ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 592/8783/21
провадження № 61-18573св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Степанівська селищна рада Сумського району Сумської області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 липня 2023 рокув складі судді Гончаренко Л. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Рунова В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , складений та посвідчений 06 лютого 2015 року секретарем виконавчого комітету Степанівської селищної ради.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_3 , після смерті якого відкриласьспадщина на житловий будинок з господарчими спорудами та земельні ділянки для будівництва та обслуговуванняжитлового будинку, господарських будівель та споруд і для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 27 липня 2020 року приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Сумської області Висєканцева Т. С. повідомила його про те, що після померлого ОСОБА_3 заведена спадкова справа за заявою спадкоємиці за заповітом.
Підставою для визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 від 06 лютого 2015 року позивач вказував порушення під час його складення пункту 2.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, та статті 43 Закону України «Про нотаріат», оскільки не була встановлена особа заповідача. Крім того, вважав, що заповіт був складений та посвідчений в приміщенні Степанівської селищної ради за відсутності ОСОБА_3 , зважаючи на те, що померлому на час його складання виповнилося 86 років, погодні умови того дня та віддаленість Степанівської селищної ради від місця проживання померлого не давали змоги спадкодавцю особисто прибути до приміщення селищної ради. Наголошував на відсутності волевиявлення заповідача під час складання заповіту з огляду на відносини, які склались між померлим та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судівпершої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 24 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оспорюваний заповіт було складено та посвідчено посадовою особою органу місцевого самоврядування відповідно до правил, встановлених чинним законодавством, а доводи позивача стосовно нікчемності заповіту не містять доказів відсутності вільного волевиявлення заповідача на його складання та доказів порушення визначених законом умов складання такого заповіту.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2023 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Рижов С. Є. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 липня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження зазначає пункт 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 750/2008/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували доводи позивача щодо наявності порушень під час оформлення заповіту та щодо відсутності вільного волевиявлення заповідача на його складення, а також не дослідили надані ним докази.
Зокрема, представник заявника у касаційній скарзі зазначає, що показання свідків, допитаних у суді першої інстанції, різняться з доводами відповідача та реальною ситуацією. Також вказує на відсутність у заповіті паспортних даних заповідача та зазначення неправильного місяця народження ОСОБА_2 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Сумського районного суду Сумської області.
19 березня 2024 року справа № 592/8783/21 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Степанівська селищна рада Сумського району Сумської області у встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подала.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Згідно з матеріалами спадкової справи ОСОБА_3 06 лютого 2015 року був складений заповіт за реєстровим номером № 9, посвідчений секретарем виконавчого комітету Степанівської селищної ради, яким він все своє майно заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 серпня 2020 року приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Висєканцевою Т. С. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки у заповіті допущено технічну помилку в місяці народження спадкоємиці, а саме замість « ІНФОРМАЦІЯ_3 » вказано « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
З копії з реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 2015 рік вбачається, що під номером 9 міститься запис від 06 лютого 2015 року щодо посвідчення заповіту ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 . Особа заповідача ОСОБА_3 була встановлена на підставі паспорта громадянина України серіїНОМЕР_2 , виданого Сумським РВ УМВС України в Сумській області 31 жовтня 1997 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, яківстановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідченийнотаріусом або іншими посадовими, службовимиособами,визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами,зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1248 ЦК України передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачемвласноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписанийним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідченнязаповіту має відбуватисяпри свідках.
Згідно зі статтею 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Наведене положення закріплено також у статті 37 Закону України «Про нотаріат» (тут і далі - в редакції, яка діяла станом на 06 лютого 2015 року).
Порядок посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування визначений Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування (далі - Порядок) (тут і далі - в редакції, яка діяла станом на 06 лютого 2015 року), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1298/20036.
Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органумісцевого самоврядуванняпокладено вчинення цих дій (пункт 1.2 розділу І Порядку).
Крім того, відповідно до пунктів 2.1, 2.3 розділу ІІ Порядку нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагаютьособливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.При вчиненні нотаріальної дії посадові особиорганів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України «Про нотаріат».
За приписами статті 43 Закону України «Про нотаріат» встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.
Пунктом 1.4 розділу ІІІ Порядку передбачено, що при посвідченні заповітупосадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народженнязаповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що нимзазначається у заповіті перед його підписом.
Документи, на підставі яких встановлюється особа громадянина, його представника, повертаються особам, що їх подали. У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записуються назва документа, серія, номер, дата його видачі і найменування установи, яка його видала. Копія цього документа долучається до справ органу місцевого самоврядування (пункт 2.14 розділу ІІ Порядку).
Стаття 1257 ЦК України містить вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним. Так, нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимогщодо його форми та посвідчення.Також за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідачане було вільним і не відповідало його волі.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно вказав, що спірний заповіт містить відомості про особу заповідача, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, дату, місяць, рік та місце народження, ідентифікаційний код та місце проживання. Заповіт було записано секретарем виконавчого комітету Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області ОСОБА_5 зі слів ОСОБА_3 за допомогою загальноприйнятих технічних засобів і підписано у приміщенні селищної ради в двох примірниках із зазначенням часу складання, текст прочитано вголос заповідачем та заповіт підписаний ним особисто. Заповіт посвідчено посадовою особою, яка наділена відповідними повноваженнями та засвідчено гербовою печаткою. Вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано, державне мито сплачено.
Встановивши, що заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповітіреєстраційного номеру облікової картки платника податків, підписаний особисто заповідачем, зазначено місце складеннязаповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з'ясувала його дійсну волю щодо розпорядження майномна випадок смерті, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, оскільки висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 липня 2020 року в справі № 750/2008/18, необхідність відступлення від якого обґрунтовує заявник, не був застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судаминорм матеріального права, яке призвело або могло призвестидо неправильного вирішення справи, а також зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлених обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Крім того, обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону та підстав для їх скасування немає.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 липня 2023 рокута постанову Сумського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 липня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко