ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 605/372/17
адміністративне провадження № К/9901/54261/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 605/372/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Лімо-Плюс» до Боківської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області (далі - Боківська сільрада) про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ТОВ «Лімо-Плюс»
на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 26.01.2018, ухвалене у складі головуючого судді Горуц Р.О. та
постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Святецького В.В., суддів Довгополова О.М., Пліша М.А., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 07.08.2017 ТОВ «Лімо-Плюс» звернулося до суду з позовом, в якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення десятої сесії сьомого скликання Боківської сільради від 13.02.2017 №65 «Про припинення права користування мисливськими угіддями ТОВ «Лімо-Плюс» на території Боківської сільської ради».
Позов ТОВ «Лімо-Плюс» обґрунтувало, зокрема тим, що оспорюване рішення, яке має погоджувальний, індивідуальний характер та є підставою для оформлення позивачем права користування мисливськими угіддями, прийнято всупереч Конституції та законів України, оскільки органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
2. Підгаєцький районний суд Тернопільської області рішенням від 26.01.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018, частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправним та скасував пункт 3 рішення десятої сесії сьомого скликання Боківської сільради від 13.02.2017 №65 «Про припинення права користування мисливськими угіддями ТОВ «Лімо-Плюс» на території Боківської сільської ради»;
в задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
3. 20.06.2018 ТОВ «Лімо-Плюс» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 26.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
4. Верховний Суд ухвалою від 13.08.2018 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
5. 31.08.2018 від відповідача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Лімо-Плюс», в якому Боківська сільрада просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані позивачем судові рішення - без змін.
6. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2019 №743/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює її участь у розгляді даної справи.
7. Протоколом розподілу справи від 14.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г.
8. Ухвалою судді Верховного Суду від 19.06.2019 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. У справі, яка розглядається суди встановили, що рішенням ХVІІ сесії п`ятого скликання Боківської сільради від 17.05.2009 №90 «Про погодження надання в користування мисливських угідь» було погоджено надання в користування ТОВ «Лімо-Плюс» мисливських угідь, що знаходяться на території Боківської сільради площею 476,0 га, з них: лісові - 377,0 га на термін дії договору.
Рішенням VІ сесії шостого скликання Боківської сільради від 24.06.2011 №38 «Про погодження надання в користування мисливських угідь» погоджено надання в користування ТОВ «Лімо-Плюс» мисливських угідь, що знаходяться на території Боківської сільради площею 476,0 га, з них: лісові - 377,0 га на термін дії договору.
Рішенням постійної комісії Підгаєцької районної ради з питань АПК, земельних відносин та з охорони довкілля від 16.12.2014 «Про розгляд заяви ТОВ «Лімо-Плюс» щодо погодження надання в користування мисливських угідь Литвинівського лісництва Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство» було рекомендовано позивачу для отримання дозволу на користування мисливськими угіддями на території Литвинівського лісництва Підгаєцького району звернутися до Тернопільської обласної ради.
13.07.2017 Боківська сільрада прийняла оспорюване рішення №65 «Про припинення права користування мисливськими угіддями ТОВ «Лімо-Плюс» на території Боківської сільської ради», пунктом 1 якого визнано таким, що втратило чинність рішення Боківської сільради від 24.06.2011 №38.
Пункт 2 оспорюваного рішення містить вимоги щодо його опублікування в Підгаєцькій районній газеті «Земля Підгаєцька», а в пункті 3 цього ж рішення вирішено попередити ТОВ «Лімо-Плюс» про те, що з 13.02.2017 воно не вправі використовувати для здійснення підприємницької діяльності мисливські угіддя, що знаходяться на території Боківської сільради площею 476 га, з них: 377 га -лісові.
Рішенням одинадцятої сесії сьомого скликання Боківської сільради від 30.06.2017 №70 «Про припинення права користування мисливськими угіддями ТОВ «Лімо-Плюс» на території Боківської сільської ради» визнано таким, що втратило чинність рішення Боківської сільради від 17.05.2009 №90 «Про погодження надання в користування мисливських угідь».
Вважаючи протиправним рішення Боківської сільради від 13.02.2017 №65 «Про припинення права користування мисливськими угіддями ТОВ «Лімо-Плюс» на території Боківської сільської ради» ТОВ «Лімо-Плюс» звернулось до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що чинним законодавством України, зокрема положеннями статті 22 Закону України від 22.02.2000 № 1478-III «Про мисливське господарство та полювання» (далі - Закон № 1478-ІІІ) передбачено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування обласними радами, в даному випадку Тернопільською обласною радою, а не будь-якою сільською радою, що не входить до їх повноважень. Виходячи із викладеного, а також враховуючи, що право користування мисливськими угіддями на території Боківської сільської ради за позивачем не оформлено, пункт 3 оспорюваного рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач в межах наданих законом повноважень мав право визнати своє рішення таким, що втратило чинність, оскільки, незважаючи на наявність погодження надання в користування позивачу мисливських угідь, що знаходяться на території Боківської сільради, ТОВ «Лімо-Плюс» протягом семи років не оформило у встановленому законодавством порядку право користування мисливськими угіддями.
11. Касаційну скаргу ТОВ «Лімо-Плюс» обґрунтувало, зокрема тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, в якому між іншим зазначено, що нормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
12. У відзиві на касаційну скаргу Боківська сільрада вказує на те, що позивач протягом розумного строку не скористався правом на оформлення у встановленому порядку права користування мисливськими угіддями, незважаючи на відсутність будь-яких перешкод для такого оформлення, та оскільки рішення Боківської сільради від 24.06.2011 №38 «Про погодження надання в користування мисливських угідь» не вичерпало свою дію, орган місцевого самоврядування мав право його скасувати.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; далі - Закон № 460-IX )], колегія суддів виходить із такого.
14. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Відповідно до частини першої статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
16. Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені в главі 1 розділу ІІ Закону України від 12.06.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).
17. В рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України, за результатом аналізу статей 19 140 143 144 146 Конституції України, зазначив, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
19. Згідно із частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
20. Статтею 25 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
21. Відповідно до преамбули Закону № 1478-III його положення визначають правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних та фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечують рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.
22. Згідно зі статтею 1 Закону № 1478-ІІІ мисливські угіддя - це ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
23. Відповідно до положень статті 21 Закону № 1478-ІІІ ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.
При цьому, не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.
24. Згідно із частиною першою статті 22 Закону № 1478-ІІІ мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування обласними радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з обласними державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
25. У справі, яка розглядається спір виник з приводу визнання відповідачем таким, що втратило чинність його попереднього рішення, яким було погоджено позивачу надання в користування мисливських угідь.
26. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, та, зокрема касаційну скаргу, ТОВ «Лімо-Плюс» послалось на рішення Конституційного Суду України у справі № 7-рп/2009, в якому зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
27. Разом з цим, в мотивувальній часині цього рішення зазначено, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
28. Виключенням з цього правила є ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування, які є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
29. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ «Лімо-Плюс» не отримало рішення уповноваженого органу щодо оформлення права користування мисливськими угіддями на території Боківської сільради, а тому акт індивідуальної дії - рішення Боківської сільради від 24.06.2011 №38 не вичерпало свою дію виконанням.
30. За таких обставин, відповідач не був позбавлений можливості за власною ініціативою змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт, який не вичерпав свою дію, або внести в нього зміни.
31. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у позивача не виникали правовідносини з приводу користування мисливськими угіддями, що знаходяться на території Боківської сільської ради площею 476 га. А відтак і про часткову обґрунтованість позовних вимог, в частині, що оскаржувалась до суду апеляційної інстанції.
32. При цьому, колегія суддів зазначає, що назва оспорюваного рішення від 13.02.2017 №65 « Про припинення права користування мисливськими угіддями ТОВ «Лімо-Плюс» на території Боківської сільради» суперечить вимогам Закону № 1478-III, згідно з яким, як було зазначено вище, право надання в користування мисливський угідь та припинення такого права віднесено до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад.
33. Однак, суд першої інстанції скасував пункт 3 резолютивної частини рішення який містить посилання на припинення права користування мисливськими угіддями, а інші пункти резолютивної частини рішення не містять таких положень.
34. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що назва оспорюваного рішення не впливає на правильність пунктів 1 та 2 резолютивної частини рішення, а тому вказаний вище факт не може бути підставою для скасування рішення сільської ради в цілому.
35. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
36. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
37. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 343 350 355 356 КАС України, Верховний Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімо-Плюс» залишити без задоволення.
Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 26.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі №605/372/17- залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук А.Ю. Бучик С.Г. Стеценко