ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №607/7987/17
адміністративне провадження №К/9901/17479/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М., Рибачук А.І.)
у справі № 607/7987/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №659701 від 15 червня 2017 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 255 грн. та витребувати в Управління патрульної поліції у місті Житомирі, записи з нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції, якими були зафіксовані події, на підставі яких була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР 659701 від 15.06.2017.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - задоволено частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №659701 від 15 червня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень - скасовано, а справу надіслано на новий розгляд до Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова серії АР №659701 від 15.06.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП винесена з порушенням вимог чинного законодавства. Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 34.1 ПДР.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції задоволено.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2017 року скасовано.
Прийнято по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП підтверджується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом нагрудної камери патрульного поліцейського, що міститься в матеріалах справи. Із вказаного доказу вбачається, що позивач перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, а саме здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, чим порушив правила дорожнього руху.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
22 листопада 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року.
В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, залишивши в силі постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2017 року.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки недотримання відповідачем вимог частини 3 ст. 283 КУпАП стосовно зазначення у оскаржуваній постанові технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис. Крім того, позивач вказав, що відповідачем роз`яснено права та обов`язки лише після накладення адміністративного стягнення, тобто порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду/
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15.06.2017 о 10 год. 30 хв. позивач, керуючи автомобілем марки «Ауді А5», державний номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Чоп, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки в протилежних напрямках, а саме -- здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, чим порушив вимоги п. 34.1 Правил дорожнього руху.
Інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі ДПП молодшим лейтенантом поліції Шубалим О.О. 15.06.2017 відносно позивача винесено постанову у справі про адміністративне порушення серії АР №659701 від 15.06.2017, згідно з якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Абзац 1 п. 1.5. Розділу 1 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правил №1306): дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пункт 1.9. Розділу 1 Правил №1306: особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 1.10. Розділу 1 Правил №1306: обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху.
Пункт 8.5.1. Розділу 8 Правил №1306: Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Абзац 3,4 Розділу 34 Правил №1306: Горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Частина 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х (далі - КУпАП): <..> Порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. <..>
Частина 1 ст. 222 КУпАП: <…> органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП <…>.
Частина 1 статті 283 КУпАП: <…> Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі <…>.
Частина 2 статті 283 КУпАП: Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Частина 3 статті 283 КУпАП: Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Стаття 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частини 1-3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС України): Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Частина 2 статті 71 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Щодо доводів про недотримання вимог заповнення форми постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною 3 ст. 283 КУпАП стосовно незазначення у оскаржуваній постанові технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, то Суд зауважує наступне.
З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, Суд зауважує про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Крім того, Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та, відповідно, скасування рішень суду апеляційної інстанції у вказаній частині.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частин.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Проте, Суд зауважує, що дійшовши правомірних висновків про необхідність скасування постанови відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про необхідність направити справу на новий розгляд до Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції.
Так, відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.
Отже, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі частини першої статті 122 КУпАП, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - працівників органів і підрозділів Національної поліції.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, приймаючи рішення про можливість направлення справи на новий розгляд до відповідача, суди попередніх інстанцій вийшли за межі своєї компетенції тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.
У цій справі здійснювався розгляд скарги на постанову в справі про адміністративне правопорушення, а не про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, при цьому відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України (у редакцій, чинній до 15 грудня 2017 року) суди не були наділені повноваженнями надсилати справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до органів патрульної поліції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції в частині направлення справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на новий розгляд до Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції, помилковими та такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 341 345 349 350 -356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року в частині вимог щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №659701 від 15 червня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень скасувати та залишити в силі постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2017 року у вказаній частині вимог.
В решті - постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н. В. Шевцова