ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа №600/4491/21-а
адміністративне провадження № К/990/11059/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду у складі судді Анісімова О.В. від 25 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Смілянця Е.С., Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О. від 20 квітня 2022 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо припинення виплати призначеної йому пенсії у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити йому пенсію за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 33 349,05 гривень;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити пенсію за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у межах суми стягнення за один місяць у відповідності до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та доказів сплати суми судового збору.
3. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу в частині позовних вимог щодо:
- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати йому пенсії у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за весь період порушення строків виплати по момент фактичної виплати;
- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на його користь відшкодування моральної шкоди на суму 33349 гривень.
4. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року визнано поважними причини пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом, поновлено пропущений строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
5. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав звернення до суду із порушенням строків звернення.
6. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року, позовну заяву у справі №600/4491/21-а залишено без розгляду.
7. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Відповідно з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд апеляційної інстанції констатував, що позивач 12 січня 2016 року звертався до Головного управління із заявою про поновлення виплати пенсії з 01 січня 2016 року, тобто 12 січня 2016 року позивачу було відомо про можливе порушення його права на виплату пенсії, і тому саме з цієї дати необхідно вираховувати строк, з якої проводиться виплата пенсії позивача.
При вирішенні цієї справи, суди послалися на правову позицію Верховного Суду щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, викладену у постановах від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а та від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. З посиланням на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі № 521/19302/17 скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду, який є загальним законом, хоча правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби регулює спеціальний закон - Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
10. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подано відзив на касаційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач в повній мірі погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Згідно із статтею 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
12. Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
13. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач, зокрема, просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити йому пенсію за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 33 349,05 гривень.
15. Позивач вказує на частину другу статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
16. Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
17. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
18. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
19. Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексу адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України.
20. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
21. Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
22. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
23. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
24. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
25. У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 суд касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
26. Відтак Судова палата погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
27. Крім того, Судова палата звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
28. З огляду на викладене, суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Відповідно з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
29. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії 12 січня 2016 року (а.с. 21), що свідчить про обізнаність позивача щодо припинення нарахування йому пенсії після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.
30. Отже, доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався після отримання довідки про доходи від 03 вересня 2021 року № 6002 0401 1449 1099, суд вважає безпідставними, оскільки отримання такої довідки не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
31. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
32. Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
33. До того ж, Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
34. Щодо посилання позивача на положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведеної норми строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
35. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норма, зокрема статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягає застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
36. Судами попередніх інстанцій установлено, що із цим позовом до суду позивач звернувся 08 вересня 2021 року, а тому з врахуванням шестимісячного строку звернення до суду, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для залишення позовних вимог за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року без розгляду.
37. Доводи скаржника щодо помилково застосування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19, оскільки в них не трактуються положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є спеціальним законом, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що строки звернення до адміністративного суду за захистом прав визначені Кодексом адміністративного судочинства України, а не зазначеним Законом.
38. Разом з тим, посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02 грудня 2021 року у справі №521/19302/17 та у зразковій справі №820/6514/17, Суд оцінює критично, оскільки такі висновки стосуються строків перерахунку розміру пенсії позивачу у зв`язку з набуттям чинності Постановою №988 та Законом України №900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», однак у цій справі спірним питанням є визначення початку перебігу строку звернення з позовом до суду відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності до норм процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя С.М. Чиркін