№ 593/385/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року

м. Київ

справа № 593/385/22

провадження № 61-5542св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Національний університет біоресурсів та природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дарморіс Оксана Маркіянівна, а також Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2024 року у складі судді Данилів О. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Костіва О. З., Хоми М. В., і ухвалив таку постанову.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до НУБіП України в особі відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 01 липня

1992 року вона працювала на посаді бібліотекара Бережанського технікуму сільського господарства, який був реорганізований спочатку у Бережанський агротехнічний коледж, в подальшому у Бережанський агротехнічний інститут, а потім у Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету «Бережанський агротехнічний інститут». З 03 січня 2007 року переведена на посаду завідуючої бібліотекою Відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного університету «Бережанський агротехнічний інститут», перейменованого у Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут».

3. Посилалася на те, що 06 жовтня 2020 року наказом відповідача від 05 жовтня 2020 року № 337-к відповідно пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, з підстав відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, її було звільнено з посади завідувача бібліотеки. Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2021 року у справі № 593/1108/20 визнано незаконними та скасовано накази ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» від 03 серпня 2020 року № 271-к «Про зміну істотних умов праці завідувача бібліотеки» та № 337-к від 06 жовтня 2020 року про припинення з нею трудового договору, поновлено її на попередньому місці роботи - на посаді завідувача наукової бібліотеки з 07 жовтня 2020 року. Вказане рішення суду було виконано та її було допущено до виконання попередніх обов`язків завідувача наукової бібліотеки з 19 листопада 2021 року.

4. Однак, 29 грудня 2021 року наказом відповідача № 251-к її було попереджено про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією та змінами в організації виробництва і праці бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» та виведенням посади завідувач бібліотеки із штатного розпису ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут».

5. 28 березня 2022 року наказом № 36-к на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 29 березня 2022 року її було повторно звільнено з посади завідувача бібліотеки підрозділу «Наукова бібліотека» у зв`язку із скороченням штату працівників.

6. Вважала, що її звільнення із займаної посади було незаконним, запропоновані їй посади не відповідали її кваліфікації та суперечили ухваленому рішенню Бережанського районного суду від 01 листопада 2021 року (справа

№ 593/1108/20), яким її поновлено на роботі на посаду завідувача наукової бібліотеки з 07 жовтня 2020 року, з поновленням умов праці завідувача наукової бібліотеки ВП НУБіП «Бережанський агротехнічний інститут».

7. З огляду на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ НУБіП України в особі Відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» від 29 грудня 2021 року № 251-к «Про наступне вивільнення завідувачки бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; визнати незаконним та скасувати наказ НУБіП України в особі ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» від 28 березня 2022 року № 36-к про припинення трудового договору та поновити її на посаді завідувача наукової бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» з 30 березня 2022 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу без урахування обов`язкових платежів і зборів, виходячи із середньоденної заробітної плати 487,39 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

8. НУБіП України в особі ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність. Зазначав, що відповідно до Законів України «Про вищу освіту», «Про наукову та науково-технічну діяльність» у навчальному закладі було проведено реорганізацію кадрового складу і з 01 липня 2020 року посада завідувача бібліотеки була виведена із штатного розпису та наразі у штатному розписі навчального закладу відсутня. Зауважував, що у мотивувальній частині судових рішень у справі № 593/1108/20 встановлено, що в інституті відбулося фактичне скорочення (виведення із штату) посади, на якій працювала ОСОБА_1 , - завідувача бібліотекою ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», і введено натомість посаду директора бібліотеки, що може слугувати підставою для звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з обов`язковим дотриманням гарантій, передбачених статтею 252 КЗпП України.

9. Враховуючи наведене, 29 грудня 2021 року було видано наказ № 251-к «Про наступне вивільнення завідувача бібліотекою ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Також цим наказом було запропоновано ОСОБА_1 всі наявні в навчальному закладі вакантні посади відповідно до статті 49-2 КЗпП України, надано посадові інструкції на всі вакантні посади. Після спливу двомісячного строку позивачка не погодилась на запропоновані їй вакантні посади, у зв`язку з чим видано наказ № 36-к від 28 березня 2022 року про припинення з нею трудового договору з 29 березня 2022 року. Вважав, що вимоги трудового законодавства та процедуру звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України було дотримано.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області

від 08 жовтня 2024 року збільшені та уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

11. Визнано незаконним та скасовано наказ НУБІП Українив особі Відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» від 29 грудня 2021 року за № 251-к.

12. Визнано незаконним та скасовано наказ в особі ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» від 28 березня 2022 року № 36?к.

13. Поновлено ОСОБА_1 на попередньому місці роботи на посаді завідувача наукової бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» з 30 березня 2022 року з поновленням умов праці.

14. Стягнуто з НУБІП України в особі ВП НУБіП України«Бережанський агротехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за час вимушеного прогулу, що становить 127 208,79 грн, з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків і зборів,та 15 000,00 грн, витрачених позивачкою на професійну правничу допомогу.

15. Вирішено питання щодо розподілу судового збору. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання.

16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось з порушенням встановленого трудовим законодавством порядку, зокрема за відсутності змін в організації виробництва і праці відповідача та скорочення чи виведення зі штатного розпису посади позивачки «завідувач наукової бібліотеки». Рішення Бережанського районного суду від 01 листопада 2021 року про поновлення позивачки на посаді завідувача наукової бібліотеки фактично не виконано, гарантії, визначені пунктами 2, 3 частини другої статті 42, статтею 49-2 КЗпП України, не дотримано. Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, враховуючи тривалий розгляд справи, процесуальну поведінку сторони позивача, вважав за необхідне здійснити таку виплату лише за один рік.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

17. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року апеляційні скарги НУБіП Українив особі ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2024 року залишено без змін.

18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що змін в організації виробництва і праці у відповідача, шляхом фактичного скорочення посади завідувач наукової бібліотеки, не відбулося. Зазначено, що кваліфікаційні вимоги до введеної нової посади директор наукової бібліотеки є однаковими з кваліфікаційними вимогами до посади, яку займала позивачка. Доказів на підтвердження факту реорганізації відповідачем не надано. Обґрунтованим суд апеляційної інстанції також вважав висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 рік, врахувавши процесуальну поведінку позивачки та строк розгляду справи.

Узагальнені доводи касаційних скарг

19. 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дарморіс О. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 квітня

2025 року в частині стягнення втраченого заробітку та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення втраченого за весь час вимушеного прогулу середнього заробітку у розмірі 321 677,40 грн.

20. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 234/15372/17,

від 11 жовтня 2024 року у справі № 522/3702/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема частини другої статті 235 КЗпП України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). А також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланням на те, що її вини у тривалому розгляді справи (понад один рік) судом першої інстанції немає, оскільки участь у судових засіданнях за наявності представника її інтересів є правом, а не обов`язком сторони. Більш того, ухвали про її обов`язкову участь у судових засіданнях, як і про зловживання процесуальними правами, суд не постановляв.

22. ОСОБА_1 зауважує, що тривалий розгляд справи судом зумовлений не лише відкладенням судових засідань за клопотанням її представника через зайнятість в інших судових засіданнях, що є поважною причиною неявки до суду, а й діями суду першої інстанції, які виразились у неодноразовому відкладенні розгляду справи через перебування головуючої судді у відпустці, на лікарняному, участі у семінарах. Також судові засідання відкладалися за клопотанням відповідача, а перерви під час судових засідань з ініціативи суду за відсутності клопотань учасників процесу, присутніх на розгляді справи, і призначення наступних засідань були здійснені більше як через 14 днів з дати попереднього судового засідання.

23. Вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо підстав для зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за наявності часткової вини позивача і суду у тривалому розгляді справи.

24. 08 травня 2025 року НУБіП України в особі ВП «Бережанський агротехнічний інститут» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 25 липня 2018 року у справі № 382/1039/16 ц, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 756/17180/14-ц від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 359/4356/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 754/10844/18, від 03 жовтня 2020 року у справі № 592/5395/20, від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19, від 30 вересня 2021 року у справі № 462/1930/19, від 14 вересня 2023 року у справі № 306/472/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 487/7770/21, від 29 вересня 2023 року у справі № 359/6440/21 (пункт 1 частини другої статті ЦПК України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо віднесення законодавцем необхідності приведення назви посади до вимог Закону України «Про вищу освіту» до інших причин скорочення посади, які супроводжуються змінами у штаті працівників, у розумінні пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). А також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. На обґрунтування вимог касаційної скаргиНУБіП України в особі ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» зазнає, що процес змін в організації праці та виробництва інституту було оформлено шляхом затвердження уповноваженим органом нових структури та штатного розпису, що було передбачено наказом відповідача від 03 липня 2021 року № 46-ОД «Про вивільнення (звільнення) працівників у зв`язку із скороченням штату працівників. Зауважує, що виведення посади позивачки зі штатного розпису було зумовлене вимогами статті 55 Закону України «Про вищу освіту» та необхідністю приведення професійних назв у відповідність до Національного класифікатора ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327.

27. Додатково зауважує, що з огляду на те, що посаду, яку було скорочено, - завідувач бібліотеки, займала лише позивачка, відсутні правові підстави для застосування гарантій, які передбачають її переважне право на залишення на роботі.

28. Водночас, позивачці було запропоновано усі наявні в закладі освіти вакантні посади, надано посадові інструкції, що свідчить про виконання вимог статті 49-2 КЗпП України.

29. Вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, самостійно змінивши підставу та предмет позову, вимог про переведення ОСОБА_1 на нову посаду директора бібліотеки не було заявлено.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

30. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 593/385/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дарморіс О. М., витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

31. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року касаційну скаргу НУБіП України в особі ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» залишено без руху для усунення недоліків.

32. 23 травня 2025 року матеріали цивільної справи № 593/385/22 надійшли до Верховного Суду.

33. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 593/385/22 за касаційною скаргою НУБіП України в особі ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут». Клопотання НУБіП України в особі ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» про зупинення виконання рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2024 року до закінчення касаційного провадження задоволено частково. Зупинено до закінчення касаційного провадження виконання рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2024 року у частині стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, що перевищують виплати за один місяць (10 600,73 грн).

34. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

35. 28 травня 2025 рокуНУБіП України в особі Відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

36. Відзив обґрунтований посилання на те, що суди попередніх інстанцій не встановили вини роботодавця у збільшенні тривалості розгляду справи, що не спростовує ОСОБА_1 при зверненні до суду з касаційною скаргою. Вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що саме процесуальна поведінка сторони позивача, за клопотанням якого було відкладено дев`ять судових засідань, є причиною тривалого розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

37. З 01 липня 1992 року ОСОБА_1 була переведена з посади лаборанта Бережанського технікуму механізації та електрифікації на посаду бібліотекара Бережанського технікуму сільського господарства.

38. 14 липня 1992 року Бережанський технікум сільського господарства реорганізовано в Бережанський агротехнічний коледж.

39. 09 червня 2000 року на підставі рішення Вченої ради Національного аграрного університету на базі Бережанського агротехнічного коледжу створено Бережанський агротехнічний інститут.

40. 27 жовтня 2003 року відповідно до наказу № 212 від 27 жовтня 2003 року ОСОБА_1 переведено на посаду завідувача бібліотекою.

41. 12 грудня 2004 року наказом № 70 від 12 грудня 2004 року ОСОБА_1 переведена на посаду директора бібліотеки.

42. 02 січня 2007 року наказом № 1-к від 02 січня 2007 року ОСОБА_1 на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України було звільнено з роботи в порядку переведення у Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету «Бережанський агротехнічний інститут», а 03 січня 2007 року її було прийнято за переведенням на посаду завідувача бібліотеки Відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного університету «Бережанський агротехнічний інститут».

43. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року

№ 945 та наказу НУБіП України від 15 грудня 2008 року № 827 Відокремлений підрозділ Національного аграрного університету «Бережанський агротехнічний інститут» перейменовано у Відокремлений підрозділ НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут».

44. 03 серпня 2020 року НУБіП в особі ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» було прийнято наказ № 271-к «Про зміну істотних умов праці завідувача бібліотеки у зв`язку з приведенням професійних назв у відповідність до Національного класифікатора України «Класифікатор професій» ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2020 року № 327 (так вказано у тексті наказу), що супроводжується зміною істотних умов праці «завідувача бібліотеки», відповідно до статті 55 Закону України «Про вищу освіту».

45. 06 жовтня 2020 року наказом відповідача № 337-к від 05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача бібліотеки з підстав відмови від продовження роботи, у зв`язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України).

46. Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2021 року у справі № 593/1108/20 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними і скасовано накази ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» № 271-к від 03 серпня 2020 року «Про зміну істотних умов праці завідувача бібліотеки» та № 337-к від 06 жовтня 2020 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача наукової бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» з 07 жовтня 2020 року із поновленням умов праці завідувача наукової бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут».

47. У рішенні Бережанського районного суду від 01 листопада 2020 року було зазначено, що воно в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає до негайного виконання.

48. Відповідачем на виконання вищевказаного рішення суду 18 листопада 2021 року було прийнято наказ № 231-к, яким скасовано наказ № 337-к від 05 жовтня 2020 року «Про припинення трудового договору ОСОБА_1 » і поновлено позивачку на попередній роботі на посаді завідувача наукової бібліотеки з 07 жовтня 2020 року, допущено її до виконання попередніх обов`язків завідувача наукової бібліотеки з 19 листопада 2021 року.

49. 29 грудня 2021 року ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» було прийнято наказ № 251-к «Про наступне вивільнення завідувачки бібліотеки Відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України», яким попереджено позивачку про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією та змінами в організації виробництва і праці бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» та виведенням посади «завідувач бібліотеки» із штатного розпису ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (пункт 1 наказу). Запропоновано відповідно до статті 49-2 КЗпП України всі наявні у ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» вакантні посади.

50. Підставою для прийняття зазначеного наказу стало: рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2021року № 593/1108/20, яким ОСОБА_1 , яка працювала на посаді завідувача бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», поновлено на неіснуючій у штатному розписі посаді - завідувач наукової бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», яка з 01 липня 2020 року у зв`язку з реорганізацією та змінами в організації виробництва і праці бібліотеки була виведена із штатного розпису, а відповідно до Закону України «Про вищу освіту» до штатного розпису було введено посаду директор бібліотеки з 01 липня 2020 року, діючим штатним розписом така посада не передбачена.

51. 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 вручено попередження про наступне вивільнення, в якому зазначено, що у зв`язку із внесенням змін до штатного розпису ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» від 01 липня 2020 року, затвердженого заступником міністра МОН України Даниленко С. В., викликаних реорганізацією та зміною структури та організації виробництва і праці Наукової бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», відповідач попереджає позивачку, що посада завідувач бібліотеки з 01 липня 2020 року виведена із штатного розпису ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» і вона підлягає вивільненню з 02 березня 2022 року. Одночасно зазначено, що, керуючись статтею 49-2 КЗпП України, відповідач пропонує позивачці переведення на вакантні посади, що наявні у ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», а саме: робітника з комплексного обслуговування будівель з місячним окладом 6 500,00 грн; електрогазозварника, 0,5 ставки, місячний оклад 3 250,00 грн (кваліфікаційна вимога - наявність диплома (посвідчення) електрогазозварника; прибиральника службових приміщень, 0,3 ставки з місячним окладом 1 950,00 грн.

52. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 593/1108/20 апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2021 року, яким поновлено позивачку на попередньому місці роботи, залишено без змін.

53. 22 березня 2022 року ОСОБА_1 направила до примусового виконання в органи Державної виконавчої служби виконавчий лист, виданий Бережанським районним судом Тернопільської області у справі № 593/1108/20 в частині визнання незаконним та скасування наказу ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» від 03 серпня 2020 року № 271-к «Про зміну істотних умов праці завідувача бібліотеки» та поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача наукової бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» з 07 жовтня 2020 року з поновленням умов праці завідувача наукової бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут».

54. 28 березня 2022 року відповідач прийняв наказ № 36-к про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 з 29 березня 2022 року з посади завідувача бібліотеки структурного підрозділу «наукова бібліотека» у зв`язку із скороченням штату працівників, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

55. Вказаний наказ був доведений до відома позивачки та остання, ознайомившись з ним, на зворотній стороні вказаного наказу зазначила, що від роботи вона не відмовляється, запропоновані їй посади не відповідають її кваліфікації, пропозиція таких посад суперечить рішенню Бережанського районного суду від 01 листопада 2021 справа № 593/1108/20, яким її поновлено на роботі завідувачем наукової бібліотеки з 07 жовтня 2020 року з поновленням умов праці завідувача наукової бібліотеки.

Позиція Верховного Суду

56. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

57. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

58. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

59. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

60. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).

61. Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

62. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 03 серпня 2020 року було видано наказ № 271-к «Про зміну істотних умов праці завідувача бібліотеки» та у подальшому звільнено ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України (наказ №-337-к від 05 жовтня 2020 року).

63. Підставою для винесення наказу про зміну істотних умов правці став наказ від 01 липня 2020 року №-26 «Про внесення змін до штатного розпису», яким відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій»

ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28 липня

2020 року №-327, професійна назва завідувач бібліотеки змінена на професійну назву директор бібліотеки.

64. Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області

від 01 листопада 2021 року у справі № 593/1108/20, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року, визнано незаконним та скасовано наказ ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» від 03 серпня 2020 року № 271-к «Про зміну істотних умов праці завідувача бібліотеки».

65. Визнано незаконним та скасовано наказ ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» від 06 жовтня 2020 року № 337-к про припинення трудового договору ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача наукової бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» з 07 жовтня 2020 року з поновленням умов праці завідувача наукової бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут».

66. У справі № 593/1108/20 суди встановили, що не відбулися реальні зміни в організації виробництва та праці у закладі освіти.

67. Наказом ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» № 231-к від 18 листопада 2021 року, на виконання рішення Бережанського районного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 593/1108/20, скасовано наказ від 05 жовтня 2020 року № 337-к «Про припинення трудового договору ОСОБА_1 », поновлено її на попередній роботі на посаді завідувача наукової бібліотеки з 07 жовтня 2020 року, допущено до виконання попередніх обов`язків завідувача наукової бібліотеки з 19 листопада 2021 року.

68. Однак, 29 грудня 2021 року наказом № 251-к ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією та змінами в організації виробництва і праці бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» та виведення з 01 липня 2020 року посади завідувач бібліотеки із штатного розпису ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

69. Підставою для винесення зазначеного наказу указано реорганізацію та зміни в організації виробництва і праці бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», виведення зі штатного розпису посади завідувач бібліотеки та відсутність такої посади у поточному штатному розписі.

70. Наказом від 28 березня 2022 року № 36-к ОСОБА_1 звільнено з посади завідувачки бібліотеки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

71. Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі

№ 465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, від 17 червня

2020 року у справі № 521/1892/18, від 16 лютого 2024 року у справі

№ 947/7076/22).

72. Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

73. Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про вищу освіту» заклади вищої освіти мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право формувати та затверджувати власний штатний розпис відповідно до законодавства.

74. За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (висновки Верховного Суду у постановах

від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі

№ 201/6689/19).

75. Разом з тим, суд, вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.

76. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

77. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

78. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).

79. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

80. Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року

№ 3933-XII, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

81. За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.

82. Встановивши, що ОСОБА_1 не була фактично поновлена на роботі згідно з рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2021 року у справі № 593/1108/20, оскільки визначена у судовому рішенні посада, на якій її було поновлено, - завідувач бібліотеки, так і не була введена до штатного розпису, про що свідчить наказ відповідача № 251-к від 29 грудня 2021 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача змін в організації виробництва і праці чи скорочення штату з моменту поновлення позивачки на роботі до її звільнення, які б слугували законною підставою для звільнення

ОСОБА_1 у березні 2022 року.

83. Відповідно до частин першої, другої статті 235 ЦПК України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

84. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

85. Оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями

КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю та є похідною вимогою від вимог про визначення незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

86. Врахувавши наявність підстав для визнання звільнення позивачки незаконним, поновлення її на роботі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Разом з тим, з огляду на те, що справа в провадженні суду першої інстанції перебувала більше одного року, встановивши, що саме за клопотанням сторони позивача розгляд справи відкладався дев`ять разів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу не більше ніж один рік.

87. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

88. Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

89. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

90. Колегія суддів зауважує, що розрахунок стягнутого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням періоду стягнення в один рік, фактично заявниками в касаційному порядку не оскаржується, а тому з огляду на положення частини першої статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не перевіряється.

91. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається в касаційному порядку, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів, зводяться в загальному до переоцінки доказів.

92. Висновки суду першої та апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилаються заявники у касаційних скаргах.

93. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі

№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі

№ 910/8115/19(910/13492/21)).

94. Крім того, безпідставними є посилання заявників на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах.

95. Характер доводів касаційних скарг ОСОБА_1 та НУБіП України в особі ВП НУБіП «Бережанський агротехнічний інститут» свідчить про необхідність здійснення переоцінки обставин справи та наданих сторонами доказів на обґрунтування заявлених вимог, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень з касаційного перегляду справи.

96. Відповідно до статті 410 ЦК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

97. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

98. З урахуванням меж касаційного оскарження та визначених заявниками підстав касаційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дарморіс Оксана Маркіянівна, а також Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» залишити без задоволення.

2. Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області

від 08 жовтня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 01 квітня 2025 року залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович