Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 601/1223/15-ц
провадження № 61-13828св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: релігійна громада «Парафія святого Архистратига Михаїла села Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
треті особи: Тернопільська обласна державна адміністрація, релігійна громада «Парафія Святого Архистратига Михаїла села Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги релігійної громади «Парафія святого Архистратига Михаїла села Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 , на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2016 року в складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року релігійна громада «Парафія Святого Архистратига Михаїла села Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви» (далі - УПЦ), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовамидо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Тернопільська обласна державна адміністрація, релігійна громада «Парафія Святого Архистратига Михаїла села Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» (далі - УПЦ КП), про визнання протиправними та скасування рішення загальних зборів та статуту релігійної громади.
Позовні заяви мотивовані тим, що 07 квітня 2015 року загальними зборами Української Православної Церкви «Парафія Святого Архистратига Михаїла» прийнято рішення щодо переходу з УПЦ до Української Православної Церкви Київського патріархату та на підставі такого рішення внесені відповідні зміни до статуту релігійної громади. Вважали, що таке рішення загальних зборів та внесення змін до статуту прийняті з порушенням статуту релігійної громади «Парафія Святого Архистратига Михаїла села Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії УПЦ», статуту про управління УПЦ, прийнятого Собором УПЦ 25-27 листопада 1990 року (зі змінами від 02 червня 2008 року), Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Крім цього позивачі посилались на те, що загальні збори мешканців села, які не належать до членів парафії, не мали права вирішувати питання про зміну віросповідання за членів парафії. Про проведення зборів не повідомлялося настоятеля, він участі у даних зборах не приймав, протоколу не підписував. Указаним рішенням загальних зборів релігійну громаду УПЦ с. Башуки позбавлено статусу юридичної особи, власного статуту, на підставі якого вона здійснювала свою юридичну діяльність з 1991 року, оскільки перереєстровано у іншу релігійну організацію КПЦ КП. Вважали, що парафія УПЦ с. Башуки не приймала рішення про внесення змін до статуту парафії та щодо передачі її прав та обов`язків до іншої релігійної організації.
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, позивачі просили суд визнати недійсним та скасувати:
рішення загальних зборів віруючих релігійної громади УПЦ «Парафія Святого Архистратига Михаїла» села Башуки Кременецького району від 07 квітня
2015 року в частині зазначення викладення статуту в новій редакції та виключити з пункту 4 протоколу від 07 квітня 2015 року № 1 загальних зборів віруючих релігійної громади УПЦ «Парафія Святого Архистратига Михаїла» села Башуки Кременецького району слова «у новій редакції»;
пункт 1 вказаного статуту в частині «парафія являється правонаступником релігійної громади з наданням їй усіх попередніх прав і обов`язків, зареєстрованої рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 24 вересня
1991 року № 221;
напис на титульній сторінці цього Статуту «зареєстровано рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 24 вересня 1991 року № 221», виключивши ці слова зі статуту.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2016 року об`єднано у одне провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Тернопільська обласна державна адміністрація, про визнання рішення загальних зборів та протоколу релігійної громади недійсними, визнання недійсним та скасування статуту релігійної громади «Парафія Святого Архистратига Михаїла» та цивільну справу за позовом релігійної громади «Парафія Святого Архистратига Михаїла села Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Тернопільська обласна державна адміністрація, про визнання рішення загальних зборів та протоколу релігійної громади недійсними, визнання недійсним та скасування статуту релігійної громади «Парафія Святого Архистратига Михаїла».
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2016 року позов задоволено.
Визнано протиправними (недійсними) та скасовано рішення загальних зборів віруючих релігійної громади УПЦ «Парафія Святого Архистратига Михаїла»
с. Башуки Кременецького району Тернопільської області від 07 квітня 2015 року в частині зазначення викладення статуту в новій редакції та виключено з пункту 4 протоколу від 07 квітня 2015 року № 1 загальних зборів віруючих релігійної громади УПЦ «Парафія Святого Архистратига Михаїла» с. Башуки Кременецького району Тернопільської області слова «у новій редакції».
Визнано протиправним (недійсними) та скасовано пункт 1 статуту релігійної громади «Парафія Святого Архистратига Михаїла» с. Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії УПЦ КП (прийнятого парафіяльними зборами, протоколом від 07 квітня 2015 року № 1) в частині «Парафія являється правонаступником релігійної громади з наданням їй усіх попередніх прав і обов`язків, зареєстрованої рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 24 вересня 1991 року № 221»; напис на титульній сторінці вказаного статуту «Зареєстровано рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 24 вересня 1991 року № 221».
Виключено з пункту 1 статуту релігійної громади «Парафія Святого Архистратига Михаїла» с. Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії УПЦ КП (прийнятий парафіяльними зборами, протокол від 07 квітня 2015 року № 1) слова «Парафія являється правонаступником релігійної громади з наданням їй усіх попередніх прав і обов`язків, зареєстрованої рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 24 вересня 1991 року № 221» та напис на титульній сторінці вказаного статуту «Зареєстровано рішенням виконавчого комітет; Тернопільської обласної ради від 24 вересня 1991 року № 221».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що рішення про реорганізацію парафії приймалось не парафіяльними зборами УПЦ с. Башуки, а загальними зборами віруючих громадян села різних конфесій, які не вправі були приймати рішення про викладення статуту релігійної громади в новій редакції, як статуту громади іншої канонічної належності та вказувати в Статуті, що парафія є правонаступником релігійної громади з наданням усіх попередніх прав і обов`язків, зареєстрованої рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 24 вересня 1991 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2016 року рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2016 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки рішення зборів релігійної громади лише фіксує наявність певних подій чи проведення деяких дій, тому саме по собі не є тим правовим актом, законність чи дійсність якого може оспорюватись в судовому порядку (тобто не є самостійним предметом судового спору).
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У жовтні 2016 року УПЦ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги, у яких просили скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У грудні 2016 року представник релігійної громади «Парафія Святого Архистратига Михаїла села Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії УПЦ КП» - Юзьвак І. Я. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2016 року відкрито касаційні провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року вказану цивільну справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
До Верховного Суду передано дану цивільну справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що державним реєстратором Кременецької районної державної адміністрації за № 16401760000002304 проведено реєстрацію «Парафії Святого Архистратига Михаїла» села Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної Церква, яка діє на підставі статуту (у редакції від 25 липня 2011 року), затвердженого керуючим Тернопільською єпархією Української Православної Церкви архієпископом Сергієм (Генсіцьким). Керівником даної релігійної організації вказано
ОСОБА_1 .
Загальними зборами віруючих релігійної громади УПЦ «Парафії Святого Архистратига Михаїла», які відбулись 07 квітня 2015 року, прийнято нову редакцію статуту релігійної громади та прийнято рішення про перехід релігійної громади «Парафії Святого Архистратига Михаїла» до Тернопільської єпархії УПЦ КП. Рішення загальних зборів оформлено протоколом № 1. ОСОБА_4 головував на зборах, а ОСОБА_8 була секретарем зборів.
Дана громада фактично охоплювала повнолітніх православних віруючих громадян.
Згідно пункту 1 прийнятої нової редакції статуту, затвердженого керуючим Тернопільською єпархією УПЦ КП архієпископом Нестором (Писиком), релігійна громада «Парафії Святого Архистратига Михаїла» села Башуки Кременецького району Тернопільської Єпархії УПЦ КП є первинним структурним підрозділом
УПЦ КП, який в канонічному та організаційному підпорядкуванні входить до Тернопільської Єпархії УПЦ КП. Парафія є правонаступником релігійної громади з наданням їй усіх попередніх прав і обов`язків, зареєстрованої рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 24 вересня 1991 року
№ 221.
Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації
від 04 вересня 2015 року № 554-од зареєстровано статут релігійної громади «Парафія Святого Архистратига Михаїла села Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії УПЦ КП», який прийнято загальними зборами віруючих релігійної громади УПЦ 07 квітня 2015 року.
Дане розпорядження оскаржене 10 вересня 2015 року релігійною громадою «Парафія Святого Архистратига Михаїла» села Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії УПЦ з підстав порушення порядку проведення парафіяльних зборів релігійної громади УПЦ (збори проводились прихильниками УПЦ КП, не підтверджено присутність на них 300 осіб), прийняття ними рішень та внесення змін до статуту.
Під час розгляду цієї справи апеляційним судом вказана справа перебувала на розгляді у Тернопільському окружному адміністративному суді.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційні скарги підлягають задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у даній справі є скасування рішення загальних зборів віруючих релігійної громади УПЦ «Парафія Святого Архистратига Михаїла» села Башуки Кременецького району від 07 квітня 2015 року в частині зазначення викладення статуту в новій редакції та виключення з пункту 4 протоколу від 07 квітня 2015 року № 1 загальних зборів віруючих релігійної громади УПЦ «Парафія Святого Архистратига Михаїла» села Башуки Кременецького району слова «у новій редакції»;
Статут релігійної громади УПЦ КП села Башуки Кременецького району у новій редакції, прийнятий за результатами зборів від 07 квітня 2015 року, зареєстровано в установленому законом порядку.
Європейським судом по справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.
У зазначеному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено статтю 9 Конвенції витлумачену у світлі пункту 1 статті 6 та статті 11 Конвенції.
Водночас право на свободу віросповідання не було виправданим і брак гарантій проти свавільних рішень органів реєстрації не був виправлений національними судами, оскільки відсутність узгодженості та передбачуваності законодавства не дозволяла їм дійти інших висновків у справі.
Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.
Зі змісту пункту 2 статті 9 Конвенції випливає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У своєму рішенні по справі «Коккінакіс проти Греції» Європейський суд зазначив, що як визначено у статті 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин «демократичного суспільства» у значенні, що вживається у пункті 31 Конвенції. Основоположний характер прав, гарантованих його пунктом 1 статті 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них. На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі статті 9 Конвенції згадується лише про «свободу сповідувати релігію чи переконання» (пункт 33).
Перелік таких обмежень, за вказівкою Європейського суду у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України», є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдовувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.
Таким чином, при вирішенні спору по суті національні суди мали дослідити, чи було втручання у право на свободу віросповідання необхідним у демократичному суспільстві, тобто здійсненим в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Отже, здійснюючи правову оцінку обставин справи, суди повинні були спиратися на положення статті 9 Конвенції, а також на прецедентне право Європейського суду, що є джерелом тлумачення вказаної статті, надаючи її приписам більш конкретного характеру.
У справі, яка переглядається, встановлено, що на зборах релігійної громади села Башуки 07 квітня 2015 року приймались рішення лише про вихід з юрисдикції Тернопільської єпархії УПЦ МП і про перехід до УПЦ КП та про прийняття Статуту релігійної організації. Будь - якого рішення щодо відвідування церкви на зборах не приймалось. Храм в селі Бутин Збаразького району відкритий для усіх вірян, які можуть його вільно відвідувати.
Тобто відсутні підстави вважати, що відбулось втручання у право позивачів на свободу віросповідання.
Взаємовідносини церкви й держави визначається Декларацією про державний суверенітет України Конституцією України та Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Правовою формою цих відносин є режим відокремлення від церкви.
Статтею 35 Конституції України передбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Однією із особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров`я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.
Згідно частин першої та другої статті 8 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 124 Конституції України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що набрав чинності 30 вересня 2016 року) правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
А відповідно до частини другої вказаної статті юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Стаття 35 Конституції України закріплює право кожного на свободу світогляду і віросповідання.
Статтею 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що церква (релiгiйнi органiзацiї) в Українi відокремлена вiд держави.
Водночас, відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Ураховуючи вище наведені положення чинного законодавства України, рішення, які були прийняті загальними зборами релігійної громади, належать до рішень, які були прийняті всередині цієї громади (релігійної організації) її членами, спрямовані на реалізацію цивільних прав, свобод та інтересів цих членів релігійної громади, а також спрямовані на забезпечення діяльності релігійної громади з метою задоволення інтересів членів релігійної громади.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19 (провадження №12-196гс19) дійшла висновку, що правовідносини, які стосуються питань участі особи у створенні та діяльності релігійної громади є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 (провадження № 12-165гс19), і підстав для відступу від нього не встановлено.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 598/157/15-ц (провадження № 61-31628сво18), зважаючи на позовні вимоги та враховуючи той факт, що держава вчинила дії щодо реєстрації Статуту релігійної громади УПЦ КП села Бутин Збаразького району у новій редакції, прийнятого на оспорених позивачами зборах релігійної громади, дійшов висновку, що віднесення вирішення даного спору відповідній релігійній організації, а не судом буде суперечити чинному законодавству.
Отже, апеляційний суд, дійшовши помилкового висновку про те, що звернення позивачів з позовом про визнання рішення загальних зборів недійсним є неналежним способом захисту прав позивачів, не перевірив судове рішення суду першої інстанції на предмет його законності і обґрунтованості, а з неправильних процесуальних підстав передчасно скасував його і відмовив у задоволенні позову.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги релігійної громади «Парафія святого Архистратига Михаїла села Башуки Кременецького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення суду апеляційної інстанції втрачає законну силу та у подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун