ПОСТАНОВА
Іменем України
21 вересня 2023 року
Київ
справа №600/1531/23-а
адміністративне провадження №К/990/25845/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №600/1531/23-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернівецькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року (суддя Левицький В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року (головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді: Граб Л.С., Полотнянко Ю.П.),
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження №153-рл від 23 лютого 2023 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Разом з позовом ФОП ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування вимог вказаної заяви позивач вказував, що єдиним напрямком діяльності позивача була реалізація пального. З метою здійснення вказаної діяльності позивач оформив трудові відносини із трьома працівниками, придбав основні засоби, оборотні активи, уклав довготривалі договори як з постачальниками, так і покупцями пального. Із прийняттям оскаржуваного рішення ФОП ОСОБА_1 втратив доходи та позбавлений можливості виконати свої обов`язки щодо сплати заробітної плати працівникам, податків, зборів і внесків. При цьому не вбачається за можливе продовження здійснення господарської діяльності без ліцензії, оскільки за таку діяльність передбачені фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 250000 грн. Відтак, позивач вважав, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до зупинення господарської діяльності та можливе звільнення працівників, тому просив задовольнити заяву на підставі пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 27 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року задовольнив заяву позивача і зупинив дію розпорядження ГУ ДПС №153-рл від 23 лютого 2023 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ФОП ОСОБА_1 до набрання судовим рішенням законної сили в даній справі.
Судові рішення вмотивовані тим, що провадження діяльності з роздрібної торгівлі пальним можливе лише за наявності відповідної ліцензії. За таких обставин до вирішення справи судом по суті можливим є розрив відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Суди також зазначили, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову у цій справі є співмірним предмету адміністративного позову, але при цьому вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів про забезпечення адміністративного позову, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На переконання скаржника, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду заяви про забезпечення позову не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №800/521/17), постановах Верховного Суду від 30 березня 2021 року (справа №420/4037/20), від 18 лютого 2021 року (справа №420/7063/20). Скаржник також звертає увагу на те, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» не передбачає процедури зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії.
Верховний Суд ухвалою від 22 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
ФОП ОСОБА_1 правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваного розпорядження відповідач анулював попередньо видану позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №481/95-ВР, анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).
Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, без відповідної ліцензії.
Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
На виконання наведеного суди попередніх інстанцій встановили, що позивач дійсно оформив трудові відносини з трьома особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які прийняті на посади операторів АЗС, що підтверджується записами у трудових книжках, податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, відомостями про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
У підтвердження здійснення господарської діяльності із роздрібної торгівлі пальним позивач також долучив договори від 02 листопада 2022 року №33, від 18 січня 2023 року №8/23 VIN про закупівлю нафтопродуктів.
За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені ФОП ОСОБА_1 обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21), від 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21) дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у даній справі.
Висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 30 березня 2021 року (справа №420/4037/20), від 18 лютого 2021 року (справа №420/7063/20), не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки вказані рішення ухвалені у неподібних до цієї справи правовідносинах.
Так, у справі №420/4037/20 Верховний Суд не знайшов підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спорі про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1535/5 від 28 квітня 2020 року в частині анулювання доступу приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставою для висновку Верховного Суду про відсутність підстав для забезпечення позову у вказаній справі слугували, зокрема, особливості правового регулювання спірних правовідносин, відсутність в оскаржуваному судовому рішенні мотивів, з яких суд дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, висновків про те, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, а також відсутність оцінки в частині складності вчинення цих дій тощо.
У справі №420/7063/20 Верховний Суд не знайшов підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спорі про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про включення позивача до переліку платників податків, які відповідають Критеріям ризиковості платника податків на додану вартість. Виходячи з особливостей правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не свідчить про унеможливлення наступної реєстрації цих документів податкової звітності у разі подання платником податків відповідних документів.
Аналогічно суд касаційної інстанції вважає нерелевантною до обставин цієї справи і постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №800/521/17). Предметом судового розгляду у цій справі було визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 31 жовтня 2017 року №3505/0/15-17 і зобов`язання відповідача розглянути повторно рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 березня 2015 року № 340/бо-15 і матеріали до неї щодо обрання ОСОБА_5 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська безстроково з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні. Позивач просила забезпечити позов шляхом заборони голові Самарського районного суду міста Дніпропетровська видавати накази щодо припинення трудових відносин ОСОБА_5 з Самарським районним судом міста Дніпропетровська на підставі статті 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» або виключення її зі складу цього суду до вирішення по суті справи №800/521/17. Велика Палата Верховного Суду у цій справі погодилась з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, оскільки така вимога спрямована на майбутнє, а доводи позивача ґрунтуються на припущеннях.
Отже, зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та наведених скаржником рішень суду касаційної інстанції свідчить, що викладені у них висновки ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, залишити без задоволення.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №600/1531/23-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко