07.10.2023

№ 600/2617/22-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №600/2617/22-а

адміністративне провадження № К/990/16306/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на окрему ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 (головуючий суддя: Ватаманюк Р.В., судді: Капустинський М.М., Сапальова Т.В.) у справі № 600/2617/22-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУПФУ в Чернівецькій області або відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років, обчисленої із застосуванням 70% відповідних сум грошового забезпечення;

зобов`язати ГУПФУ в Чернівецькій області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з розрахунку 86 % відповідних сум грошового забезпечення (з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі №600/414/22-а), із врахуванням раніше виплачених сум.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 16.11.2022, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023, позов задовольнив.

Одночасно судом апеляційної інстанції 20.04.2022 винесено окрему ухвалу, якою вирішено про встановлені порушення законодавства повідомити начальника ГУПФУ в Чернівецькій області для вжиття заходів щодо недопущення аналогічних порушень в майбутньому та для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» посадових осіб відповідача відповідальних за прийняття рішення щодо перерахунку та виплату пенсії на виконання судових рішень та звернення до суду з апеляційною скаргою.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, для надання відповіді судом апеляційної інстанції встановлено місячний строк з дня отримання окремої ухвали.

Не погоджуючись із окремою ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить Суд скасувати оскаржувану ухвалу.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час розгляду цієї справи встановлено порушення норм матеріального права та зловживання пенсійним органом процесуальними правами.

Так, предметом спору у цій справі є пенсійні виплати ОСОБА_1 виходячи із розрахунку 86 % відповідних сум грошового забезпечення (з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі №600/414/22-а).

Верховний Суд у зразковій справі № 240/5401/18 (рішення від 04.02.2019 залишено без змін постановою Великої Палати від 16.10.2019) дійшов такого висновку:

«При перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до статті 63 указаного Закону на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Апеляційний суд також констатував, що Сьомий апеляційний адміністративний суд неодноразово переглядав аналогічні справи (№ 600/2951/21-а постанова від 01.02.2022, № 600/156/22-а постанова від 01.08.2022, № 600/6502/21-а постанова від 22.09.2022, № 600/4820/21-а постанова від 17.10.2022, № 600/3200/22-а постанова від 22.02.2023, № 600/3533/22-а постанова від 27.02.2023, № 600/3359/22-а постанова від 15.03.2023), у яких відповідачем виступало ГУПФУ в Чернівецькій області.

У зазначених справах суд виходив з того, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України від 27.03.2014 № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Проте, не дивлячись на наявність сталого правового регулювання спірного питання, наявність правового висновку Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18, ГУПФУ в Чернівецькій області під час перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців продовжує встановлювати граничний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 70%, як і у цій справі позивачу.

Зазначене зумовило звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом.

Крім того, не дивлячись на обґрунтованість і зрозумілість судового рішення суду першої інстанції, відповідач (суб`єкт владних повноважень) все одно подав апеляційну скаргу.

Своєю чергою, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із судовим рішення через «власне тлумачення» цієї правової норми, без зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції (пункт 6 частини другої статті 296 КАС України).

Такі дії відповідача (суб`єкта владних повноважень), апеляційний суд розцінив як недобросовісні, що порушують норми матеріального права, є зловживанням процесуальними правами позаяк спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи (набрання судовим рішенням законної сили).

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга відповідача обґрунтована неповним з`ясуванням апеляційним судом фактичних обставин у справі, що призвело до постановлення незаконної окремої ухвали. За позицією скаржника, апеляційний суд не враховав судову практику, яка склалася при вирішенні аналогічних спорів (постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2022 у справі № 380/24477/21), у якій суд дійшов висновку про наявність підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18, зазначивши таке:

- не вважатиметься дискримінаційними діями зменшення розміру пенсії за вислугу років з 85% до 70% грошового забезпечення починаючи з 01.04.2019 з врахуванням мети регулювання політики соціального забезпечення та оновленої довідки від 25.03.2021 №202/5 про розмір грошового забезпечення, оскільки такі не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав позивача, що є обов`язком відповідача здійснити такий перерахунок і виплату пенсії позивача з врахуванням проведених раніше виплат;

- за інакшого підходу може скластися ситуація, за якої військовослужбовці, які звільненні до 01.04.2014 і займали аналогічну посаду, мали одне і теж військове звання, з аналогічною вислугою років, однаковими додатковими видами грошового забезпечення та розміром премії за оновленими довідками матимуть 80% - 90% сум пенсії від грошового забезпечення, а ті, що звільнені після 01.04.2014 - 70% сум пенсії від грошового забезпечення, що і призведе до дискримінації одних по відношенні до інших.

Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування апеляційним судом норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За вимогами частини другої статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою цієї статті унормовано, що суд з урахуванням конкретних обставин справи може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

У частині другій статті 45 КАС України наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, який не є вичерпним, оскільки суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини четверта статті 45 КАС України).

Своєю чергою, під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

Водночас вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №826/12191/18 та від 15.07.2021 у справі № 420/698/21.

За приписами статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Отже, зміст положень статті 249 КАС України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені судом саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом суду.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.02.2019 у справі № 800/500/16, ухвалах від 18.03.2019 у справі № 200/4900/17, від 23.06.2023 у справі № 440/7433/21 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22.

Апеляційним судом встановлено, що предметом спору, у справі за результатами розгляду якої винесена окрема ухвала, є зміна відсоткового значення розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 у зв`язку із підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 сформовано правовий висновок, згідно з яким при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону 2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі № 420/40/20 дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18, містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення; відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість, до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку «при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення». Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: «у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсії Пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку».

Окремо колегія суддів зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30.11.2022 у справі № 380/24477/21 звертався до Великої Палати Верховного Суду стосовно необхідності відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у зразковій справі № 240/5401/18. Вказана ухвала була мотивована, зокрема, тим, що сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 правова позиція призводить до того, що особи, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, виходячи на пенсію у теперішній час, отримують виплати нижчі, аніж особи, яким пенсія виплачується на рівні 80-90%, але з оновленого грошового забезпечення. У зв`язку із чим у спірних правовідносинах слід сформувати практику, за якої до правовідносин щодо перерахунку пенсій особам за нормами Закону №2262-ХІІ пенсійному органу слід застосовувати чинну на момент здійснення перерахунку редакцію статті 13 Закону № 2262-ХІІ в частині визначення відсотку грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія (із законодавчо визначеним обмеженням, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, розміри пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій).

Проте, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 постановлено повернути справу № 380/24477/21 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

Отже, незважаючи на наявність сталого правового регулювання спірного питання, ГУПФУ в Чернівецькій області під час перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців продовжує встановлювати граничний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 70%, як і в даній справі позивачу.

Зазначене зумовило звернення ОСОБА_1 із цим позовом до суду.

Згодом, не дивлячись на обґрунтованість і зрозумілість рішення суду першої інстанції, відповідач (суб`єкт владних повноважень) подав апеляційну скаргу.

Водночас, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із судовим рішення через «власне тлумачення» цієї правової норми, без зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що дії із апеляційного оскарження судового рішення у цій справі спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконання судового рішення. Крім того, дії посадових осіб відповідача, (на який покладено обов`язок щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії на виконання судових рішень) підлягають перевірці на предмет наявності в них складу дисциплінарного правопорушення.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необхідність обов`язкового врахування апеляційним судом правового підходу до вирішення цієї категорії справ, наведеного у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2022 у справі №380/24477/21, оскільки відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені виключно в постановах Верховного Суду. Крім того, за результатами касаційного оскарження зазначеного рішення, Верховний Суд постановою від 23.05.2023 скасував постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2022 у спірній частині і залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Також колегія суддів звертає увагу, що покликання відповідача на спробу суду відступити від раніше сформованих правових висновків свідчить про спотворення існуючої ситуації, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин ухвали суду від 30.11.2022 у справі № 380/24477/21 про передачу на Велику Палату Верховного Суду не існувало, а така була прийнята після розгляду справи судом першої інстанції. Водночас приймаючи ухвалу від 30.11.2022 у справі № 380/24477/21 колегія суддів Верховного Суду діяла у визначений Законом спосіб, як уповноважений на це орган.

Натомість відповідач, який за визначенням є суб`єктом владних повноважень, не врахував існуюче рішення Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 та прийняте у його розвиток рішення Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 420/40/20, та вчинив дії якими він не наділений Законом здійснивши «власне тлумачення» правової норми.

Таким діям відповідача, суд апеляційної інстанції цілком слушно надав правову оцінку, у тому числі шляхом постановлення окремої ухвали.

Колегія суддів звертає увагу, що у значній мірі, такі дії органів Пенсійного фонду в цілому по країні призводять до «штучного» збільшення надходження до судів адміністративних справ пов`язаних із пенсійним забезпеченням пенсіонерів всіх рівнів, що своєю чергою примушує соціально незахищене населення приймати додаткові зусилля для захисту своїх прав.

Так, незважаючи на значний відтік населення України за межі країни внаслідок збройної агресії росії, кількість справ пов`язаних із захистом пенсійних прав всіх категорій за 9-ть місяців 2023 року на 28,89% перевищила кількість справ, які надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за весь 2022 рік.

Отже, вищенаведені обставини та застосоване судом правове регулювання спростовують доводи касаційної скарги відповідача.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі №600/2617/22-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

О. П. Стародуб