№ 607/22559/18

Постанова

Іменем України

17 серпня 2021 року

місто Київ

справа № 607/22559/18

провадження № 61-5980св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Бершадської Г. В., Ткач О. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у листопаді 2018 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс»

(далі - ТОВ «УПК-Європлюс», товариство) про стягнення з відповідача заборгованості за орендною платою у розмірі 121 690, 99 грн, пені у розмірі 7 215, 34 грн, трьох відсотків річних від простроченої суми за час прострочення у розмірі 1 307, 81 грн.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 01 вересня 2016 року він та ТОВ «УПК-Європлюс» уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 передав товариству у строкове платне користування земельну ділянку, площею 0, 0410 га, кадастровий номер 6125281700:01:001:2971, цільове призначення - для іншого призначення, розташовану на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (далі - Великогаївська сільська рада). Державна реєстрація договору оренди відбулася 16 вересня 2016 року. За користування земельною ділянку відповідач повинен був сплачувати оренду плату в національній валюті України, яка є еквівалентною сумі в 1 118, 00 дол. США станом на день платежу, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місця.

У зв`язку з простроченням відповідачем сплати орендної плати протягом трьох місяців поспіль договір оренди було розірвано на підставі пункту 28 договору, про що відповідачу направлено повідомлення про розірвання договору оренди, яке отримано товариством 01 серпня 2018 року. Земельна ділянка повернута власнику 27 серпня 2018 року, про що складено відповідний акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки.

Позивач стверджував, що за період з 01 травня 2018 року до 27 серпня 2018 року ТОВ «УПК-Європлюс» не сплатило оренду плату, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка складається із: заборгованість зі сплати орендної плати - 121 690, 99 грн, пеня за невчасну сплату орендної плати - 7 215, 34 грн та три відсотки річних від простроченої суми за час прострочення за період з 01 травня 2018 року до 01 листопада 2018 року - 1 307, 81 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 121 690, 99 грн, пеню за невчасну сплату орендної плати - 7 215, 34 грн та 1 307, 81 грн - три відсотки річних від простроченої суми за час прострочення за період з 01 травня 2018 року до 01 листопада 2018 року. Також просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 995, 80 грн.

Стислий виклад заперечень сторони відповідача

ТОВ «УПК-Європлюс» подало відзив на позов, зазначило, що у товариства з урахуванням позиції ОСОБА_1 не було можливості користуватися земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, а отже, не виникло зобов`язання сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.

Також 04 грудня 2018 року ТОВ «УПК-Європлюс» подало зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2016 року недійсним.

Вимоги за зустрічним позовом товариство обґрунтовувало тим, що, укладаючи договір оренди земельної ділянки, мало на меті використати цю ділянку для здійснення підприємницької діяльності шляхом розміщення на ній автомобільного газозаправного пункту зріджених вуглеводних газів

(далі - АГЗП). 20 квітня 2018 року товариство звернулося до позивача з листом, в якому повідомило ОСОБА_1 про початок підготовчих робіт для розміщення АГЗП на орендованій земельній ділянці. У відповідь на цей лист від позивача надійшов лист, в якому він у категоричній формі зазначив, що у випадку ненадання містобудівних умов для розміщення АГЗП та проекту, він буде розцінювати дії як використання земельної ділянки всупереч умовам договору та цільовому призначенню, що згідно з пунктом 28 договору є підставою для його розірвання. У зв`язку з наведеним, на переконання товариства, ОСОБА_1 уклав договір без наміру настання реальних правових наслідків.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «УПК-Європлюс» заборгованість з орендної плати за період з травня 2018 року до серпня 2018 року включно у гривневому еквіваленті станом на день ухвалення судового рішення у розмірі 108 946, 96 грн, пеню за невнесення орендної плати у розмірі 6 771, 08 грн, три проценти річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 11 травня 2018 року до 01 листопада 2018 року у розмірі 1 159, 77 грн.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ «УПК-Європлюс»відмовлено.

Здійснено розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «УПК-Європлюс» неналежно виконує зобов`язання за договором оренди земельної ділянки з виплати орендної плати, у результаті чого з ініціативи ОСОБА_1 такий правочин розірвано в односторонньому порядку.

Оскільки відповідачем не спростовано факт неналежного виконання договору оренди, з ТОВ «УПК-Європлюс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість з орендної плати, пеня та три відсотки річних у розмірі, визначеному судом.

Вимоги зустрічного позову ТОВ «УПК-Європлюс» суд першої інстанції визнав безпідставними та необґрунтованими. Суд відхилив доводи позивача, що зазначений оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки протягом 2016-2018 років позивач сплачував орендну плату за земельну ділянку.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_1 скасовано, у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції встановив, що сторони правочину досягли згоди щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0, 0410 га, проте у день укладення такого договору орендар

ТОВ «УПК-Європлюс» повернув орендодавцю ОСОБА_1 із користування частину земельної ділянки, площею 0, 020 га.

Водночас розмір орендної плати за користування частиною земельної ділянки, площею 0, 0210 га із площі 0, 0410 га, сторонами не визначено, правочинів із цього приводу сторони не укладали. Апеляційний суд зазначив, що, враховуючи, що сторонами не визначено розмір орендної плати за користування частиною земельної ділянки, площею 0, 0210 га, та беручи до уваги, що під час укладення договору оренди сторони встановили плату за користування земельною ділянкою в цілому (0, 0410 га), відповідно до правил статей 632 та 762 ЦК України та загальних засад цивільного законодавства, зокрема розумності, розмір орендної плати за користування частиною земельної ділянки площею 0, 0210 га має розраховуватися пропорційно розміру орендної плати, встановленому у пункті 6 договору.

Встановивши, що за весь період користування частиною земельної ділянки, площею 0, 0210 га, орендна плата становить 362 101, 51 грн, орендарем сплачено 583 148, 80 грн, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що заборгованість за користування цією частиною земельної ділянки відсутня.

За наведених обставин позов ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції визнав безпідставним.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 25 березня 2020 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження згаданого судового рішення заявник визначив, що:

- оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;

- оскаржуване судове рішення ухвалене без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 915/825/17, відповідно до яких необхідною умовою для внесення змін до договору оренди землі щодо зміни її площі, є формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав;

- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що площа земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ТОВ «УПК-Європлюс» на підставі договору оренди, зменшилася, оскільки таке зменшення площі не підтверджене доказами;

- розрахунок орендної плати, наданий ТОВ «УПК-Європлюс», який взято до уваги судом апеляційної інстанції, не підтверджений розрахунковими документами, суперечить умовам договору оренди.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ «УПК-Європлюс» просило закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, а у разі розгляду касаційної скарги по суті - відмовити у задоволенні касаційної скарги.

На переконання товариства, висновок щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 915/825/17 та на який посилався заявник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до тих, що склалися між сторонами.

По суті спору відповідач зазначив, що апеляційний суд правильно застосував до спірних правовідносин правила статей 632 762 ЦК України, виходив із засад розумності та справедливості.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

За правилами частин першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «УПК-Європлюс» (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до умов пункту 1 договору оренди орендодавець передає у строкове платне користування орендарю, а орендар приймає у строкове платне користування від орендодавця земельну ділянку, площею 0, 0410 га, розташовану за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, Великогаївська сільська рада, кадастровий номер 6125281700:01:001:2971; цільове призначення: для іншого призначення; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення.

У пункті 6 договору сторони погодили, що за користування земельною ділянкою відповідач сплачує оренду плату в національній валюті України в сумі, яка є еквівалентною 1 118, 00 дол. США на день внесення платежу, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місця. У разі невнесення орендної плати у строки, визначенні договором, справляється пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За правилами пункту 28 договору дострокове розірвання в односторонньому порядку допускається за ініціативою орендодавця у випадку, коли орендар більш як на два місяці підряд прострочив сплату орендної плати. У випадках дострокового розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем письмового повідомлення орендодавця про дострокове розірвання договору з підстав, передбачених пунктом 28 цього договору. У цих випадках орендна плата сплачується до моменту повернення земельної ділянки з оренди, яке оформлюється відповідним актом прийому-передачі земельної ділянки.

Згідно з актом прийому-передачі орендованої земельної ділянки від 01 вересня 2016 року, підписаного сторонами договору, ОСОБА_1 передав ТОВ «УПК-Європлюс» 01 вересня 2016 року у користування земельну ділянку площею 0, 0410 га, яка розташована за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, Великогаївська сільська рада, кадастровий номер 6125281700:01:001:2971.

Відповідно до акта повернення частини земельної ділянки із оренди 01 вересня 2016 року орендар (ТОВ «УПК-Європлюс») повернув орендодавцю ( ОСОБА_1 ) земельну ділянку, площею 0, 020 га, яка є частиною земельної ділянки, площею 0, 0410 га, що розташована за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, Великогаївська сільська рада, кадастровий номер 6125281700:01:001:2971.

Отже, встановлено, що у користуванні орендаря з 01 вересня 2016 року перебувала земельна ділянка, площею 0, 0210 га.

Встановлено, що розмір орендної плати за користування частиною земельної ділянки, площею 0, 0210 га із площі 0, 0410 га, сторонами не встановлено, угоди про погодження розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0,0210 га, сторони не укладали.

Згідно з актами надання послуг від 30 листопада 2017 року, від 31 грудня 2017 року, від 31 січня 2018 року, від 28 лютого 2018 року, від 31 березня 2018 року, від 30 квітня 2018 року ОСОБА_1 (виконавцем) надані послуги ТОВ «УПК-Європлюс» (замовнику) з оренди земельної ділянки, а замовником здійснено сплату орендної плати у розмірі 29 157, 44 грн щомісячно. Акти були підписані сторонами цього спору та замовник претензій щодо об`єму, якості та строків виконання робіт не мав.

20 квітня 2018 року ТОВ «УПК-Європлюс» направило ОСОБА_1 лист за № 94, згідно з яким з 20 квітня 2018 року ТОВ «УПК-Європлюс» розпочинає підготовчі роботи для розміщення АГЗП відповідно до містобудівних умов та обмежень з урахуванням проекту.

У відповідь на цей лист 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 направив ТОВ «УПК-Європлюс» лист за № 39, відповідно до якого ОСОБА_1 просить ТОВ «УПК-Європлюс» надати копії отриманих містобудівних умов та проекту, про які зазначало ТОВ «УПК-Європлюс» у своєму листі від 20 квітня 2018 року № 94.

27 липня 2018 року (згідно з датою поштового відправлення) ОСОБА_1 направив ТОВ «УПК-Європлюс» повідомлення про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, яке отримане ТОВ «УПК-Європлюс» 01 серпня 2018 року, що не заперечувалося орендарем.

Відповідно до цього повідомлення станом на 11 липня 2018 року ТОВ «УПК-Європлюс» прострочено сплату орендної плати за травень, червень та липень 2018 року, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди за ініціативою орендаря. ОСОБА_1 повідомив про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2016 року.

Згідно з актом прийому-передачі (повернення) орендованої земельної ділянки від 27 серпня 2018 року орендар ТОВ «УПК-Європлюс» повернуло орендодавцю ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 020 га, яка є частиною земельної ділянки, площею 0, 0410 га, що розташована за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, Великогаївська сільська рада, кадастровий номер 6125281700:01:001:2971. У графі «Претензії сторін» орендодавець зазначив про наявну заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01 травня 2018 року до 27 серпня 2018 року. Орендар зазначив, що не визнає заборгованості, орендодавець використовував земельну ділянку для власних потреб, чинив опір у користуванні ділянкою та розміщення АГЗП, а договір оренди не відповідає законодавству.

18 вересня 2019 року ОСОБА_1 направив ТОВ «УПК-Європлюс» претензію із проханням сплатити заборгованість зі сплати орендної плати, яка виникла за період з 01 травня 2018 року до 27 серпня 2018 року у розмірі 4 327, 74 дол. США. Претензія отримана товариством 26 вересня 2018 року, втім, заборгованість зі сплати орендної плати не сплачена.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі» ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі»

(у редакції, чинній на момент укладення договору) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, сторонами визначено істотні умови договору, у тому числі об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, розмір орендної плати.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (стаття 30 Закону України «Про оренду землі»).

Судами встановлено, що після укладення договору оренди землі того ж дня сторони підписали акт повернення частини земельної ділянки із оренди, який є додатком до договору оренди землі та відповідно до якого орендар (ТОВ «УПК-Європлюс») повернув орендодавцю ( ОСОБА_1 ) земельну ділянку, площею 0, 020 га, яка є частиною земельної ділянки, площею 0, 0410 га, що розташована за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, Великогаївська сільська рада, кадастровий номер 6125281700:01:001:2971.

За таких обставин, враховуючи складання та підписання сторонами договору акта про повернення частини земельної ділянки, обґрунтованими є висновки судів, що у фактичному користуванні орендаря перебувала земельна ділянка, площею 0, 0210 га.

У таких висновках Верховний Суд застосовує частину другу статті 795 ЦК України, відповідно до якої повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, підписавши акт повернення частини земельної ділянки, переданої в оренду орендареві, сторони погодили, що в цій частині договір оренди є припиненим. Водночас, підписання цього акта також свідчить про внесення певних змін до договору оренди землі, оскільки цим документом фактично визначено, що об`єктом договору оренди є лише частина земельної ділянки, переданої в оренду за договором.

В оцінці доводів касаційної скарги, що умовою внесення змін до договору оренди землі щодо зміни її площі є формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, виготовлення відповідної документації із землеустрою відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій» щодо визначення площі земельної ділянки, яка є єдиною підставою внесення змін до умов договору землі, а також належним доказом дотримання порядку внесення змін до договору (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 915/825/17), Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, між сторонами не існувало спору щодо внесення змін до договору оренди землі в частині об`єкта оренди, сторони за взаємною згодою визначили, що об`єктом оренди є частина земельної ділянки, кадастровий номер 6125281700:01:001:2971, площа якої становить 0, 0210 га, що підтверджується підписаним орендарем та орендодавцем актом повернення частини земельної ділянки, який є додатком до договору оренди.

Підписавши акт повернення частини земельної ділянки, сторони фактично дійшли згоди про внесення змін до договору оренди землі щодо об`єкта оренди, а тому помилковими є доводи касаційної скарги, що за встановлених фактичних обставин справи необхідною умовою для внесення змін до договору оренди землі є формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, виготовлення відповідної документації із землеустрою відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій» щодо визначення площі земельної ділянки, яка є єдиною підставою внесення змін до умов договору землі, а також належним доказом дотримання порядку внесення змін до договору, враховуючи, що спору між сторонами щодо площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні орендаря, між сторонами не існувало, орендодавець погодився на повернення частини земельної ділянки, а також отримував оренду плату, яку сплачував орендар за користування саме частиною земельної ділянки, яка фактично перебувала у нього в оренді.

Водночас умовами договору оренди землі визначений розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0, 0410 га, питання про визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0, 0210 га, сторонами не вирішувалося та орендна плата за користування земельної ділянкою, площею 0, 0210 га, не встановлювалася.

Визначаючи належний до сплати розмір орендної плати за користування частиною земельної ділянки, апеляційний суд обґрунтовано керувався правилами частини першої статті 762 ЦК України, відповідно до якої за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що умовами договору не встановлено ціну за користування частиною земельної ділянки, площею 0, 0210 га, проте договір містить умови про розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0, 0410 га, тому, застосувавши принцип пропорційності, можливо встановити розмір орендної плати за користування тим об`єктом оренди, що фактично перебував у використанні відповідача.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що сторони, підписавши акт про повернення частини земельної ділянки, площею 0, 020 га, за правилами частини другої статті 795 ЦК України дійшли згоди про припинення договору оренди в певній частині, а тому в цій частині припинені і умови щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0, 020 га.

Із настанням подій, що призвели до припинення дії договору оренди відносно частини земельної ділянки, площею 0, 020 га, - повернення частини земельної ділянки - припинили дію усі умови договору оренди в цій частині. Враховуючи, що сторони не виклали умову договору оренди землі щодо орендної плати за користування іншою частиною земельною ділянкою, площею 0, 0210 га, яка залишилася у користуванні орендаря, у новій редакції, до спірних правовідносин за таких фактичних обставин підлягають застосуванню правила частини першої статті 762 ЦК України, оскільки договором не встановлено розміру орендної плати за користування орендарем частиною земельної ділянки, площею 0, 0210 га.

Верховний Суд врахував, що заперечення заявника щодо розміру отриманої орендної плати за користування частиною земельної ділянки, площею 0, 0210га, свідчать про непогодження із оскаржуваним судовим рішенням та зводяться до необхідності дослідження та переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на встановлені фактичні обставини справи обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко