс» неналежним чином не підтвердило наявності ризиків відчуження відповідачами спірного нерухомого майна, а суди належним чином зазначені обставини не встановили, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

Не заслуговують на увагу також аргументи ОСОБА_1 про те, що спір щодо права власності на спірне нерухоме майно, як предмета іпотеки, виник не між позивачем і відповідачами, а між позивачем та АТ «Мегабанк», приватним нотаріусом Нагорною Н. В., які залучені до участі у справі лише як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження

№ 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Зважаючи на те, що з приводу правомірності набуття відповідачами права власності на спірні нежитлові приміщення існує спір, ПФ «Ордекс», як неволодіючий власник майна, заявив вимоги до кінцевих його набувачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування спірного майна на свою користь,Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів про те, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачам відчужувати зазначене нерухоме майно до вирішення справи по суті є виправданим способом охорони інтересів позивача на час розгляду справи.

Такий спосіб відповідає меті забезпечення позову, а тому безпідставними є доводи заявника про неспівмірність заходів забезпечення позову пред`явленим ПФ «Ордекс» вимогам.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, його значення полягає в тому, що у такий спосіб захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення, а отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд не перевіряє обставини, встановлення яких є необхідним при вирішенні спору по суті. Зважаючи навикладене, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані агрументи заявника про неправильне застосування судами до спірних правовідносин норми статей 387 388 ЦК України, а саме їх застосування без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, а також неврахування правових висновків, викладених у постановах від 19 червня 2021 року у справі № 592/9256/17-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 760/24222/19 щодо ефективного і належного способу захисту прав позивача у подібних правовідносинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матішинець В. В.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, відсутні підстави для зміни Верховним Судом судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 410 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Матішинцем Василем Васильовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 лютого 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. А. Воробйова

І. Ю. Гулейков

Р. А. Лідовець

Г. І. Усик