Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 607/7129/21
провадження № 61-11855св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Тернопільська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Муж Валерій Вікторович, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Хоми М. В., Щавурської Н. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 25,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що нею здійснено реконструкцію придбаного за нотаріально посвідченим правочином приміщення. Вказувала, що вона оформила земельний сервітут на користування земельною ділянкою під спірним майном, однак лише в судовому порядку може захистити право на майно.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Муж В. В., просила визнати за нею право власності на нежитлове приміщення загальною площею 25,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2017 року у складі судді Братасюка В. М. позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 25,8 кв. м на АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Тернопільської міської ради від 24 грудня 2013 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0030 га, для обслуговування та реконструкції кіоску. Здійснене ОСОБА_1 влаштування спірної нежитлової споруди відповідає вимогам Державно-будівельних норм, тому наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
13 квітня 2021 року Тернопільська міська рада звернулася до Тернопільського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2017 року та з клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року клопотання Тернопільської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено.
Поновлено Тернопільській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2017 року.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу Тернопільської міської ради задоволено.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що земельна ділянка площею 0,0030 га надавалася позивачу в тимчасове користування для здійснення підприємницької діяльності. Між ОСОБА_1 та Тернопільською міською радою укладений договір особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди терміном на один рік, належний дозвіл на виконання будівельних робіт відсутній.
Власником спірної земельної ділянки, на якій розміщена тимчасова споруда, є Тернопільська міська рада. Разом з тим суд першої інстанції не залучив до участі у справі Тернопільську міську раду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Муж В. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що Тернопільській міській раді було відомо про оскаржуване рішення у вересні 2019 року, а не в грудні 2020 року, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 07 серпня 2019 року, листом Тернопільської міської ради від 02 вересня 2019 року № 1779/05, листом Тернопільської міської ради від 03 вересня 2020 року № 1324/08, які було додано до клопотання про закриття апеляційного провадження.
Отже, суд апеляційної інстанції безпідставно поновив Тернопільській міській раді строк на апеляційне оскарження.
Крім того, земельна ділянка, на якій знаходиться нежитлове приміщення, відноситься до земель житлової та громадської забудови та надана в користування позивачу. Таким чином, реконструкцію виконано на земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети.
Оскаржуваним рішенням не порушуються права чи законні інтереси Тернопільської міської ради, отже, право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у неї відсутнє.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Тернопільської міської ради, у якому просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно прийнято при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір дарування, посвідчений нотаріально в реєстрі за № 4001, предметом якого було передання відповідачем ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 приміщення кіоску за адресою: АДРЕСА_1 , біля торгового центру «Молодіжний».
Вказаний кіоск розташований на земельній ділянці несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, загальною площею 0,000966 га, що перебуває в оренді, згідно з договором оренди між відповідачем та Тернопільською міською радою від 24 лютого 2012 року (а.с. 5, 6).
Рішенням Тернопільської міської ради від 24 грудня 2013 року № 6/42/82 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0030 га за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням земельної ділянки в оренду терміном на п`ять років (а.с. 7).
04 вересня 2014 року між Тернопільською міською радою та ОСОБА_1 укладений договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди терміном на один рік (а.с. 13).
Відповідно до пункту 1.3 вказаного договору сервітут встановлено для розміщення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0030 га (а.с. 13).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Муж В. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Статтею 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міста належить розпорядження землями територіальних громад.
Згідно з частиною другою статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно з частиною другою та третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 376 ЦК України регулюються питання визнання права власності на об`єкти самовільного будівництва. Так, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Тобто, необхідною передумовою для розгляду позовних вимог про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва за правилами частини третьої статті 376 ЦК України є наявність у особи права землекористування щодо земельної ділянки, на якій такий об`єкт розташований.
За змістом положень статті 122 ЗК України, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки суд першої інстанції прийняв незаконне рішення, яким визнав право власності на будівлю торгово-побутового призначення на земельній ділянці комунальної форми власності, на яку позивачеві встановлено строковий сервітут для обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.
Доводи касаційної скарги про те, що права Тернопільської міської ради не порушено є безпідставними, оскільки власником земельної ділянки, на якій розташоване нежитлове приміщення-торговий павільйон за адресою: АДРЕСА_1 є Тернопільська міська рада, яка не надавала дозволу та не погоджувала позивачу будівництво об`єкта нерухомого майна, тобто будівлі нежитлового призначення. Цільове призначення цієї земельної ділянки згідно з договором сервітуту - розміщення і використання тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.
Зазначена будівля нежитлового призначення є тимчасовою спорудою, державна реєстрація якої заборонена законодавством.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив Тернопільській міській ради строк на апеляційне оскарження, є необґрунтованими, оскільки, задовольняючи клопотання Тернопільської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження та поновлюючи Тернопільській міській раді строк на апеляційне оскарження, апеляційним судом було встановлено, що оскаржуване рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2017 року постановлено без участі Тернопільської міської ради. Доказів отримання копії оскаржуваного рішення Тернопільською міською радою матеріали справи не містять.
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій по суті спору не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Муж Валерій Вікторович, залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк