ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 607/12478/15-ц
провадження № 61-12335св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого
є Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - Покотила Юрія Володимировича на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня 2024 року у складі судді Дзюбановського Ю. І. та постанову Тернопільського апеляційного суду від
06 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірського Б. О.,
Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст заявлених вимог
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2015 року позов Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі -
АТ «Укрсоцбанк» задоволено та стягнено із ОСОБА_1 на користь
АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2008 року № 770/38-870-08 в розмірі 15 998,79 дол. США, що згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 21 травня 2015 року становить 332 977,35 грн,
з яких: заборгованість за кредитом - 12 674,00 дол. США, що згідно з курсом НБУ - 263 779,68 грн; заборгованість за відсотками - 2 427,73 дол. США, що згідно
з курсом НБУ - 50 527,59 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту -
371,54 дол. США, що згідно з курсом НБУ - 7 732,64 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 525,52 дол. США, що згідно з курсом НБУ - 10 937,44 грн.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 3 329,77 грн.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
30 квітня 2024 року частково відновлено втрачене судове провадження у справі № 607/12478/15-ц за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке складається із копії рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня
2015 року; копії виконавчого листа № 607/12478/15, який виданий 25 листопада 2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області на виконання рішення від 22 вересня 2015 року.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
30 травня 2024 року заяву АТ «Сенс Банк» про заміну стягувача у виконавчому провадженні задоволено, замінено вибулого стягувача - АТ «Укрсоцбанк»
у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа
№ 607/12478/15, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 25 листопада 2015 року, на правонаступника - АТ «Сенс Банк» у справі
№ 607/12478/15-ц щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором від 22 серпня 2008 року
№ 770/38-870-08.
31 травня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Покотило Ю. В. звернувся до суду із заявою про скасування заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 вересня 2015 року у справі № 607/12478/15-ц за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач участі у справі не брала, копії позовної заяви разом з додатками не отримувала, про розгляд справи повідомлена не була, будь-яких судових повісток чи викликів не отримувала. Копія повного заочного рішення ні відповідачу, ні її представнику не вручена, незважаючи на звернення із заявою про видачу такої копії.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суд Тернопільської області від
24 червня 2024 року взадоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила Ю. В. про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви про перегляд заочного рішення відмовлено. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Покотила Ю. В. про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
22 вересня 2015 року у справі № 607/12478/15-ц залишено без розгляду.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишаючи її без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що заявник пропустив встановлений ЦПК України процесуальний строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, а наведені причини не є поважними, оскільки заочне рішення було ухвалене судом
22 вересня 2015 року здійснювалося виконавче провадження з його примусового виконання ОСОБА_1 , яка протягом значного і тривалого проміжку часу не зверталася до суду із заявою про скасування заочного рішення, не вчиняла і не оспорювала дій з приводу його виконання органами державної виконавчої служби, не заперечувала хід виконавчого провадження, знаючи про наявність прийнятого судом 22 вересня 2015 року щодо неї рішення, тобто не виявляла інтересу до виконання судового рішення та не вказувала на незгідність
з ухваленим рішенням.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Покотило Ю. В., залишено без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
24 червня 2024 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
06 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - Покотило Ю. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня
2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 серпня
2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що повного заочного рішення відповідач не отримувала. Абсолютно необґрунтованими є посилання судів на те, що здійснювалось виконавче провадження з примусового виконання заочного рішення, ОСОБА_1 протягом тривалого проміжку часу не зверталась до суду із заявою про скасування заочного рішення, не вчиняла і не оспорювала дій з приводу його виконання органами державної виконавчої служби, не заперечувала хід виконавчого провадження, знаючи про наявність прийнятого судом 22 вересня 2015 року щодо неї рішення, оскільки матеріали відновленого судового провадження не містять відомостей щодо жодної з наведених судами обставин.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
16 жовтня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2015 року із ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» стягнено заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2008 року
№ 770/38-870-08 в розмірі 15 998,79 дол. США, що згідно з курсом НБУ на
21 травня 2015 року становить 332 977,35 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 12 674,00 дол. США, що згідно з курсом НБУ - 263 779,68 грн; заборгованість за відсотками - 2 427,73 дол. США, що згідно з курсом НБУ - 50 527,59 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 371,54 дол. США, що згідно з курсом НБУ -
7 732,64 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 525,52 дол. США, що згідно з курсом НБУ - 10 937,44 грн. Стягнено із ОСОБА_1 на користь
АТ «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 3 329,77 грн (т. 1, а. с. 141, 142).
Це рішення набрало чинності та перебувало на примусовому виконанні в органах ДВС, що підтверджується інформацією про виконавче провадження від 29 лютого 2024 року № НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 53-61).
Із зазначеної інформації відомо, що 27 січня 2016 року головний державний виконавець відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2, 16 березня 2016 року наклав арешт на майно боржника і цього ж дня за заявою стягувача передав виконавчий лист на виконання до Приватного підприємства «Клініка мікрохірургії ока Медікус», де працювала боржник ОСОБА_1 , шляхом відрахування
з її заробітної плати в ПП «Клініка мікрохірургії ока Медікус». 18 березня 2021 року державний виконавець, у зв`язку з переходом боржниці на іншу роботу передав виконавчий документ на виконання до ПП «Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини Медікус № 1». 05 грудня 2022 року виконавче провадження зупинено до закінчення служби в Збройних Силах України, оскільки
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 .
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національні суди пріоритетність мають надавати дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень,
а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що
у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку
з нововиявленими обставинами національні суди мають забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Отже, встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не
є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження
№ 14-25цс24) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), зробила такі висновки щодо застосування статей 126 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення)
і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Отже, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.
У цій справі суди встановили, що з моменту відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 була обізнана про наявність судового рішення, адже із її заробітної плати стягувалась заборгованість за кредитним договором, тому суди обґрунтовано піддали сумніву об`єктивну неможливість відповідачки подати заяву про перегляд заочного рішення значно раніше, хоча б у березні 2016 року.
Установивши відсутність у ОСОБА_1 об`єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені частиною другою статті 284 ЦПК України, та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду з такою заявою, передбачених у частині третій статті 284 цього Кодексу, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.
Аргументи заявника про необґрунтовані посилання судів на фактичні обставини справи, які не підтверджені доказами, є безпідставними, оскільки аналіз матеріалів справи свідчить про те, що суд надав належну оцінку всім доказам, наявним у матеріалах справи, зокрема інформації про виконавче провадження від 29 лютого 2024 року № НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 53-61).
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
24 червня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від
06 серпня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Покотила Юрія Володимировича залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
24 червня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від
06 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська