28.07.2025

№ 601/1804/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 601/1804/22

провадження № 61-10549св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сідорова Ірина Анатоліївна, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2024 року у складі судді Коротича І. А. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Хоми М. В., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами.

Позовну заяву обґрунтувала тим, що вона є власником 1/2 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частини вказаного житлового будинку належить відповідачці ОСОБА_2 . Зазначає, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,137 га, кадастровий номер 6123486200:001:0365. Між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку, що призвело до неможливості укласти договір про поділ даного нерухомого майна в порядку, передбаченому частиною третьою статті 367 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила суд:

- поділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- виділити їй у приватну власність: приміщення 1-3 (кімната) площею 16,6 кв. м; приміщення літ. «А1-4» (коридор) площею 2,8 кв. м; приміщення літ. «А1-5» (кладова) площею 2,0 кв. м; приміщення літ. «А1-6» (кімната) площею 10,8 кв. м; 1/2 частини приналежних господарських будівель;

- виділити ОСОБА_2 у приватну власність: приміщення літ. «А1-1» (кухня) площею 13,9 кв. м; приміщення літ. «А1-2» (кімната) площею 13,2 кв. м; приміщення літ. «А1-3» (кімната) площею 16,6 кв. м; приміщення літ. «А1-7» (кладова) площею 4,1 кв. м; приміщення літ. «А1-ІІ» (веранда) площею 3,9 кв. м; приміщення літ. «А1-І» (підвал) площею 3,3 кв. м; літ. «а3» (ґанок) площею 2,6 кв. м; 1/2 частини приналежних господарських будівель;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1 ;

- провести поділ земельної ділянки площею 0,137 га, кадастровий номер 6123486200:001:0365, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- виділити їй у приватну власність 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 6123486200:001:0365.

- виділити ОСОБА_2 у приватну власність 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 6123486200:001:0365;

- припинити її та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6123486200:001:0365.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області суду від 18 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вимог про проведення поділу в натурі земельної ділянки, залишено без розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 на праві приватної власності в натурі частку із майна, а саме 49/100 частки житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що включає в себе:

- приміщення 1-2 - кімната, площею 13,2 кв. м, вартістю 30 801,00 грн;

- приміщення 1-3 - кімната, площею 16,6 кв. м, вартістю 38 735,00 грн;

- приміщення 1-4 - коридор, площею 2,8 кв. м, вартістю 6 534,00 грн;

- приміщення 1-5 - кладова, площею 2,0 кв. м, вартістю 4 667,00 грн;

- приміщення літ. «а5» - ґанок, вартістю 1 009,00 грн;

- приміщення літ. «Б-1» - 3/5 частини сараю, вартістю 28 005,00 грн,

а всього 34,6 кв. м по будинку, загальна вартість виділеного майна 109 751,00 грн, що становить частки 49/100 долей по площі та 51/100 долей по вартості. Зобов`язано сплатити грошову компенсацію 3 203,00 грн.

Виділено ОСОБА_2 на праві приватної власності в натурі частку із майна, а саме - 51/100 часток житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що включає в себе:

- приміщення 1-1 - кухня, площею 13,9 кв. м, вартістю 32 435,00 грн;

- приміщення 1-6 - кімната, площею 10,8 кв. м, вартістю 25 201,00 грн;

- приміщення 1-6 - кладова, площею 4,1 кв. м, вартістю 9 567,00 грн;

- приміщення літ. «а4» - підвал, площею 3,3 кв. м, вартістю 4 415,00 грн;

- приміщення -ІІ - веранда, площею 3,9 кв. м, вартістю 12 142,00 грн;

- літ. «а3» - ґанок, вартістю 915,00 грн;

- приміщення літ. «Б-1» - 2/5 частини сараю, вартістю 18 670,00 грн,

а всього 38,4 кв. м по житловому будинку, загальною вартістю виділеного 103 345,00 грн, що становить частки 49/100 долей по площі та 51/100 долей по вартості. Надано право отримати грошову компенсацію 3 203,00 грн.

Визначено, що для забезпечення ізольованого користування виділеними приміщеннями будинку (див. Додаток № 2, другий варіант поділу), співвласникам необхідно провести будівельні роботи, а саме:

По 2 (другому) варіанту:

- ОСОБА_1 між приміщеннями позначеними 1-1, 1-2, 1-4 та 1-6 демонтувати дверні блоки і замурувати дверні прорізи, оштукатурити замуровану поверхню та побілити стіни, поклеїти шпалери;

- ОСОБА_2 пробити дверний проріз та влаштувати дверний блок між приміщеннями, позначеними 1-6 та 1-7.

Зазначено, що схема поділу житлового будинку на АДРЕСА_1 , згідно з варіантом № 2, зображена в додатку № 2 до висновку експерта № 306/23-22 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 14 серпня 2023 року.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію при відступленні від ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 3 203,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 097,51 грн та 10 515,56 грн витрат на проведення судової будівельно- технічної експертизи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторони у справі не досягли згоди щодо виділу в натурі належних їм часток у праві спільної часткової власності, а запропонований висновком експерта від 14 серпня 2023 року № 306/23/22 другий варіант поділу спірного будинковолодіння в натурі є найбільш прийнятний з точки зору доцільності, наближений до ідеальних часток власності та потребує невеликих матеріальних витрат, більшість з яких має бути здійснено стороною позивачки, яка погоджується з цими витратами, тому існують правові підстави для задоволення позовних вимог та виділення позивачці спірного нерухомого майна за другим варіантом поділу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2024 року -без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість постановленого такого рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сідорова І. А., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду; рішення суду першої інстанції змінити, здійснивши поділ будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за варіантом № 1 висновку експерта № 306/23/22, виготовленого за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 14 серпня 2023 року, а саме:

- позивачці ОСОБА_1 виділити у власність приміщення: 1-3 кімнату площею 16,6 кв. м; 1-4 коридор площею 2,8 кв. м, 1-5 кладову площею 2,0 кв. м, 1-6 кімнату площею 10,8 кв. м; літ. «а5» ґанок, 3/5 частин сараю;

- відповідачці ОСОБА_2 виділити у власність приміщення: 1-1 кухню площею 13,9 кв. м, 1-2 кімнату площею 13,2 кв. м, 1-7 кладову площею 4,1 кв. м, ІІ веранду площею 3,9 кв. м; літ. «а4» підвал площею 3,3 кв. м; літ. «а3» ґанок, 2/5 частин сараю, із покладенням на сторони обов`язку проведення необхідних будівельних робіт, передбачених варіантом № 1 зазначеного висновку експерта, та стягненням з відповідача на користь позивача грошової компенсації при відступленні від ідеальних часток будинковолодіння у розмірі 2 397,00 грн.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 12 березня 2020 року у справі № 127/5835/16-ц, від 22 лютого 2020 року у справі № 279/4966/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 369/6871/16-ц, від 19 червня 2023 року у справі № 333/2281/18, від 15 травня 2024 року у справі № 309/3900/16-ц, від 12 червня 2024 року у справі № 521/4331/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не звернули уваги на те, що здійснення поділу будинковолодіння з урахуванням першого варіанту висновку експертизи є більш оптимальним як з точки зору рівності часток співвласників, так і з огляду на технічну можливість поділу будинку;

- не врахували, що здійснення поділу будинковолодіння за другим варіантом поділу є несправедливим щодо відповідачки і таким, що становитиме для неї надмірний тягар, оскільки отримання компенсації у розмірі 3 203,00 грн є неспівмірним із зменшенням житлової площі на 5 кв. м, обов`язком здійснювати значні переобладнання із можливим руйнуванням стіни і перекриття, а також незручним переміщенням між кімнатами через вхід у підвал та попри драбину на горище;

- проігнорували, що в описовій частині висновку експерта від 14 серпня 2023 року № 306/23/22 експерт вказав, що фізичний знос перекриття спірної будівлі становить 60 %, стін - 30%, даху - 50 %; фізичний знос будинку - 46 %, технічний стан будинку незадовільний;

- не врахували, що зазначені у висновку експерта від 14 серпня 2023 року № 306/23/22 обидва варіанти поділу будинку передбачають однаковий вихід з будинку для позивачки - через приміщення літ. «а5» - ґанок;

- не надали оцінки всім доводам та аргументам заявника.

До касаційної скарги заявниця додала клопотання про зупинення дії рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2024 року до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.

Станом на момент розгляду справи відзив позивачки на касаційну скаргу ОСОБА_2 до Верховного Суду не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сідорова І. А., на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 червня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Кременецького районного суду Тернопільської області матеріали цивільної справи № 601/1804/22 ; надано позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року клопотання ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Сідорова І. А., про зупинення дії рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2024 року задоволено частково. Зупинено виконання рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2024 року в частині зобов`язання: ОСОБА_1 демонтувати дверні блоки і замурувати дверні прорізи між приміщеннями позначеними 1-1, 1-2, 1-4 та 1-6, оштукатурити замуровану поверхню та побілити стіни, поклеїти шпалери; ОСОБА_2 пробити дверний проріз та влаштувати дверний блок між приміщеннями позначеними 1-6 та 1-7. В іншій частині клопотання відмовлено.

У жовтні 2024 року матеріали справи № 601/1804/22 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2024 року № 1155/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 601/1804/22 між суддями у зв`язку відставкою судді ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2024 року та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 04 жовтня 2024 року, справу № 601/1804/22 за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сідорова І. А., на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 червня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Кременецької нотаріальної контори за реєстровим номером 199 від 14 червня 2013 року, належить по 1/2 частки будинковолодіння, що складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та сараю. Загальна площа будинку 70,60 кв. м.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 травня 2018 року № НВ-6104710872018, будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці площею 0,1370 га, кадастровий номер 6123486200:03:001:0365.

Висновком експерта від 14 серпня 2023 року № 306/23-22, виготовленим за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи, визначено, що розподіл будинковолодіння АДРЕСА_1 , є можливим з технічної точки зору (з виконанням необхідних переобладнань). Експертом запропоновано три варіанти поділу. Ринкова вартість спірного будинковолодіння становить 315 370,00 грн.

Зокрема, відповідно до першого варіанту поділу спірного будинковолодіння, який запропонований експертом та підтриманий відповідачкою ОСОБА_2 , визначено:

Виділити ОСОБА_2 в натурі відповідно до належної їй 1/2 частини житлового будинку наступні приміщення і господарські будівлі, а саме:

- приміщення 1-1 - кухня, площею 13, 9 кв. м, вартістю 32 435,00 грн;

- приміщення 1-2 - кімната, площею 13,2 кв. м, вартістю 30 801,00 грн;

- приміщення 1-7 - кладова, площею 4,1 кв. м, вартістю 9 567,00 грн;

- приміщення літ. «а4» - підвал, площею 3,3 кв. м, вартістю 4 415,00 грн;

- приміщення -ІІ - веранда, площею 3,9 кв. м, вартістю 12 142,00 грн;

- приміщення літ. «Б-1» - 2/5 частини сараю, вартістю 18 670,00 грн,

а всього 38,4 кв. м по житловому будинку, загальною вартістю виділеного 108 945,00 грн, що становить частки 54/100 долей по площі та 51/100 долей по вартості, грошова компенсація 2 397,00 грн.

Виділити ОСОБА_1 в натурі відповідно до належної їй 1/2 частини житлового будинку наступні приміщення і господарські будівлі, а саме:

- приміщення 1-3 - кімната, площею 16,6 кв. м, вартістю 38 735,00 грн;

- приміщення 1-4 - коридор, площею 2,8 кв. м, вартістю 6 534,00 грн;

- приміщення 1-5 - кладова, площею 2,0 кв. м, вартістю 4 667,00 грн;

- приміщення 1-6 - кімната, площею 10,8 кв. м, вартістю 25 201,00 грн;

- приміщення літ. «а5» - ґанок, вартістю 1 009,00 грн;

- приміщення Б-1- 3/5 частини сараю, вартістю 28 005,00 грн;

а всього 32,20 кв. м по житловому будинку, загальною вартістю виділеного 104 151,00 грн, що становить частки 46/100 долей по площі та 49/100 долей по вартості, грошова компенсація 2 397,00 грн.

Також експертом передбачено, що для забезпечення ізольованого користування виділеними співвласникам приміщення по першому та третьому варіанту поділу необхідно виконати наступні будівельні роботи:

- між приміщеннями 1-3 та 1-2 демонтувати дверний блок і замурувати дверний проріз, оштукатурити замуровану поверхню і побілити стіни.

Вартість ремонтно-будівельних робіт, включаючи вартість будівельних матеріалів, які необхідно провести для переобладнання спірного житлового будинку за першим та третім варіантами поділу згідно з розрахунком вартості будівельних робіт (додаток № 4) становить 7 669,04 грн.

Згідно з другим варіантом поділу спірного будинковолодіння, який запропонований експертом та підтриманий позивачкою ОСОБА_1 , визначено:

- приміщення 1-2 - кімната, площею 13,2 кв. м, вартістю 30 801,00 грн;

- приміщення 1-3 - кімната, площею 16,6 кв. м., вартістю 38 735,00 грн;

- приміщення 1-4 - коридор, площею 2,8 кв. м, вартістю 6 534,00 грн;

- приміщення 1-5 - кладова, площею 2,0 кв. м, вартістю 4 667,00 грн;

- приміщення літ. «а5» - ґанок, вартістю 1 009,00 грн;

- приміщення літ. «Б-1» - 3/5 частини сараю, вартістю 28 005,00 грн,

а всього 34,6 кв. м по будинку, загальна вартість виділеного майна 109 751,00 грн, що становить частки 49/100 долей по площі та 51/100 долей по вартості, сплатити грошову компенсацію 3 203,00 грн.

- приміщення 1-1 - кухня, площею 13,9 кв. м, вартістю 32 435,00 грн;

- приміщення 1-6 - кімната, площею 10,8 кв. м, вартістю 25 201,00 грн;

- приміщення 1-6 - кладова, площею 4,1 кв. м, вартістю 9 567,00 грн;

- приміщення літ «а4» - підвал, площею 3,3 кв. м, вартістю 4 415,00 грн;

- приміщення - ІІ - веранда, площею 3,9 кв. м, вартістю 12 142,00 грн;

- літ. «а3» - ґанок, вартістю 915,00 грн;

- приміщення літ. «Б-1» - 2/5 частини сараю, вартістю 18 670,00 грн;

а всього 36,0 кв. м по житловому будинку, загальною вартістю виділеного 103 345,00 грн, що становить частки 51/100 долей по площі та 49/100 долей по вартості, отримати грошову компенсацію 3 203,00 грн.

Також експертом передбачено, що для забезпечення ізольованого користування виділеними співвласникам приміщеннями по другому варіанту поділу необхідно:

- між приміщеннями позначеними 1-1, 1-2, 1-4 та 1-6 демонтувати дверні блоки і замурувати дверні прорізи, оштукатурити замуровану поверхню та побілити стіни, поклеїти шпалери;

- між приміщеннями 1-6 та 1-7 пробити дверний проріз та влаштувати дверний блок.

Вартість ремонтно-будівельних робіт, включаючи вартість будівельних матеріалів, які необхідно провести для переобладнання спірного житлового будинку за другим варіантом поділу згідно з розрахунком вартості будівельних робіт (додаток № 5) становить 14 827,70 грн.

Крім того судами встановлено, що у вартість спірного будинковолодіння включено вартість паркану, що становить 42 890,00 грн, який не був включений у спадкову масу та не успадковувався сторонами після смерті спадкодавця. Даний паркан був збудований відповідачкою вже після смерті спадкодавця. У запропонованих варіантах поділу сторонам виділяється по 1/2 частини паркану.

Правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється

Тлумачення положень статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15 від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що оскільки сторони у справі не досягли згоди щодо виділу в натурі належних їм часток у праві спільної часткової власності, а запропонований висновком експерта від 14 серпня 2023 року № 306/23/22 другий варіант поділу спірного будинковолодіння в натурі є найбільш прийнятний з точки зору доцільності, наближений до ідеальних часток власності та потребує невеликих матеріальних витрат, більшість з яких має бути здійснено стороною позивачки, яка погоджується з цими витратами, тому існують правові підстави для задоволення позовних вимог та виділення позивачці спірного нерухомого майна за другим варіантом поділу.

Доводи касаційної скарги про те, що здійснення поділу спірного будинковолодіння за другим варіантом поділу є несправедливим щодо відповідачки і таким, що становитиме для неї надмірний тягар, оскільки отримання компенсації у розмірі 3 203,00 грн є неспівмірним із зменшенням житлової площі на 5 кв. м, обов`язком здійснювати значні переобладнання із можливим руйнуванням стіни і перекриття, а також незручним переміщенням між кімнатами через вхід у підвал та попри драбину на горище, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони за своїм змістом зводяться до незгоди заявниці з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який, на думку заявниці, свідчить про доцільність поділу спірного будинку саме за варіантом неведеним у першому варіанті поділу, що запропонований у висновку експерта від 14 серпня 2023 року № 306/23-22.

Суди першої та апеляційної інстанцій, у справі, яка переглядається, надали належну оцінку всім наявним у справі доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Аргументи касаційної скарги стосовно того, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 12 березня 2020 року у справі № 127/5835/16-ц, від 22 лютого 2020 року у справі № 279/4966/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 369/6871/16-ц, від 19 червня 2023 року у справі № 333/2281/18, від 15 травня 2024 року у справі № 309/3900/16-ц, від 12 червня 2024 року у справі № 521/4331/21 є необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається.

У цій справі суди першої та апеляційної інстанції виходили з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди проігнорували, що в описовій частині висновку експерта від 14 серпня 2023 року № 306/23/22, яка призначалася в рамках цієї цивільної справи, експерт вказав, що фізичний знос перекриття спірної будівлі становить 60 %, стін - 30%, даху - 50 %; фізичний знос будинку - 46 %, технічний стан будинку незадовільний, є безпідставними, оскільки зміст оскаржуваних рішень свідчить про те, що суди попередніх інстанцій врахували вказані обставини.

Водночас апеляційний суд у оскаржуваній постанові у цій справі обґрунтовано зазначив, що у цьому ж висновку судовий експерт запропонував три варіанти поділу спірного житлового будинку, як технічно можливі і судом лише обрано другий з них як найбільш оптимальний.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належну оцінку певним доводам і аргументам заявниці, Верховний Суд відхиляє, оскільки як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до власного тлумачення заявницею характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скаргапідлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо поновлення виконання оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2024 року в частині зобов`язання: ОСОБА_1 демонтувати дверні блоки і замурувати дверні прорізи між приміщеннями позначеними 1-1, 1-2, 1-4 та 1-6, оштукатурити замуровану поверхню та побілити стіни, поклеїти шпалери; ОСОБА_2 пробити дверний проріз та влаштувати дверний блок між приміщеннями позначеними 1-6 та 1-7, зупинено ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, то воно підлягає поновленню з огляду на закінчення розгляду цієї справи касаційним судом.

Керуючись статтями 400 401 402 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сідорова Ірина Анатоліївна, залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 червня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2024 року в частині зобов`язання: ОСОБА_1 демонтувати дверні блоки і замурувати дверні прорізи між приміщеннями позначеними 1-1, 1-2, 1-4 та 1-6, оштукатурити замуровану поверхню та побілити стіни, поклеїти шпалери; ОСОБА_2 пробити дверний проріз та влаштувати дверний блок між приміщеннями позначеними 1-6 та 1-7.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник