Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 592/4818/17
провадження № 61-14039 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (позивачі за зустрічним позовом), ОСОБА_5 ,
представник ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 - адвокат Якименко Ольга Ігорівна,
третя особа - ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Якименко Ольги Ігорівни, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 січня 2021 року у складі судді Котенко О. А.
та постанову Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до ОСОБА_5 , в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просили встановити безстроковий земельний сервітут на їх користь
на обмежене користування частиною земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:07:028:0316, яка належала ОСОБА_5 , уздовж стіни
їхнього житлового будинку шириною 1,00 м, площею 13 кв. м,
по АДРЕСА_1 з метою обслуговування стіни житлового будинку по АДРЕСА_2 щорічно весною, влітку, восени по 5 робочих днів у кожну пору року з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., із направленням власнику земельної ділянки
по АДРЕСА_1 повідомлення про намір провести такі роботи рекомендованим листом не пізніше ніж за 10 календарних днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що вони є власниками земельної ділянки, з цільовим призначенням - для будівництва
та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0654 га, кадастровий номер 5910136600:07:028:0204,
яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,
на якій розташований житловий будинок, загальною площею 178,9 кв. м,
що належить їм на праві спільної часткової власності.
Указаний житловий будинок у відповідних геометричних розмірах був придбаний у ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 14 квітня
2010 року. Він розміщений на межі земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , між якими встановлений паркан, а тому вони позбавлені можливості здійснювати плановий ремонт та належне обслуговування однієї зі стін зазначеного будинку зі сторони земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 .
Для вирішення питання про надання їм можливості користуватися частиною земельної ділянки, необхідної для належного обслуговування частини їхнього житлового будинку, у випадку такої необхідності, а саме: ремонту
та утеплення стіни, фундаменту, вимощення (прибирання трави, проростаючих рослин та дерев), поточний ремонт водовідвідних дощових комунікацій, враховуючи принципи добросусідства, цінним листом з описом вкладення власнику суміжної земельної ділянки ОСОБА_5 у квітні
2017 року було направлено пропозицію щодо укладення договору
про встановлення земельного сервітуту на обмежене користування земельною ділянкою, яку ним було проігноровано.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд позов задовольнити.
У червні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод прав власника.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що у садибі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 розташована будівля, стіна заднього фасаду якої проходить по межі земельної ділянки
із належною йому садибою, розташованою по АДРЕСА_1 . Указував, що його права, як власника, порушуються наступними обставинами: карниз будови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виступає над належною їм земельною ділянкою на 0,5 м; належний їм цегляний паркан
по довжині 8,75 м відхилився від вертикалі у бік належної йому земельної ділянки на 155 мм, а його частина впала та лежить на належній йому земельній ділянці, що створює небезпеку. Технічний стан паркану, належного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , є аварійним та не відповідає вимогам пункту 6.7 ДБНБ.2.2-5:2011. Крім того, площа земельної ділянки
по АДРЕСА_1 , яка перебуває у його фактичному користуванні, менша від площі, зазначеної у правовстановлюючих документах на земельну ділянку і технічній документації із землеустрою
на неї, та складає 681,00 кв. м, що менше на 25,00 кв. м.
Контури земельної ділянки (цегляна огорожа № 3) знаходяться на території належної на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, лінійні розміри накладаються по всій межі та складають: у точках А-Б - 0,32 м; у точках В-Г - 0,59 м. Контури межі земельної ділянки
по АДРЕСА_1 , визначених правовстановлюючими документами, кадастровий номер 5910136600:07:028:0316, загальною площею 0,0706 га, частково виходять споруди (будинок) ділянки
по АДРЕСА_2 , та контури цегляної огорожі довжиною 18,72 м, лінійні розміри накладаються по всій межі та складають: А-Б -
0,32 м; В-Г - 0,59 м.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_5 просив суд усунути йому перешкоди прав власника шляхом перенесення межі земельних ділянок
у бік земельної ділянки по АДРЕСА_2 із точки В у точку Г на 0,59 м; із точки А в точку Б на 0,32 м, площею 8,5 кв. м, між точками Г і Б та покласти зобов`язання на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 демонтувати цегляне огородження, яке перебуває в аварійному стані, товщиною 120 мм
і висотою 2,15 м, стовпи розміром у плані 250 х 250 мм по довжині 8,75
та облаштувати нову огорожу на межі земельних ділянок
по АДРЕСА_1 та по
АДРЕСА_2 ; демонтувати існуючий водостік з покрівлі будівлі
по АДРЕСА_2 та забезпечити стікання води
й опадів на вказану земельну ділянку; демонтувати нависання карнизу будови по АДРЕСА_2 на 0,5 м над належною йому земельною ділянкою; демонтувати та перенести стіну заднього фасаду будинку на 1,00 м від межі земельних ділянок у бік земельних ділянок
по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 про усунення перешкод прав власника прийнято до спільного розгляду з первісним позовом
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту
та об`єднано в одне провадження.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 серпня 2017 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про встановлення земельного сервітуту та зустрічним позовом
ОСОБА_5 про усунення перешкод прав власника як третю особу
ОСОБА_6 .
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 вересня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду у частині вимог про демонтаж та перенесення стіни заднього фасаду належного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлового будинку на 1,00 м від межі належної ОСОБА_5 земельної ділянки по
АДРЕСА_1 у бік земельної ділянки по
АДРЕСА_2 .
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 вересня 2018 року призначено у справі комплексну судову будівельно-технічну
та землевпорядну експертизу, зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 грудня 2018 року поновлено провадження у справі за клопотанням судового експерта,
а ухвалами районного суду від 21 січня 2019 року витребувано
з Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради інвентаризаційну справу на домоволодіння АДРЕСА_2 , витребувано з Міськрайонного управління у місті Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області обмінні файли на земельну ділянку, розташовану за адресою:
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 січня 2019 року витребувано з Міськрайонного управління у місті Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області обмінні файли на земельну ділянку, розташовану за адресою:
АДРЕСА_2 .
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 січня 2019 року залучено Державне підприємство «Сумський науково-дослідний
та проектний інститут землеустрою», як землевпорядну організацію, що має право на проведення робіт із землеустрою для проведення топографо-геодезичного (кадастрового) знімання фактичного використання земельних ділянок, розташованих за адресами: АДРЕСА_1
та АДРЕСА_2 (зі зйомкою всіх об`єктів нерухомого майна на земельних ділянках, у тому числі огорожі), та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 листопада 2019 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
як правонаступників ОСОБА_5 за зустрічним позовом про усунення перешкод прав власника, та залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
як співвідповідачів за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту ( ОСОБА_5 продав житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1
і на підставі договорів купівлі-продажу від 22 травня 2020 року співвласниками житлового будинку та земельної ділянки
по АДРЕСА_1 стали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожний по 1/2 частині).
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 січня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без розгляду у частині вимог про демонтаж існуючого водостоку, забезпечення стікання води та опадів на земельну ділянку по АДРЕСА_2 .
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 січня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено безстроковий земельний сервітут на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обмежене користування частиною земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:07:028:0316, яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , по АДРЕСА_1 , площею 13 кв. м, шириною 1,00 м (графічно показано у додатку № 3 до висновку комісійної судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2019 року), для здійснення проходу з метою обслуговування стіни житлового будинку по АДРЕСА_2 щорічно весною, влітку, восени по 05 робочих днів у кожну пору року з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. із направленням власнику земельної ділянки
по АДРЕСА_1 повідомлення про намір провести такі роботи рекомендованим листом не пізніше, ніж за 10 календарних днів.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 демонтувати цегляну огорожу, розташовану між садибами за адресами: АДРЕСА_2
та АДРЕСА_1 , яка знаходиться в аварійному стані,
та облаштувати нову огорожу відповідно до будівельних норм і правил.
В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що будинок
по АДРЕСА_2 , який належить
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , стіною з одного боку межує із земельною ділянкою, площею 0,0706 га, кадастровий номер 5910136600:07:028:0316, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а раніше належала на праві власності сину ОСОБА_6 - ОСОБА_5 .
Між сторонами виникають конфліктні ситуації з приводу обслуговування позивачами за первісним позовом стіни свого будинку зі сторони земельної ділянки, яка належить на цей час ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (ремонт стіни будинку, фундаменту, вимощення, підтримання їх в належному стані), які вони не можуть вирішити у позасудовому порядку.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір у частині первісного позову про встановлення земельного сервітуту, врахував відповідні норми ЦК України та ЗК України, висновок комісійної судової будівельно-технічної
та земельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2019 року № 1823/1825, проведеної судовими експертами Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф.
М. С. Бокаріуса (далі - висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи) на підставі ухвали суду за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , й виходив із того, що в останніх відсутня інша можливість, аніж через встановлення земельного сервітуту, здійснювати догляд
та обслуговування стіни належного їм будинку. Встановлення такого земельного сервітуту, який районним судом деталізовано з метою уникнення конфліктів та непорозумінь між сторонами, не є обтяжливим
для власників земельної ділянки, розташованої по
АДРЕСА_1 .
Районний суд указав про відсутність правових підстав для застосування позовної давності у спорі в цій частині, оскільки конфліктні ситуації
з приводу обслуговування стіни будинку, належного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виникали і на час звернення останніх з позовом до суду,
а факт придбання будинку у 2010 році не має правого значення.
Вирішуючи спір у частині зустрічного позову про усунення перешкод прав власника, суд першої інстанції відхилив висновок земельно-технічного дослідження від 10 травня 2017 року № 14 (далі - висновок земельно-технічного дослідження), проведеного судовим експертом Сукаленком С. В. за заявою ОСОБА_5 , та експертний висновок будівельно-технічного дослідження від 04 травня 2017 року № 977, проведеного судовим експертом Андрєєвим Л. Г. за заявою ОСОБА_5 (далі - висновок будівельно-технічного дослідження), з підстав неповноти вказаних досліджень, так як вони проводилися за відсутності всіх необхідних письмових доказів. Крім того, ОСОБА_5 не було надано результати топографо-геодезичного (кадастрового) знімання фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , а тому,
з урахуванням статті 109 ЦПК України, районний суд відмовив у задоволенні зустрічного позову у частині вимог про усунення перешкод прав власника шляхом перенесення межі земельних ділянок.
Разом із цим, висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи встановлено, що цегляна огорожа між садибами по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 знаходиться
в аварійному стані, а тому суд першої інстанції зобов`язав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 її демонтувати та облаштувати нову огорожу відповідно
до будівельних норм і правил.
Вимоги зустрічного позову про демонтаж нависання карнизу не підлягають задоволенню, оскільки такі позивачем не доведені належними
та допустимими доказами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 січня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана
їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи.
Апеляційний суд урахував судову практику Верховного Суду у подібних справах, висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи й вказав, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня інша можливість здійснювати обслуговування та догляд стіни належного
їм на праві власності будинку, окрім як через встановлення земельного сервітуту.
При цьому колишній власник суміжної земельної ділянки на пропозиції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укласти договір про встановлення строкового або безстрокового сервітуту не реагував, згоди щодо укладення мирової угоди сторони не дійшли, а позиція ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що встановлення земельного сервітуту призведе до порушення
їх прав, як власників земельної ділянки, свідчить про неможливість вирішення спору у позасудовому порядку.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що проведена у справі експертиза,
а саме комплексна судова будівельно-технічна та земельно-технічна, відповідає поставленим судом перед експертами питанням. Зазначення
у висновку експерта назви проведеної експертизи не свідчить про зміну експертом призначеної судом експертизи, а при призначенні відповідної експертизи було враховано й думку ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду у частині вирішення зустрічних позовних вимог, у тому числі, щодо неврахування висновку земельно-технічного дослідження та висновку будівельно-технічного дослідження з підстав їх неповноти.
При цьому ОСОБА_5 не надав даних щодо фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 при проведенні експертизи,
а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заявляли клопотань про проведення додаткової експертизи. Тобто ними не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження зменшення належної їм земельної ділянки
за рахунок збільшення суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 .
Крім того, не доведено факт перешкоджання власникам садиби
по АДРЕСА_1 у користуванні своїм майном через нависання карнизу будови АДРЕСА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій повторно у серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_3
та ОСОБА_4 - адвокат Якименко О. І., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту
та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім цього, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення у частині вирішення зустрічних позовних вимог
не оскаржуються, а тому в силу статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 07 червня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3
та ОСОБА_4 - адвоката Якименко О. І., на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, подану у квітні 2021 року
до Верховного Суду, залишено без руху та надано строк на усунення
її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 08 липня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3
та ОСОБА_4 - адвоката Якименко О. І., на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року повернуто заявнику (провадження № 61-8191ск21).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2021 року клопотання представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката
Якименко О. І., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокату Якименко О. І., строк на касаційне оскарження рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 січня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 592/4818/17 із Ковпаківського районного суду м. Суми. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Якименко О. І., про зупинення дії постанови Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2
не довели належними та допустимими доказами факт неможливості обслуговування належного їм майна, окрім як встановленням земельного сервітуту, що у свою чергу накладає безпідставні обтяження на земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому останні з моменту залучення їх до участі у справі не заперечують проти мирного вирішення спірного питання, проте не отримували проєкту договору про встановлення земельного сервітуту.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду та вказує,
що судами попередніх інстанцій не визначено строк та розмір оплати сервітуту. Крім того, житловий будинок, який належить позивачам
за первісним позовом фактично знаходиться на земельній ділянці
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а спірна стіна є прибудовою,
яка побудована та введена в експлуатацію з порушенням вимог законодавства та всупереч вимогам ДБН.
Вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню позовна давність, так як про необхідність обслуговування стіни, незаконно розміщеної на чужій землі, позивачам за первісним позовом стало відомо ще у 2007 році.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного
Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , в якому вказується, що судові рішення в оскаржуваних частинах є законними та обґрунтованими, просять залишити їх без змін,
а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначають, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були обізнані про спір щодо земельного сервітуту на момент придбання ними нерухомості. Встановлений судом сервітут жодних збитків їм не завдасть. При цьому щодо їх земельної ділянки існує інший сервітут, пов`язаний з проходженням електромереж.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 14 квітня 2010 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 придбали
у ОСОБА_6 в рівних частинах кожен житловий будинок
з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 , загальною площею 178,9 кв. м,
з них житлової - 68,4 кв. м, а також земельну ділянку, площею 0,0654 га, кадастровий номер 5910136600:07:028:0204, що розташована за цією самою адресою (а. с. 12-18, т. 1).
Згідно з технічним паспортом на житловий будинок
АДРЕСА_2 , який було виготовлено станом
на 09 лютого 2010 року комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», на території домоволодіння розміщені житловий будинок літ. А-1, гараж літ. Б та огорожа під № 1-3 (а. с. 20-25, т. 1).
22 січня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 липня 2008 року ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0706 га, яка розташована
у садівничому товаристві «Енергетик 1» ділянка № НОМЕР_1 у місті Суми,
за кадастровим номером 5910136600:07:028:0316 (а. с. 48, т. 1).
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 березня
2016 року земельній ділянці, площею 0,0706 га, кадастровий номер 5910136600:07:028:0316, присвоєно поштову адресу:
АДРЕСА_1 (а. с. 47, т. 1).
У квітні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 направили
ОСОБА_5 пропозицію щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту на обмежене користування частиною його земельної ділянки (а. с. 26-28, т. 1).
Згідно з витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 травня 2020 року приватним нотаріусом Ануфрієвим О. В. на підставі відповідних договорів купівлі-продажу
за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано право спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 0,0706 га, кадастровий номер 5910136600:07:028:0316, й житловий будинок, що розміщені за адресою:
АДРЕСА_1 (а. с. 200-203, т. 2).
Висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи встановлено, що для виконання робіт з обслуговування стіни будинку
під літ. а1 по АДРЕСА_2 , відмостки (вимощення) ширина сервітуту згідно з діючих норм має бути 1,00 м, довжина від кута будівлі літ. а1 до перетину з подовженням межі ділянки
по АДРЕСА_2 (для здійснення проходу до сервітуту
на обслуговування будівлі літ. а1), площа сервітуту становить 13,0 кв. м; схема розміщення сервітуту представлена у додатку 3 до вказаного висновку експертизи (а. с. 133-145, т. 2).
Під час розгляду справи судом першої інстанції у судовому засіданні
19 січня 2021 року представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Корнієнко О. Д., заявив клопотання про застосування позовної давності щодо вимог первісного позову про встановлення земельного сервітуту
(а. с. 4, т. 3).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Якименко О. І., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом
чи судом у визначених законом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування
не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази
за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили
і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту -
це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
За змістом статей 91 96 ЗК України власники земельних ділянок
та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення,
та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).
Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності -
від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня
2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 133/305/17-ц (провадження № 61-12458св19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_2
та ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 14 квітня
2010 року придбали у ОСОБА_6 у рівних частинах кожен житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться
за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 178,9 кв. м, із них житлової - 68,4 кв. м, а також земельну ділянку, площею 0,0654 га, кадастровий номер 5910136600:07:028:0204, що розташована
за цією самою адресою. За ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано право спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 0,0706 га, кадастровий номер 5910136600:07:028:0316, та на житловий будинок,
що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .
Висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, якому суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку, встановлено, що для виконання робіт з обслуговування стіни будинку
під літ. а1 по АДРЕСА_2 , відмостки (вимощення) ширина сервітуту згідно з діючих норм має бути 1,00 м, довжина від кута будівлі літ. а1 до перетину з подовженням межі ділянки
по АДРЕСА_2 (для здійснення проходу до сервітуту
на обслуговування будівлі літ. а1), площа сервітуту становить 13,0 кв. м; схема розміщення сервітуту представлена у додатку 3 до цього висновку експертизи.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір у частині встановлення земельного сервітуту, виходив із того, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня інша можливість здійснювати обслуговування та догляд стіни належного
їм на праві власності будинку, окрім як через встановлення земельного сервітуту.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки виконати роботи по обслуговуванню стіни будинку
в інший спосіб, аніж як шляхом проходу через земельну ділянку, належну ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позивачі за первісним позовом позбавлені можливості. Тобто позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1
є обґрунтованими.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність
між сторонами спору у цій частині та бажання нових власників вирішити питання у позасудовий спосіб, оскільки такі спростовуються позицією
колишнього та теперішніх власників домоволодіння по АДРЕСА_1 під час розгляду даної справи.
Суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надсилався лист ОСОБА_5 з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту, проте відповіді останнім надано не було, згоди щодо укладення мирової угоди вони не дійшли,
а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважають, що встановлення земельного сервітуту призведе до порушення їх прав, як власників земельної ділянки, тобто сторони не дійшли згоди в добровільному порядку щодо встановлення земельного сервітут у позасудовий спосіб.
Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством визначено порядок встановлення земельного сервітуту, який, у тому числі, передбачає ініціювання заінтересованою особою питання щодо встановлення сервітуту перед іншою особою. У разі недосягнення сторонами домовленості про його встановлення спір вирішується в судовому порядку (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського від 20 листопада 2018 року у справі № 920/1121/17).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня
2019 року у справі № 911/2701/17, провадження № 12-258гс18 зроблено правовий висновок про те, що земельний сервітут не може бути відокремлений від земельної ділянки, до якої має відношення. Зміна власника/користувача земельної ділянки зумовлює збереження земельного сервітуту для цієї ділянки, а не для особи. Тобто суб`єктом сервітутних правовідносин стає новий власник/користувач земельної ділянки замість колишнього власника/користувача, який перестає бути суб`єктом сервітутних правовідносин.
Верховний Суд вважає, що обраний судом першої інстанції вид земельного сервітуту, а саме: право проходу по земельній ділянці, із визначенням
її площі, є найменш обтяжливим для ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
При цьому встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.
Доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними, вони були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Безпідставними є посилання касаційної скарги про наявність підстав для застосування позовної давності у спорі, оскільки судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у застосуванні позовної давності, так як потреба в обслуговуванні зовнішньої стіни будинку позивачів
за первісним позовом і відповідні конфліктні ситуації з цього приводу виникли, у тому числі, на момент звернення до суду із позовом у цій справі, а не з часу придбання ними будинку.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), а пропозицію щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту попередньому власнику суміжної земельної ділянки ОСОБА_5 було направлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у квітні 2017 року, а з позовом останні звернулися до суду у травні 2017 року. Отже, позовна даність
не пропущена.
Судові рішення судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у цій категорії справ, а посилання заявника касаційної скарги на відповідну судову практику Верховного Суду колегія суддів відхиляє, оскільки у справах встановлені інші фактичні обставини.
Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89
ЦПК України суди попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень в оскаржуваній частині,
оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються
на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400
ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -
без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом
не здійснюється.
Керуючись статтями 400 402 410 416 418 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 - адвоката Якименко Ольги Ігорівни, залишити
без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 січня 2021 року
та постанову Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року
в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_6 , про встановлення земельного сервітуту залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець