Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 595/2177/18
провадження № 61-16839св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В.О.,
суддів: Жданової В.С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В.М., Стрільчука В.А., Тітова М.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 червня 2019 року у складі судді Федорончука В.Б. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Шевчука Г.М., Міщія О.Я., Ткача З.Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром» (далі ТОВ «Бучачагрохлібпром»), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ТОВ «Бучачагрохлібпром» на її користь 490 242 грн 47 коп., з них: оплата роботи в надурочний час в розмірі 56 527 грн 31 коп.; індексація заробітної плати - 1 801 грн 70 коп.; компенсація за несвоєчасно виплачену індексацію заробітної плати - 1 315 грн 70 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - 409 647 грн 64 коп.
Позов мотивований тим, що вона працювала в ТОВ «Бучачагрохлібпром» підсобним робітником з червня 2013 року по вересня 2014 року та з березня 2015 року по липень 2018 року. Вподовж зазначеного періоду вона працювала понад встановлену законодавством норму, що є надурочним часом, за який відповідач має нарахувати та виплатити їй подвійну годинну ставку заробітної плати.Крім того, відповідач не здійснював індексацію отриманих нею доходів. Наказом ТОВ «Бучачагрохлібпром» № 844 від 10 серпня 2018 року її звільнено за згодою сторін.
Посилаючись на порушення статей 47 106 107 116 117 КЗпП України просила задовольнити поданий позов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 червня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтвердила факт її роботи поза нормами робочого часу, встановленими КЗпП України.
З приводу решти позовних вимог зазначено, що оскільки встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення оплати праці в надурочний час, то підстави для задоволення похідних вимог також відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 червня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що вона зверталася до ТОВ «Бучачагрохлібпром» з проханням надати копії розрахунків відпускних, інформацію про відпрацьований нею час, відомості про нараховану заробітну плату, проте вказане прохання відповідач проігнорував, а суди відповідних відомостей не витребували. Крім того, вказує, що обов`язок доказування відсутності заборгованості перед працівником із індексації зарплати покладається на роботодавця.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 11 червня 2013 року ОСОБА_1 прийнята на роботу підсобним робітником в ТОВ «Бучачагрохлібпром» та 05 вересня 2014 року звільнена з роботи згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України.
16 березня 2015 року ОСОБА_1 повторно прийнята на роботу підсобним робітником в ТОВ «Бучачагрохлібпром» та 10 серпня 2018 року звільнена з роботи за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).
Предметом спору є вимоги про оплату праці у надурочний час, індексацію заробітної плати, нарахування компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 в своїх запереченнях на відзив просила витребувати у ТОВ «Бучачагрохлібпром» копії розрахунків відпускних, інформацію про відпрацьований нею час, про нараховану заробітну плату.
Зазначене клопотання судом першої інстанції не розглянуто.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини 1 статті 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Згідно із частиною 1 статтею 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
Відповідно до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
Поняття доказів закріплено у статті 76 ЦПК України відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними у розумінні частини першої статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
ОСОБА_1 у суді першої інстанції заявила клопотання про витребування у ТОВ «Бучачагрохлібпром» копій розрахунків відпускних, інформації щодо відпрацьованого нею часу, відомостей про нараховану заробітну плату, з посиланням на те, що вказані відомості необхідні для правильного вирішення спору і відповідач в добровільному порядку їх не надає.
Вказане клопотання залишилося судом не розглянуто.
Таким чином, суд першої інстанції не сприяв всебічному та повному дослідженню доказів, не навів обґрунтованих висновків на спростування доводів позовної заяви, отже не встановив усіх обставин справи, тому передчасно прийшов до переконання про недоведеність позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач також вказував, що місцевий суд не розглянув її клопотання про витребування доказів. Однак, в порушення вимог статей 367, 375 ЦПК України суд, апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів заявника та в своєму рішенні не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують ці доводи, а лише обмежився посиланням на те, що місцевий суд розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Крім іншого, суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення індексації заробітної плати, нарахування компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію заробітної плати, помилково виходили з того, що вказані вимоги є похідними, оскільки в заяві ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 18 лютого 2019 року вони заявлені як самостійні.
При цьому відповідно до положень КЗпП України та вимог Закону України «Про оплату праці» обов`язок доказування відсутності заборгованості перед позивачем із індексації заробітної плати покладається на роботодавця, а не на позивача (робітника).
Виплата індексації заробітної плати підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Зазначений висновок повністю узгоджується з викладеним раніше висновком Верховного Суду, в постанові від 06 червня 2018 року по справі № 695/984/16-ц.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення суду першої та апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 червня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов