Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 607/27628/19
провадження № 61-18355св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - виконавчий комітет Тернопільської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2021 року у складі судді Сливки Л. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Гірського Б. О., Бершадської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про зобов`язання вчинити дії.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 зареєстрований і проживає в
м. Тернополі, за адресою: АДРЕСА_1 , і займає житлову площу 57,1 кв.м. Власником особового рахунку цієї житлової площі є батько дружини позивача - ОСОБА_3
ОСОБА_1 перебував у складі 8 сотні Самооборони Майдану з 02 грудня
2013 року по 18 лютого 2014 року на посаді бійця та приймав участь в революції Гідності у складі розвідувальної групи «Кажан». В результаті вибуху світло-шумової гранати у Маріїнському парку м. Києва 18 лютого 2014 року втратив руку. Рішенням міжвідомчої комісії з питань встановлення факту участі осіб у Революції Гідності та отримання ними під час Революції Гідності ушкоджень здоров`я від
22 вересня 2016 року № 166 прийнято позитивне рішення щодо встановлення факту його участі у Революції Гідності із встановленням ушкодження здоров`я, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи.
Позивач є особою з інвалідністю другої групи довічно.
Сім`я ОСОБА_1 є багатодітною, до складу якої входять: дружина -
ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , сина ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_7 .
Позивач та члени його сім`ї, зокрема: ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не мають зареєстрованого права власності на квартиру чи житловий будинок.
Відповідно до довідки Міського бюро технічної інвентаризації від 24 травня
2019 року № 165 ОСОБА_4 станом на 29 грудня 2012 року є власником 1/5 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності і зареєстрована за нею на підставі розпорядження органу приватизації № 30625 від 19 листопада 1999 року.
Комісією ДП «Люкс-Житло» приватного підприємства «Люкс» на балансі якого знаходиться спірна квартира здійснено обстеження житлових умов, про що складено акт від 28 травня 2019 року № 94. Згідно з акту квартира є 4-кімнатною, житловою площею 57,1 кв.м. в якій проживає вісім осіб. Комісія з обстеження житлових умов дійшла висновку, що умови проживання задовільні, сім`я потребує покращення житлових умов.
04 червня 2019 року у зв`язку із потребою у покращенні житлових умов позивач звернувся із заявою до міського голови про зарахування його на квартирний облік при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради відповідно до «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов...». Заява позивача була розглянута на засіданні громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради 26 червня 2019 року, рішення якої було оформлено протоколом від 03 липня 2019 року № 636, яким відмовлено у зарахуванні на квартирний облік, у зв`язку із відсутністю підстав, передбачених пунктом 13 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових
умов ...» та пункту 4 Постанови виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради профспілок від 10 січня 1985 року № 2 «Про правила обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов...».
Позивач вважав дану відмову незаконною і яка суперечить пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок від
11 грудня 1984 року № 470 та пункту 10, частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
ОСОБА_1 просив визнати за ним право ОСОБА_1 на зарахування на квартирний облік та зобов`язати виконавчий комітет Тернопільської міської ради зарахувати на квартирний облік з урахуванням права на позачергове отримання житла.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
19 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач забезпечений житловою площею вище встановленої норми і тому не може визнаватися таким, що потребує поліпшення житлових умов і як наслідок взятий на квартирний облік.
Постановою Тернопільського апеляційного суд увід 01 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
19 травня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
08 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 01 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач є особою, якій згідно статті 45 ЖК Української РСР та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено першочергове надання жилих приміщень.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
12 січня 2022 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року поновлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня
2021 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 01 жовтня
2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
17 січня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно довідки № 41, виданої
16 березня 2015 року виконавчим комітетом ГО «Всеукраїнська організація самооборона майдану» ОСОБА_1 перебував у складі 8 сотні Самооборони майдану з 02 грудня 2013 року по 18 лютого 2014 року на посаді бійця та приймав участь в Революції Гідності у складі розвідувальної групи «Кажан». В результаті вибуху світло шумової гранати у Маріїнському парку м. Києва 18 лютого 2014 року втратив руку.
Відповідно до рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту участі осіб у Революції Гідності та отримання ними під час Революції Гідності ушкоджень здоров`я від 22 вересня 2016 року № 166 щодо ОСОБА_1 прийнято рішення щодо встановлення факту участі зазначеної особи у Революції Гідності та встановлено ушкодження здоров`я у період із 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року. Вирішено направити протокол засідання міжвідомчої комісії з питань встановлення факту участі осіб у Революції Гідності та отримання ним під час Революції Гідності ушкоджень здоров`я № 10 від 22 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 на медико-соціальну експертизу для встановлення зв`язку інвалідності із ушкодженнями здоров`я, отриманими під час участі у революції Гідності: травматична ампутація правої верхньої кінцівки на межі середньої та нижньої третини правого передпліччя.
07 березня 2019 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності поранення, каліцтво, одержані під час участі у Революції Гідності (довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи серії
12ААБ № 473242.
ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом із ОСОБА_3 - батько дружини; ОСОБА_9 - мати дружини; ОСОБА_4 - дружина; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 син;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира складається із 4 кімнат, житловою площею 57,1 кв.м (довідка № 398 від 28 травня 2019 року, видана ДП «Люкс-Житло»).
Сім`я ОСОБА_1 є багатодітною, що стверджується посвідченням серії
НОМЕР_1 , виданим 14 травня 2019 року Управлінням у справах сім`ї, молодіжної політики і спорту Тернопільської міської ради.
Відповідно до довідок № 1658, 1659, 1660, 1661, виданих 24 травня 2019 року ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 станом на 29 грудня 2012 року права приватної власності на будинок (квартиру) в м. Тернополі не зареєстровані.
ОСОБА_4 - дружина заявника є власником 1/5 частини даної квартири (довідка міського бюро технічної інвентаризації від 24 травня 2019 року № 1657).
Згідно акта обстеження житлових умов заявника № 94, складеного 28 травня
2019 року комісією ДП «Люкс-Житло» ПП «Люкс», при перевірці житлових умов квартири за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, в чотирикімнатній квартирі, житловою площею 57,1 кв. м. Проживають:
ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - батько дружини, ОСОБА_9 - мати дружини, ОСОБА_8 - син, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_7 - дочка. Комісія з обстеження житлових умов дійшла висновку, що умови проживання задовільні, сім`я потребує покращення житлових умов.
04 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я міського голови про зарахування його на квартирний облік при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради, складом сім`ї із п`яти осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Рішенням виконавчого комітету міської ради від 03 липня 2019 року № 636 затверджено Протокол № 5 засідання громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради від 26 червня 2019 року, яким пунктом 1.10. відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні на квартирний облік в зв`язку з відсутністю підстав, передбачених пунктом 13 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов ...» та пунктом 4 Постанови виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради профспілок від 10 січня 1985 року № 2 «Про правила обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов...».
Листом № 1395/08 від 05 липня 2019 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради повідомлено позивача ОСОБА_1 про відмову у зарахуванні на квартирний облік при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради, згідно рішення виконавчого комітету міської ради від 03 липня 2019 року № 636. Дане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалось.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив 1) визнати за ним право на зарахування на квартирний облік та 2) зобов`язати виконавчий комітет Тернопільської міської ради зарахувати на квартирний облік з урахуванням права на позачергове отримання житла.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Особливості отримання житла ветеранами та інвалідами війни у позачерговому порядку визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ЖК Української РСР.
Відповідно до статті 9 ЖК Української РСР забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Статтею 46 ЖК Української PCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою, до таких віднесено, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями поза черговиків.
Згідно із пунктом 10 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада
2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича далі - Революція Гідності) та які звернулися за медичною допомогою у період з
21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.
Згідно роз`яснень Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства розвитку громад та територій України № 8/9.3.2/990-20 від 14 лютого 2020 року, положення підпункту 8 пункту 13 Правил застосовуються при взятті внутрішньо переміщених осіб, які одночасно мають статус відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 10-14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертими-восьмими, чотирнадцятим, шістнадцятим двадцять другим пункту 1 статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пункт 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються пільги щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн протягом року.
Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради УРСР від 11 грудня 1984 року № 470 (зі змінами) регулюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання.
Згідно з пунктом 2 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень Української РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила), жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Відповідно до підпункту 8 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP потребуючими поліпшення житлових умов визнаються внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та внутрішньо переміщені особи з числа інвалідів війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7 та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих, визначених абзацами четвертим - восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно до пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок від
11 грудня 1984 року № 470, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 10-14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 34 ЖК Української РСР визначено перелік категорій громадян, які потребують поліпшення житлових умов, де потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок; які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; які проживають у гуртожитках.
Згідно пункту 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень Української РСР, рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в населеному пункті визначається і періодично переглядається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів спільно з радами профспілок виходячи з даних статистичної звітності.
Постановою виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів та президії обласної Ради профспілок від 10 січня 1985 року № 2 «Про правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень» встановлено мінімальний розмір жилої площі на кожного члена сім`ї - 6.0 кв. м.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановив, що за адресою: АДРЕСА_1 у чотирикімнатній квартирі житловою площею 57,1 кв.м зареєстровано та проживає 7 осіб, у тому числі сам позивач. Таким чином, на одну особу, зареєстровану у цій квартирі, припадає по 8,1 кв.м. житлової площі, що перевищує середній рівень забезпеченості жилою площею у м. Тернополі на 1 (одного) мешканця. Суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач забезпечений житловою площею вище встановленої норми.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
19 травня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від
01 жовтня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
19 травня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від
01 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська