Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 607/12476/18
провадження № 61-10663св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (судді-доповідача),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - громадська організація «Джерела громадського здоров`я»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держпраці у Тернопільській області
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу громадської організації «Джерела громадського здоров`я» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 01 листопада 2018 року, ухвалене у складі судді Позняка В. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Міщія О. Я., Бершадської Г. В.,
Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до громадської організації «Джерела громадського здоров`я» (далі - ГО «Джерела громадського здоров`я»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держпраці в Тернопільській області, про визнання договорів про надання послуг трудовим договором.
В обґрунтування позову посилався на те, що з 01 травня 2010 року до
30 березня 2018 року працював у ГО «Джерела громадського здоров`я»,
з якою кожного місяця підписував договір цивільно-правового характеру про надання послуг. Відповідно до умов цих договорів він повинен був встановлювати контакти із цільовою групою громадян, залучати нових клієнтів, видавати профілактичний інструментарій та засоби гігієни, мотивувати для проходження тестування на ВІЛ, вірусні гепатити, інші хвороби, здійснювати обмін використаних шприців на нові, інформувати щодо профілактики та лікування туберкульозу, супроводжувати виявлених хворих до лікувальних закладів, вести облікову документацію для звітності. Роботу він виконував у мобільній амбулаторії відповідно до визначеного громадською організацією графіку та маршруту. Договори підписувалися з ним кожного місяця упродовж понад 7 років без перерв.
ОСОБА_1 вказував, що виконував роботу за посадою соціального працівника, яка передбачена штатним розкладом, праця за договорами не була юридично самостійною, а здійснювалася в межах діяльності всієї організації з освоєння міжнародного грантового проекту.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що він отримував оплату за виконану роботу щомісячно, підпорядковувався вимогам охорони праці та техніки безпеки, процес праці не передбачав будь-якого кінцевого результату, дата і час виконання роботи були чітко регламентовані керівником, щороку йому видавали посвідчення працівника ГО «Джерела громадського здоров`я», кожного місяця він складав звіт про використані товарно-матеріальні цінності медичного призначення, просив визнати укладені з ним цивільно-правові договори про надання послуг трудовим договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 01 листопада 2018 року позов задоволено частково.
Встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ГО «Джерела громадського здоров`я» на посаді аут-річ працівника
з липня 2010 року до 30 березня 2018 року без оформлення трудового договору. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язки, які визначені договорами про надання послуг, укладеними між ОСОБА_1 та ГО «Джерела громадського здоров`я» і актах виконаних робіт не містять конкретного обсягу виконуваної роботи у вигляді кількісних величин, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містять вони і відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати та передав виконавець замовникові, не визначають переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.
Суд першої інстанції зазначив, що умова договорів про надання послуг щодо сталої вартості оплати послуг, а не за перелік та обсяг виконаних робіт також є характерною для трудового договору. При цьому, доводи представника відповідача про те, що оплата здійснювалася залежно від обсягу виконаної роботи, суд вважав такими, що спростовується самими договорами, в яких наперед визначено розмір оплати за місяць, а також відомостями з Пенсійного фонду України, згідно з якими із 2012-2014 та 2016-2018 роки, розмір заробітку ОСОБА_1 був однаковим кожного місяця протягом року.
Крім того, суд першої інстанції врахував, що затверджені відповідачем графіки маршрутів з визначенням дати і часу, за якими повинен був працювати позивач, свідчать про те, що графік його роботи був регламентований, що вказує на ознаку трудового, а не цивільно-правового договору. Про систематичний характер відносин між відповідачем та ОСОБА_1 вказує також те, що протягом більш як семи років між ними укладалися договори про надання послуг ідентичного змісту.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що з липня
2010 року по березень 2018 року позивач перебував у фактичних трудових відносинах із ГО «Джерела громадського здоров`я».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року апеляційну скаргу ГО «Джерела громадського здоров`я» залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2018 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 15 квітня 2019 року, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для задоволення позову, оскільки такі висновки відповідають вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду,
ГО «Джерела громадського здоров`я», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про існування правових підстав вважати укладені з позивачем договори про надання послуг трудовим договором, оскільки такі висновки не ґрунтуються на положеннях закону.
На думку заявника, не можна погодитись із висновком судів про те, що графік роботи позивача, вказує на ознаки трудового договору, оскільки пересування позивача по маршрутам не було визначено в одні й ті самі дні та одні й ті самі години, вони різнилися. Встановлення маршрутів випливало із самої суті послуг, які надаються позивачем для реалізації проекту.
Заявник вважає помилковими посилання судів попередніх інстанцій на сплату відповідачем страхових внесків до Пенсійного фонду України, як на доказ трудових відносин, оскільки такі внески сплачувались організацією на виконання підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, який визначає обов`язок зі сплати податку із суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.
Помилковими також заявник вважає висновки судів про те, що функції, які виконував ОСОБА_1 частково відповідають посадовій інструкції соціального працівника, посада якого є у штатному розписі організації, оскільки згідно посвідчення посада позивача має назву «Аут-річ працівник»
і не відноситься до класифікатора професій «Соціальний працівник». Надання такого посвідчення було вимогою самого ОСОБА_1 , для можливості представлення себе серед вразливих груп населення.
Заявник також вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій обставин, встановлених рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року у справі № 819/914/18, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, якими встановлено, що відносини між
ГО «Джерела громадського здоров`я» та ОСОБА_1 мали цивільно-правовий, а не трудовий характер.
Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до договорів про надання послуг, які укладалися між ГО «Джерела громадського здоров`я», як замовником, та ОСОБА_1 , як виконавцем, які укладались з липня 2010 року
по 30 березня 2018 року сторони дійшли згоди про те, що:
- виконавець зобов`язується надати замовнику послуги щодо налагодження та координації дій, цілей і завдань в рамках проекту «Сьогодення з проекцією на майбутнє», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги на підставах та умовах, визначених договором (пункт 1.1);
- виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування (пункт 1.2);
- за умовами договору виконавець зобов`язується надати замовнику наступні послуги: встановлює контакт із цільовою групою проекту та залучає нових клієнтів на аут річ маршрутах та маршрутах МА; видає профілактичні інструментарії та засоби, інформує про наявні послуги для цільової групи, мотивує клієнтів до проходження самотестування на ВІЛ, ІПСШ, вірусні гепатити; здійснює обмін використаних шприців на нові; видає інформаційно-освітній матеріал; проводить інформування клієнтів щодо профілактики, виявлення та лікування туберкульозу; проводить скринінгове опитування клієнтів проекту; веде облікову документацію для звітності проекту; бере участь у плануванні роботи проекту у стратегіях залучення до нього нових клієнтів; супроводжує клієнтів при самотестуванні; здійснює супровід клієнтів з позитивним результатом на ЛПЗ; веде облік відривних талонів переадресації; мотивує клієнта до початку лікування; проводить консультування клієнтів проекту за принципом «рівний-рівному» (пункт 2.2);
- після того як конкретний обсяг послуг, визначений в порядку, встановленому пунктом 2.2 цього договору, буде надано, сторони протягом п`яти робочих днів підписують акт про надання послуг (пункт 2.4);
- вартість послуг за договором визначена у пункті 4.1 єдиною сумою;
- за надані за цим договором послуги замовник виплачує виконавцю суму коштів, яка складається з суми загальної вартості послуг за виключенням утриманих податків та зазначається в акті про надання послуг. Замовник сплачує до Пенсійного фонду України єдиний соціальний внесок 22% на загальну суму договору. Оплата здійснюється протягом десяти робочих днів після підписання акту про надання послуг обома сторонами (пункти 4.2-4.4).
В кожному із договорів було зазначено строк на який він укладається, який за загальним правилом не перевищував один місяць.
Сторонами не заперечується, що усі договори, які укладалися в період
2010-2018 роки мали ідентичний зміст.
Суди встановили, що на виконання вказаних договорів, складено акти про надання послуг, у яких наведено визначений договором перелік послуг, наданих виконавцем, та загальна вартість послуг, що дорівнює сумі, встановленій в договорі.
Із затверджених ГО «Джерела громадського здоров`я» маршрутів виїзду команд в складі водія, лікаря та соціального працівника за напрямами роботи та цільовими групами з метою реалізації проектів громадської організації у 2016 році суди встановили, що ОСОБА_1 у якості соціального працівника затверджено наступні графіки виїздів та маршрути: маршрут
АДРЕСА_1 (11 год. - 14 год.) - перший та третій понеділок; маршрут № 18 - Кременець ЦРЛ - Залізці
(11 год. - 17 год.) - другий та четвертий вівторок; у 2018 році: маршрут
№ 15 - зупинки Озерна - Зборів - гараж МА - перша та третя середа місяця
(10 год. -15 год.); маршрут № 17 - гараж МА - зупинки Микулинці - Дружба - Бучач - гараж МА - друга середа місяця (10 год. - 15 год.).
ОСОБА_1 громадській організації подавалися звіти про використані товарно-матеріальні цінності медичного призначення за місяці, на які було укладено договори про надання послуг.
Суди встановили, що в посвідченнях, які видавалися ГО «Джерела громадського здоров`я» в період 2016-2018 роки зазначено, що ОСОБА_1 займає посаду Аут-річ працівника в ГО «Джерела громадського здоров`я». При цьому, вказані посвідчення видавалися терміном на рік - з 01 січня
2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 31 грудня
2016 року, з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
Із відповіді Управління Держпраці у Тернопільській області
№ 1389/01-05-4.3/18 від 04 травня 2018 року, наданої на заяву ОСОБА_1 , суди встановили, що інспекційним відвідуванням виявлені наступні порушення трудового законодавства: із змісту договорів про надання послуг від 03 січня 2018 року, 01 лютого 2018 року та 02 березня 2018 року, укладених між ГО «Джерела громадського здоров`я» та ОСОБА_1 , вбачається, що їх предметом є надання послуг, які властиві саме найманому працівнику згідно класифікатора професій, і частково відповідають посадовій інструкції соціального працівника, яка є у штатному розписі громадської організації. Крім того, режим робочого часу в договорах про надання послуг контролюється замовником - виконавець має чітко дотримуватися доведеного маршруту, натомість при цивільно-правових відносинах виконавець має сам організовувати і виконувати роботу. Також, з ОСОБА_1 проводився інструктаж з охорони праці на робочому місці, що вимагається статтею 29 КЗпП України. Ознаками трудових відносин, які виникли між ГО та ОСОБА_1 є також те, що згідно договору виконавець зобов`язаний вести облікову документацію для звітності проекту, що є обов`язком штатного працівника; подання звіту про використання товарно-матеріальних цінностей медичного призначення є ознакою матеріальної відповідальності; проходження навчання як соціальний працівник є ознакою трудових відносин; термін дії договорів свідчить про безперервність та теж є ознакою трудових відносин.
Із індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу - ОСОБА_1 форми ОК-5 суди встановили, що ГО «Джерела громадського здоров`я» в період з липня 2010 року по березень 2018 року (включно) сплачувались страхові внески за ОСОБА_1 .
Із копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 суди встановили, що останній запис в ній від 11 листопада 2009 року про припинення позивачу виплати Центром зайнятості населення допомоги по безробіттю.
Із довідки № 2879 від 26 червня 2018 року, виданої Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення
м. Тернопіль районної державної адміністрації, та йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 832 «Про підвищення розміру державної допомоги окремим категоріям громадян»
з 07 травня 2018 року до 10 лютого 2033 року призначено щомісячну компенсаційну виплату відповідно до пункту 2 зазначеної постанови.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі за текстом, в редакції на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України
під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України).
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Положеннями частини першої статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом частини другої статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини першої статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Судами попередніх інстанцій досліджувались договори про надання послуг, що укладались між ГО «Джерела громадського здоров`я» та позивачем і було встановлено, що предметом цих договорів є виконання робіт, зокрема встановлення контакту із цільовою групою населення, залучення нових клієнтів на визначених маршрутах, видача профілактичного інструментарію та засобів, інформування клієнтів про наявні послуги, мотивація їх до проходження самотестування на ВІЛ, ІПСШ, вірусні гепатити, здійснення обміну використаних шприців на нові, видача інформаційно-освітній
матеріалу; проведення інформування клієнтів щодо профілактики, виявлення та лікування туберкульозу, проведення скринінгове опитування клієнтів проекту, ведення облікової документації для звітності проекту, прийняття участі в плануванні роботи проекту щодо залучення до нього нових клієнтів, супроводження клієнтів при самотестуванні, здійснення супроводу клієнтів з позитивним результатом на лікувально-профілактичні заходи, ведення обліку відривних талонів переадресації, мотивація клієнта до початку лікування, проводення консультування клієнтів проекту.
Також за умовами укладених договорів вартість послуг (робіт) визначена наперед у загальній сумі. Однак оплата за послуги здійснюється, після підписання сторонами акту виконаних робіт.
Надавши належну оцінку доказам, поданим сторонами, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладені між сторонами договори не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових відносин.
Також суди врахували, що відповідач надавав транспорт та затверджував маршрути виїзду групи у складі водія, лікаря та соціального працівника за напрямами роботи, із визначенням конкретної дати та часу, за якими повинен працювати ОСОБА_1 , а також забезпечував позивача усім необхідним для виконання завдань.
Важливою ознакою, що вказує на існування між сторонами саме трудових відносин є їх тривалість на протязі понад сім років, із липня 2010 року по березень 2018 року.
Доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків судів з тих підстав, що пересування позивача по маршрутам не було визначено в одні й ті самі дні та години, не впливають на правильність вирішення справи судами попередніх інстанцій, оскільки за встановленими судами обставинами графік роботи позивачу встановлювала ГО «Джерела громадського здоров`я» (місце виконання роботи, дату та час її виконання), тому процес організації трудової діяльності здійснювався роботодавцем, що є однією з основних ознак, які відрізняють трудові відносини від цивільно-правових.
Посилання заявника на те, що суди помилково зазначали факт сплати відповідачем страхових внесків за ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України підставою вважати, що між сторонами укладено трудовий договір, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій оскільки тривалість і стабільність виплати позивачу заробітної плати за період
з липня 2010 року по березень 2018 року, з якої здійснювались відрахування
визначених законом податків, також підтверджує факт існування між сторонами трудових відносин.
Посилання заявника на неврахування судами першої та апеляційної інстанції обставин, встановлених рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року у справі № 819/914/18, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року не є беззаперечним доказом існування між сторонами цивільно-правових відносин, оскільки ОСОБА_1 не брав участі у справі № 819/914/18, тому обставини встановлені вказаними судовими рішеннями не мають преюдиційного значення при розгляді справи за участі ОСОБА_1 та були спростовані ним на загальних підставах.
Таким чином наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу громадської організації «Джерела громадського здоров`я» залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 01 листопада 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович