№ 607/12833/19

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 607/12833/19

провадження № 61-3226св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Головацького-3 блок Б»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Головацького-3 блок Б», в інтересах якого діє адвокат Чудопалов Юрій Юрійович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у складі судді Сливка Л. М., від 15 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Хома М. В., від 27 січня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Головацького-3 блок Б» (далі - ОК «ЖБК «Головацького-3

блок Б», кооператив) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 про визнання недійсними договору про сплату пайових внесків та договору купівлі-продажу майнових прав, скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації майнових прав на пайовий внесок.

Позов мотивований тим, що 23 серпня 2018 року ОСОБА_1 уклав з головою кооперативу договір про сплату пайових внесків асоційованим членом кооперативу та закріплення за ним паю у житлово-будівельному кооперативі.

Кооператив вважає, що договір укладено неуповноваженою на те особою без існування належних для його укладення передумов, існування яких є обов`язковими для дійсності цього правочину. Стверджує, що позивач не схвалював вчинений правочин та не вчиняв жодних дій, які свідчили б про його визнання, а тому такий правочин не створив будь-яких прав та обов`язків для сторін. Більше того, в договорі невірно вказано адресу будинку, в якому знаходиться квартира. Будівельна адреса будинку, що будується за участю позивача, АДРЕСА_1 , а в оспорюваному договорі, вказано АДРЕСА_2 , однак будинок за вказаною в договорі адресою не має відношення до кооперативу і кооператив не міг розпорядитись будь-якими приміщеннями в цьому будинку, оскільки такі приміщення зареєстровані на праві власності за іншими особами.

Щодо рукописного тексту в пункті 3 оспорюваного договору зазначав, що головою кооперативу під час складання договору було здійснено лише напис: «Сплачено 100%». Подальший рукописний текст: «(суму сімсот п`ятдесят три тисячі триста дев`яносто гривень, 00 коп внесено в повному розмірі)» було дописано ОСОБА_1 у власному примірнику договору.

Вказані рукописні написи не можуть підтверджувати фактичне внесення коштів, зазначених в договорі.

Із наявної у позивача банківської виписки про рух коштів на рахунку вбачається, що операція із внесення відповідачем коштів не здійснювалася і жодних коштів від відповідача чи уповноважених ним осіб на рахунок кооперативу не надходило. Крім того, факт сплати коштів має підтверджуватись первинними документами, а саме: касовими ордерами, квитанціями, що є відривною частиною прибуткового касового ордера, підписані головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником.

Враховуючи наведене, позивач вважав, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру

від 14 березня 2019 року є також недійсним, як такий, що укладений на підставі недійсного договору від 23 серпня 2018 року.

Посилаючись на викладене, ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» просив суд:

- визнати недійсним договір про сплату пайових внесків асоційованим членом кооперативу та закріплення за ним паю у житлово-будівельному кооперативі від 23 серпня 2018 року, укладений між ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру

АДРЕСА_3 , від 14 березня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення державного реєстратора Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області Рожко Р. К. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43307084 від 02 жовтня 2018 року;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права - майнові права на пайовий внесок асоційованого члена кооперативу та закріплення за ним у кооперативі паю нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 15 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 січня 2022 року, у задоволенні позову ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при укладенні оспорюваного договору між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» від 23 серпня 2018 року сторонами дотримано вимоги статті 203 ЦК України, пайовий внесок сплачено у повному розмірі, а державним реєстратором обґрунтовано прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 іншого речового права - пайового внеску асоційованого члена кооперативу та закріплення за ним паю на квартиру у житлово-будівельному кооперативі «Головацького, 3, блок Б».

Апеляційний суд, відхиляючи доводи апеляційної скарги, додатково вказав, що на час укладення оспорюваного правочину Романюк О. І. була керівником ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» та мала право діяти від імені вказаної юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Натомість позивачем не доведено і судом не встановлено обставин недобросовісності та нерозумності в поведінці ОСОБА_1 , та відсутні докази про його обізнаність щодо відсутності у представника позивача - Романюк О. І. необхідного обсягу повноважень на укладення оспорюваного договору 23 серпня 2018 року.

Крім того, позивачем видано довідку про сплату ОСОБА_1 пайового внеску, що вказує на схвалення кооперативом спірного договору та прийняття його до виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» - адвокат Чудопалов Ю. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

03 березня 2022 року представник ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» - адвокат Чудопалов Ю. Ю. подав касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 січня

2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.

У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 910/22198/17,

від 20 березня 2018 року у справі № 910/8794/16, від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19, від 11 червня 2021 року у справі № 753/11670/17,

від 20 лютого 2020 року у справі № 910/16774/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказує, що спірний договір про сплату пайових внесків асоційованим членом кооперативу та закріплення за ним паю у житлово-будівельному кооперативі від 23 серпня 2018 року було укладено від імені кооперативу неуповноваженою на це особою та за цим договором ОСОБА_1 не сплатив коштів, визначених правочином. Кооператив не схвалював зазначений договір та не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його визнання.

Звертає увагу, що у договорі про сплату пайових внесків асоційованим членом кооперативу та закріплення за ним паю у житлово-будівельному кооперативі від 23 серпня 2018 року наявне посилання на те, що голова кооперативу діє на підставі статуту, що свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Судами було помилково враховано довідку про сплату ОСОБА_1 пайового внеску, як схвалення кооперативом спірного договору та прийняття його до виконання, оскільки вказана довідка не підписана органом або особою уповноваженою на це. Відповідно до пункту 14.4.8 статуту кооперативу прийняття рішень про укладення правочинів на суму, що перевищує 50 000 грн належить до компетенції правління кооперативу.

Натомість матеріали справи не містять доказів прийняття правлінням кооперативу будь-яких рішень про укладення договору з ОСОБА_1 та його прийняття в асоційовані члени кооперативу тощо.

Вважає, що схвалення правочину можливе виключно шляхом прийняття відповідних рішень органами кооперативу, якими є правління кооперативу та загальні збори.

Наголошує, що доказами внесення коштів у готівковій формі є прибуткові та видаткові касові ордери, а у безготівковій формі - банківська виписка. Дописка у примірнику ОСОБА_1 про сплату коштів зроблена ним після підписання правочину і не породжує жодних правових наслідків для сторін.

Звертає увагу, що у договорі про сплату пайових внесків асоційованим членом кооперативу та закріплення паю у житлово-будівельному кооперативі від 23 серпня 2018 року невірно вказано адресу будинку, в якому знаходиться квартира.

З огляду на викладене, також вважає недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру

АДРЕСА_4 , від 14 березня 2019 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та безпідставними реєстраційні дії щодо речових прав, вчинених на підставі оспорюваних правочинів.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з пунктом 1 статуту ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б», затвердженого протоколом № 72/1 загальних зборів членів кооперативу

від 30 листопада 2016 року, ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» створений його засновниками на добровільних засадах у відповідності з чинним законодавством, на підставі рішення установчих зборів (протокол

від 29 червня 2011 року № 1). Кооператив є неприбутковою організацією.

Відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 статуту асоційованим членом кооперативу може бути фізична особа віком не молодше 16 років або юридична особа, яка визнає цей статут і внесла пайовий внесок кооперативу у розмірі, встановленому рішенням загальних зборів членів кооперативу. Асоційовані члени кооперативу здійснюють внески (пайові, членські, цільові) у розмірах, порядку та строки, визначені рішенням загальних зборів членів кооперативу.

Пунктом 14.4.8 статуту передбачено, що до компетенції правління кооперативу належить прийняття рішень про укладення правочинів (договорів), інших юридичних розрахунково-банківських, фінансових документів кооперативу, чи здійснення платежів в формах на суму, що перевищує 50 000 грн.

Згідно з пунктом 14.5.10 статуту до компетенції голови правління належить прийняття рішення про укладення та підписання правочинів (договорів) від імені кооперативу, інших юридичних і розрахунково-банківських, фінансових документів кооперативу, чи здійснення платежів в формах на суму, що дорівнює чи не перевищує 50 000 грн.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час укладення оспорюваного правочину (23 серпня 2018 року) Романюк О. І. була керівником ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б». Відомості про обмеження повноважень керівника у вказаному реєстрі відсутні.

23 серпня 2018 року між асоційованим членом ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» ОСОБА_4 (пайовиком) та ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» (кооператив) в особі голови кооперативу Романюк О. І., яка діє на підставі статуту, було укладено договір про сплату пайових внесків асоційованим членом кооперативу та закріплення за ним паю у житлово-будівельному кооперативі.

Згідно пункту 1 вказаного договору кооператив закріпив за пайовиком пай у пайовому фонді кооперативу, який складається з квартири АДРЕСА_3 . Тернопіль, а пайовик зобов`язався внести пайові внески у встановленому розмірі і порядку згідно з цим договором.

Відповідно до пункту 2 договору розмір пайового внеску пайовика кооперативу становить 753 390 грн. Порядок сплати пайового внеску визначається головою кооперативу.

У пункті 3 договору сторони погодили, що кошти пайових внесків вносяться згідно графіку проплати. Також у вказаному пункті головою правління кооперативу - Романюк О. І. власноруч зазначено, що пайовиком сплачено 100%.

Довідкою, виданою 23 серпня 2018 року ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б», стверджується, що ОСОБА_1 повністю вніс пайові внески в сумі

753 390 грн. Зобов`язання з внесення пайових внесків виникли на підставі договору про сплату пайових внесків асоційованим членом кооперативу у житлово-будівельному кооперативі від 23 серпня 2018 року, на підставі якого ОСОБА_1 набув у власність двокімнатну квартиру, загальною площею 68,49 кв. м, на другому поверсі десятиповерхового будинку по

АДРЕСА_2 . Претензій по сплаті пайових внесків у кооперативу до ОСОБА_1 немає. Вказана довідка підписана головою

ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» Романюк О. І. і засвідчена печаткою кооперативу.

14 березня 2019 року між ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майнових прав ОСОБА_1 (продавець), та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру.

Згідно пункту 1 цього правочину продавець зобов`язаний передати у власність покупця, а покупець зобов`язаний прийняти у власність і оплатити внесок асоційованого члена кооперативу та закріплення за ним паю у

ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б», що складається з квартири АДРЕСА_6, проектною загальною площею 68,49 кв. м та знаходиться на другому поверсі у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами манежно-боксового типу по АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 1.2 договору майнові права на квартиру належать ОСОБА_1 на підставі договору про сплату пайових внесків асоційованим членом кооперативу та закріплення за ним паю у житлово-будівельному кооперативі від 23 серпня 2018 року, довідки про сплату пайового внеску у сумі 753 390 грн в повному обсязі від 23 серпня 2018 року, виданої ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б», та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 139937851

від 02 жовтня 2018 року.

Згідно пункту 1.3 предметом купівлі-продажу за цим договором є майнові права на квартиру, вказані у пункті 1.1 вказаного договору, які після набуття покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності на квартиру після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію та державної реєстрації права власності.

15 березня 2019 року між ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майнових прав ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було підписано акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 березня 2019 року, відповідно до якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність пайовий внесок асоційованого члена кооперативу та закріплення за ним паю у ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» (майнові права), що складається з квартири АДРЕСА_6 , проектно-загальною площею 68,49 кв. м, що знаходиться на другому поверсі у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами манежно-боксового типу по АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний № 159874631, сформованого 18 березня 2019 року, державним реєстратором Почаївської міської ради Кременецького району, Тернопільської області Рожко Р. К. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 жовтня

2018 року, індексний № 43307084 було здійснено реєстрацію іншого речового права, зокрема зареєстровано за ОСОБА_2 інше речове право - пайовий внесок асоційованого члена кооперативу та закріплення за ним паю у житлово-будівельному кооперативі «Головацького, 3 блок Б» на квартиру

АДРЕСА_3 .

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2 80 91 92 ЦК України). Особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92

ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі, вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Отже, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на норми статей 92 237-239 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

До вказаних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах

від 27 квітня 2016 року в справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року в справі № 6-72цс17, з якими погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року в справі № 668/13907/13-ц.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Разом із тим, встановлені у розглядуваній справі обставини, свідчать, що кооператив діє всупереч своїй попередній поведінці.

Верховний Суд звертає увагу, що як на момент укладення оспорюваного правочину 23 серпня 2018 року, так і на час звернення до суду із розглядуваним позовом керівником ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» є одна й та сама особа - Романюк О. І .

При цьому, як довідка кооперативу від 23 серпня 2018 року про те, що

ОСОБА_1 повністю вніс пайові внески в сумі 753 390 грн, так і долучена до позову довідка від 14 травня 2019 року про те, що сплата пайових внесків ОСОБА_1 не здійснювались підписані Романюк О. І. , як головою кооперативу.

Юридичні наслідки укладення договору від 23 серпня 2018 року та видачі довідки про повну сплату пайових внесків мали би бути відомі Романюк О. І .

Доводи Романюк О. І. в апеляційному суді про те, що вона, підписуючи договір та довідку, повірила ОСОБА_1 , оскільки знала особисто його та його батька, не є такими, що переконливо пояснюють суперечливу поведінку позивача у спірних правовідносинах.

При цьому позов про визнання недійсним договору від 23 серпня 2018 року, кооператив подав до суду лише у травні 2019 року, тобто вже після продажу ОСОБА_1 майнових прав ОСОБА_2 .

Наявний між кооперативом та ОСОБА_1 спір щодо повноти виконання останнім своїх зобов`язань в частині сплати коштів за договором

від 23 серпня 2018 року, не є підставою для визнання правочину недійсним, а може бути вирішений за відповідним позовом кооперативу.

Суди попередніх інстанцій, з огляду на суперечливу поведінку позивача у спірних правовідносинах, дійшли загалом правильних висновків щодо відмови у задоволенні позову, оскільки ОК «ЖБК «Головацького-3 блок Б» не доведено, а судами не встановлено обставин, які свідчили б про порушення прав позивача при укладенні оспорюваного договору головою кооперативу Романюк О. І. , а інші позовні вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним договору від 23 серпня 2018 року.

За встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеними в постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 910/22198/17, від 20 березня 2018 року у справі № 910/8794/16,

від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19, від 11 червня 2021 року у справі № 753/11670/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 910/16774/18, на які посилається в касаційній скарзі заявник.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Головацького-3 блок Б», в інтересах якого діє адвокат Чудопалов Юрій Юрійович, залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 15 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович