Постанова
Іменем України
10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 607/8542/16-ц
провадження № 61-12959св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду
від 04 серпня 2020 року в складі колегії суддів: Дикун С. І., Костів О. З.,
Парандюк Т. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» (далі -
ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон» (далі - АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», товариство) про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди
від 25 липня 2014 року відповідач, керуючись Земельним кодексом України (далі - ЗК України) Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), статтею 28 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI«Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), встановив їй особистий строковий сервітут на земельну ділянку площею 0,0112 га за адресою:
АДРЕСА_1 , длярозташування літнього торгового майданчика біля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1». Споруда літнього майданчика використовуватиметься для провадження підприємницької діяльності.
01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» договір користування земельною ділянкою з покриттям з бетонних плит загальною площею 209 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
На цій земельній ділянці з покриттям із бетонних плит облаштовано заклад громадського харчування, про що власнику земельної ділянки було відомо
та проти чого він не заперечував.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на самочинно збудований заклад громадського харчування, розташований на АДРЕСА_1 , загальною площею
173,2 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 30 серпня 2016 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на заклад громадського харчування загальною площею 173,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив
з того, що позивач отримала згоду відповідача на влаштування нерухомого майна - закладу громадського харчування, і хоча здійснене нею будівництво
є самочинним, однак відповідає всім вимогам державних будівельних норм
(далі - ДБН), пожежним та санітарним нормам, в інтересах позивача встановлено земельний сервітут на користування земельною ділянкою
під забудовою. При цьому суд вважав, що права третіх осіб не порушено, оскільки з приводу самочиннозбудованого позивачем майна суду не надано доказів на підтвердження конфліктів і спорів з іншими особами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» задоволено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня
2016 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, встановивши відсутність доказів належного оформлення початку будівельних робіт (подання повідомлення про початок будівельних робіт, отримання дозволу на виконання будівельних робіт спірного об`єкта нерухомого майна), а також звернення
до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта нерухомого майна - закладу громадського харчування загальною площею
173,2 кв. м на АДРЕСА_1 до експлуатації, вказував
на помилковість висновку суду першої інстанції щодо існування правових підстав для визнання за позивачем права власності на заклад громадського харчування відповідно до статті 376 ЦК України, оскільки виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення цією нормою закону та статтею 331 ЦК України не передбачено.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного судувід 04 серпня 2020 року та залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня 2016 року.
Вказує на безпідставне поновлення АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» строку на апеляційне оскарження рішення від 30 серпня 2016 року, адже товариство не довело, що не знало про його існування та не було з ним ознайомлене у визначені законом строки.
Зазначає, що відповідач був обізнаний про існування судового рішення
від 30 серпня 2016 року, про що свідчить те, що додаткова угода про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 26 жовтня 2016 року була укладена на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухому майно від 28 вересня 2016 року, до якої відомості внесено на підставі оскаржуваного судового рішення.
Вважає, що безпідставне та необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду призвело до порушення її законних прав та інтересів щодо спірного нерухомого майна.
Крім того, вказує, що відповідач тривалий час не заперечував її право власності на спірне приміщення, продовжував договір оренди земельної ділянки, на якій розташований предмет спору, що, на її думку, свідчить про відсутність спору між нею та АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон».
Зазначає також, що згідно з договором купівлі-продажу від 07 грудня 2016 року відчужила частину спірного нерухомого майна ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , тому постанова апеляційного суду стосується права та обов`язків вказаних осіб.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» зазначає, що дійсно у 2014 році між ОСОБА_1 і ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди прощею 0,0112 га за адресою:
АДРЕСА_1 , біля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1». Проте цей договір не давав позивачеві будь-яких підстав для проведення будівельних робіт та зведення постійної будівлі, адже власником земельної ділянки є Тернопільська міська рада, а АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» є лише землекористувачем.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що належним повідомленням про ухвалення рішення у справі є докази надсилання його сторонам у справі, проте повний текст рішення товариству не надсилався і про оскаржуване рішення відповідач дізнався лише під час судового розгляду Господарським судом Тернопільської області справи № 921/699/19 за позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди від 26 жовтня
2016 року до договору від 17 вересня 2015 року про встановлення особистого строкового сервітуту на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , для розміщення тимчасової споруди як такої, що укладена всупереч вимогам земельного законодавства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/8542/16-ц та витребувано її з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до договору оренди від 01 жовтня 2014 року
№ 1, укладеного між ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» (орендодавець)
та фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 (орендар), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування площадку (земельну ділянку) з покриттям з бетонних плит загальною площею 209 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Майно передається орендарю для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
23 жовтня 2014 року на замовлення ФОП ОСОБА_1 приватне підприємство «ВолКаС» (далі - ПП «ВолКаС») виготовило технічний паспорт на заклад громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2016 році на замовлення ФОП ОСОБА_1 . ПП « ВолКаС » виготовило проєкт про відповідність ДБН, санітарним, протипожежним нормам виконаного будівництва закладу громадського харчування за адресою:
АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, ОСОБА_1 посилалась на статті 16 331 376 ЦК України
та зазначала, що в неї виникло право на об`єкт самочинного будівництва
на АДРЕСА_1 загальною площею 173,2кв. м, який збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цього, без належного дозволу та проєкту, але це нерухоме майно не порушує права інших осіб.
Матеріали справи містять заяви ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», підписані в. о. директора з питань економіки та управління Балик Р. Я.,
від 16 серпня 2016 року про розгляд справи за відсутності відповідача, а також
від 18 серпня 2016 року про визнання позовних вимог та розгляд справи
за відсутності сторони.
Апеляційний суд встановив, що відповідно до статуту ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» в. о. директора з питань економіки та управління за посадою не належить до осіб, яким надано повноваження на представництво інтересів товариства без доручення, що під час розгляду справи в апеляційному суді підтверджено представником відповідача та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12 серпня 2016 року, де серед осіб, які мають право вчиняти дії
від імені юридичної особи без довіреності Балик Р. Я. не зазначено. Доручення
ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», яким директору з питань економіки
та управління Балик Р. Я. надано повноваження представляти інтереси товариства, в матеріалах справи немає.
Доказів належного повідомлення відповідача згідно зі статтею 76 ЦПК України
(у редакції, що діяла на час розгляду справи судом) про час, дату та місце розгляду справи 30 серпня 2016 року в матеріалах справи немає, також немає
і доказів направлення сторонам копії судового рішення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судта учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених
у частині четвертій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п'ята статті 26 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу
(далі - ГПК України) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, юридичні особи та фізичні особи - підприємці (далі - ФОП), фізичні особи, які
не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі
на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка
не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено
й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа
з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право
на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних
та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає
і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право
на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних
та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах -
як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин
як господарських.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).
15 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) сформулювала правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Установлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує площадку (земельну ділянку) за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення літнього торгового майданчика біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Вказане приміщення використовується
для здійснення підприємницької діяльності, отже й цільовим призначенням земельної ділянки, на якій його розташовано, є комерційна діяльність.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 05 вересня 2012 року, номер запису 26460000000024025, зареєстрована як ФОП (підприємницьку діяльність припинено 30 вересня 2019 року, номер запису: 26460060005024025), тобто на час виникнення спірних правовідносин позивач була зареєстрована
як ФОП.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що спір у цій справі, який виник за участю суб`єктів господарювання з метою здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду
в порядку цивільного судочинства.
При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також
у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.
З огляду на те, що цю справу суди першої та апеляційної інстанцій розглянули
з порушенням правил юрисдикції, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює
та не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій,
а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи
в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 255 256 400 403 414 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 30 серпня 2016 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 04 серпня 2020 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» про визнання права власності закрити.
Роз`яснити Публічному акціонерному товариству «Тернопільський радіозавод «Оріон», що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду,
і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення товариство може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного судуіз заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун